Практична робота №1

Тема: Розрахунок забруднення атмосферного повітря при роботі автотранспорту.

Мета роботи: Вивчення методики і набуття навичок розрахунку валових і максимально разових викидів забруднюючих речовин, що потрапляють до атмосфери при роботі автотранспорту.

1. Теоретичні відомості

Атмосфера – зовнішня газова оболонка Землі масою 5,9·10¹⁵ т, являє собою механічну суміш різних газів, водяної пари і твердих (аерозольних) часток.

Атмосфера виконує наступні функції:

• містить кисень, необхідний для дихання живих організмів;

• є джерелом вуглекислого газу для проходження фотосинтезу рослин;

• захищає живі організми від космічних випромінювань;

• зберігає тепло і регулює клімат Землі;

• трансформує газоподібні продукти обміну речовин;

• переносить водяні пари по планеті;

• є середовищем літаючих форм організмів;

• служить джерелом хімічної сировини та енергії;

• приймає і трансформує газоподібні і пилоподібні відходи.

Склад атмосфери знаходиться в стані динамічної рівноваги. Зразковий хімічний склад атмосферного повітря:

• азот – 78,1%;

• кисень – 20,85%;

• аргон – 0,93%;

• діоксид вуглецю – 0,033%;

• частка інших компонентів: неон, гелій, криптон, ксенон, озон, водень та ін. складає не більше 0,087%;

• вміст водяної пари коливається в межах 0,01 – 4%.

При роботі автомобілів виділяється три види викидів забруднюючих речовин:

• відпрацьовані гази двигунів;

• картерні гази;

• паливні випаровування.

Найбільш об'ємними з них є відпрацьовані гази. Основними токсичними компонентами відпрацьованих газів є окис вуглецю (CO), окиси азоту (NO_x), незгорілі вуглеводні (С_nH_m), діоксид сірки (SO₂), сажа, сполуки свинцю (при етильованому бензині), поліциклічні, ароматичні вуглеводні, бенз(а)пірен, пил.

Оксид вуглецю (СО) – найпоширеніша і найбільш значна домішка атмосфери, названа в побуті “чадним газом”. СО – безбарвний газ, що не має запаху. Утворюється при неповному згорянні палива (вугілля, газу, нафти) в умовах нестачі кисню та при низькій температурі. При цьому 65% від всіх викидів приходиться на транспорт. Вміст СО у природних умовах від 0,01 до 0,2 мг/м³. Вміст СО у повітрі великих міст коливається в межах 1-250 мг/м³ при середньому значенні 20 мг/м³.

Максимальна разова ГДК СО – 5 мг/м³, а середньодобова – 3 мг/м³. При ГДК 14 мг/м³ зростає ймовірність смерті від інфаркту міокарду. Найвища концентрація СО спостерігається на вулицях і площах міст з інтенсивним рухом, особливо на перехрестях. Висока концентрація СО у повітрі призводить до фізіологічних змін в організмі людини, а концентрація понад 750 мг/м³ – до смерті. СО – винятково агресивний газ, що легко сполучається з гемоглобіном крові, утворюючи карбоксигемоглобін. Стан організму при диханні повітрям, що містить чадний газ, характеризується даними, наведеними в табл. 1.1. Ступінь впливу СО на організм людини залежить також від тривалості впливу (експозиції) і виду діяльності людини. Наприклад, при вмісті СО у повітрі 10-50 мг/м³, що спостерігається на перехрестях вулиць великих міст, при експозиції ~ 60 хв. відмічаються порушення, наведені в п.1, а при експозиції від 12 годин до 6 тижнів – у п.2.