2. Проблеми та особливості розробки стратегії розвитку споживчої кооперації україни

Кооперація, що в перекладі від латинської означає співробітництво, сьогодні відповідає багатьом поняттям. Можна говорити, зокрема, про згуртування і співпрацю людей в будь-якій сфері суспільного життя. Під кооперацією також розуміють такі форми організації праці, за якої певна кількість людей спільно бере участь в одному й тому ж або в різних, зв’язаних між собою виробничих процесах. Ще у ХІХ ст. із розгортанням процесів індустріалізації та демократизації суспільного життя, формування відкритого суспільства, з’являються перші кооперативи зі статусом юридичних осіб. Українська споживча кооперація є демократичною інституцією, з глибоко вкоріненими національними традиціями і такою, що орієнтується на задоволення потреб простих людей, тобто аполітичною, тому система споживчої кооперації є основою демократичних процесів в Україні.

Споживча кооперація в Україні – це добровільне об’єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, закупівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку всіх верств населення, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Світовий кооперативний досвід, частиною якого є українська кооперація, свідчить про те, що кооперація – це не лише тип виробництва чи форма господарювання, а економічно обумовлена ідеологія виживання, перш за все, в жорстких економічних умовах, сільськогосподарського виробника, у тому числі трансформаційних криз, глобалізації світового економічного простору.

Варто відзначити, що споживча кооперація функціонує як соціально-економічна система. З усіх складових кооперативного сектору економіки вона є найбільш структуризованою та організаційно оформленою. На початок 2012 року, споживча кооперація об'єднує понад 1,0 млн. членів споживчих спілок і товариств і забезпечує трудову зайнятість 123 тис. осіб.

Основними характеристиками сучасної споживчої кооперації є наступні:

• домінування ринкових відносин, широке використання підприємницьких методів господарювання, при збереженні кооперативного контролю і самоуправління ;

• споживча кооперація виступає організатором людей в соціально-економічній формі. Вона має в своїй основі соціальну базу і економічний базис, які органічно розвиваються і гармонійно поєднуються, первинним та провідним способом, є соціально-відповідним до цілей споживчої кооперації;

• господарюючі суб’єкти мають широку економічну і організаційну самостійність;

• має універсальний характер діяльності з пріоритетним розвитком галузей сфери обігу, послуг і виробництва;

• в основі економічного механізму закладається поєднання ринкових компонентів і кооперативних принципів;

• базується на міжнародних, загальновизнаних кооперативних цінностях, в систему яких повинна закладатись ідентичність підприємств і організацій.

Також варто зазначити, що тенденції та проблеми розвитку споживчої кооперації України зумовлюють необхідність розроблення концепції удосконалення системи управління, яка адаптована до сучасних умов розвитку українського суспільства. Під час розроблення такої концепції необхідно врахувати, що споживча кооперація – система, громадсько-масова і господарська, водночас. Крім проблем української споживчої кооперації, викликаних невідповідністю правового регулювання соціально-економічних процесів, що відбуваються у державі, є ще проблеми, які зусиллями лише споживчої кооперації вирішити неможливо. Так, різке зменшення ролі держави в ключових сферах виробництва і управління, руйнування існуючих регулюючих механізмів призвели до загальної некерованості. Споживча кооперація переживає великі труднощі, пов'язані з втратою внаслідок лібералізації цін та інфляції власних обігових коштів, різким скороченням можливостей використання банківських кредитів через непомірні банківські ставки та високий рівень податків, умови низької купівельної спроможності населення. Необхідна державна підтримка щодо звільнення споживчої кооперації від сплати деяких податків.

3 метою подальшого вдосконалення діяльності кооперативних організацій і підприємств потрібно здійснювати цілеспрямовану роботу щодо реформування споживчої кооперації з питань внутрішньооперативних взаємовідносин, забезпечення узгодженості та комплексності дій усіх її ланок, закріплення відносин права власності, посилення захисту інтересів і прав пайовиків.

У цьому відношенні необхідно відчутно збільшити частку персоніфікованої частини статутного фонду, вдосконалити порядок управління закріпленою за пайовиками власністю. В перспективі персоніфікація повинна досягти такої стадії, щоб пайовики стали власниками конкретних майнових об'єктів. Реальними власниками підприємств споживчої кооперації повинні стати також постійні працівники. У такому разі кожний член споживчого товариства матиме економічні та соціальні інтереси в своєму товаристві, що сприятиме його становленню як реального власника і господаря.

Крім того, доцільно було б активізувати створення спільних підприємств, які були б засновані на кооперативній власності та власності суб'єктів АПК, сільського населення, а також створені із залученням іноземного капіталу. На базовому рівні потрібно інтенсивно розвивати підприємства на засадах засновництва. Засновниками можуть виступати кооперативні організації разом з юридичними особами інших форм власності, а також з фізичними особами. Організаційно-правовий статус створених і перетворених підприємств буде різноманітний: господарські (у тому числі командитні) та акціонерні товариства, корпорації, консорціуми, асоціації та ін.

Для значного поліпшення результативності господарювання ресурси в першу чергу потрібно направляти на розвиток найбільш життєздатних і перспективних галузей - у торгівлю, у сфери заготівель і виробництва. Так, у торгівлі роботу кооперативних організацій і підприємств доцільно було б зосередити, насамперед, на забезпеченні стабільної реалізації населенню товарів повсякденного попиту, організації продажу непродовольчих товарів за попередніми замовленнями громадян.