Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
История украинs / Natsionalny_universitet.docx
Скачиваний:
7
Добавлен:
12.05.2015
Размер:
39 Кб
Скачать

Національний університет «Львівська політехніка»

Попередницею «Львівської політехніки» була Технічна академія, створена 1844 року. Вона була однією з перших академічних технічних шкіл у Європі й першою в Україні. У 1877 році новий навчальний рік під керівництвом нового ректора Юліана Захарієвича почали в новому корпусі академії (на теперішній вул. Степана Бандери). Проект цього корпусу та будинку хімічної лабораторії академії виконав архітектор Юліан Захарієвич.

Інтер'єр головного корпусу

Тоді ж академію було перейменовано на Вищу політехнічну школу і включено до академічних шкіл Австро-Угорської імперії.

10 липня 1912 лекцію у Львівській політехнічній школі прочитала Марія Склодовська-Кюрі. Того ж дня вчена рада Політехніки удостоїла Марію звання почесного доктора технічних наук. Її ім'я увіковічено на почесній дошці докторів honoris causa Львівської політехніки. (Детальніше у статті Марія Склодовська-Кюрі у Львівській політехніці)

З 1921 р. заклад називався «Львівською політехнікою», а з 1939 року — Львівським політехнічним інститутом.

У червні 1993, за рік до святкування свого 150-річчя, Львівський політехнічний інститут отримав найвищий — четвертий — рівень акредитації, статус університету і назву Державний університет «Львівська політехніка». У 2000 році Політехніка отримала статус національного університету[2].

8 липня 2009 року Кабінет Міністрів України на своєму засіданні надав Національному університету «Львівська політехніка» статус самоуправного дослідницького національного вищого навчального закладу.[3]

Харкывський политехничний университет

ХПI – це перший технiчний ВНЗ в Українi. Заснований у 1885 р., як практичний технологiчний iнститут iз двома вiддiленнями – механiчним i хiмiчним, на якi приймалося 125 чоловiк. Органiзатором i першим директором iнституту був вiдомий вчений в областi механiки й опору матерiалiв, заслужений професор В.Л. Кiрпiчьов.

У 1898 роцi ХПI в зв'язку з поглибленням теоретичної освiти перейменований у технологiчний iнститут iмператора Олександра III.

У 1921 роцi при iнститутi був вiдкритий перший в Українi робочий факультет, а в 1923 роцi на прохання студентiв, викладачiв i спiвробiтникiв iнституту, йому було привласнене iм'я В.I. Ленiна. В 1929 роцi технологiчний iнститут iм. В.И. Ленiна перетворився в полiтехнiчний iнститут iменi В.I. Ленiна.

У 1930 роцi на базi окремих факультетiв iнституту було створено п'ять самостiйних вузiв: механiко-машинобудiвний, електротехнiчний, хiмiко-технологiчний, iнженерно-будiвельний, авiацiйний.

В роки Великої Вiтчизняної вiйни понад три тисячi викладачiв, студентiв i спiвробiтникiв iнститутiв пiшли в ряди Радянської Армiї. В евакуацiї (м. Красноуфiмск i м. Чирчик) iнститут не тiльки продовжував пiдготовку iнженерних кадрiв, але i вирiшував серйознi науковi проблеми, зв'язанi зi змiцненням обороноздатностi країни. Так професор Носков Б.А. у роки вiйни працював головним металургом заводу. За розробку сталi для танка Т-34 вiн був визнаний гiдним Державної премiї СРСР, яку вiн внiс у фонд оборони.

На базi чотирьох вузiв у 1949 роцi механiко-машинобудiвний, хiмiко-технологiчний, електротехнiчний i iнститут цементної промисловостi були об'єднанi i на їхнiй основi вiдновлений полiтехнiчний iнститут iм. В.I. Ленiна. Ректором був призначений Семко М.Ф., доктор технiчних наук, професор, Герой соцiалiстичної працi, що проробив 30 рокiв беззмiнним ректором ХПI.

За роки Радянської влади iнститут пiдготував понад 120 тисяч фахiвцiв (до революцiї – 2400). Багато випускникiв iнституту стали Героями Радянського Союзу i Соцiалiстичної Працi, видними ученими i державними дiячами, лауреатами Ленiнської i Державної премiй.

У квiтнi 1994 року Кабiнет Мiнiстрiв України присвоїв Харкiвському полiтехнiчному iнституту статус Державного полiтехнiчного унiверситету.

У 2000 роцi указом Президента України ХПI надано статус Нацiонального (НТУ "ХПI").

НТУ "ХПI" нагороджений трьома орденами: Ленiна (1967), Жовтневої революцiї (1985), в'єтнамським орденом "Дружба" (1978).

НТУ "ХПI", акредитований по вищому IV рiвню, здiйснює пiдготовку фахiвцiв з 73 спецiальностей на денний i по 40 на заочнiй формi навчання.

Сьогоднi НТУ "ХПI" має найвищi в Схiднiй i Пiвденнiй Українi обсяги лiцензованого прийому (4377 мiсць за денною формою навчання, понад 4104 мiсць за заочною формою навчання) i держзамовлення (у 2002 роцi – 1920 мiсць на денному, 220 – на заочному вiддiленнi).

В унiверситетi дiє 23 факультета денної форми навчання, заочний факультет, факультет довузiвської пiдготовки, центр пiдготовки iноземних громадян, мiжгалузевий iнститут пiдвищення квалiфiкацiї, три науково-дослiдних i проектно-конструкторських iнститути. До складу НТУ "ХПI" входять гвардiйський Iнститут танкових вiйськ iменi Верховної Ради України i верстатобудiвний технiкум.

Соседние файлы в папке История украинs