4. Наукове дослідження – основна форма розвитку науки.

Наукове дослідження — це процес  дослідження  певного  об'єкта  (предмета або явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей (напам’ять)

Складові

У методології наукових дослідженьрозрізняють поняття«об'єкт»і«предмет»дослідження.

Об'єктом науки прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника. Об'єктом наукового дослідження є навколишній матеріальний світ, подія або окремі структурні одиниці будь-якої системи, процеси змін у суспільстві, діяльність окремих суб’єктів, стани і властивості систем, взаємодії і взаємозв'язки, залежності, функції, причини, механізми змін у процесі розвитку.

Наприклад: об’єктом спорту обрано ДЮСШ з фехтування. Наприклад, об’єктом медичних наук є здоров’я людини.

Предмет науки —це сукупність закономірностей та особливостей явищ об'єктивної дійсності чи теоретичних знань про них, які вивчаються цією наукою. Відмінність цих двох понять полягає в тому, що об’єкт науки — це реально існуючі явища, а предмет — це результат теоретичного обґрунтування при дослідженні цих явищ.

Основою наукового дослідження є науковий експеримент, який реалізується за допомогою методів наукового дослідження.

Науковий експеримент - набір дій і спостережень, які виконуються для перевірки (істинності чи хибності) гіпотези або наукового дослідження.

Науковий метод (або Ме́тоди науко́вого дослі́дження) — сукупність  методів  встановлення  параметрів, структури, інших характеристик досліджуваних  об'єктів.

Метод включає в себе способи дослідження  феноменів,  систематизацію, коригування нових і отриманих раніше знань. Умовиводи та  висновки  робляться за допомогою  правил  і принципів  Базою для отримання даних є спостереження та експерименти. Для пояснення спостережуваних фактів висуваються гіпотези і будуються теорії, на підставі яких формулюються висновки та припущення. Отримані  прогнози  перевіряються експериментом або збором нових фактів ^[2].

Важливою стороною наукового методу, його невід'ємною частиною для будь-якої науки, є вимога  об'єктивності, що виключає  суб'єктивне  тлумачення результатів. Не повинні прийматися на віру будь-які твердження, навіть якщо вони виходять від авторитетних учених. Для забезпечення незалежної перевірки проводиться документування спостережень, забезпечується доступність для інших вчених всіх вихідних даних, методик і результатів досліджень. Це дозволяє не тільки отримати додаткове підтвердження шляхом відтворення експериментів, але й критично оцінити ступінь адекватності (валідності) експериментів і результатів по відношенню до перевіреної теорії.,  класифікації).

5. Структурні елементи науки та їх характеристика

У структурі будь-якої розвиненої науки можна виділити низку основних елементів, які у своїй сукупності і взаємозв'язку складають систему об'єктивно-істинних знань, що перебуває у русі і розвитку. Елемент системи являє собою таку її частину, яка не підлягає подальшому поділу, щоб виконувати властиві для неї функції.

До таких елементів можна віднести ідею, факти, поняття, закони, теорії, проблеми .

Наукова ідея – інтуїтивне пояснення явищ без проміжної аргументації, без осмислення всієї сукупності зв’язків, на основі яких робляться висновки. Вона ґрунтується на вже існуючих знаннях, але виявляє непомічені закономірності. Наука виділяє два види ідей: конструктивні і деструктивні, тобто ті, що мають чи не мають значущості для науки і практики.

Науковий факт - знання  у формі твердження, достовірність якого суворо встановлена. 

Наукові факти характеризуються такими властивостями, як новизна, точність і об'єктивність і достовірність (рис.1). 

Науковий результат – нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації.

Наукова концепція – система поглядів, теоретичних положень, основних тверджень щодо об’єкта дослідження, які об’єднані певною ідеєю.

Поня́ття — форма  мислення, яка  відображає  істотні  властивості,  зв'язки  і  відношення  предметів  і  явищ  в їхній  суперечності  і розвитку;  думка  або  система  думок, що  узагальнює,виділяє  предмети  деякого  класу  за  визначеними  загальними  і в  сукупності  специфічними  для них ознаками.

Поняття, які набувають широкого змісту і вживаються у різних значеннях з декількома відтінками, перетворюються у категорії  (наприклад, ).

Закон — вербальне або математично сформульоване твердження, яке описує співвідношення, зв'язки між різними науковими поняттями, запропоноване як пояснення фактів і визнане на даному етапі науковим співтовариством узгоджується з даними.

Теорія — система знань, що має характер передбачення відносно якого-небудь явища. Теорії формулюються, розробляються і перевіряються згідно з науковим методом.

Стандартний метод перевірки теорій — експеримент

Гіпотеза (від грец. Ὑπόθεσις — «основа», «припущення») — недоведене твердження, припущення або здогад.

Як правило, гіпотеза висловлюється на основі ряду спостережень, які її підтверджують і тому виглядає правдоподібно. Гіпотезу згодом або доводять, перетворюючи її у встановленийфакт (див. теорема, теорія), або ж заперечують (наприклад, вказуючи контрприклад), переводячи в розряд помилкових тверджень.

Недоведена і неспростованими гіпотеза називається відкритою проблемою.

Терміни - поняття, які мають відтінок спеціального наукового значення. Це може бути слово чи словосполучення, яке несе конкретний науковий зміст.(Наприклад

Основою формування науки як системи знань виступають принципи  -певні ключові, вихідні положення, перший ступінь систематизації знань. На відміну від законів принципи об?єктивно в природі не існують, а визначаються науковцями. Так, загальним принципом усіх досліджень служить принцип діалектики - розглядати усі явища й процеси у взаємозв?язку і русі як у просторі, так і в часі.

Різновидом принципів є  постулати - твердження, які приймаються в межах певної наукової теорії за істину, хоч і не можуть бути доведені засобами цієї теорії і тому виконують у ній роль аксіом. Аксіома, в свою чергу, - це положення, яке приймається без логічних доказів через свою безпосередню переконливість, наочність, безсумнівність. Наприклад, одним із постулатів у економічних науках є постулат про обмеженість ресурсів.