Karpenko_Ek_i_fin_pr_015-295
.pdfСобівартість продукції (робіт, послуг) – це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво та збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу собівартість.
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з витрат із виробництва продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) зараховують:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
змінні загальновиробничі витрати;
постійні розподілені загальновиробничі витрати. Відповідно до п. 17 П(С)БО 16 «Витрати» витрати, пов’язані
зопераційною діяльністю, не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).
Вони, у свою чергу, поділяються на:
адміністративні витрати;
витрати на збут;
інші операційні витрати.
Витрати на виробництво продукції (надання послуг) неоднорідні, мають різні чинники формування, пов’язані з різними етапами технологічного процесу та процесу реалізації продукції. З метою вивчення й управління витратами їх можна класифікувати (табл. 10.1).
За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за цехами, дільницями, службами та іншими структурними підрозділами виробництва. Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на основне, допоміжне, непромислове господарство. До основного виробництва належать цехи, дільниці, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції.
- © ПУЕТ - |
81 |
Таблиця 10.1 – Класифікація витрат підприємства
Ознака |
Витрати |
|
|
За місцем виникнення витрат |
Витрати виробництва, цеху, дільниці |
За видами продукції, робіт, |
Витрати на вироби, типові представ- |
послуг |
ники виробів, групи однорідних виро- |
|
бів, одноразові замовлення, валову, |
|
товарну, реалізовану продукцію |
За видами витрат |
Витрати за економічними елементами, |
|
витрати за статтями калькуляції |
За способом перенесення |
Витрати прямі, непрямі |
вартості на продукцію |
|
За ступенем впливу обсягу |
Витрати змінні, постійні |
виробництва на рівень витрат |
|
За календарними періодами |
Витрати поточні, одноразові |
Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва. До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні та інші підрозділи. Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг чи груп однорідних виробів.
За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції. Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат. П(С)БО 16 «Витрати» регламентує порядок групування витрат операційної діяльності за такими економічними елементами:
матеріальні витрати;
витрати на оплату праці;
відрахування на соціальні заходи;
амортизація основних засобів і нематеріальних активів;
інші витрати.
За способом перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.
До прямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, покупні вироби й напівфабрикати тощо), які можуть бути безпосередньо включені до собівартості.
82 |
- © ПУЕТ - |
До непрямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі витрати), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів їх розподілу.
За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат
витрати поділяються на змінні та постійні (у короткотерміновому вимірі).
Змінні (умовно-змінні) витрати – це витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням.
До змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві продукції, з відрахуваннями на соціальні заходи.
Постійні витрати – це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється. Постійні витрати, пов’язані з обслуговуванням та управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.
Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на поточні та однократні.
Поточні витрати – це витрати, у яких періодичність менша ніж місяць.
Однократні витрати – це витрати, які здійснюються періодично (періодичність більша ніж місяць).
План собівартості продукції розробляється в такій послідовності:
1)складаються кошториси витрат;
2)калькулюється собівартість одиниці продукції за видами, розраховується собівартість усієї виготовленої продукції та продукції, що реалізується;
3)складається зведений кошторис витрат на виробництво. Фактична собівартість продукції визначається такими мето-
дами: нормативним, попередільним, позамовним.
Нормативний метод обліку й калькулювання витрат на ви-
робництво включає:
- © ПУЕТ - |
83 |
а) поточний облік витрат окремо за діючими нормами з урахуванням відхилень від них, виявлення місць, причин і винуватців відхилень;
б) системний облік зміни самих норм; в) складання і періодичне коригування нормативної кальку-
ляції, що базується на діючих нормах витрат; г) визначення фактичної собівартості випущеної продукції
як алгебраїчної суми нормативної її вартості, відхилень від норм і зміни самих норм.
Усі вищезгадані методи калькуляційних розрахунків передбачають включення в калькуляцію як змінних, так і постійних витрат на одиницю продукції.
У практиці діяльності зарубіжних підприємств із метою розрахунку базових цін реалізації продукції, прийняття окремих господарських рішень використовуються калькуляції за методом
прямих витрат.
Цей метод передбачає поділ усіх витрат на виробництво на дві групи: виробничі прямі витрати; витрати на організацію виробництва. Друга група витрат складається з витрат на організацію роботи цеху й адміністративних. Крім того, у калькуляції базових гуртово-відпускних цін враховується розрахунковий розмір прибутку.
Сума загальновиробничих, адміністративних витрат і прибутку є сумою покриття.
Сума покриття, виражена у відсотках до виробничих витрат, допомагає здійснити надійне обґрунтування ціни. При цьому прямі виробничі витрати є не тільки частиною витрат із конкретного виду продукції, а й калькуляційною базою, на яку відносять загальну суму покриття.
Калькуляція за методом прямих витрат має ряд переваг, у порівнянні з калькуляцією за методом загальних витрат: простота розрахунків; висока мобільність; більш придатна для управління прибутком.
Отже, собівартість одиниці продукції визначається за допомогою калькуляційних розрахунків. Слід особливо наголосити на тому, що за різних методів калькуляції результати можуть
84 |
- © ПУЕТ - |
відрізнятися. Тому необхідно зважено підходити до вибору того чи того методу розрахунку залежно від мети, з якою вони проводяться.
Термінологічний словник
Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) – вира-
жені у грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво. До її складу включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати.
Витрати – витрачені ресурси в ході діяльності підприємства, які використовуються з метою отримання прибутку або задля досягнення іншої мети; зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, що призводять до зменшення власного капіталу.
Витрати адміністративні – загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства загалом.
Витрати валові виробництва та обігу – сума будь-яких витрат підприємства у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) підприємством для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Витрати внутрішні – витрати виробництва, яких зазнає підприємство.
Витрати загальновиробничі – складові виробничої собі-
вартості продукції (робіт, послуг), які не мають безпосереднього зв’язку з технологічним процесом основних і допоміжних структурних підрозділів підприємства, а пов’язані лише з його організацією, обслуговуванням і створенням для підрозділів необхідних умов виробництва та здійснення управління.
Витрати змінні – витрати, що змінюються разом із зміною обсягу виробництва продукції; поділяються на пропорційні та непропорційні.
Витрати майбутніх періодів – витрати на підготовку й освоєння нової продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому.
- © ПУЕТ - |
85 |
Витрати на збут – витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг).
Витрати надзвичайні включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій.
Витрати накладні – витрати на господарське обслуговування виробництва та управління; вони є допоміжними до основних витрат на виробництво й поряд із ними входять у собівартість продукції.
Витрати непродуктивні – необов’язкові, що виникають унаслідок певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо.
Витрати непрямі – витрати, що не можуть бути безпосередньо віднесені до певного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом.
Витрати одноразові (однократні) – витрати, які здійсню-
ються періодично (періодичність більша, ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.
Витрати операційні – витрати операційної діяльності підприємства, тобто його основної діяльності, пов’язаної з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), яка забезпечує основну частку його доходу.
Витрати постійні – витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється.
Витрати поточні – звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша, ніж місяць.
Витрати продуктивні – витрати, що передбачені технологією та організацією виробництва.
Витрати прямі – витрати, які відносяться безпосередньо на виробництво окремих (конкретних) видів продукції, тобто прямим способом включаються у собівартість виробів.
Витрати умовно-змінні – витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшу-
86 |
- © ПУЕТ - |
ється з його зниженням. До умовно-змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуваннями на соціальні заходи, а також інші витрати.
Витрати умовно-постійні – витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється (витрати, пов’язані з обслуговуванням та управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва).
Втрати від участі в капіталі – збитки від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі.
Елементи витрат – первинні однорідні витрати затрат на виробництво продукції; формуються відповідно до їх економічного змісту, є однаковими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво.
Звичайна діяльність – будь-яка основна діяльність підприємства.
Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація необоротних активів (інвестиції в дочірні, спільні підприємства тощо).
Інвестиційні витрати – витрати, що здійснюються підприємством у процесі довгострокового вкладання підприємством капіталу з метою отримання прибутку.
Інша операційна діяльність – діяльність, пов’язана зі зда-
ванням майна в оренду, курсовими різницями, отриманими від різних операцій.
Інші операційні витрати – витрати операційної діяльності, які не ввійшли до складу вищевказаних елементів, зокрема, витрати на відрядження, на послуги зв’язку, плата за розрахун- ково-касове обслуговування тощо.
Інші прямі витрати – включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема, відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати
- © ПУЕТ - |
87 |
від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції, зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.
Калькуляційна одиниця – одиниця виміру об’єкта калькуляції.
Калькуляція – це визначення розміру витрат у вартісному вираженні, які приходяться на калькуляційну одиницю.
Калькуляція звітна – визначення фактичної собівартості всього обсягу або одиниці продукції (послуг) за статтями витрат у грошовому виразі.
Кошторис витрат – загальна сума витрат на виробництво та збут продукції загалом по підприємству в певному розрахунковому періоді.
Надзвичайна діяльність – діяльність, яка відрізняється від звичайної і не очікується, що вона буде повторюватися в майбутньому.
Нормальна потужність – очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обсягу виробництва.
Нормативна (кошторисна) калькуляція – визначення собі-
вартості обсягу або одиниці продукції (послуг) за статтями витрат на основі чинних норм витрат сировини, матеріалів, ставок зарплати тощо.
Основне виробництво – цехи, дільниці, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції.
Планова собівартість – індивідуальні витрати конкретного підприємства, котрі плануються, виходячи з норм, тарифів, цін.
Планова собівартість виготовленої продукції – прогноз величини витрат підприємства на виготовлення конкретної продукції.
Повна собівартість послуги розміщення в номері відповід-
ної категорії – сукупність трудових, матеріальних і фінансових витрат, відображених у грошовій формі в розрахунку на одиницю послуг.
88 |
- © ПУЕТ - |
Собівартість кошторисна визначається підприємством під час складання необхідного комплексу проектних документів за кошторисними нормами та цінами, які діють на момент її розрахунку.
Собівартість повна – усі витрати підприємства на виробництво й реалізацію продукції, виражені у грошовій формі.
Собівартість продукції – сукупність витрат, виражених у грошовій формі, що йдуть на виробництво та збут продукції.
Собівартість реалізованої продукції складається з вироб-
ничої собівартості продукції, реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормових виробничих витрат.
Фактична (звітна) калькуляція складається за даними бух-
галтерського обліку про фактичні витрати на виробництво продукції і відображає фактичну собівартість продукції або виконаних робіт.
Фактична собівартість – витрати конкретного підприємства, які виражені у грошовій формі за даних умов за звітний період.
Питання для самостійного вивчення
1.Зміст та механізм дій виробничого левериджу.
2.Обґрунтування планового обсягу поточних витрат підприємства поточних витрат підприємства.
3.Методичні інструменти аналізу.
4.Кошторис витрат виробництва: поняття, склад та методика складання.
План практичних занять 18–20 (6 год)
1.Витрати в системі результативних показників діяльності підприємства.
2.Особливості калькулювання собівартості продукції на підприємствах.
3.Оцінка поточних витрат виробництва та резерви їх оптимізації.
Інформаційні джерела: 1–20, 23–32, 39–46, 48, 50.
- © ПУЕТ - |
89 |
ТЕМА 11. Доходи та цінова політика підприємства
Отримання доходів є однією з необхідних умов розвитку підприємств різних організаційно-правових форм та галузей національної економіки. Відповідно до принципів самоокупності й самофінансування доходи мають забезпечувати відшкодування витрат та отримання прибутку, необхідного для виробничого й соціального розвитку підприємства.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:
1)сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків та обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;
2)сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;
3)сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, по-
слуг);
4)сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);
5)сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;
6)надходження, що належать іншим особам;
7)надходження від первинного розміщення цінних паперів;
8)сума балансової вартості валюти.
Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:
а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
б) інші операційні доходи; в) фінансові доходи;
90 |
- © ПУЕТ - |