46. Проаналізувати супервізію у соціальній роботі.

Супервізія – метод, за допомогою якого визначений установою фахівець (супервізор) допомагає персоналу (супервізованим) якнайефективніше виконувати зазначені в посадових інструкціях завдання відповідно до стандартів роботи.

Інструмент для забезпечення якості послуг, для перегляду та підвищення кваліфікації персоналу і забезпечення належної відповідальності між працівниками персоналу та їх роботодавцями.

Вона також дозволяє персоналу обговорювати проблеми і труднощі своєї роботи, разом зі своїми керівниками знаходити рішення чи нові шляхи вирішення певних ситуацій.

Індивідуальна супервізія повинна відбуватись регулярно, акуратно записуватись і фокусуватись на трьох галузях: підтримці персоналу, освіті (переконатись в тому, що персонал отримує належні можливості для навчання і підвищення кваліфікації) та відповідальності (переконатись, що вони працюють в рамках політик і процедур, вироблених соціальною службою).

Групова чи індивідуальна супервізія – це можливість для колег обмінюватись досвідом та знаннями. Хтось один може висловити проблему чи труднощі, спричинені чимось у їх роботі для дискусії і, шляхом обговорення та обміну досвідом з тими, хто працює у тій же сфері, вчитись і разом розробляти нові шляхи реагування на кризові ситуації.

Супервізія в соціальній роботі - зворотний зв'язок, що отримується фахівцем від супервізора, оцінка своєї роботи, спільно здійснюваний пошук, спрямований на прояснення різноманітних аспектів реабілітаційного процесу, або систему розвитку та поглиблення професійної рефлексії.

Невід’ємною частиною професії соціального працівника є супервізія. Це рівень технології організації соціальної роботи, який включає підготовку соціального працівника,його наступний професійний ріст, профілактику професійних ризиків.

У процесі професійної підтримки і наставництва одному працівникові надається відповідальність працювати з іншим працівником (працівниками) з метою виконання певних організаційних, професійних і особистих завдань.

Супервізія – метод, за допомогою якого визначений установою фахівець допомогає персоналу якнайефективніше виконувати зазначені в посадових інструкціях завдання відповідно до стандартів роботи.

Забезпечення якості соціальних послуг.

У соціальній роботі багатьох країн критеріями якості послуг вважають їх корисність і схвалення їх клієнтами, оперативність реакції на їхні потреби і позитивну оцінку ними цієї реакції, позитивний вплив на поліпшення якості життя клієнтів.

Якість у соціальній роботі є феноменом, що має певні об’єктивні критерії виміру

(відповідність певним стандартам), і водночас фігурує тільки в суб’єктивних відчуттях, сприйняттях конкретних людей.

Якість соціальних послуг – істотні ознаки соціальних послуг, які задовольняють вимоги встановленого стандарту.

Критеріями визначення якості послуг є їх географічна доступність,соціальна доступність, рівність у розподілі послуг, відповідність потребам населення, ефективність, економічність.

У соціальній роботі, для якої процес часто є не менш важливим, ніж результат, непросто визначити її ефективність і якість. Для цього недостатньо ні економічних розрахунків, ні суб’єктивно-психологічних оцінок.

Забезпеченість якості соціальних послуг – систематичні дії, реалізація яких вселяє впевненість у тому, що послуга відповідатиме встановленим вимогам до якості.

Мета супервізії:

Забезпечення ефективного та якісного виконання посадових обов’язків і завдань фахівцями з соціальної роботи, спеціалістами та соціальними робітниками, запобігання їх професійному стресу та вигоранню, підвищення їх професійної кваліфікації.

Основні завдання супервізії:

Набуття особами, які потребують супервізі навичок:

- сомостійного визначання пріоритетів роботи;

-відповідального ставлення до результатів своєї роботи;

-професійної установки на самоаналіз своєї діяльності;

- керування власними почуттями в стресових ситуаціях;

- оптимізація професійного навантаження з метою недопущення професійного вигорання;

- відстеження власного прогреса та визначення потреб у підвищенні кваліфікації або навчання.

Принципи, на яких базується здійснення супервізії:

- партнерства між супервізором і особою, яка потребує супервізії;

- конфіденційності;

- взаємоповаги та толерантності;

- розподілу відповідальності;

- ефективність;

Види супервізії:

- індівідуальна - консультування, роз’яснювальна робота, оперативне коригування;

- групова – тренінги, семінари;

- внутрішня;

- зовнішня;

- навчальна;

- консультаційна;

- планова;

- екстрена;

Супервізія як метод навчання.

Супервізія має на меті допомогти соціальному працівнику краще зрозуміти філософію, ідеологію, політику та практику соціальної служби.

Супервізію можна розглядати як адміністративний та освітній процеси, які широко використовуються в соціальній роботі, щоб допомогти працівнику розвинути надалі навички і забезпечити якість надання послуг.

Супервізія - має на меті допомогти соціальному працівнику краще зрозуміти політику та практику соціальної служби, дізнатися про ресурси, клієнтів, цілі діяльності соціальної служби, сильні та слабкі сторони життєдіяльності, можливості та загрози, партнерів та конкурентів, а також вдосконалити свою компетентність.

Супервізію як метод навчання можна розділити на три складові:

- навчальну супервізію ( інструктаж, оперативне коригування, кураторство);

- навчальне консультування;

-підвищення кваліфікації (від базового рівня, проектування кар’єри, навчання на моделі соціальної роботи).

Функції супервізії:

- навчальна

- підтримуюча

- направляюча.