Karpenko_Ek_i_fin_pr_015-295

Отже, виробнича потужність – максимально можливий річний випуск продукції або обсяг переробки сировини в номенклатурі й асортименті за повного використання виробничого обладнання і площ з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва та праці.

Вимірюється виробнича потужність у тих же одиницях, що й виробнича програма (штуках, метрах, тоннах і т. д.).

Величина виробничої потужності не може бути величиною постійною, на її величину впливає безліч чинників. Перш за все, це структура основних виробничих засобів, питома вага їх активної частини, знаряддя виробництва, складові матеріальної основи виробничої потужності.

Чинники, що визначають виробничу потужність підприємства:

номенклатура виробів;

технологічний процес і ступінь його оснащеності пристроями та інструментом;

парк обладнання;

трудомісткість продукції, що випускається;

корисний фонд часу роботи обладнання;

якість і склад сировини;

організаційно-технічний рівень виробництва й система планування.

У практиці роботи промислових підприємств розрізняють такі види виробничих потужностей: проектну, освоєну, вхідні, вихідну й середньорічну.

Під час визначення вхідної виробничої потужності врахову-

ється:

збільшення кількості обладнання або заміна його більш продуктивним;

перерозподіл робіт між окремими групами устаткування і виробничими підрозділами;

можливість збільшення змінності роботи устаткування.

Вихідна виробнича потужність визначається з урахуванням:

введення в дію нових виробничих потужностей, у тому числі за рахунок розширення і реконструкції підприємства;

вибуття потужностей у результаті часткового або повного припинення виробництва.

Розрахунок виробничої потужності підприємства залежить від типу виробництва.

Для одиничного та дрібносерійного виробництва розрахунок виробничої потужності підприємства ( ВППо ) виконується так:

в

де Пц – площа цеху; Пв – площа виробу;

ФЧ д – дійсний фонд часу роботи; Тц – тривалість циклу збирання виробу.

Виробничу потужність підприємства для серійного виробництва ( ВППс ) розраховують за формулою:

ФЧ ВПП м д , (5.5)

Т1

де Т1 – тривалість збирання одного виробу на потоковій лінії.

Фахівці підприємства мають досліджувати три стратегії вибору виробничої потужності перед прийняттям відповідних рішень: вибір розміру запасу виробничої потужності, вибір часу й розміру розширення і пов’язування рішень із виробничої потужності з іншими прийнятими рішеннями.

Запас виробничої потужності ВПз

вої виробничої потужності, яку підприємство зберігає, щоб

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання – від-

ношення дійсного фонду часу роботи обладнання до номінального фонду часу за певний період.

Коефіцієнт ремонтомісткості групи верстатів – відно-

шення кількості ремонтів до прогнозованого строку експлуатації. Освоєна потужність – фактично досягнута для стійкої ро-

боти потужність.

Поточна виробнича потужність визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва (номенклатури та структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства.

Проектна потужність – потужність, яка визначається у процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства; вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції, має бути досягнута протягом нормативного терміну її освоєння.

Резервна потужність має формуватись і постійно існувати в певних галузях економіки (харчова індустрія – для переробки істотно збільшеного обсягу сільськогосподарської сировини, що швидко псується, у високоврожайні роки).

Ступінь механізації праці – відношення обсягу механізованих робіт до заготівельного обсягу робіт.

Техніко-технологічна база підприємства виробничої сфе-

ри – системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою устаткування, приладів, апаратів, різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства загалом.

Технічний розвиток – процес, що відображає формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, яке має

У ході досліджень виявлено, що в економічній літературі з питань наукового визначення поняття «потенціал» виявлено такі розбіжності:

1)відсутня одностайність щодо визначення категорії «потенціал» як узагальнюючого поняття;

2)не розмежовуються поняття «потенціал» і «ресурси»;

3)спостерігається підміна поняття «потенціал» його окремими видами, де аналіз переходить із загальнотеоретичної сфери у сферу прикладних досліджень;

4)не розмежовуються рівні потенціалу.

Так, у більшості публікацій зроблено наголос на трактуванні категорії «потенціал» із матеріально-речовинної та ресурсної позицій, але таке розуміння не повною мірою характеризує взаємозв’язки між усіма елементами механізмів їх використання у процесі господарювання. Категорія ресурсний потенціал має враховувати спроможності (здатність до здійснення) й можливості (здійсненність за певних умов чи обставин) з урахуванням специфіки господарської діяльності.

Ресурсний потенціал підприємства трактують як інтегральне поняття, що характеризує спроможність суб’єкта господарювання до функціонування на ринку та відображає наявність відповідних можливостей для забезпечення її ефективності.

Для здійснення господарської діяльності підприємствам необхідні різні види ресурсів, які трансформуються в різні види потенціалу, що мають відповідне місце в загальній його структурі, а в господарській діяльності формуються їх певні співвідношення та забезпечується економічна ефективність.

Виходячи з викладеного, ресурсний потенціал підприємства

може бути визначений як спроможність суб’єкта ринку сформувати певні види економічних ресурсів, володіти ними, за необхідності залучати ззовні та ефективно використовувати в господарській діяльності з метою задоволення потреб споживачів та отримання власних економічних вигод.

Формування й удосконалення структури потенціалу мають проводитися з урахуванням багатофункціональної спрямованості, різнохарактерності цієї категорії. Потенціал – категорія ди-

Виробничий потенціал – сукупність чинників виробництва, що визначають реальний обсяг продукції, який здатне виробити підприємство в разі повного використання ресурсів, які знаходяться в його розпорядженні.

Відтворення потенціалу підприємства – процес безперерв-

ного відновлення всіх складових потенціалу підприємства. Інноваційний потенціал – сукупні можливості підприємства

щодо генерації, сприйняття та впровадження нових ідей для його системного, технічного, організаційного та управлінського оновлення.

Інформаційний потенціал – єдність організаційно-техніч- них та інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку та прийняття управлінських рішень і впливають на характер виробництва через нагромадження, обробку й поширення інформаційних ресурсів.

Маркетинговий потенціал – здатність підприємства систематизовано та планомірно спрямувати всі свої функції на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту.

Науково-технічний потенціал – узагальнююча характери-

стика рівня наукового забезпечення підприємства. Оперативний потенціал – потенціал, що забезпечує швидке

виконання поставлених завдань.

Потенціал підприємства – сукупність ресурсів, які визначають можливості підприємства здійснювати в майбутньому виробництво товарів і послуг, одержувати доходи та прибуток.

Поточний потенціал – потенціал, який забезпечує вирішення поточних завдань.

Прихований потенціал – активи, які в перспективі можуть бути реалізовані як конкурентні переваги.

Раціональний потенціал – потенціал, що забезпечує ефективність використання наявних ресурсів.

Резервний потенціал – потенціал, який створений цілеспрямовано, але в даний час не використовується, однак, може бути задіяним у випадку, коли виникає потреба в терміновому розширенні господарської діяльності.