Karpenko_Ek_i_fin_pr_015-295

Оборотність оборотних коштів – рух оборотних коштів, у

якому грошові кошти авансуються на утворення виробничих запасів, незавершене виробництво, створення запасів готової продукції, для розрахунків із партнерами й заново повертаються на підприємство в початковій грошовій формі.

Первісна вартість – фактична вартість основних засобів у момент їх придбання чи введення в експлуатацію.

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки. Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості й суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки.

Справедлива вартість основних засобів – сума, за якою може бути здійснений обмін активами в результаті операції між обізнаними зацікавленими та незалежними сторонами. Вона передбачає оцінку за ринковою вартістю для будинків і землі, для машин та устаткування, а також оцінку за відновлюваною вартістю (сучасною вартістю придбання) за винятком зносу для інших об’єктів основних засобів.

Фізичне зношування – втрата основними засобами своїх споживчих властивостей, унаслідок чого вони перестають задовольняти вимогам, які до них ставляться.

Фонди обігу функціонують у сфері обігу (реалізації товару) й не беруть безпосередньої участі у створенні вартості продукції, що виготовляється. Вони обслуговують виробництво.

Фондовіддача – показник ефективності використання основних засобів, який визначається відношенням обсягу виготовленої продукції до середньорічної вартості основних засобів підприємства.

Фондомісткість – показник, обернений до показника фондовіддачі; показує, яка величина середньорічної вартості основних засобів підприємства припадає на одну гривню виготовленої продукції.

Питання для самостійного вивчення

1. Обґрунтування планового обсягу необоротних активів підприємства: завдання, етапи та методи.

додатковий капітал – капітал, що включає в себе суму дооцінки основних засобів, об’єктів капітального будівництва та інших матеріальних об’єктів організації з терміном їх корисного використання;

резервний капітал – капітал, який формується за рахунок відрахування прибутку в певному розмірі, велике значення має розмір нерозподіленого прибутку підприємства, за рахунок якого здійснюються інвестиції на розширення діяльності підприємства;

інші резерви підприємства, що формуються з рівномірного включення майбутніх витрат підприємства у витрати виробництва чи звернень звітного періоду, для визначення цілей, які необхідні для стабілізації його поточної діяльності;

позиковий капітал – грошові кошти або інші майнові цінності організації, які залучаються на поворотній основі безпосередньо для фінансування діяльності в майбутньому періоді;

2) за об’єктом інвестування:

основний капітал – частина капіталу, яка використовується підприємством у процесі інвестування всіх необоротних активів;

оборотний капітал – частина капіталу підприємства, що інвестує всі оборотні кошти підприємства;

3) за цілями використання:

продуктивний капітал – фінансові кошти підприємства, які інвестують операційні активи для здійснення господарської діяльності;

позиковий капітал – фінансові кошти підприємства, які беруть участь у процесі здійснення інвестиційної діяльності;

спекулятивний капітал – капітал, який використовується безпосередньо в ході спекулятивних фінансових операцій;

4) за формою перебування у процесі кругообігу:

капітал у грошовій формі;

капітал у продуктивній формі;

капітал у товарній формі.

Створення структури капіталу пов’язане з урахуванням особливостей кожної з його складових частин.

1)оцінка фінансової незалежності та платоспроможності підприємства;

2)прогнозування ймовірного банкрутства та оптимізації структури капіталу;

3)розрахунок ціни позикового капіталу та середньозваженої вартості капіталу підприємства;

4)визначення прийнятного рівня фінансового ризику.

Кожне з цих завдань може бути поставлене різними зацікав-

леними сторонами, починаючи від власників і закінчуючи державними органами, тому враховує той вид позикового фінансування, який стосується їхніх інтересів. При цьому ключовими прийнято вважати показники частки власного капіталу в загальній його величині та співвідношення всіх позикових джерел і власних. Цей підхід викликаний зацікавленістю інвесторів у швидкій і простій оцінці можливості підприємства розрахуватися за всіма своїми зобов’язаннями. Збільшення частки позикових засобів тягне за собою підвищений ризик вкладень у дане підприємство й вимагає подальшого, більш детального вивчення причин, що викликали цей процес.

Усі джерела фінансування позикового капіталу належать до двох напрямів: фінансування шляхом отримання коротко і довготермінових кредитів та емісії.

Термінологічний словник

Акредитив – документ, що засвідчує права особи, на ім’я якої його видано, отримати у кредитній установі зазначену в ньому суму.

Акціонер – власник акцій акціонерного товариства, підприємства.

Акція – емісійний цінний папір, що закріплює права її власника (акціонера) на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні товариством і на частину майна, що залишається після його ліквідації. Акція є іменним цінним папером.

Капітал власний характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на правах власності й використовуються ним для формування певної частини його активів.

Капітал непрацюючий характеризує ту його частину, що інвестована в активи, які не беруть безпосередньої участі у здійсненні різних видів господарської діяльності підприємства та формуванні його доходів.

Капітал оборотний характеризує ту частину капіталу, яка інвестована в усі види його оборотних активів.

Капітал основний характеризує ту частину використовуваного підприємством капіталу, який інвестований в усі види його необоротних активів.

Капітал позиковий характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі кошти чи інші майнові цінності. Усі форми позикового капіталу, використовуваного підприємством, представляють собою його фінансові зобов’язання, що підлягають погашенню в передбачені терміни.

Капітал працюючий характеризує ту його частину, яка бере безпосередню участь у формуванні доходів і забезпеченні операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

Капітал продуктивний характеризує кошти підприємства, інвестовані в його операційні активи для здійснення його господарської діяльності.

Капітал резервний – зарезервована частина власного капіталу підприємства, призначена для внутрішнього страхування його господарської діяльності.

Капітал робочий – частина оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов’язань. Визначається, як різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов’язаннями.

Капітал спекулятивний характеризує ту його частину, яка використовується у процесі здійснення спекулятивних (заснованих на різниці в цінах) фінансових операцій (придбання деривативів у спекулятивних цілях і т. п.).

Контракт ф’ючерсний – документ, який засвідчує зобов’я- зання придбати (продати) цінні папери (можливо ще не виготов-

Облігація – емісійний цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк із виплатою фіксованого відсотка.

Своп – обмін грошовими потоками між двома сторонами. Існують такі основні види свопів: валютний своп, відсотковий своп, валютно-відсотковий, своп на акції та своп облігацій.

Своп валютний – обмін зобов’язаннями у двох різних валютах, оформлений в одну трансакцію замість двох окремих позик.

Своп валютно-відсотковий – обмін зобов’язаннями в різних валютах (одне – за фіксованою ставкою, друге – за плаваючою).

Своп відсотковий – обмін зобов’язаннями, рівними за сумою і валютою, але різними за відсотковими ставками.

Своп на акції – угода, коли одна сторона погоджується сплатити іншій суму коштів, величина якої змінюється від зміни узгодженого фондового індексу. Інша ж сторона погоджується сплатити першій стороні фіксовану суму коштів, виходячи із процентної ставки.

Своп облігацій – угода щодо управління портфелем облігацій. Її метою є максимізація прибутків за наявних коштів за умови, що борговий сегмент міжнародного фінансового ринку залишати не доведеться.

Сертифікат акції – цінний папір, що є свідченням володіння пойменованого в ньому особи певним числом акцій.

Факторинг – фінансова комісійна операція, за якої клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторингового підприємства з метою: миттєвого отримання більшої частини платежу; гарантії повного погашення заборгованості; зниження витрат із ведення рахунків.

Франчайзинг – форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами, у межах якої одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися цією системою на певних умовах.