Karpenko_Ek_i_fin_pr_015-295

на підприємствах слід розробляти не один, а кілька варіантів плану.

Прогнозування – процес передбачення, побудований на ймовірності, науково обґрунтованому судженні про перспективи розвитку об’єкта в майбутньому.

Прогнозування розвитку (стану) підприємства – наукове обґрунтування можливих та якісних змін стану, рівня розвитку в цілому, окремих напрямів діяльності в майбутньому, а також альтернативних способів і термінів досягнення очікуваного стану.

Проект – задум (завдання, проблема) та необхідні засоби його реалізації з метою досягнення бажаного економічного, технічного, технологічного чи організаційного результату.

Ресурсний метод планування – метод, характерний для мо-

нополістичного ринку, коли монополіст, який володіє ресурсами, самостійно планує обсяги виробництва. При цьому ймовірними можуть бути два варіанти планування. За першим варіантом до випуску планується велика кількість продукції, ціна встановлюється залежно від попиту на даному ринку. За другим варіантом ціну (як правило, високу) встановлює сам монополіст, а продукція до випуску планується невеликими партіями, що б не знизити ціну.

Середньострокове планування проводиться на період від

1 до 5 років. На деяких підприємствах середньострокове планування сумісне з поточним. У цьому випадку складається п’ятирічний план, у якому перший рік деталізується до рівня поточного плану та є, по суті, короткостроковим плануванням.

Сітьовий метод планування – метод, за якого будується сітьовий графік, який відображає основні моменти планування, терміни їх реалізації, а також оптимальний шлях досягнення планових показників.

Стратегічне планування – процес здійснення сукупності систематизованих і взаємоузгоджених робіт із визначення довгострокових (на певний період) цілей та напрямів діяльності підприємства.

Табличний метод планування – метод, за якого планові по-

казники формуються у відповідних таблицях, що можуть містити алгоритм розрахунку.

умовно-натуральні (умовна деталь, облікова банка тощо);

вартісні (грн). Застосовуються для узагальнення інформації та порівняння витрат із цінами продажу продукції (послуг).

Для оцінки за вартісними показниками важливо, за якими цінами здійснюються розрахунки.

У ході внутрішньофірмового планування та обліку результатів, отриманих її окремими підрозділами, підприємство має застосовувати показники обсягу виробництва, основне завдання яких – відображати величину вкладу кожного підрозділу й підприємства загалом у загальну величину вартості продукту та оцінки результатів діяльності.

З метою вирішення завдання визначення фактичних розмірів обсягу виробництва в кожному підрозділі підприємства й розподілу витрат за продукцією розрізняють результати виробництва за ступенем їх готовності:

– незавершене виробництво;

– напівфабрикати;

– готові вироби.

Обсяг виробництва кожного підрозділу може бути врахований шляхом підсумовування всіх вироблених у ньому готових виробів, напівфабрикатів та вартості зміни незавершеного виробництва.

Ступінь задоволення потреб ринку характеризує обсяг товарів певної номенклатури й асортименту. Під час активного формування асортименту товару досить корисним є досвід маркетингової діяльності з дослідження життєвого циклу виробів. Ця концепція використовується для створення і збуту продукції, розробки стратегії маркетингу з моменту надходження товару на ринок до його зняття з ринку.

Етапи життєвого циклу продукції: етап розробки товару; етап виведення на ринок; етап зростання; етап зрілості; етап насичення ринку; етап занепаду.

Розробка – аналіз можливостей виробництва продукції; дослідження та дослідно-конструкторські розробки, маркетингові дослідження; ринкові випробування.

Упровадження, або виведення на ринок – фаза появи нового товару на ринку.

ТЕМА 4. Виробнича програма підприємства

Виробнича програма підприємства – провідний розділ перспективного та поточного планів підприємства, що впливає на всі сторони господарської діяльності підприємства, насамперед, на рівень використання виробничої потужності, обсяг матеріальних, виробничих і фінансових ресурсів, чисельність промисло- во-виробничого персоналу, собівартість продукції і прибуток. Отже, виробнича програма – це комплексне завдання з випуску й реалізації продукції певного асортименту та якості в натуральних і вартісних показниках, орієнтованих на досягнення цілей підприємства.

У сучасних умовах господарювання найбільш поширені два методи складання виробничої програми: рівневе прогнозування та створення ситуаційних планів.

Рівневе прогнозування представляє процес передбачення очікуваного обсягу продажів і прибутку за трьома точками: максимальний, ймовірний, мінімальний.

Ситуаційне планування вважається новим методом планування, широко поширеним у США та Японії. Процес ситуаційного планування виконується, зазвичай, у такому порядку:

1)встановлюються ключові чинники середовища, що впливають на планові результати діяльності підприємства. У якості критерію для відбору показників використовуються як масштаби можливого впливу на виробництво, так і ймовірність виникнення самого процесу;

2)складається нормативний план, що виходить із найбільш вірогідного припущення комплексного впливу системи виробничих чинників на планований результат. Він стає головним компонентом розробки комплексного всеохоплюючого плану виробничої діяльності підприємства;

3)відбирається для кожного продукту кілька визначальних або основних припущень, відмінних від найбільш вірогідної ситуації, і складається автономний план, який не входить до комплексного. У якості припущення можуть бути прийняті не тільки найгірші варіанти, а й передбачені різні випадковості;

4)визначається ситуація переходу до даного плану у процесі поточної виробничої діяльності, уточнюється крапка або момент

вартість робіт і послуг для непромислових господарств свого підприємства, включаючи роботи з капітального ремонту та модернізації устаткування і транспортних засобів свого підприємства.

Обсяг товарної продукції планується в діючих і порівнянних цінах. Товарна продукція у порівнянних цінах характеризує темпи, пропорції і структуру обсягу виробництва, а в діючих цінах застосовується для планування й аналізу собівартості продукції.

Обсяг реалізованої продукції (РП) за планом розраховується за формулою:

де ТП – обсяг товарної продукції за планом, грн; ЗП п – залишки нереалізованої продукції на початок планового періоду, грн;

ЗП к – залишки нереалізованої продукції на кінець планового періоду, грн.

До складу залишків нереалізованої продукції на початок року входять: готова продукція на складі, у тому числі: відвантажені товари, документи за якими не передані у банк; товари відвантажені, не оплачені покупцем у строк або строк оплати яких не настав; товари на відповідальному зберіганні в покупця.

Обсяг реалізованої продукції розраховується в діючих цінах і використовується для визначення повної собівартості її і прибутку від реалізації.

Слід зауважити, не зважаючи на те, що склад товарної і реалізованої продукції однаковий, економічний зміст різний. Товарною називається продукція, підготовлена до передачі в господарський оборот, а реалізованою – продукція, що вже знаходиться в господарському обороті.

На відміну від товарної продукції, показник обсягу реалізованої продукції більш повно характеризує ступінь участі галузей і підприємств у процесі розширеного виробництва. Факт реалізації свідчить про те, що дана продукція дійсно потрібна су-

мість успішної роботи підприємства. Крім того, цей показник не створює зацікавленості в підприємств у зниженні матеріаломісткості продукції.

Для всіх трьох показників обсягу продукції характерно те, що вони визначаються в цінах, які включають у себе, поряд із новоствореною вартістю, перенесену вартість засобів виробництва (основних засобів та оборотних активів). Чим більше матеріаломісткість виробів, тим за інших рівних умов вище його ціна і, отже, вище обсяг виробництва у вартісному виразі. З метою усунення цього недоліку підприємства розраховують показник чистої продукції.

За вартістю вона включає необхідний і додатковий продукт. Необхідним продуктом в основному відповідає сума заробітної плати з відрахуванням на соціальні потреби, а прибавочним – сума прибутку.

Чиста продукція (ЧП) обчислюється шляхом вирахування з товарної продукції матеріальних витрат і суми амортизації основних засобів. Розрахунки виконуються в поточних і порівнянних цінах:

де МВ – матеріальні витрати, грн; А – амортизаційні відрахування, грн.

Чиста продукція, обчислена на основі нормативів за всією номенклатурою (асортиментом) продукції, виробленої підприємством, називається нормативною чистою, а якщо в її складі враховуються й амортизаційні відрахування – умовно чистою

(УЧП):

Чиста продукція використовується для визначення рівня продуктивності праці, планування фонду заробітної плати та контролю за його використанням, для обчислення фондовіддачі й інших показників.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що виробнича програма, яка планується на підприємстві, має відповідати наявним виробничим можливостям або його виробничій потужності.