2.3 Вибір типу рейкових кіл

На станції були використані тональні рейкові кола частотою 420-780 ГЦ з накладанням кодових сигналів частотою 50 Гц. Схеми розгалужених та нерозгалужених рейкових кіл вказані у Додатку В.

Схема тональних рейкових кіл має наступні елементи:

ФПМ – колійний фільтр – захищає вихідні кола колійного генератора від впливу струмів АЛСН, тягового струму, перенапруг, що з’являються в рейковій лінії. Він забезпечує необхідний зворотній вхідний опір живлячого кінця РК, гальванічну розв’язку вихідного кола генератора від кабелю.

ПП – колійний приймач – призначений для прийому та дешифрування амплітудно-модульованих сигналів й керування колійним реле у відповідності до рівня сигналу.

ГП3 – колійний генератор – формує та посилює амплітудно-модульовані сигнали із 100% модуляцією і синусоїдальною формою несущої частоти.

QF – автоматичний вимикач АВМ-2 15А – призначений для захисту апаратури від струмів перевантаження та короткого замикання.

П – колійне реле – чутливий елемент РК.

ПТ – колійний трансформатор ПОБС-2А – узгоджує опір рейкової лінії та з’єднувального кабелю.

FV – розрядник РВНШ-250 – призначений для захисту апаратури та обслуговуючого персоналу від перенапруг.

R_з - резистор РМР-1 (1,1Ом) – забезпечує захист апаратури при асиметрії тягового струму, а також необхідні вхідні опори по кінцях рейкової лінії.

R_к - резистор 400 Ом. Виконує роль баластного опору та забезпечує необхідний вхідний опір по кінцях рейкової лінії.

ДТ – дросель-трансформатор – призначений для пропуску зворотнього тягового струму в обхід ізостика, для перетворення рівнів сигналів, погодження опору, підключеного до обмоток та гальванічної розв’язки.

3 Розроблення системи електричної централізації

3.1 Передумови розробки систем електричної централізації

Основною системою оперативного керування на станціях є електрична централізація стрілок та сигналів (ЕЦ). На сьогоднішній день на переважній більшості залізниць колишнього СРСР переважають релейні системи ЕЦ, де в якості елементної бази використовуються реле. Протягом останніх 60 років системи розвивалися за наступними напрямками:

• збільшення пропускної спроможності горловин станції за рахунок посекційного розмикання маршрутів;

• типізація схем ЕЦ з метою спрощення та прискорення проектування, будівництва та обслуговування системи (ЕЦ блочного типу та ЕЦ з індустріальною системою монтажу);

• збільшення безпеки руху поїздів (надійність алгоритму розімкнення маршрутів, виключення переводу стрілок при короткочасному загублені шунта);

• розширення функціональних можливостей (кодування станційних колій, встановлення маршрутів по ложно зайнятим секціям, огородження колій, встановлення маршрутів при огляді составів, сповіщення монтерів шляху і др);

• ув’язка з системою верхнього рівня та системами діагностування.

В перших системах ЕЦ з центральними залежностями та місцевим живленням виконувалось маршрутне розмикання стрілок та вимагалось лише 24 реле на одну централізовану стрілку. В уніфікованій системі ЕЦ ( з центральними залежностями та центральним живленням), що здійснювала по секційне розмикання, це число збільшилося до 36.

У 1947-1948 рр. була розроблена маршрутно-релейна централізація, що автоматизувала встановлення маршрутів при натисканні кнопок начала та кінця маршрута. При цьому в системі було потрібно 46 реле на одну централізовану стрілку. В 50-ті роки була створена марщрутно-релейна централізація блочного типу (БМРЦ), в якій були типізовані елементи схем у вигляді функціональних релейних блоків стрілки, світлофора, колії і др. В результаті кількість реле збільшилася до 48. В наш час більшість стрілок мережі обладнані саме цією системою.

В 80-ті роки в уніфікованій системі на реле нового покоління РЕЛ виключені з схем ненадійні електролітичні конденсатори, зміцнене замикання стрілок. На стрілку стало приходитись 64 реле.

Стандартизація блоків з використанням шлангового монтажу була в основі розробки системи ЕЦІ (ЕЦ з індустріальною системою монтажу), де на одну стрілку вимагалось 88 реле. Система ЕЦІ рекомендована для використання на крупних станціях. Її функціональним аналогом по основним схемним рішенням є система ЕЦ-12, що рекомендована для використання на станціях з числом стрілок до 20. На таких станція на стрілку потрібно до 128 реле.

3.2 Розроблення структури системи

3.2.1 Структура системи ЕЦ-12-83

Проміжні станції відіграють дуже важливу роль у експлуатаційній роботі залізничного транспорту. За чисельністю вони переважують інші види роздільних пунктів, забезпечуючи виконання поїзної і маневрової роботи. Зважаючи на колійний розвиток та місцеві умови роботи проміжні станції можуть дуже різнитися між собою. Так, на окремих роздільних пунктах ділянки залізниці маневрова робота може проводитися епізодично. Деякі станції мають примикання під’їзних колій промислових підприємств, складські приміщення, тощо, тому на них постійно проводиться місцева робота.

У зв’язку з цим на таких станціях маневрові пересування є централізованими, тобто відбуваються за сигналами маневрових світлофорів. Станції з незначним обсягом поїзної та маневрової роботи можуть не мати набірної групи, а встановлення маршрутів забезпечується роздільним способом. Крім того більшість проміжних станцій включаються до системи диспетчерського керування. Зважаючи на вказані причини доцільно мати єдину, уніфіковану систему централізації проміжних станцій, застосування якої забезпечить прискорення процесу модернізації, підвищення рівня безпеки руху, поліпшення технічного обслуговування.

Рисунок 3.1 – Структурна схема ЕЦ 12-83