Етапи досягнення технологічності
Виробнича технологічність досягається і оцінюється в
першу чергу якісно за рахунок:
1. Підвищення серійності при виготовленні (обробці, складанні,
випробуваннях і т.п.) як наслідок створення одноманітних
конструкцій шляхом:
а) уніфікації, виробів, складальних одиниць і деталей шляхом
приведення декількох різних конструкцій до однієї, зокрема,
за рахунок запозичення з інших виробів та повторюваності деталей
і складальних одиниць в межах, одного виробу;
б) створення параметричних рядів на основі базової
конструкції;
в) стандартизації виробів, складальних одиниць, деталей та їх
елементів (різьбових елементів, діаметрів отворів, галтелей і
т.п.). Тут можливі наступні категорії стандартів ГОСТ, ОСТ,
РСТ, СТП, міжнародні стандарти, наприклад ISO та інші. кожна
нова деталь призводить до розробки нового технологічного
процесу, а сумарна трудомісткість підготовки виробництва.
Кількісна оцінка дає зважену оцінку і визначається
системою показників однієї нової деталі середньої складності
складає близько 500 нормо-годин.
2. Раціонального призначення матеріалів і зниження його
витрат за рахунок:
а) вибору найбільш дешевого матеріалу без втрати якості
виробництва;
б) вибору найбільш дешевого виду заготовок: прокат, лиття,
штамповка і др .;
в) найбільш економного витрачання матеріалів шляхом зміни
конструкції, призначення припусків та ін .;
г) вибору найбільш легко оброблюваного матеріалу;
д) скорочення обсягу дорогий механічної обробки;
е) зниження маси деталей і вироби в цілому;
ж) обмеження номенклатури застосовуваних матеріалів у виробі.
3. Вибору раціональних за формою і елементів конструкцій
деталей, які забезпечують:
а) жорсткість конструкції;
б) взаємозамінність (відсутність йди скорочення прігоночних
операцій);
в) зручність і низьку вартість виготовлення деталей за рахунок
правильної розстановки розмірів;
г) правильне розташування елементів деталі і їх уніфікації та
ін.
4. вивчення умов виробництва, де буде виготовлятися
виріб:
а) наявності обладнання, оснащення, уніфікованих
технологічних процесів, традицій виробництва, наявності
кваліфікованих кадрів;
б) застосування прогресивних технологічних процесів;
в) застосування засобів автоматизації виробничих процесів
та багато іншого.
Враховуючи вищевикладене, стає зрозумілим, що конструктор
може створити якісну, технологічну конструкцію виробу,
складальної одиниці і, особливо, деталі тільки добре знаючи
виробництво і технологію виготовлення виробу. Те, що
технологично в умовах одного виробництва, може стати не
технологічним у умовах іншого.
Відпрацювання конструкції виробу на технологічність представляє
собою комплекс робіт по зниженню трудомісткості, матеріаломісткості
і собівартості в процесі розробки, виготовлення і
експлуатації виробу.
При проведенні відпрацювання конструкції виробу на технологічність слід враховувати:
вид вироби, ступінь його новизни і складності, умови виготовлення, технічного обслуговування і ремонту, а також монтажу поза підприємства-виробника;
перспективність вироби, обсяг його випуску;
передовий досвід підприємства-виготовлювача та інших підприємств з аналогічним виробництвом, нові високопродуктивні методи і процеси виготовлення;
оптимальні умови конкретного виробництва при раціональному використанні наявних засобів технологічного оснащення і виробничих площ і планомірній впровадженні нових передових технологічних методів і засобів виробництва;
зв'язок досягнутих показників технологічності з іншими показниками якості виробу.
Технологічність конструкції спеціфіціруемий вироби розглядають щодо всього виробу, враховуючи технологічність складових частин, складання, випробування, монтажу поза підприємства-виробника, технічного обслуговування і ремонту.
Обробка конструкції вироби на технологічність повинна забезпечувати на основі досягнення технологічної раціональності та оптимальної конструктивної та технологічної наступності конструкції вироби вирішення таких основних завдань:
зниження трудомісткості і собівартості виготовлення виробу і його монтажі поза підприємства-виробника;
зниження трудомісткості, вартості та тривалості технічного обслуговування і ремонту вироби;
зниження найважливіших складових загальної матеріаломісткості вироби - витрати металу і паливно-енергетичних ресурсів при виготовленні, монтажі поза підприємства-виробника, технічному обслуговуванні та ремонті.
Комплекс робіт по зниженню трудомісткості і собівартості виготовлення виробу і його монтажі поза підприємства-виробника в загальному випадку включає:
підвищення серійності виробу і його складових частин при виготовленні (обробка, складання, випробування) за допомогою стандартизації, уніфікації та забезпечення конструктивної подібності;
обмеження номенклатури складових частин, конструктивних елементів і застосовуваних матеріалів;
застосування в розроблюваних конструкціях освоєних у виробництві конструктивних рішень, відповідних сучасним вимогам;
застосування високопродуктивних і маловідходних технологічних рішень, заснованих на типізації процесів та інших прогресивних формах їх організації;
застосування високопродуктивних стандартних засобів технологічного оснащення, що забезпечують оптимальний рівень механізації і автоматизації праці у виробництві;
використання конструктивних рішень, що дозволяють знизити витрати на забезпечення: доступу до складових частин; установки і знімання складових частин виробу;
використання конструктивних рішень, що забезпечують можливість транспортування вироби в зібраному вигляді або у вигляді закінчених складових частин, що не вимагають при монтажі розбірки для розконсервації, ревізії, а також операцій по підгонці;
використання конструктивних рішень, що полегшують і спрощують умови виготовлення і монтажу поза підприємства-виробника для обмеження вимог до кваліфікації виготовлювачів і монтажників.