ПЗ(Фінал_суббота)v3

входять у другу групу, внаслідок своєї хімічної активності в процесі термообробки або без неї отверждается під дією активаторів. В результаті склеювання (хімічної сполуки основи і армуючого матеріалу) лінійні молекули набувають просторово - сітчасту структуру і необхідне термостабільне стан. Використовувані епоксидні основи зазвичай полімеризуються при 127... 179 оС, і їх характеристики багато в чому залежать від температури полімеризації і вводяться для пластифікації, поліпшення реологічних характеристик і контролю плинності в процесі формоутворення добавок.

Рис. 1.14. Доля композитних деталей літаків фирми Boeing в залежності від року розробки.

Рис. 1.15. Доля композитних конструкцій в загальній масі літака.

Рис. 1.5. Цільнокомпозитні літаки.

Рис. 1.16. Доля композитів в конструкції сучасного винищувача.

Рис. 1.7. Вуглепластикові конструкції бразильського літака «Ембраер»: 1- перша стадія, 1984 г.; 2-друга стадія, 1986 г.; 3-третя стадія,1988 г.

Рис.1.17. Композитні елементи літака А310: 1 - обтічники шасі; 2 - закрилки; 3 - обтічники мотора; 4 - стійки; 5 - підлога кабіни; 6 носовий обтічник; 7 - стулки шасі; 8 - елерони; 9 - горизонтальне оперення; 10 -

вертикальне оперення.

Рис. 1.18. Схема розміщення конструктивних елементів виконаних з композитних материалів.

Рис.1.19. Виготовлення намотування фюзеляжу літака бізнес-класу.

Рис.1.20. Використання композитів в конструкції літака Boeing 777

Рис. 1.21. Приклад цельнокмпозітного крила літака Typhone.

Рис.1.22. Застосування композитних деталей в конструкції сучасного вертольота.

1.6. Технологія виготовлення композиційних панелей.

Припрег - просочена зполучним полімером склотканина Т- 10, Т- 15. Полімерне зв’язуюче ФП520.

Тканина фільтрувальна. Плівка НПА -ТС. Шланг вакуумний.

Характеристики матеріалів:

- для склотанини:

- для звязуючої речовини:

Для виготовлення композиційних панелей необхідно:

1.Знежирити оснастку нефрасом або ацетоном.

2.Перевірити оснастку на герметичність. Для цього виготовляється вакуумний мішок з плівки НПА -ТС. Якщо оснастка не герметична то усуваємо течу.

3.Наности мастило Freесot для кращого прилягання фарби після виготовлення деталі в протилежному напрямку 2-4 рази. Між шарами витримати 5-10 хв. Після останнього нанесення витримати 15 хв.

4.Розмітити і вирізати тканину.

5.Викласти склотканину у необхідній кількості шарів.

6.Укладасти на оснащення.

7.Розмітити і обрізати лавсанову тканину, тканина Т -13 і фторопластову тканину. (Фторопластову тканину дреніруем).

8.Викласти лавсанову тканину, розправляємо тканину.

9.Викласти цулаг.

10.Викласти тканину Т-13 3 шари.

11.Викласти вакуумну трубу.

12.Знежирити нефрасом або ацетоном оснастку в районі приклеювання вакуумного мішка.

13.Приклеїти вакуумний мішок до оснащенні пастою ВПЗ10.

14.Перевірити на герметичність.

15.Термо-обробляємо деталь.

15.1.Помістити форму з зібраним пакетом в автоклав і під'єднати до вакуумної мережі.

15.2.Встановити термопару на вакуумний мішок, закріпивши його на поверхні мішка ущільнювальним джгутом так, щоб жгут закривав кінець термопари.

15.3.Створити вакуум не нижче 0,085 МПа.

15.4.Підняти температуру до 90 ̊С зі швидкістю 1,5-2 ̊С / хв.

15.5.Витримати 20-30 хв.

15.6.Створити тиск 0,1 МПа.

15.7.Підняти температуру до 170 ̊С зі швидкістю 1,5-2 ̊С / хв.

15.8.Витримати 2 години.

15.9.Охолодити під тиском до 40-50 ̊С. зі швидкістю не більше 2 ̊С / хв.

16 Перевірити на дефекти і відхилення.

1.7. Мета та завдання дослідження

Аналіз результатів досліджень в області пружного складання панелей показує, що автори цих досліджень розглядають процес складання, як етап формування вузла літака, складовою частиною якого є монолітна композиційна панель, і не враховують у цьому процесі тих змін, які вона зазнає в результаті складання. З цим можна погодитися, якби композиційна панель, вступаючи на складання, по своїй конфігурації відповідала межам поля допуску, заданого конструктором.

зв'язку процес складання необхідно розглядати і як формоутворювальну операцію, в результаті якої панель, деформуючись під дією зусиль, набуває форму обводів теоретичного контуру.

Розглядаючи з цих позицій процес пружного складання, виникають відповідні нові завдання і проблеми, пов'язані з визначенням можливих відхилень геометричної форми на етапах виробництва, які можуть бути виключені з урахуванням його додаткових формотворчих функцій на складальному стапелі.

Безумовно, з урахуванням експлуатаційних характеристик і характеристик міцності ці відхилення не повинні перевищувати допустимих значень. Отже, пружне складання, як заключна операція процесу формоутворення панелі, повинна знаходитися в єдиному ряду технологічного процесу виготовлення деталі, і таким чином, кожна операція технологічного процесу повинна будуватися з урахуванням цього факту.

Виходячи з позицій, що складання є такою ж формотворною операцією, як і будь-яка інша технологічна операція, необхідно інакше поглянути на визначення зусиль, необхідних для виконання цієї операції, і значень внутрішніх напружень в деталі, що виникають під впливом цих зусиль.

Робіт, як показав аналіз, присвячених пружному складанні композиційних конструкцій практртично немає. Для досягнення необхідної точності обводів допускається притиск обшивок, що мають похибку форми, до складального оснащення.

За даними вітчизняних і зарубіжних джерел зусилля притиску, прологом до складальним одиницям, призводять до появи розтягуючих напружень, які на порядок знижують надійність конструкції.

В даний час зусилля, необхідні для компенсації похибок форми, визначаються експериментальним шляхом, точність їх визначення залежить від досвіду та інтуїції робочого.

З аналізу стану питання випливає основна мета роботи: розширення технологічних можливостей складання довгомірних монолітних композиційних панелей при різних операціях їх формоутворення, як комплексного вирішення питань пружної компенсації відхилень, визначення необхідних сил і виникаючих при цьому напруг.

Для реалізації мети роботи були поставлені такі завдання:

1. Створити формалізований класифікатор композиційних авіаційних панелей з урахуванням геометричних, конструктивних, технологічних та складальних особливостей, використовуваний як визначник приналежності панелі до конкретного класу та типового техпроцесу.

2.Визначити методику поділу панелей на класи з метою віднесення до типової технології виготовлення.

3.Вибрати математичний апарат розрахунку зусиль, необхідних для силового замикання панелі зі складальним стапелем.

4.Визначити складальні напруги, що виникають у результаті пружного складання.