Таблиця 1.1. Дія чадного газу на організм людини

Вміст карбоксигемоглобіну, %	Симптоми
0,4-2	1. Погіршення гостроти зору і спроможності оцінювати тривалість інтервалів часу.
2-5	2. Порушення психомоторних функцій головного мозку.
5-10	3. Зміна діяльності серця і легенів.
10-80	4. Головні болі, сонливість, спазми, ускладнення дихання, летальні випадки.

При важкій фізичній роботі отруєння настає в 2-3 рази швидше. Утворення карбоксигемоглобіну – процес оборотний, через 3-4 год. вміст його в крові зменшується в 2 рази. Час перебування СО в атмосфері складає 2-4 місяці.

Діоксид вуглецю (СО₂) – вуглекислий газ, безбарвний з кислуватим запахом та смаком, продукт повного окислення вуглецю. Це один з парникових газів.

Діоксид сірки (SO₂) – безбарвний газ з гострим запахом. На його частку припадає до 95% від загального обсягу сірчистих сполук, що надходять в атмосферу від антропогенних джерел. До 70% викидів SO₂ утворюється при спалюванні вугілля, мазуту – порядку 15%. Він у першу чергу бере участь у формуванні кислотних опадів. Загальносвітовий викид SO₂ дорівнює 190 млн.т./рік. Концентрація SO₂ особливо значна в районах, де розташовані потужні ТЕС, металургійні та гірничо-збагачувальні комбінати. Максимальна разова ГДК SO₂ – 0,5 мг/м³, а середньодобова – 0,05 мг/м³. SO₂ має загальнотоксичну дію, порушує вуглеводний та білковий обмін, подразнює кровотворні органи, викликає зміни кісткової тканини. При концентрації діоксиду сірки 20-60 мг/м³ подразнюється слизова оболонка рота та очей, у роті виникає неприємний присмак. Концентрація 120 мг/м³ призводить до втрати смакових відчуттів, стиснутого дихання, людина переносить цю концентрацію лише 3 хв.; при 300 мг/м³ відбувається розлад свідомості, а при впливі протягом 1 хв. - її втрата.

Рослини набагато чутливіші до впливу діоксиду сірки. При концентрації SO₂ у повітрі 0,23-0,32 мг/м³ у результаті порушення фотосинтезу відбувається всихання хвої протягом 2-3 років. Аналогічні зміни у листяних дерев відбуваються при концентраціях SO₂ 0,5-1 мг/м³.

Основне техногенне джерело викидів вуглеводнів (С_nH_m − пари бензину, метан, пентан, гексан) — автотранспорт. Його питома вага складає понад 50% від загального обсягу викидів. При неповному згорянні палива відбувається також викид циклічних вуглеводнів, що мають канцерогенні властивості. Особливо багато канцерогенних речовин міститься в сажі, що викидається дизельними двигунами. З вуглеводнів у атмосферному повітрі найчастіше зустрічається метан, що є наслідком його низької реакційної здатності. Вуглеводні мають наркотичну дію, викликають головний біль, запаморочення. При вдиханні протягом 8 годин пари бензину з концентрацією понад 600 мг/м³ виникають головний біль, кашель, неприємні відчуття в горлі.

Оксиди азоту (NO_х). Під загальною формулою NO_х звичайно мають на увазі оксид (NO) і діоксид азоту (NО₂)– газоподібні речовини, які утворюються в процесі горіння при високій температурі шляхом окислювання частини азоту, що знаходиться в атмосферному повітрі. Кількість оксидів азоту, що надходять в атмосферу, складає 65 млн.т на рік. Основні джерела викидів NO_х: двигуни внутрішнього згоряння, топки промислових котлів, печі; підприємства, що виробляють азотні добрива, азотну кислоту, нітрати, анілінові барвники та інші.

NO₂ – газ жовтого кольору, що надає повітрю в містах коричнюватого відтінку. Максимальна разова ГДК NO₂ – 0,085 мг/м³, а середньодобова – 0,04 мг/м³. Отруйна дія NO_х починається з легкого кашлю. При підвищенні концентрації кашель посилюється, з’являється головний біль, виникає блювота. При концентраціях понад 0,15 мг/м³ виникають гострі захворювання органів дихання. При контакті NO_х з водяною парою, поверхнею слизової оболонки утворюються кислоти HNO₃ і HNO₂, що може призвести до набряку легень. Тривалість перебування NO₂ в атмосфері — близько 3 діб.

Домішки надходять в атмосферу у вигляді газів, парів, рідких та твердих частинок. Гази та пари утворюють з повітрям суміші, а рідкі та тверді частинки – аерозолі (дисперсні системи), які поділяють на

• пил (розміри частинок понад 1 мкм),

• дим (розміри частинок менше 1 мкм) та

• туман (розмір рідких частинок менше 10 мкм).

Пил може бути:

• крупнодисперсним (розмір частинок понад 50 мкм);

• середньодисперсним (розмір частинок 50...10 мкм);

• дрібнодисперсним (розмір частинок менше 10 мкм).

Пил впливає на людину, рослинний і тваринний світ, поглинає сонячну радіацію і тим самим впливає на термічний режим атмосфери і земної поверхні. Частки пилу служать ядрами конденсації при утворенні хмар і туманів. Основні джерела утворення пилу: виробництво будівельних матеріалів, чорна і кольорова металургія (оксиди заліза, частки Аl, Сu, Zn), автотранспорт. Основна маса пилу вимивається з атмосфери опадами.

В залежності від розміру рідкі частинки поділяють на:

• супертонкий туман (до 0,5 мкм);

• дрібнодисперсний туман (0,5...3,0 мкм);

• грубодисперсний туман (3...10 мкм);

• бризки (понад 10 мкм);

Аерозолі частіше бувають полідисперсними, тобто містять частинки різного розміру.