3.2. Рівні викладання та засвоєння учбового матеріалу.

Як бачимо з наведених вище прикладів, репродуктивна та продуктивна діяльність може виконуватись учнями з різною мірою самостійності та ”творчості”. За цією ознакою розрізняють 4 рівні навчання та, відповідно, рівні викладання учбової інформації та її засвоєння учнями.

Говорячи про рівень навчання, маємо на увазі зміст навчання, рівень програми навчання, тобто в кінцевому рахунку освітній і професійний рівень спеціаліста.

Рівень викладання відноситься до учбових дисциплін, окремим темам та

запитанням учбової програми дисципліни. Рівень викладання визначається учбовою програмою відповідної дисципліни. Вимоги до рівня викладання учбового матеріалу визначається освітньо-професійною програмою.

Рівень засвоєння учбового матеріалу конкретним студентом визначається його особистими особливостями: мотивацією та установкою, рівнем попередньої підготовки, витраченими зусиллями на засвоєння учбового матеріалу та ін. рівень засвоєння учбового матеріалу конкретним студентом оцінюється викладачем при проведенні різноманітних контрольних заходів. Цей рівень може відповідати рівню навчання і тоді підготовка студента оцінюється вищім балом, а може бути і нижче рівня навчання – тоді оцінка відповідно знижується. Нарешті, рівень засвоєння може бути і вище рівня навчання в тому випадку, коли студент у відповідності зі своїми пізнавальними інтересами вивчив матеріал більш поглиблено, розширено.

У педагогіці виділяють наступні рівні навчання.

1 Рівень – „рівень знайомства”.

При навчанні на 1 рівні учбова інформація передається на рівні опису явищ, процесів, будова систем та обладнання. Засвоєння на рівні знайомства обмежено найбільш загальними уявленнями про об’єкт вивчення, а мислення – альтернативними судженнями типу „так – ні”, „або – або”.

На цьому рівні учень здатний лише впізнавати, розпізнавати, розрізняти об’єкти в ряді інших подібних об’єктів; пам’ятати та відтворювати інформацію необхідну для відповіді та підготовки для розв’язання задач. Отримані знання являються декларативними знаннями або „знаннями – копіями”. Декларативне знання припускає розуміння і власне знання інформації. Його можна охарактеризувати як „знання, що”. На першому рівні засвоєння студент виявляє при контролі лише обізнаність в учбовому матеріалі, здатний відповісти на питання; хто, коли, що, де, скільки, але не підготовлений до практичного використання теоретичного матеріалу.

2 Рівень – „стереотипний рівень”.

При викладанні учбового матеріалу на 2 рівні дається описове і математичне визначення понять, закономірностей та правил. Можуть без висновків приводитись формули та співвідношення, що дозволяють визначити функцію багатьох незалежних змінних.

Стереотипний рівень являється інформаційним мінімумом дисципліни, недопустиме незнання навіть його частини. Без засвоєння інформаційного мінімуму неможливий перехід до більш глибокого, творчого набуття знань, а саме до продуктивного рівня. На цьому рівні оволодіння основними поняттями предмету відбувається настільки, що воно дає учню можливість здійснювати опис дії з об’єктом вивчення, аналізувати різноманітні дії і різноманітні результати.. Для другого рівня засвоєння характерна достатність вільного володіння студентом учбової інформації, здатність відповідати на питання „як?”. На цьому рівні діяльність учня характеризується вміннями застосовувати засвоєну інформацію в практичній сфері для розв’язання деякого класу типових задач у відповідності з засвоєними зразками та адаптованими, несуперечливими ситуаціями. Отримані знання являються так званими процедурними знаннями. Процедурне знання має на увазі „знання”, як застосовувати факти, поняття, правила та методи по відношенню до певної мети.

Цей рівень характерний для початкового рівня діяльності спеціаліста з освітньо-кваліфікаційним рівнем „бакалавра”, діяльності за інструкцією, жорсткому алгоритму в строго визначеному оточенні посадових обов’язків.

3 рівень – „рівень вмінь”.

При викладенні учбового матеріалу на 3 рівні приводиться математичний опис та розрахунок процесів, явищ, обладнання, проводиться аналіз і синтез, узагальнення та інтерпретації.

Третій рівень засвоєння учбового матеріалу забезпечує початковий рівень продуктивної діяльності. Засвоєння на рівні „вмінь” передбачає глибоке розуміння студентом суті проблеми, здатність свідомо використовувати інформацію про об’єкти та способи діяльності в ситуаціях відмінних від учбових, шляхом переходу засвоєних знань, навичок та вмінь на нові умови, здатність застосовувати знання на практиці для розв’язання деякого класу задач для отримання суб’єктивно нової інформації. Для студента характерне активне конструювання відповідей, здатність виконувати аналіз та синтез процесів та об’єктів, готовність до відповідей на питання „чому?”, до розв’язання адаптованих професійних задач. Отримані знання являються так званими концептуальними знаннями. Концептуальні знання передбачають розуміння „коли і чому” специфічні поняття, правила та методи повинні вибиратися з базису знань. Процес вибору визначається ціле - та ціннісноорієнтованими критеріями. Таким чином, в той час, як декларативне та процедурне знання встановлює склад знання, що ми маємо в розпорядженні, концептуальне знання визначає його організацію та доступність.