Міністерство освіти і науки України
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут»
Кафедра Виробництва приладів
Реферативна робота
«Технологічність конструкцій деталей приладів»
Виконав: стдент 1 курсу, групи ПБ-41
Бабич Ю. О.
Перевірили: Клочко Т. Р.
Київ 2014
Зміст
Вступ 3
Технологічність виробів 5
Технологічність заготовок 5
Технологічність складальних одиниць 6
Види технологічності її показники і фактори які на неї пливають 7
Етапи досягнення технологічності 10
Висновок 14
Вступ
Під технологічністю конструкціївиробу мають на увазі сукупність його властивостей, які визначають відповідність даної конструкції оптимальним витратам на його виготовлення, експлуатацію та ремонт для заданих показників якості, обсягу випуску та умов виконання робіт.
Технологічність конструкції виробу характеризує можливість його виготовлення, експлуатації та зберігання за умов використання наявних у виробника та споживача виробу трудових, матеріальних, енергетичних та інших ресурсів. Будь-який виріб повинен бути технологічно раціональним для заданих конкретних умов підготовлення його виробництва, виготовлення, експлуатації та ремонту. Ці вимоги слід знати конструктору до початку розробки конструкції виробу.
Якість виробу поряд з технологічністю конструкції характеризується також його функціональністю, надійністю, ергономічністю, естетичністю, економічністю, безпечністю та екологічністю. Всі перелічені складові якості виробу зумовлені його конструктивною будовою, матеріалом і визначають технологічність конструкції в цілому. Функціональність виробу — відповідність виробу умовам реалізації його основних функцій за призначенням. Надійність(безвідмовність,довговічність,ремонтопридатність) характеризує здатність виробу зберігати задану якість і виконувати певні функції в умовах його використання, обслуговування, ремонту, зберігання та транспортування протягом заданого часу. Ергономічність виробу — це здатність його функціонувати у системі людина-виріб. Під естетичністю розуміють його художньо-конструкторське оформлення, що відповідає сучасним вимогам. Безпечність виробу повинна задовольняти вимоги безпеки праці в процесі його виготовлення, транспортування, зберігання, технологічного обслуговування, ремонту та утилізації. Екологічність виробу характеризує рівень шкідливих дій, що виникають під час його виробництва, експлуатації та ремонту, на довкілля.
Технологічність конструкції виробу характеризує можливість його виготовлення, експлуатації та зберігання за умов використання наявних у виготовлювача та споживача виробу трудових, матеріальних, енергетичних та інших ресурсів. Будь який виріб повинен бути технологічно раціональним для заданих конкретних умов підготовлення його виробництва, виготовлення, експлуатації та ремонту. Ці вимоги слід знати конструктору до початку розробки конструкції виробу.
У міру розвитку техніки, в її наступних поколіннях досконаліші технічно рішення можуть замінюватися на менш досконалі, але більш технологічні. Наприклад, у тих же автомобілях досконаліша технічно підвіска на подвійних поперечних важелях виявилася в свій час практично витіснена менш досконалою, але більш технологічною типу «Макферсон» - повернення до першої стався лише до середини 90-х років, і лише на машинах досить високих класів .
Технологічність виробів Технологічність заготовок
Форма та розміри заготовки значною мірою впливають як на технологію її виготовлення, так і на наступні обробки. Точність розмірів і форми заготовки здебільшого визначає трудомісткість виготовлення та вартість готового виробу (деталі). Форма, розміри, стан поверхонь і поверхневих шарів заготовки можуть істотно впливати на обсяги подальшої її обробки. Тому більшість заготовок піддають попередній обробці, яка полягає в тому, щоб забезпечити їх технологічність для наступної механічної обробкина металорізальних верстатах. До такої обробки належать зачищення, виправлення, розрізування, центрування, термічна обробка тощо. Особливого значення набуває попередня обробка заготовок в умовах автоматизованих і гнучких виробництв.
Забезпечення технологічності заготовок зводиться до виконання таких правил:
Бажано, щоб контури заготовки являли собою сполучення найпростіших геометричних форм.
Деталі, по можливості, слід виготовляти зі стандартних заготовок (прокату, виливків, кованок, пресованих заготовок).
Базові поверхні мають забезпечувати точність розташування та закріплення заготовки у процесі їх оброблення, контролю та вимірювання.
Точність розмірів та шорсткість поверхонь заготовок повинні бути економічно обґрунтованими.
Бажано максимально використовувати способи отримання заготовок, які не вимагають наступного зрізання стружки.
При неможливості обійтись без механічної обробки необхідно скорочувати її за рахунок зменшення кількості та довжини поверхонь, що оброблюються.
Конструкція деталі повинна допускати можливість її виготовлення складаною з двох або більше частин.
Технологічність складальних одиниць
Технологічність складальних одиницьзабезпечується дотриманням наступних вимог:
конструкція машини повинна дозволяти незалежне, паралельне складаннявузлів 1-го, 2-го та інших порядків, що скорочує цикл загального складання;
конструкція машини повинна дозволяти складання без необхідності повного або часткового демонтажу уже встановлених елементів;
за необхідності забезпечення однозначності розміщення елементів, що складають, треба використовувати контрольні штифти, несиметричне розміщення болтів тощо;
в умовах автоматизованого складання конструкція деталі повинна забезпечувати просте орієнтування у просторі та можливість використання механізованих інструментів (викруток тощо);
при автоматизованому складанні конструкція виробу повинна дозволяти складання за допомогою нескладних прямолінійних рухів без додаткових обертальних рухів.
При цьому доцільно нерозбірні з'єднаннявиконувати методамиклепання, розвальцювання,склеюваннятощо.
Види технологічності її показники і фактори які на неї пливають
Вид технологічності визначається ознаками, що характеризують область прояву технологічності конструкції виробу. За цією ознакою розрізняють такі види технологічності:
технологічність у проектуванні, що може бути оцінена кількістю уніфікованих вузлів, уніфікацією поверхонь деталей (наприклад, різі, рівців для виходу інструмента тощо), уніфікацією матеріалів, що використовуються;
виробнича технологічність конструкції виробу виражається в скороченні витрат коштів і часу на: конструкторську підготовку виробництва; технологічну підготовку виробництва; процеси виготовлення, в тому числі контролю та випробувань, а також монтажі за межами підприємства виробника;
експлуатаційна технологічність конструкції виробу виражається в скороченні витрат часу та коштів на його підготовку до використання, технічне обслуговування, поточний ремонт та утилізацію виробу;
ремонтна технологічність — технологічність конструкції виробу при всіх видах ремонту, крім поточного.
ГОСТ 14.202-83[2] виділяє основні і додаткові показники технологічності. До основних показників відносять:
трудомісткість виготовлення виробу (сумарні витрати праці на здійснення технологічних процесів виготовлення виробу);
технологічну собівартість виробу (частина собівартості виробу, яка визначається сумою витрат на здійснення технологічних процесів виготовлення виробу).
Додаткові показники технологічності поділяють на такі:
техніко-економічні — відносна трудомісткість видів робіт: заготівельних, механічних, складання тощо;
технічні, що оцінюють конструкцію як виробу в цілому, наприклад: коефіцієнт уніфікації вузлів/деталей, коефіцієнт стандартизації деталей, коефіцієнт точності та ін.
Технологічність конструкції може бути оцінена і на підставі рекомендацій щодо конструкції заготовок(товщина стінки для виливків, перепад діаметрів при куванні тощо).
Для всіх видів виробів за ГОСТ 14.201-83 при відпрацюванні конструкції на технологічність ставляться завдання зниження трудомісткості виготовлення виробу. Вона залежить від багатьох факторів, головними з яких слід вважати:
стандартизацію,
уніфікаціюскладових частин виробів та їх елементів,
типізацію технологічних процесів виготовлення, технічного обслуговування та ремонту виробу.
Під стандартизацією розуміється діяльність, спрямована на досягнення впорядкування в певній області за допомогою встановлення положень для загального і багатократного вживання відносно реально існуючих і потенційних завдань. Ця діяльність виявляється в розробці, публікації вживанні стандартів.
Стандартомназиваєтьсядокумент, в якому в цілях добровільного багатократного використання встановлюються характеристики продукції, правила здійснення і характеристики процесів виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації і утилізації, виконання робіт або надання послуг. Стандарт також може містити вимоги до термінології, символіки, упаковки, маркування або етикеток і правил їх нанесення.
Уніфікація полягає у виборі оптимальної кількості або в раціональному скороченні числа типів, видів, параметрів і розмірівоб'єктів однакового чи близького функційного призначення. Уніфікація спрямована на зменшення числа різновидів об'єктів шляхом комбінування двох і більше їх характеристик. Об'єктами уніфікації можуть бути різні вироби:матеріали,деталі,вузли,схеми,прилади, пристрої,агрегати,машини.
Уніфікація виробів супроводжується виявленням оптимальних конструкторсько-технологічних рішень та типізацією шляхом комбінування (поєднанням) найбільш вдалих конструкторсько-технологічних рішень.
В залежності від сфери проведення робіт з уніфікації розрізняють міжгалузеву уніфікацію, що проводиться в масштабі кількох галузей промисловості, галузеву і заводську, що проводиться в рамках одного підприємства.
В промисловості існують такі види уніфікації продукції:
модифікаційна – уніфікація між базовою моделлю виробу і конструктивними модифікаціями, які виконані на основі базової моделі;
внутрітипова (розмірно-конструктивна) — уніфікація між однотипними виробами, що мають різні параметри;
міжтипова — елементи продукції, що відрізняються конструкцією, але подібні за основними параметрами;
загальна — схожа за призначенням продукція, що не має конструктивно-технологічної подібності.
Уніфікація може бути повною і неповною. При повній уніфікації здійснюється уніфікація всіх елементів запроектованого або існуючого виробу, при неповній — тільки частини елементів. Повна уніфікація передбачає уніфікацію форми, розмірів та матеріалів. Якщо повна уніфікація неможлива, — проводять неповну, наприклад, уніфікують форму деталі, але не уніфікують розміри і матеріали деталі, а також складальні одиниці (вузли), якщо вони виконують близькі за характером функції.