Karpenko_Ek_i_fin_pr_015-295
.pdfОблік необоротних активів ведеться за групами:
основні засоби;
інші необоротні матеріальні активи;
нематеріальні активи;
довготермінові фінансові інвестиції;
довготермінова дебіторська заборгованість;
відстрочені податкові активи;
гудвіл.
Згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних або соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Такими матеріальними активами можуть бути будинки, споруди, передавальні пристрої, машини й обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження й інші основні засоби.
Слід зауважити, що ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) поуточнює дане поняття і визначає основні засоби як матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр, що призначаються платником податку для використання в господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2 500 грн і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких із дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Об’єктами основних засобів є:
закінчений пристрій з усіма пристосуваннями та приладдям до нього;
конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;
відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та
- © ПУЕТ - |
61 |
єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки у складі компонентів, а не самостійно;
інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, яка контролюється підприємством.
Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.
Основні засоби класифікують за такими ознаками:
1) за виробничим призначенням: виробничі та невиробничі; 2) залежно від натурально-речовинного характеру (для бух-
галтерського обліку): основні засоби, інші оборотні матеріальні активи, незавершені капітальні інвестиції;
3) для цілей податкового обліку. Згідно зі ст. 145 ПК України основні засоби та інші необоротні активи поділяються на 16 груп;
4) за участю у виробничому процесі: активні та пасивні. Співвідношення різних груп основних засобів у їх загальній
вартості представляє виробничу структуру основних засобів.
Чим вище питома вага активних основних засобів, тим більш прогресивною є їх структура.
До невиробничих основних засобів зараховують капітальні активи, які не беруть участь у виробничих процесах і не створюють вартості. Їх вартість не підлягає амортизації. Разом із тим вони відтворюються за рахунок національного доходу (фонду накопичення). До них належать:
капітальні активи (або їх структурні компоненти), що підпадають під визначення 1 групи основних засобів, у тому числі орендовані;
капітальні активи, що підпадають під визначення 2, 3 і 4 груп основних засобів, які є невід’ємною частиною, розташовані чи використовувані для забезпечення діяльності невиробничих засобів, які підпадають під визначення 1 групи основних засобів, або вилучені з місця здійснення господарської діяльності підприємства й передані в безоплатне користування особам, які не є платниками податку на прибуток.
До інших необоротних матеріальних активів належать такі
62 |
- © ПУЕТ - |
матеріальні активи, як бібліотечні фонди, малоцінні необоротні активи, тимчасові (не титульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату тощо.
Згідно з П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» нематеріальний актив – це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством із метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання
воренду іншим особам. До нематеріальних активів належать:
права на об’єкти промислової власності;
права на комерційні позначення;
права користування майном;
права користування природними ресурсами;
авторські та суміжні з ними права;
інші нематеріальні активи.
У сучасних умовах господарювання вчені-економісти приділяють значну увагу оборотному капіталу підприємства. Оборотний капітал – це фінансові ресурси підприємства, які авансуються у формування оборотних активів і перебувають у постійному кругообігу, забезпечують безперервність процесу господарської діяльності.
Сучасні економісти підкреслюють, що оборотний капітал є фінансовою основою всієї господарської діяльності підприємства й тому – постійним та важливим об’єктом управління.
Сутність оборотного капіталу в теоретичному сенсі розглядається як економічна категорія ринкових відносин, а у практичному – як фінансовий ресурс для формування оборотних активів підприємств. Будучи економічною категорією, оборотний капітал втілює відносини купівлі-продажу грошових коштів, які на ринку виступають своєрідним товаром. Придбання такого товару у практиці підприємницької діяльності означає появу фінансових ресурсів, призначених для авансування оборотних активів, які, на відміну від капіталу, мають натурально-речову форму, виступають об’єктами операційної діяльності та повністю споживаються в одному торговельно-комерційному циклі.
- © ПУЕТ - |
63 |
Матеріально-речовинне відтворення праці людей та певних засобів виробництва у процесі їх взаємодії утворює виробничі засоби підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні й оборотні.
Основний капітал визначає характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку.
Знаряддя праці становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства. Елементи оборотного капіталу формують речовинну складову продукції, що виробляється (сировина, матеріали, напівфабрикати), створюють необхідні передумови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування, збереження та транспортування сировини й готових виробів.
Вартісна форма оцінки основного капіталу необхідна для планування розширеного відтворення основних засобів, визначення розмірів амортизаційних відрахувань, розрахунків економічних показників ефективності господарської діяльності підприємства. Розрізняють такі види оцінки основних засобів: первісна, відновлювана, залишкова, ліквідаційна, справедлива.
Переоцінка основних виробничих засобів може здійснюватися у двох формах:
1)дооцінка – збільшення залишкової вартості об’єкта основних засобів унаслідок збільшення його корисності;
2)уцінка – зменшення залишкової вартості об’єкта основних засобів унаслідок зменшення його корисності.
При цьому під зменшенням корисності слід розуміти втрату економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.
Процес відшкодування зношення основних засобів здійснюється шляхом амортизації. Згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» амортизація – це систематичний розподіл амортизованої вартості протягом строку експлуатації необоротних активів. Тобто амортизована вартість розподіляється між об’єктами витрат, а не просто включається до собівартості реалізованої продукції або до складу іншого виду витрат (адміністративних, витрат на збут тощо). З амортизаційних сум, що включаються до складу
64 |
- © ПУЕТ - |
витрат на виробництво продукції, формується амортизаційний фонд, який використовується для відтворення основних засобів.
Для оцінки ефективності використання оборотного та основного капіталу підприємства рекомендується така система економічних показників:
1. Показники використання оборотного капіталу:
коефіцієнт оборотності ( К ок ) розраховується за формулою:
об
Вир
К ок |
р |
, |
(8.1) |
|
об ОК
де ОК – середній залишок оборотних коштів (активів); Вирр – виручка від реалізації продукції.
Цей коефіцієнт показує, скільки разів кожна гривня, вкладена в оборотний капітал, обслуговувала господарський процес за звітний період;
|
коефіцієнт завантаження ( К ок |
) |
розраховується за фор- |
||
|
|
зав |
|
||
мулою: |
|
|
|
|
|
|
К ок |
ОК |
|
; |
(8.2) |
|
Вирр |
|
|||
|
зав |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
тривалість одного обороту (Т |
об |
) відображає швидкість |
||
|
|
|
|
||
обороту капіталу у днях і розраховується за формулою:
Т 360 ; (8.3)
об Кобок
рентабельність ( Р ) розраховується за формулою:
об
Р |
|
Пр |
, |
(8.4) |
|
||||
об |
ОК |
|
||
де Пр – прибуток (валовий чи чистий).
- © ПУЕТ - |
65 |
2. Показники ефективності відтворення основних засобів:
коефіцієнт оновлення:
К |
|
|
ОЗвв |
, |
(8.5) |
он |
|
||||
|
ОЗкр |
|
|||
|
|
|
|||
де ОЗ – вартість уведених основних засобів за певний період,
вв
грн;
ОЗ – вартість основних засобів на кінець періоду, грн.
кр
Цей коефіцієнт показує частку (відсоток) заново придбаних основних засобів у їхній загальній величині;
коефіцієнт вибуття:
К |
|
|
ОЗл |
, |
(8.6) |
виб |
|
||||
|
ОЗпр |
|
|
||
|
|
|
|
||
де ОЗ – вартість ліквідованих основних засобів за певний пе-
л
ріод (рік), грн;
ОЗ – вартість основних засобів на початок періоду, грн.
пр
Цей коефіцієнт показує частку старих, виведених з експлуатації основних засобів у їхній загальній величині;
коефіцієнт економічного зносу (спрацювання) (КСП) розраховується за формулою:
Ксп |
|
|
А |
|
, |
(8.7) |
|
|
|
||||
|
||||||
|
ОЗ |
|
||||
де ОЗ – середньорічна вартість основних засобів; А – сума накопиченої амортизації основних засобів;
Цей коефіцієнт показує, який відсоток вартості основних засобів уже перенесено на виготовлену продукцію.
3. Показники ефективності використання основних засобів:
фондовіддача за продукцією (ФВп ) та прибутком (ФВпр ) розраховується за формулою:
66 |
- © ПУЕТ - |
|
|
|
Вир |
|
|||||||
ФВ |
|
|
|
|
|
|
|
|
р |
, |
(8.8) |
п |
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
ОЗ |
|
||||||
|
|
|
|
|
|
||||||
ФВпр |
|
|
Пр |
|
. |
(8.9) |
|||||
|
|
|
|
||||||||
|
|||||||||||
|
|
|
ОЗ |
|
|||||||
Ці показники відображають рівень використання основних засобів (показують, скільки гривень продукції (прибутку) підприємство отримує з кожної гривні, вкладеної в основні засоби);
фондомісткість за продукцією |
(ФМ п ) |
та прибутком |
||||||||
(ФМ пр ) розраховується за формулою: |
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ФМ п |
|
|
|
ОЗ |
, |
(8.10) |
||||
Вирр |
||||||||||
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
||||
ФМ пр |
|
ОЗ |
. |
|
(8.11) |
|||||
|
|
|||||||||
|
|
|
|
Пр |
|
|
||||
Ці, обернені до попередніх, показники показують, скільки гривень основних засобів припадає на кожну гривню вартості продукції.
До резервів підвищення ефективності використання оборотного капіталу підприємства зараховують: оптимізацію виробничих запасів; удосконалення організації забезпечення підприємства сировиною і матеріалами; запровадження маловідходних та безвідходних технологій; підвищення якості технологічних процесів, якості та конкурентоспроможності продукції; удосконалення системи розрахунків із постачальниками та споживачами продукції.
Для підвищення ефективності використання основного капіталу підприємству необхідно: скорочувати час простою обладнання в ремонті та очікуванні його; своєчасно виводити з експлуатації застаріле обладнання та замінювати його новим; удосконалювати технологію виробництва; підвищувати коефіцієнт
- © ПУЕТ - |
67 |
змінності роботи обладнання; підвищувати кваліфікацію робітників; удосконалювати систему стимулювання персоналу.
Термінологічний словник
Активи – усе, чим володіє підприємство й що йому належить – оборотний капітал, основний капітал, нематеріальні активи.
Активи нематеріальні – засоби, що не мають фізичної, відчутної форми, але дають підприємству дохід. Це, як правило, різні права підприємств, наприклад, патенти, товарні знаки, торгові марки, авторські права, ліцензії тощо.
Амортизація – процес перенесення авансованої раніше вартості засобів праці на вартість продукції, що виробляється, з метою її повного відшкодування.
Амортизація прискорена – метод визначення амортизації основних засобів за нормами, які перевищують офіційно затверджені норми амортизаційних відрахувань.
Виробничі запаси – предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів (сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, пальне, куповані напівфабрикати й комплектуючі, тара, запчастини для поточного ремонту основних засобів, малоцінні та швидкозношувані предмети).
Витрати майбутніх періодів – витрати на підготовку й освоєння нової продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому (плата за ліцензії, передплата газет і журналів та інші витрати, які здійснюються одноразово, а за допомогою методів бухгалтерського обліку розподіляються як поточні).
Відновна вартість основних засобів – вартість їх відтворен-
ня в сучасних умовах, за сучасного рівня сформованих цін, норм і розцінок.
Гудвіл (вартість ділової репутації) – нематеріальний актив,
вартість якого визначається як різниця між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо.
68 |
- © ПУЕТ - |
Довготермінова дебіторська заборгованість – сума забор-
гованості юридичних чи фізичних осіб, які заборгували підприємству певну суму грошових коштів чи інших активів, що не виникає під час операційного циклу й буде погашена не раніше, ніж через один рік після дати балансу.
Довготермінові фінансові інвестиції – витрати підприєм-
ства на придбання цінних паперів, вкладення коштів у дочірні та інші підприємства на тривалий термін із метою участі в розподілі прибутку, отримання відсотків і дивідендів.
Екстенсивний шлях розвитку основних засобів – спосіб збільшення обсягів виробництва шляхом кількісного приросту всіх елементів основних засобів.
Залишкова вартість основних засобів характеризує їх ре-
альну вартість, що не переноситься на вартість виготовленої продукції. Вона визначається як різниця між повною первісною (відновлюваною) вартістю і сумою зносу на певну дату.
Знос основних засобів – поступова втрата основними засобами їх корисних властивостей.
Інтенсивний шлях розвитку основних засобів – якісне вдо-
сконалення всіх елементів основних засобів через проведення раціональної економічної політики на підприємстві.
Капітал – сукупність матеріальних і грошових коштів, а також інтелектуальних здобутків, використовуваних у процесі виробництва та інших сферах діяльності з метою отримання прибутку.
Капітал оборотний – частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці й оплату праці робочої сили.
Капітал основний – частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва.
Куповані напівфабрикати – продукти, що не пройшли всіх установлених технологічним процесом операцій і підлягають доробці, комплектуванню у виробах.
Ліквідаційна вартість основних засобів – сума засобів чи вартість будь-яких активів, що підприємство очікує одержати від реалізації об’єкта основних засобів (необоротного активу)
- © ПУЕТ - |
69 |
після закінчення терміну її корисного використання за винятком витрат, пов’язаних із ліквідацією.
Моральне зношення основних засобів – передчасне (до закінчення строку фізичної служби) обезцінення основних засобів, викликане або здешевленням відтворення основних засобів (моральне зношення 1-го роду), або використанням більш продуктивних засобів праці (моральне зношення 2-го роду).
Незавершене виробництво – продукція, що поступила у виробничий процес, але ще не пройшла всіх стадій обробки (матеріали, деталі, вироби, які знаходяться у процесі обробки або зборки, а також напівфабрикати власного виробництва) та встановлених випробувань на даному підприємстві, не укомплектована, а також не прийнята замовником.
Нематеріальні ресурси підприємства – складова частина потенціалу підприємства, яка забезпечує економічну користь протягом тривалого періоду й має таку особливість, як відсутність матеріальної основи здобування доходів і невизначені майбутні розміри цих доходів.
Норма амортизації – установлений річний (квартальний) відсоток відшкодування вартості зношення частини основних засобів. Норми амортизації, що застосовуються на підприємстві, мають бути економічно обґрунтованими та спрямованими на своєчасне відшкодування основних засобів.
Норма амортизації – установлений у законодавчому порядку річний відсоток заміщення вартості зношеної частини основних засобів; установлюється до балансової (первісної) вартості основних засобів.
Нормативний термін служби основних засобів – установ-
лений період, протягом якого засоби праці повинні перенести свою вартість на готовий продукт.
Оборотні активи підприємства – частина виробничих за-
собів, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції.
Оборотні кошти підприємства – сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних активів та фондів обігу.
70 |
- © ПУЕТ - |