- •1. Визначити основні категорії ср.
- •2. Дати характеристику принципам розвитку ср у суспільстві.
- •3. Проблема визначення поняття «соціальна робота».
- •4. Визначити функції ср у суспільстві
- •5. Визначити цілі і завдання ср, умови вирішення завдань
- •6. Умови виділення теорії соціальної роботи з кола інших соціальних наук
- •7. Проблема визначення поняття «теорія соціальної роботи» та її головні структурні елементи як науки.
- •8. Дати характеристику об'єкту та суб'єкту соціальної роботи.
- •9. Дайте визначення предмету «Теорії соціальної роботи».
- •10. Соціокультурні передумови зародження в Україні професійної соціальної роботи.
- •11. Проаналізувати зв'язок між «Теорією соціальної роботи» і «Психологією»
- •12. Висвітлити зв'язок між «Теорією соціальної роботи» і «Соціологією
- •13. Особливості підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників
- •15. Біхевіористські моделі соціальної роботи
- •16. Застосування у соціальній роботі біхевіористського підходу
- •17. Когнітивна модель соціальної роботи.
- •18. Проаналізувати застосування у соціальній роботі гуманістичних теорій а.Маслоу та к. Роджерса
- •19. Застосування у соціальній роботі психодинамічного підходу 3. Фрейда.
- •20. Концепція психосоціального розвитку людини у суспільстві Еріка Еріксона
- •21. Зазначте якими техніками психодинамічна модель збагатила соціальну роботу.
- •22. Екзистенційна модель соціальної роботи.
- •23. Дати характеристику застосуванню системного підходу у ср.
- •24. Екологічна модель соціальної роботи.
- •25. Використання у соціальній роботі теорії ролей.
- •26. Соціально-радикальна модель соціальної роботи.
- •27. Базові цінності у соціальній роботі.
- •28. Охарактеризувати професійні межі у ср.
- •29. Етичний кодекс соціального працівника.
- •30. Знання та навички як компоненти соціальної роботи.
- •31. Обов'язки та функції соціального працівника.
- •32. Визначити якості і ролі соціального працівника.
- •33. Комунікативна компетентність соціального працівника.
- •34. Проаналізувати проблему професійного «вигорання» соціального працівника.
- •35. Погляди на поняття «клієнт соціальної роботи».
- •36. Соціальне вразливі категорії громадян.
- •37. Стигмування та дискримінація клієнтів.
- •38. Представництво клієнтів, його головні принципи та кінцева ціль.
- •39. Модель імпауерменту в індивідуальній роботі з клієнтом.
- •40. Погляди на процес соціальної роботи.
- •40. Погляди на процес соціальної роботи.
- •41. Визначити основні методи у ср.
- •42. Дати характеристику індивідуальному методу ср.
- •43. Дати визначення груповому методу ср.
- •44. Соціальна робота в громаді.
- •45. Визначити етапи процесу ср.
- •46. Проаналізувати супервізію у соціальній роботі.
- •47. Поняття криза, кризовий стан та їх прояви.
- •48. Особливості соціальної роботи з кризою. (див питання 47)
- •49. Стратегії втручання в соціальній роботі.
- •50. Причини ведення записів та що потрібно записувати при роботі з клієнтом.
- •51. Шляхи та методи виконання записів.
- •52. Значення записів у соціальній роботі. Проблеми та питання у веденні записів.
- •53. Інституційний догляд в соціальній роботі та його недоліки.
- •55. Різновиди команд в соціальній роботі.
- •56. Мультидисциплінарна команда у ср.
- •57. Державні заклади соціальної роботи.
- •58. Ролі недержавних організацій в сфері надання соціальних послуг.
- •59. Поняття волонтер і основні групи потенційних волонтерів.
- •60. Мотиви та принципи якими керуються волонтери у своїй роботі.
43. Дати визначення груповому методу ср.
Соціальна робота з групою чи групова соціальна робота визначається як метод психосоціальної роботи і як форма соціальної роботи, якщо за критерій береться кількість об'єктів соціально-психологічного впливу. У зарубіжній науковій літературі соціальна робота з групою традиційно визначається як метод соціальної роботи. Група клієнтів, які включаються у груповий процес, розглядається як об'єкт соціальної роботи. Група спеціалістів та професіоналів, які беруть участь у роботі міждисциплінарних груп, є суб'єктом соціальної роботи.
Розвиток психологічних підходів, прийомів, напрямків діяльності таких груп відбувався у рамках психотерапії і практичної психології. Груповий процес будується відповідно до психоаналізу, біхевіоризму, когнітивної психології, гуманістичної психології та інших психологічних теорій і напрямків. Клієнтами групової соціальної роботи є особи з проблемами соціальної адаптації та інтеграції, жертви несприятливих умов соціалізації, ті, хто має проблеми психологічного та емоційного стану як наслідки життєвих криз різного віку і соціального становища.
Засновниками теоретичних напрямів групової соціальної роботи вважають американських учених К. Паппел І Б. Ротман. Їм належить розробка наукових підходів, які базуються на его-психології, когнітивній теорії і теорії соціального научіння, теорії відносин, рольовій теорії особистості, теорії комунікації.
Его-психологія пропонує соціальному працівнику можливість зрозуміти поведінку клієнта як окремого індивіда і як члена групи, спостерігати, як відбувається його індивідуальне пристосування до дійсності, інших людей, як він реагує на зовнішній тиск і внутрішній неспокій. Це дає змогу пояснити внутрішню самоорганізацію індивіда та його стосунки з зовнішнім світом. При вивченні особистості особлива увага приділяється питанням розвитку та адаптації, автономії, свободи й особливостям функціонування власного Я. Соціальний працівник у процесі групової роботи намагається актуалізувати навички психологічного захисту клієнтів, допомагає розвинути їх за допомогою групи, віднайти різні варіанти функціонування. В его-психології опір розглядається не як конфлікт, а як діалог індивіда із середовищем. Відповідно до понять его-психології основне призначення роботи з групою — підтримка психічного здоров'я особистості, її ідентичності, розвиток самореалізації.
Когнітивні теорії і теорії соціального научіння дають можливість соціальним працівникам інтерпретувати і аналізувати мотиви поведінки індивідуумів у груповій взаємодії, визначати ціннісні орієнтації клієнтів, допомагати їм зрозуміти, як вони "відчувають один одного", як формуються їх знання про світ і життєві ситуації. Досвід групової взаємодії формує ціннісні орієнтації, позитивні очікування, компетентність і навички соціальної взаємодії.
Теорія відносин розглядає відносини у групі як певні стійкі зв'язки, що допомагають клієнту зрозуміти свої обов'язки у міжгруповій взаємодії, навчитися співіснувати з іншими членами групи в обставинах, які змінюються, сформувати необхідні навички для "вибудовування" психологічної дистанції у груповій взаємодії.
Рольова теорія особистості основується на знаннях про рольові очікування, рольові конфлікти, відносини, які формуються у процесі групової роботи. Для соціального працівника важливо створити умови для особистісного зростання клієнта, поліпшити його соціальне функціонування у суспільстві.
Теорія комунікації створює уявлення про динамічний обмін інформацією між членами групи. Комунікація виступає як рольовий обмін інформацією, націлений на досягнення певного результату. У цьому контексті комунікація є певним інструментарієм для вирішення завдань групової роботи. Теорія комунікації надає можливість соціальному працівнику спостерігати у процесі групової динаміки специфічні перешкоди, які ускладнюють соціальне функціонування особи, розробляти програми з їх подолання, розвивати навички виявлення індивідуальних почуттів і уявлень у груповому спілкуванні.
Концепція групової діяльності зумовлює формування відносин не тільки у груповому просторі, але і поза ним. Зовнішнє соціальне середовище включається у процес соціальної роботи, коли окремим членам групи необхідно навчитися змінювати ситуацію, впливати на її оточення. Кожен член групи може екстраполювати індивідуальні концепції компетенції, вони можуть бути прийняті групою або ж відкинуті нею. Особливістю групової соціальної роботи є також її концепція зумовлювати розвиток групи в ситуації "група як ціле*'. Це означає, що з часом група створює структуру автономного розвитку, в якій з'являються лідери, які беруть на себе функції керівництва, координації групових процесів.
Вважають, що основними домінантами групової роботи є спонтанність і планування. Дії розгортаються за принципом "тут і зараз", дають можливість клієнтам отримати досвід, який вони зможуть актуалізувати у майбутньому.
Виділяють такі стадії терапевтичного процесу:
1. Стадія орієнтації — клієнти усвідомлюють себе членами групи, відбувається вибір ролей, орієнтація в ситуації, з'являються страхи перед невідомими подіями, формується псевдозгуртованість.
2. Стадія влади — оформлюються ролі в групі, йде боротьба за лідерство, підвищується опір, може поширюватися агресія, спрямована на того чи іншого члена групи, оформлюються норми і цінності за безпосередньої участі групи.
3. Стадія переговорів — відбувається структурування групи, оформлюється групова позитивна згуртованість, спільно визначаються цілі, ролі й завдання групи, з'ясовуються схожі проблеми та емоційні переживання.
4. Функціональна стадія — група активно працює, виявляючи зацікавленість у вирішенні проблем, клієнти підтримують один одного, окреслюючи відвертість і спонтанність, які характеризують особливості цієї стадії, на якій приймаються рішення.
5. Стадія розпаду групи — ситуація, коли окремі члени групи і група в цілому приходить до розв'язання своїх проблем, клієнти формулюють висновки про необхідність припинення спільної групової діяльності.
Цілі терапевтичного процесу:
• змінити сприйняття членів групи шляхом вивчення групового досвіду;
• змінити поведінку, яка ускладнює соціальне функціонування індивіда, через взаємовідносини у групі і використання механізмів зворотного зв'язку;
• усвідомити і змінити норми, цінності та стосунки для ефективного соціального функціонування;
• досягти емоційної стабільності, яка підтримує сили і життєдіяльність індивіда.
У соціальній роботі розрізняють різні цільові підходи до соціальної групової роботи.
• Індивідуальне оцінювання (фостерні групи, робота з образами літніх людей тощо).
• Індивідуальна підтримка і обслуговування (підтримка клієнтів, не здатних до самообслуговування, які відчувають труднощі у соціальній адаптації).
• Індивідуальні зміни і соціальний контроль (профілактична робота з групами сексуальної агресії):
— соціалізація (робота з групами з формування соціальних навичок для функціонування у мікросоціумі);
— міжособистісна поведінка (групи особистісного зростання).
— індивідуальні орієнтації і цінності (групова робота, спрямована на зміни ціннісних орієнтацій);
— матеріальні обставини (групова робота з безробітними, тими, хто отримує матеріальну допомогу);
— особистісний захист (групова робота з меншинами);
— особистісне зростання і розвиток (Т-групи).
Освіта, інформування, тренінг (правові групи, освітні групи).
Дозвілля / компенсація (групи розвитку, дозвільневі групи).
Посередництво між особистостями і соціальними системами (посередництво між групами, агенціями, сервісом).
Групові зміни і підтримка (групи роботи з сім'єю, групи комунікативної компетенції).
Зміни навколишнього середовища (групова робота зі змін навколишнього життєвого простору).
Соціальні зміни (групові цілі пов'язані із соціальною і політичною взаємодією групи та інших соціальних інститутів).
Групова робота використовується:
-з виправною метою, коли справа стосується поведінки одного чи декількох членів;
-для попередження соціальних дисфункцій;
-для забезпечення нормального розвитку окремих членів групи, особливо у критичні періоди росту;
-для самоствердження особистості;
-з метою навчання і виховання відчуття громадянства;
-для здійснення однієї мети чи декількох цілей одночасно.
Прийнято виділяти типи груп: створені спеціально для роботи з їх членами для вирішення внутрішньо групових проблем і створені для досягнення якої-небудь зовнішньої мети по відношенню до групи.
Внутрішньо орієнтовані групи, в свою чергу, поділяють на два типи:
а)спрямовані на нормальний розвиток своїх членів (групи соціалізації);
б) групи, мета яких - виправлення відхилень, які виникли в ході попередньої соціалізації (групи ресоціалізації).
Кожен з цих типів груп, у свою чергу, диференціюється в залежності від завдань, які вирішуються під час роботи з групою.
В групах соціалізації мета соціальної роботи - допомогти індивіду, який має проблеми у виборі мети соціалізації, а також сприяти досягненню вже обраною мети. Групи ресоціалізації також вирішують два завдання: соціальний контроль людей, недостатньо адаптованих до потреб суспільства і які не бажають приймати на себе соціально прийняті ролі, чи допомогу в освоєнні нових (альтернативних) ролей.