15. Біхевіористські моделі соціальної роботи

Основою біхевіористських моделей соціальної роботи є відповідні психологічні теорії, які описують поведінку людини і методи впливу на її зміни. Біхевіористські теорії загалом ігнорують свідомість, зводячи психіку до різних форм поведінки, сформованої під впливом навколишнього середовища за принципом “стимул -реакція”. біхевіоризм ; напрям у психології, послідовники кого виходили з того, що предметом психології є несвідомість, а поведінка людини як сукупність фізіологічних реакцій на зовнішні фактори. Засновником біхевіоризму є американський психолог Джон-Бродес Вотсон.(яким чином формується поведінка людини під дією зовн. факторів. С-Р(реакції:а)набуті-звички в ході комунікації з іншими людьми); б) спадкові – чхання, плач , сміх))

Оперантне обумовлення Скінера

є стимули є реакція і є підкріплення+ винагорода і покарання

Біхевіористська модель передбачає використання у взаємодії соціальних працівників і клієнтів таких методів і технік:

Соціальне научіння Бандури:

Відтворення якихось особлив. опосередкований організм когніт. реакції (механізм тут мислення)

Даються моделі поведінки і людина їх вислідковує і вибирає ту яка підходить найбільше їй.

Методи класичного обумовлення, що ґрунтуються на принципі реципрокного гальмування.

Метод систематичної десенсибілізації, який, ґрунтуючись на принципі реципрокного гальмування, полягає у поступовому зниженні чутливості клієнтів до стимулів, які раніше викликали у них страх.

Поведінковий контракт, який полягає в узгодженому з клієнтом визначенні змін у поведінці, що мають відбутися, і дій, які має виконувати для нього клієнт.

Соціальне моделювання, яке ґрунтуючись на теорії соціального научіння, використовує здатність людини навчатися, спостерігаючи поведінку інших.

Розроблення програм і контроль поведінкових змін іншої людини дає соціальному працівникові, який його застосовує, велику владу і створює умови для авторитарного ставлення до клієнта.

Біхевіористський підхід застосовують у багатьох сферах соціальної роботи: з правопорушниками, людьми похилого віку, конфліктними сім’ями, людьми з обмеженими можливостями та їхнім найближчим оточенням, особами, що потерпають від насильства, тощо. Він придатний для використання в індивідуальній і груповій роботі, а також під час роботи у громаді.

16. Застосування у соціальній роботі біхевіористського підходу

див. питання 15

17. Когнітивна модель соціальної роботи.

Когнітивістські теорії, що сформувалися у відповідь на нехтування біхевіоризмом внутрішньою організацією психічних процесів, доводять важливість врахування мозкових пізнавальних механізмів, які діють між стимулом і реакцією та опосередковують поведінку людини. Когнітивна психологія наука, досліджує пізнавальні, орієнтацій ні структури психіки. Згідно з когнітивним підходом людина отримує інформацію через сенсорні органи, яку інтелект сприймає, обробляє і зберігає в пам’яті, щоб у відповідний час за відповідних обставин використати її в мовленні і поведінці.

У сучасній психології когнітивний напрям репрезентують:

Раціонально-емотивна терапія американського психолога Альберта Елліса. Відповідно до цієї концепції джерелом психологічних порушень є система засвоєних у дитинстві від значущих дорослих індивідуальних ірраціональних уявлень спрямованих на те, щоб подобатися їм. Застосування її дає змогу фіксувати етапи процесу формування розумового висновку людини у відповідь на певну подію, яка сприяє досягненню мети або блокує його.

Когнітивна терапія американського психіатра Аарона Бека. За багатьма особливостями наближена до раціонально-емотивної терапії і спрямована на лікування когнітивних розладів – емоційних порушень – переважно депресій.

Реальнісна терапія американського психолога Вільяма Глассера. Ґрунтується вона на переконанні, що людина обумовлює свою поведінку власними рішеннями, тобто є само детермінованою істотою. Вона сама обирає власну позицію, свій світ і поведінку. Головною метою терапії є допомагати клієнтові стати розсудливим, емоційно стабільним, досягти особистісної незалежності, підвищити рівень самосвідомості і розробити план особистісного досконалення.

Когнітивна терапія має багато спільного з біхевіористським підходом, оскільки обом їм властиві дирактивність, велика кількість технічних прийомів і жорстка їх послідовність і конкретність цілей.

Прихильників когнітивно-біхевіористського підходу цікавить поведінка індивіда, однак одночасно вони виявляють неабиякий інтерес до процесів, які контролюють цю поведінку, керують нею.

У сучасній соціальній роботі ця модель спрямовує клієнтів до конкретних видів діяльності, які покликані змінити послідовність думок, надати нового значення окремим подіям. Деякі прості когнітивно- біхевіористські методичні прийоми використовують у роботі з людьми, які мають незначні відставання у розвитку. Менш поширені вони у спеціалізованих закладах, у яких перебувають діти з фобіями і віковими проблемами, психіатричні хворі, в яких діагностують когнітивні розлади з легкими формами тривоги та депресії тощо, оскільки їх клієнти перебувають під постійною увагою і опікою соціальних працівників.

Соціальні працівники, які надають перевагу когнітивно- біхевіористському підходу, прогнозують доцільні, на їх погляд, зміни особистості клієнта і цілеспрямовано працюють над їх здійсненням. Особливість такого підходу полягає в тому, що зміни емоційного стану клієнтів відбуваються ефективніше за відсутності у них соціальних проблем (тобто за наявності житла, хоча б мінімальних засобів до існування, гарантування особистої безпеки тощо). З огляду на це когнітивно- біхевіористський підхід часто застосовують у комплексі з іншими моделями соціальної роботи.

Попри певну методологічну і практичну неоднозначність, когнітивно- біхевіористські методи мають немало прихильників серед фахівців соціальної роботи. Сучасний їх розвиток спрямований на реалізацію різних видів і процедур підкріплення; форм і процесів модельованого навчання (емпатійне, когнітивно-репрезентоване); технік управління поведінкою клієнта за непередбачуваних обставин; пошук ефективного поєднання когнітивних і поведінкових методів та їх застосування в груповій та резидентній роботі; розроблення і використання спеціальних опитувальників і оцінних шкал тощо.