Національний гірничий університет України

Заснований 1899 року як Катеринославське вище гірниче училище. Катеринославський гірничий інститут імператора Петра I — з 1912 року.

У 1993 р. здобув статус державного ВНЗ IV рівня та назву Державна гірнича академія України. 11 червня 1997 року академія здобула статус Національної. 28 лютого 2002 року НГАУ реорганізована в Національний гірничий університет. У 2009 році отримав статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу України.

Університет має повний цикл гірничо-геологічних спеціальностей, понад 1000 викладачів, серед яких близько 200 докторів наук та професорів, 400 кандидатів наук, доцентів, члени НАН України та галузевих академій. За 111 років існування підготовлено більш як 80 тисяч фахівців. В університеті навчається близько 20 тис. студентів.

З історії вузу

Будівництво першого корпусу НГУ, попереду пам'ятник Катерині ІІ (нині знаходиться пам'ятник Ломоносову)

16 червня 1899 року був заснований попередник Національного гірничого університету — перший вищий гірничий навчальний заклад нашої держави. Більш ніж столітня історія університету яскраво відображає не лише економічний розвиток великого південного регіону держави і науково-технічний прогрес, але і його суспільно-політичне та культурне життя. Можна знайти подібний вищий навчальний заклад за багатопрофільністю та висококласністю підготовки спеціалістів для народного господарства, за науковим потенціалом професорсько-викладацького складу і навіть за багатством традицій суспільно-політичного і культурного життя. Та не багато в межах держави вищих закладів освіти, які б своїм науковим і кадровим потенціалом (відокремлення, надання кадрів) поклали початок більш ніж двом десяткам навчальних закладів і науково-дослідних інститутів, серед яких Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут (1930), Дніпропетровський металургійний інститут (1930), Північно-Кавказький гірничо-металургійний інститут (1931), Науково-дослідний хімічний інститут ім. П. Г. Мелікішвілі в Тбілісі (1929), Московський зварювальний інститут (1925), Всесоюзний науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості (1929), Інститут фізичної хімії ім. Л. В. Писаржевського в Києві (1927) та ін. Крім того, цьому вузу судилося стати першим у всій величезній Катеринославській губернії. 16 червня 1899 р. Державна Рада отримала «височайше затвердження» «Положення про Катеринославське вище гірниче училище», в якому говорилося: «…2. Доручити Міністру землеробства і Державного майна відкрити перший курс означеного навчального закладу у вересні 1899 р.»

Церемонія відкриття Катеринославського вищого гірничого училища була проведена 12 жовтня 1899 р. в Потьомкінському палаці (нині — Палац студентів). У квітні наступного року почалося будівництво навчальних корпусів. Першим директором училища був гірничий інженер С. М. Сучков (1899–1908), а другим — професор геології М. Й. Лебедєв.

Вище гірниче училище спочатку мало два відділення — гірниче і заводське, але їх навчальні плани до реорганізації мало відрізнялись один від одного (лише кількістю годин з деяких дисциплін).

На самому початку діяльності в училищі також були створені бібліотека з двома відділами, мінералогічний музей, хімічна, механічна і пробірна лабораторії, кабінети з кожної дисципліни. Керівництво закладу при підтримці місцевих органів влади і громадських організацій клопотало про розширення навчальних курсів та отримання випускниками диплому не техніка, а інженера. У березні 1902 р. клопотання КВГУ було розглянуто в Гірничому вченому комітеті і далі його передали для обговорення у відповідних законодавчих інстанціях.