Karpenko_Ek_i_fin_pr_015-295

2)оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів;

3)можливість прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

Успішність аналізу визначається різними чинниками. З певною мірою умовності можна рекомендувати п’ять основних принципів, які доцільно мати на увазі, здійснюючи аналіз:

1)перед початком виконання будь-яких процедур необхідно скласти досить чітку програму аналізу;

2)схема аналізу має бути побудована за принципом «від загального до одиничного випадку»;

3)будь-які відхилення від нормативних або планових показників, навіть якщо вони мають позитивний характер, мають ретельно аналізуватися;

4)завершеність і цілісність будь-якого аналізу має економічну спрямованість, значною мірою визначається обґрунтованістю сукупності критеріїв, що використовуються;

5)здійснюючи аналіз, не слід без необхідності намагатися досягти надмірної точності оцінок. Як правило, найбільшу цінність представляє виявлення тенденцій і закономірностей.

На підставі аналізу фінансового стану розробляється стратегія щодо поліпшення, оздоровлення фінансового стану підприємства.

За розробки фінансової стратегії враховується динаміка макроекономічних процесів, тенденцій розвитку національного фінансового ринку, можливостей диверсифікації діяльності підприємства.

Фінансова стратегія, головним завданням якої є досягнення повної самоокупності та незалежності підприємства, будується на певних принципах організації і включає в себе:

поточне й перспективне фінансове планування, що визна-

чає на перспективу всі надходження грошових коштів підприємства та основні напрями їх витрачання;

централізацію фінансових ресурсів, що забезпечує маневреність фінансовими ресурсами, їх концентрацію на основних напрямах господарської діяльності;

формування фінансових резервів, що забезпечують стійку

Фінансовий стан підприємства – складна інтегрована характеристика його діяльності за багатьма критеріями. Фінансовий аналіз у ретроспективі та перспективі проводиться за допомогою різних типів моделей, що дають змогу структурувати й ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Можна виділити три основні типи моделей: дескриптивні, предикативні та нормативні.

Дескриптивні моделі, відомі також як моделі описового характеру, уважають основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них зараховують побудову системи звітних балансів, подання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, систему аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності.

Предикативні моделі – це моделі прогностичного характеру, які використовуються для прогнозування доходів підприємства та його майбутнього фінансового стану.

Нормативні моделі уможливлюють порівнювання фактичних результатів діяльності підприємств з очікуваними, розрахованими за балансом доходів та видатків. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому фінансовому аналізі, а також в управлінському обліку.

Технологія побудови конкретної моделі оцінки та аналізу фінансово-економічного стану визначається аналітиком з урахуванням потужності підприємства, рівня спеціалізації його операційних процесів, якості менеджменту, структури управління та інших чинників.

Усі існуючі методики аналізу фінансового стану можна класифікувати за такими ознаками:

1. За широтою охоплення досліджуваних проблем:

експрес-аналіз – призначений для отримання загального уявлення про фінансове становище підприємства на базі форм бухгалтерської звітності;

комплексний фінансовий аналіз – призначений для отримання комплексної оцінки фінансового стану підприємства на базі форм бухгалтерської звітності, даних аналітичного обліку, результатів незалежного аудиту тощо;

епізодичний аналіз – призначений для вирішення визначених завдань як засіб для прийняття певних управлінських рішень.

5. Залежно від автора методики аналізу фінансового стану:

офіційна методика – розроблена відповідними державними органами або вповноваженими ними органами;

авторська методика – запропонована окремим автором або групою авторів.

6. Залежно від результатів аналізу:

пасивний аналіз як проста констатація становища речей;

активний аналіз із зазначенням причин, що породили дане становище, виявленням резервів, горизонтів розвитку, з наданням практичних рекомендацій.

Термінологічний словник

Активи відсоткові – активи, що приносять відсотковий дохід (цінні папери, депозити).

Активи грошові – сума коштів, які перебувають у розпорядженні підприємства на певну дату та є його активами у формі готових засобів оплати (тобто у формі абсолютної ліквідності). До них належать: кошти в касі підприємства; кошти на розрахунковому та валютному рахунках; короткотермінові фінансові вкладення; інші грошові активи.

Активи ліквідні – кошти, цінні папери, матеріальні цінності, інші активи, які можуть бути швидко реалізовані й використані для сплати боргових зобов’язань. До них належать: грошові активи в різних формах (готівка, кошти на рахунках у банках тощо); короткотермінові фінансові вкладення; дебіторська заборгованість (крім безнадійної); запаси готової продукції, призначеної для реалізації.

Активи матеріальні – основні засоби й оборотні активи будь-якого виду, відмінного від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів. До них належать активи, які мають матеріальну форму: основні засоби; незавершені капітальні вкладення; обладнання, призначене до монтажу; виробничі запаси сировини й матеріалів; запаси малоцінних і швидко-

Аналіз фінансового стану – узагальнювальний аналіз, здійснюваний для вивчення всіх основних аспектів фінансової діяльності суб’єктів господарювання на підставі балансу підприємства, звіту про фінансові результати й інших фінансових документів.

Банкрутство – установлена судом неспроможність боржника (підприємства, окремої особи) задовольнити в установлений для цього строк пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги, а також виконати зобов’язання перед бюджетом, пов’язані з недостатністю активів у ліквідній формі, що тягне за собою примусову ліквідацію підприємства з метою поділу майна боржника між кредиторами.

Бухгалтерська звітність – звітність, що складається на підставі бухгалтерського обліку, для задоволення потреб певних користувачів.

Вартість активу балансова – вартість активу за даними бухгалтерського обліку, відбита в балансі підприємства.

Використання прибутку підприємства – спрямування при-

бутку підприємства на сплату податків, створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного капіталу, фінансування витрат у процесі господарської діяльності.

Коефіцієнт платоспроможності – відношення загальної суми власного капіталу до загальної суми активів власника та майна, що перебуває в його управлінні й обліковується на окремому балансі, зважених за ступенем ризику.

Ліквідність активів – величина, обернена часові, необхідному для перетворення активів у гроші. Чим менше часу знадобиться для перетворення активів у гроші, тим вони ліквідніші.

Ліквідність підприємства – здатність суб’єкта господарювання в будь-який час здійснити необхідні витрати.

Ліквідність цінних паперів – спроможність реалізації цінних паперів за гроші без фінансових втрат.

Показник поточної ліквідності – основний показник лікві-

дності активів підприємства, який характеризує відношення всіх поточних активів до всіх поточних зобов’язань.

ТЕМА 15. Сучасні теорії та моделі розвитку підприємства. Трансформація (реструктуризація) підприємств у процесі розвитку

Під «розвитком підприємств» розуміють діяльність менеджерів, спрямовану на зміну основних аспектів діяльності підприємства з метою підвищення ефективності його діяльності.

Під час вивчення становлення і розвитку підприємства найбільш популярними є моделі Л. Грейнера та І. Адізеса.

Модель Л. Грейнера описує етапи життєвого шляху підприємства. Проаналізувавши безліч конкретних ситуацій, а також публікації в науковій періодиці, Грейнер дійшов висновку, що найважливішими параметрами, що визначають модель розвитку підприємства, є: вік підприємства, розмір підприємства, етапи еволюції, етапи революції, темпи зростання галузі.

За концепцією життєвих циклів І. Адізеса, підприємство – різновид соціокультурних систем, що створений людьми, і через це воно не є вічним. Як будь-який організм, системи народжуються, зростають, старіють, вмирають, тобто їх життя циклічне. У теорії систем під життєвим циклом розуміється період від зародження системи до її загибелі.

В основі виділення стадій життєвого циклу підприємства – співвідношення двох параметрів діяльності підприємства: гнучкості й контрольованості.

Гнучкість – це здатність підприємства адаптуватися до зовнішніх і внутрішніх змін, а також здатність керівництва діяти поза жорсткими рамками правил і норм.

Контрольованість – це ступінь регламентації діяльності підприємства її членів, а також жорсткості механізмів координації і контролю.

Слід зауважити, що не існує чітких моментів переходу від однієї стадії до іншої. Тривалість стадій чітко не визначається, залежить від рівня розвитку економіки країни й рано чи пізно підприємство проходить усі ці стадії.

Умовно стадії життєвого циклу поділяють на:

– етап зростання, що характеризується переважанням гнучкості над контрольованістю;