- •1. Визначити основні категорії ср.
- •2. Дати характеристику принципам розвитку ср у суспільстві.
- •3. Проблема визначення поняття «соціальна робота».
- •4. Визначити функції ср у суспільстві
- •5. Визначити цілі і завдання ср, умови вирішення завдань
- •6. Умови виділення теорії соціальної роботи з кола інших соціальних наук
- •7. Проблема визначення поняття «теорія соціальної роботи» та її головні структурні елементи як науки.
- •8. Дати характеристику об'єкту та суб'єкту соціальної роботи.
- •9. Дайте визначення предмету «Теорії соціальної роботи».
- •10. Соціокультурні передумови зародження в Україні професійної соціальної роботи.
- •11. Проаналізувати зв'язок між «Теорією соціальної роботи» і «Психологією»
- •12. Висвітлити зв'язок між «Теорією соціальної роботи» і «Соціологією
- •13. Особливості підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників
- •15. Біхевіористські моделі соціальної роботи
- •16. Застосування у соціальній роботі біхевіористського підходу
- •17. Когнітивна модель соціальної роботи.
- •18. Проаналізувати застосування у соціальній роботі гуманістичних теорій а.Маслоу та к. Роджерса
- •19. Застосування у соціальній роботі психодинамічного підходу 3. Фрейда.
- •20. Концепція психосоціального розвитку людини у суспільстві Еріка Еріксона
- •21. Зазначте якими техніками психодинамічна модель збагатила соціальну роботу.
- •22. Екзистенційна модель соціальної роботи.
- •23. Дати характеристику застосуванню системного підходу у ср.
- •24. Екологічна модель соціальної роботи.
- •25. Використання у соціальній роботі теорії ролей.
- •26. Соціально-радикальна модель соціальної роботи.
- •27. Базові цінності у соціальній роботі.
- •28. Охарактеризувати професійні межі у ср.
- •29. Етичний кодекс соціального працівника.
- •30. Знання та навички як компоненти соціальної роботи.
- •31. Обов'язки та функції соціального працівника.
- •32. Визначити якості і ролі соціального працівника.
- •33. Комунікативна компетентність соціального працівника.
- •34. Проаналізувати проблему професійного «вигорання» соціального працівника.
- •35. Погляди на поняття «клієнт соціальної роботи».
- •36. Соціальне вразливі категорії громадян.
- •37. Стигмування та дискримінація клієнтів.
- •38. Представництво клієнтів, його головні принципи та кінцева ціль.
- •39. Модель імпауерменту в індивідуальній роботі з клієнтом.
- •40. Погляди на процес соціальної роботи.
- •40. Погляди на процес соціальної роботи.
- •41. Визначити основні методи у ср.
- •42. Дати характеристику індивідуальному методу ср.
- •43. Дати визначення груповому методу ср.
- •44. Соціальна робота в громаді.
- •45. Визначити етапи процесу ср.
- •46. Проаналізувати супервізію у соціальній роботі.
- •47. Поняття криза, кризовий стан та їх прояви.
- •48. Особливості соціальної роботи з кризою. (див питання 47)
- •49. Стратегії втручання в соціальній роботі.
- •50. Причини ведення записів та що потрібно записувати при роботі з клієнтом.
- •51. Шляхи та методи виконання записів.
- •52. Значення записів у соціальній роботі. Проблеми та питання у веденні записів.
- •53. Інституційний догляд в соціальній роботі та його недоліки.
- •55. Різновиди команд в соціальній роботі.
- •56. Мультидисциплінарна команда у ср.
- •57. Державні заклади соціальної роботи.
- •58. Ролі недержавних організацій в сфері надання соціальних послуг.
- •59. Поняття волонтер і основні групи потенційних волонтерів.
- •60. Мотиви та принципи якими керуються волонтери у своїй роботі.
52. Значення записів у соціальній роботі. Проблеми та питання у веденні записів.
4.9.6. Висновки
Соціальні працівники, як і багато інших професіоналів, часто не присвячують належної уваги написанню звітів і веденню записів про конкретні справи, хоча це й суттєва частина роботи, яку вони виконують. Записи, які ведуться в соціальній роботі, мають дві важливі функції – клінічну та адміністративну. Проблема з написанням звітів та іншої звітної документації залишається актуальною.
За допомогою процесу ведення записів соціальний працівник має нагоду згадувати та розмірковувати над суттю соціальної роботи. Підготовка записів через деякий час після реального контакту з клієнтом дозволяє соціальному працівнику переглянути те, що відбулося з іншої перспективи. Ведення записів може допомогти соціальному працівнику змінити погляд на події, що відбулися, провести переоцінку планів на майбутнє та намітити напрямки майбутнього професійного втручання. Написання звітів та ведення записів не лише відображають те, що відбулось між працівником та клієнтом; вони сприяють збагаченню послуг та покращують їх надання.
53. Інституційний догляд в соціальній роботі та його недоліки.
Інституційний (резидентний) догляд – надання соціальних послуг у межах стаціонарного закладу, в якому клієнти проживають тимчасово, обо тривалий час. Резидентний догляд забезпечує тимчасовий або довготривалий притулок, цілодобову допомогу або догляд у тому разі, коли людина неспроможна обслуговувати себе самостійно, а також спеціальну реабілітацію.
• стаціонарний – передбачає цілодобовий догляд з проживанням у стаціонарних закладах. Стаціонарний догляд може здійснюватися у будинках групового проживання, будинках-інтернатах, стаціонарних відділеннях територіальних центрів, соціальних гуртожитках, хоспісах, спеціалізованих житлових будинках та інших пристосованих для цього закладах;
• денний – передбачає догляд за отримувачами у спеціально пристосованих для цього закладах упродовж визначеного денного часу та організацію в цей час зайнятості, навчання, дозвілля;
• вдома – передбачає надання послуг з догляду отримувача у нього вдома або в іншому місці його проживання (окрім стаціонарних закладів догляду та проживання).
54. Значення деінституціалізації в соціальній роботі.
Деінституціалізація означає орієнтацію на адаптацію розумово відсталої особи до життя в соціумі на противагу відлученню від звичайного родинного оточення, що відбувається в разі її влаштування у відповідному інтернаті [14].
Загалом розвиток догляду в громаді пов'язують із широкомасштабним процесом вивільнення пацієнтів (насамперед психіатричних лікарень), ув'язнених чи людей, залежних від догляду за ними у стаціонарних установах, який власне й отримав назву «деінституціалізація» [15]. Цей процес, розпочатий у різних країнах у 1970-х роках, ґрунтується на розумінні того, що люди літнього віку, діти-сироти, люди з функціональними обмеженнями та проблемами психічного здоров'я можуть отримати необхідні їм послуги за місцем проживання, у родині чи у спеціальних службах у громаді.
Закриття психіатричних лікарень, інтернатів для дітей-сиріт та інших великих стаціонарних закладів супроводжувало створення спеціальних мультидисциплінарних команд при місцевих медико-соціальних державних службах, налагодження роботи мережі соціальних служб та центрів у громаді, орієнтація на інтеграцію чи реінтеграцію людини в громаду, залучення благодійних та волонтерських організацій до надання послуг та організації дозвілля вразливих груп у громаді. Таким чином, як відзначає Ш.Рамон, у Західній Європі побільшало закладів соціальної сфери і вони наблизилися до споживачів послуг, розвинувся недержавний сектор, який бере на себе частину функцій, що виконували раніше державні служби, неформальний догляд та впровадження госпрозрахункових принципів у систему надання соціальних послуг [16].