Л - 9

Екологічний моніторинг.

Екологічний моніторинг– це науково-інформаційна система спостережень, оцінок та прогнозів стану навколишнього середовища та живих організмів.

Виділяють 3 види моніторингу (за призначенням):

• Фоновий – передбачає систематичні стаціонарні заміри, що проводяться за єдиною програмою, стану атмосфери, ґрунту, природних вод та особливостей земної поверхні.

• Біологічний – зорієнтований на систематичне оцінювання стану видів рослин та тварин; включає реєстрацію зміни чисельності, структуру їхніх популяцій, характер міграції та розмноження.

• Господарський – проводиться з метою оцінки загальності окремих сільськогосподарських або промислових об’єктів.

Залежно від охопленої моніторингом території виділяють:

• Глобальний – оцінює стан біосфери і параметри атмосфери, гідросфери та геосфери в цілому.

• Регіональний – його мета – виявлення джерел забруднення природного середовища та встановлення шляхів міграції забруднюючих речовин у межах великих регіонів.

• Локальний – передбачає аналіз стану окремого об’єкту.

У процесі моніторингу реєструються :

1. Екосистеми, що існують на даній території;

2. Тип господарської діяльності;

3. Ступінь та форми деградації природного середовища – зміна рельєфу, ерозія і т. п.;

4. Фізичний та хімічний стан води, повітря, ґрунту;

5. Біологічна різноманітність;

6. Радіоактивне забруднення;

7. Санітарний стан.

Нерідко результати моніторингу оформлюють у вигляді екологічних карт.

Екологічне картування – нанесення на карту природних явищ та даних з урахуванням їх взаємозв’язків у вигляді графічного матеріалу: символів, контурів, що відокремлюють ареали більш-менш однорідних параметрів, або крапок, що відображають зустрічальність або градацію об’єктів.

Наприклад, широко використовується картування рослинності (нанесення на карту фітоценозів і т. п.), тваринного світу, елементів клімату, забруднення оточуючого середовища.

Моніторинг дозволяє вирішувати велике коло проблем і задач:

1. Виявлення взаємозв’язку джерел забруднення природного середовища з об’єктами на які вони діють;

2. Виявлення каналів поширення забруднюючих речовин у природному середовищі;

3. Вибір індикаторів, які б найкраще показували стан навколишнього середовища.

Екологічна експертиза та паспортизація.

Екологічна експертиза в Україні – вид наукової діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів та об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища або людей і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Відносини в галузі екологічної експертизи регулюються цим Законом, Законом України ЗАКОНОМ УКРАЇНИ ПРО ЕКОЛОГІЧНУ ЕКСПЕРТИЗУвід 9 лютого 1995 року.

Мета екологічної експертизи. Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях та об’єктах.

Об’єкти екологічної експертизи.Об’єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативних актів, передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на навколишнього природного середовища, створення загрози здоров’ю людей.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися у окремих регіонах і населених пунктах, а також діючі об’єкти і комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей.

Військові, оборонні та інші об’єкти, інформація про які є державною таємницею, підлягають екологічній експертизі відповідно до спеціальних законодавчих актів України.

Суб’єкти екологічної експертизи. Суб’єктами екологічної експертизи є:

1. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні комісії чи підрозділи;

2. Органи та установи Міністерства охорони здоров’я України – в частині, що стосується експертизи об’єктів, які можуть негативно впливати на здоров’я людей.;

3. Інші державні органи, місцеві Ради народних депутатів і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства;

4. Громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування;

5. Інші установи, організації, підприємства, в тому числі іноземні юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи;

6. Окремі громадяни в порядку, передбаченому цим Законом та іншими актами законодавства.