Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
SPiOSlb2_new_new.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
06.11.2018
Размер:
244.22 Кб
Скачать

Лабораторна робота 1.2

Динамічне створення таблиць та їх обробка з використанням індексів

Мета роботи: Вивчення методів динамічного створення і розширення таблиць. Вивчення типів індексів для прискореного доступу до даних таблиць в системних програмах і конструкцій базової мови програмування для їх визначення. Вивчення дерево­по­діб­них структур таблиць та індексів і їх використання для приско­рення пошуку в таблицях. Вивчення методів hash-пошуку.

Короткі теоретичні відомості

Для того щоб надати можливість використання системних програм в умовах різних обсягів пам’яті комп’ютера, часто під таблиці виділяють сховище окремими сегментами за аналогією з виділенням дискового простору для файлів. Потім початкові сегменти розширюють додатковими сегментами, коли базові сегменти виявляються вичерпаними. Для наближення до більш коректного використання об’єктно-орієнтованого доцільно інкапсулювати в одній структурі або в одному класі об’єкта як інформаційні елементи, так і допоміжні елементи таблиць, які зберігають довжину і вказівники на початок інформаційних сегментів.

Основні способи побудови динамічно розширюваних таблиць

Найпро­сті­ший спо­сіб побудови таблиці з динамічними еле­мен­тами полягає у використанні функцій динамічного виді­лення пам’яті. Тоді кожний сегмент таблиці повинен визначатися струк­ту­рою, яка зберігає виділену і використану кількість елементів і вказів­ник на наступний сегмент або інший механізм об’єднання сегментів типу FAT в файлових системах. А власне таблиця буде визна­читися структурою, в якій поля будуть визначати іденти­фіка­цію таблиці, кількість сегментів таблиці, граничну кількість еле­мен­тів в кожному сегменті та механізм поєднання сегментів.

struct sgTbStr // структура сегмента

{int nFlEl; // кількість використаних елементів

struct sgTbStr*pNxtSg;//адреса наступного сегмента

struct recrd* pRcPtr; //вказівник на блок записів

};

struct hdTbStr // структура динамічної таблиці

{int nSgLm; // гранична кількість елементів сегмента

int nSgBg; // довжина початкового виділення

int nSgSc; // довжина повторного виділення

struct sgTbStr* pNxtSg;//адреса початкового сегмента

};

Тоді для створе­ння та розширення окремих таблиць, необ­хідно визначити функції, що створюють crDnTb та розши­рюють таблиці extDnTb1.

struct hdTbStr*crDnTb( //адреса початкового сегмента

int nLm, int nBg, int nSc)

{struct hdTbStr*p = (struct hdTbStr*)// заголовок

malloc(sizeof(struct hdTbStr));

p->nSgLm = nLm;

// в шаблоні виділяється лише початковий сегмент

p->nSgBg = 1;

p->nSgSc = nSc;

p->frstSg = (struct sgTbStr*)// сегмент

malloc(sizeof(struct sgTbStr));

p->frstSg->nRsEl = nLm*nBg;

p->frstSg->nFlEl = 0;

p->frstSg->pNxtSg = NULL;

p->frstSg->pRcPtr = (struct recrd*)// записи

malloc(p->frstSg->nRsEl*sizeof(struct recrd));

return p;

}

void extDnTb1(struct hdTbStr*p)// початковий сегмент

{struct sgTbStr*ps = p->pNxtSg;

while(ps)ps=ps->pNxtSg;

ps->pNxtSg = (struct sgTbStr*)// сегмент

malloc(sizeof(struct sgTbStr));

ps->nRsEl = p->nSgLm*p->nSgSc;

ps->nFlEl = 0;

ps->pNxtSg = NULL;

ps->pRcPtr = (struct recrd*)// записи

malloc(ps->nRsEl*sizeof(struct recrd));

}

Функція (метод) crDnTb створює динамічну таблицю з виді­лен­ням сегментів первинного резервування, а метод extDnTb1 розши­рює динамічну таблицю на один сегмент. До цих методів до­цільно додати методи імпорту даних до таблиць з заповненням з початку та додаванням елементів (методи impDnTb і insDnTb в шаблоні програми).

Індекси як базові структури впорядкування даних, накопичених в інформаційних таблицях

Різні підходи до пошуку спираються на ті елементарні операції, які закладені у фізичну структуру відповідних файлів. Такими операціями можуть бути:

1. Найти запис за його адресою

2. Найди запис, наступний за даним

3. Найди запис перед даним

4. Знайти перший запис файлу

5. Знайти останній запис файлу

Ці операції залежать від інформації про абсолютне або відносне положення записів. Ця інформація зберігається у рамках фізичної організації файлу і не має ніякого відношення до вмісту записів. Однак практичний інтерес представляє перш за все пошук на основі вмісту полів запису, тобто асоціативний пошук. Наприклад, пошук у файлі співробітників напевне повинен бути за прізвищем, іменем та по-батькові співробітника. Саме за цією інформацією може бути потрібним знайти іншу інформацію, таку як вік, місце роботи тощо. При використанні лише базового набору операцій для організації такого пошуку може виникнути потреба у послідовному прогляді в середньому половини записів, а у найгіршому випадку усього файлу.

Для ефективної реалізації асоціативного пошуку використовуються спеціальні структури даних, які називаються індексами. Загальну ідею індексу можна продемонструвати на прикладі предметного покажчика вкінці книги. Предметний покажчик представляю собою список термінів у алфавітному порядку з зазначенням сторінок, на яких певний термін зустрічається.

Пошук такого терміна власне у книзі, по суті, складається з систематичного пролистування усієї книги (якщо потрібно знайти всі входження даного терміна). У покажчику термін можна швидко знайти, використовуючи алфавітний порядок і моментально визначити сторінки, де цей термін зустрічається. Щоб організувати індекс потрібно вирішити, по значенням яких полів буде відбуватися пошук. Сукупність таких полів іноді називають ключем пошуку. Зазвичай індекс реалізується у вигляді окремого файлу, кожний запис якого вміщає значення ключа пошуку і вказівник (адреса) на відповідний запис в основному файлі. Індекс організовується так, що, знаючи значення полів можна швидко знайти відповідний запис індексу, а потім, використовуючи вказівник на основний файл – сам запис. Якщо в різних випадках пошук проходить по різним наборам полів, то для одного основного файлу можна мати декілька різних індексів.

Існує два основних і у деякому випадку протилежних підходу до організації індексу: впорядкування і хешування. Відповідно можна говорити про впорядковані індекси та хешовані індекси.

У впорядкованому індексі записи підтримується у порядку зростання або зменшення значень ключа. При додаванні, зміні або видаленні записів з основного файлу СУБД автоматично реорганізує індекс так, щоб він відповідав поточному вмісту основного файлу

Впорядкованість записів дозволяє використовувати швидкий двійковий пошук для знаходження запису за заданим ключем. Крім того впорядкований індекс дозволяє ефективно знаходити записи, ключі пошуку яких знаходяться у заданому діапазоні, тобто відповідати на питання типу: при заданих значеннях і знайти всі записи з ключем таким, що .

Впорядкований індекс має на увазі можливість порівняння значень ключа. Якщо значення ключа є цілими або дійсними числами, то для них визначені загальні відношення порядку. Для символьних рядків визначений словниковий, а бо лексикографічний порядок. Нехай і два символьних рядки, де і - окремі символи. Тоді тоді і тільки тоді, коли

і для або

існує таке , що для всіхі .

При цьому мається на увазі звичайний алфавітний порядок символів. Значення ключа, який складається більш ніж з одного поля, можна сортувати у порядку слідування полів. В результаті сортування по першому полю утворюються групи записів з одним значення у цьому полі. Після сортування кожної групи по значенню другого поля, отримуємо групи з одними й тими же значеннями у двох полях.

Отримані групі сортуються по третьому полю тощо. Потрібно відмітити, що таке впорядкування аналогічне лексографічному порядку, де в якості символів виступають значення полів.

В хешованому індексі записи розподіляються по спеціальній таблиці на основі перетвореного ключа. Перетворення ключа виконується деякою хеш-функцією. Вирахувавши значення хеш-функції для якого-небудь ключа, можна швидко визначити положення одиночних записів, але не дають ніяких переваг при пошуку всередині діапазону, оскільки записи не впорядковані

Індекси як двовимірні агрегати даних, які впорядковують таблиці і дозволяють насамперед підвищувати швидкість вибірки з реляційних таблиць даних, широко використовують в системах управ­­ління базами даних з різних варіантами доступу і побудови індексів за ключовими полями та їх значеннями. В системних прог­ра­мах індекси можуть використовуватись не лише для впоряд­ку­ван­ня таблиць, а і для впорядкування зв’язаних або незв’язаних довільно розпорошених в пам’яті структур для прискорення спів­став­лення та пошуку серед них за впорядкованими ключами.

По суті індекси є спрощеними або частковими таблицями, в яких базові поля зберігають вказівники на ключові частини полів таблиць, а додаткові поля включають організуючі вказівники на елементи, зв’язані індексом. В СУБД, ІС та сис­тем­них про­грамах не прийнято виконувати впорядкування безпосередньо в таблицях, тому що воно пов’язане з виконанням функцій, нерегулярних за часом виконання, які іноді потребують надто багато часу.

В більшості програм голов­ною ме­тою інде­ксації є прискорен­ня розв’язання задач пошуку за рахунок додаткової інформації, що зберігається в структурах ін­дексів. Фактично індекси є посеред­ни­ками доступу до даних, зв’язані з ключовими полями таблиць.

Основні типи індексів для підвищення швидкості пошуку

Ос­но­ву побудови індексів складають адреси, вказівники або посилання на сусідні або зв’язані елементи таблиць. Найпростішу організацію ланцюгових структур з посиланнями називають спис­ка­ми, серед яких однозв’язні списки мають посилання на сусідні елементи в одному напрямку, а двозв’язні – мають зв’язки в обох лінійних напрямках. Спискові структури таблиць, як і інші струк­тури з посиланнями, використовують спеціальні значення для кін­це­вих елементів або їх ключових частин. При реалізації списків в рамках мови С/С++ як спеціальні значення можна викори­сто­ву­ва­ти стандартне значення NULL порожнього вказівника, визначене в заголовках stdio.h і stdlib.h. Відзначимо, що механізми списків та структур з посиланнями можна використати безпосе­ред­ньо для побудови самих таблиць.

Наведемо уніфіковану структуру індексного вузла, яка дозво­ля­тиме будувати однозв’язні та двозв’язні списки, а також струк­тури двійкових та розгалужених дерев з невеликою надлишковістю.

struct indStr// структура елемента індексу

{struct keyStr* pKyStr;//вказівник на ключову частину

struct indStr* pLtPtr;//вказівник вліво

struct indStr* pRtPtr;//вказівник вправо

};

Використання таких вузлів для кожного запису реляційної таблиці дозволяє побудувати індекс в окремих файлух або масивах індексу, або в індексних сегментах єдиного файлу бази даних. Крім вказівника ключової частини необхідно визначити кількість та поря­док полів, що використовуються в індексі. До того ж в біль­шості реляційних баз даних використовується або послідов­ності, або вирази, які визначають індекс. В найпростішому випадку вико­ристо­вується впорядкована послідовність полів, і, таким чи­ном, в загальному випадку потрібна функція, яка буде визначати відно­шення порядку в індексі.

Найбільш поширені три варіанти індексів:

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]