Розділ 2: Дослідження сучасного стану податкової системи України

2.1. Аналіз податкової системи України

Одним з головних важелів, регулюючих економічні взаємостосунки товаровиробників з державою, стає податкова система, яка повинна сприяти діловій активності і підприємництву, виходу країни з кризи. Податки є однією з основних форм додаткового продукту і доходів в сучасному цивілізованому суспільстві. Вони не тільки зберігають капітали суспільства, але і формують джерела для їх достатньо швидкого накопичення з метою вдосконалення виробництва. Сучасна податкова система України повинна відповідати ринковій економіці, відображати і формувати відносини між суб'єктами і їх інтересами, перш за все між державою, зацікавленою в отриманні фінансових коштів, трудовим колективом, зацікавленим в підвищенні власних доходів, і господарствами.

В реальності ситуація в Україні в сфері оподаткування далека від ідеалу.

За легкістю сплати податків країна займає 152-ге місце серед 155 країн. На виконання податкових зобов'язань перед державою в Україні треба витратити 2185 годин на рік, тобто 91 день. Витрати на оплату дрібних податків навіть без урахування витрат упущеної вигоди перевищують суми, що надходять до бюджету від цих податків .

Якщо розглянути малий бізнес, то для нього існують деякі податкові преференції у вигляді спрощеної системи оподаткування - єдиного податку і т.д. Мале підприємництво отримує право на пільги за умови, якщо на одного працюючого буде припадати не більше 1667 грн. місячного виторгу. Проте навіть тут є свої нюанси. За законом України “Про спрощену систему оподаткування, обліку і заліку суб’єктів малого підприємництва”: “Розмір єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб...не може складати менше 20 гривень і понад 200 гривень на місяць...У випадку, якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці чи з участю в підприємницькій діяльності членів його родини розмір єдиного податку збільшується на 50% за кожну особу.” Таке положення, закріплене законодавче, сприяє не розвитку малих підприємств, а лише приховуванню реальної кількості працюючих. Розмір податку має залежати тільки від розміру прибутку, а не від кількості працюючих.

В реальності від малого і середнього бізнесу, якому, за переконаннями влади, у нас створені сприятливі умови, вимагається сплатити до бюджету 56-58% доданої ними вартості. В результаті на розвиток бізнесу, після відрахування матеріальних витрат, виплати заробітної плати на рівні не менше прожиткового мінімуму і виплати соціальних податків, нічого не залишається. Зараз більшість підприємств виживає лише тому, що роками приховує свій дійсний прибуток, обсяг виробництва і кількість працівників. За офіційними підрахунками експертів їх обороти відрізняються від офіційної статистики в два-три рази.

Від підприємств, які не мають пільг і преференцій, держава вимагає для себе від 56 до 120% доданої ними вартості.

При надзвичайно високому податковому навантаженні фактично податкові надходження консолідованого бюджету за 7 місяців 2007 р. склали 82 млрд. грн, або 23,37% ВВП. Якщо вирахувати частку податків у доходах держави, то маємо (доходи дорівнюють 112,3 млрд. грн.) - 74%. Обсяг податкових пільг і преференцій складає приблизно 9,5% ВВП, а несплата податків - 34% ВВП. Непрямі податки складають приблизно 3/4 від усіх податкових платежів. В 2006 році податкові надходження були на рівні 127,12 млрд. грн., в тому числі за 7 місяців - 88,23 млрд. грн. Це говорить про тенденцію збільшення несплати податків, тому що з 2007 року відбулося їх збільшення, наприклад, податок з доходів фізичних осіб збільшився з 13 до 15%.

Українська влада розуміє, що податкова система України в її теперішньому вигляді шкідлива для економіки держави, тому що через махінації з виплатою податків втрачаються мільйони гривень. Яскравим прикладом є ПДВ та акцизний збір. В усьому світі акцизний збір є податком «на багатство», тобто на предмети розкоші. В нашій країні - це податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), перелік яких включає навіть продукти харчування. Закон, який регулює ПДВ, розроблений таким чином, що в разі компенсації цього податку підприємець може заробляти цілком законно гроші за рахунок цієї операції.

Зараз проходить випробування новий Податковий кодекс, який за запевненнями його авторів, має спростити податкову систему. Проте в реальності він збільшує кількість податків, а саме: вводиться будівельний збір; вводиться 5% ставка податку - з процентів по банківських рахунках, хоча слід зазначити, що на податок введено мораторій до 01.01.2010 року; проектом Податкового кодексу пропонується запровадити податок за торгові місця на ринку, яким змінюється підхід визначення платників податку та бази оподаткування (платниками визначені особи, які є власниками або користувачами земельної ділянки, що відведена для ринку, а об’єктом оподаткування є торгове мiсце, що встановлюватиметься від 1 до 4 квадратних метрів займаної площі ринку, де здійснюється торгівельна діяльність).

Також згідно нового Податкового кодексу зменшується розмір надання соціальної пільги вдовам та вдівцям, які отримуватимуть пільгу як будь-який платник податку (50% замість 150% мінімальної заробітної плати).

Спрощення в першу чергу це: полегшення процедури отримання громадянином податкового кредиту, тобто надання платнику податку можливості реалізувати своє право на податковий кредит - щомісячно протягом звітного року та одержувати повернення частини податку з доходів фізичних осіб (як компенсації вартості витрат, дозволених до включення до податкового кредиту), не очікуючи цього до кінця року, що дозволить отримати громадянам своєчасно доход у розмірі не менш як 60 млн. гривень; звільнення від оподаткування успадковані суми знецінених грошових заощаджень, що ліквідує штучні перепони для оформлення громадянами спадщини; реалізація заявочного принципу реєстрації осіб, які проводять незалежну професійну діяльність в податкових органах, що спрощує процедуру реєстрації; при визначенні об’єкту оподаткування з доходів від здійснення підприємницької діяльності пропонується враховувати лише документально підтверджені витрати, пов’язані з такою діяльністю. Це відповідатиме принципу прибуткового оподаткування та сприятиме об’єктивному визначенню результату діяльності суб’єкта; скорочення звітності (замість поквартального надання декларацій про доходи встановлено щорічний термін надання декларацій); враховані пропозиції профспілок щодо не включення до оподатковуваного доходу нецільової благодійної допомоги, в тому числі матеріальної, що надається будь-якому платнику податку на протязі року у сумі, яка не перевищує наразі 740 гривень (діючим законодавством така допомога не оподатковувалась тільки у громадян, які отримували соціальну пільгу).

В новому Податковому кодексі реалізуються принципи прибуткового оподаткування щодо операцій з продажу нерухомого та рухомого майна, що надасть можливість визначати реальний дохід від продажу майна; удосконалена система оподаткування пасивних доходів з метою стимулювання інвестиційної діяльності – зниження ставки оподаткування дивідендів з 15% до 5% на два роки; на заміну збору за парковку автотранспорту запроваджується податок за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів, платниками якого мають стати особи, уповноважені органом місцевого самоврядування організовувати та здійснювати діяльність, пов’язану з паркуванням транспортних засобів.

Треба відзначити, що податкова система нашої держави змінювалась з кожним приходом нової влади.

Відсутність продуманої, виваженої, науково обґрунтованої податкової стратегії в Україні нерідко призводить до внесення суперечливих змін у податкове законодавство, що мають не передбачувані наслідки, негативно позначаються на діяльності підприємницьких структур, ускладнюють податкове планування.

В таких реаліях держава має переглянути податкову систему, зробивши її такою, яка б не зачіпала прав бізнесу і місцевих бюджетів, а саме:

- по-перше слід виправити прорахунки в законі «Про податок на додану вартість», а саме в тій його частині, де регулюється порядок нарахування та компенсації ПДВ;

- переглянути перелік товарів, з яких здіймається акцизний збір;

- в реаліях української економіки потрібно зменшити кількість податків, об’єднавши їх в групи за подібними ознаками. Це спростить оподаткування діяльності підприємств, скоротить час на нарахування податків;

- потрібно зменшити податок з з/п;

- передбачити реальні податкові пільги для «депресуючих» підприємств;

- необхідно забезпечити виконання положень закону «Про систему оподаткування»;

- потрібно законодавчо заборонити постійні необґрунтовані зміни в сфері оподаткування;

- зробити більш відкритими механізми розподілення податкових надходжень (публікувати дані в ЗМІ), а відомості про види податків, їх розмір більш доступними, оскільки на офіційному сайті ДПАУ не має відомостей про розмір податків та які конкретні податки має платити підприємство в залежності від форм господарювання та виду діяльності;

- необхідно здійснити децентралізацію збору і використання податків, щоб більшість зібраних податків залишалася у тому регіоні, звідки вони були отримані, а не за залишковим принципом розподілялися між всіма регіонами. Становище в депресуючих регіонах має виправлятися за рахунок залучення інвестицій в приорітетні сфери, а не податкових надходжень з інших регіонів.

2.2. Оцінка податкової системи України

Оподаткування неабияк впливає на соціально-економічну ситуацію у державі. Ефективно функціонуюча податкова системи стимулює розвиток підприємницького сектору, підвищує рівень добровільної сплати податків, забезпечує необхідні ресурси для соціального розвитку країни. Основним джерелом формування дохідної частини державного бюджету є податки, що сплачують фізичні та юридичні особи. Водночас вони виступають важливим регулятором соціально-економічних процесів на макроекономічному та мікроекономічному рівнях. Тому податкова реформа повинна створити таку податкову систему, яка сприятиме підвищенню конкурентоспроможності національної економіки, забезпеченню стійкого економічного зростання за умови збільшення сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів, проведенню збалансованої бюджетної політики на довгострокову перспективу.

Численні зміни, спрямовані на вдосконалення податкової системи України, що перманентно вносилися до податкового законодавства, призвели до прийняття великої кількості законів і підзаконних актів, якими сьогодні керується Державна Податкова Адміністрація України. Безумовно, такий стан податкового законодавства потребує докорінних змін та створення єдиного закону - Податкового Кодексу, що гармонізував би всю систему. Адже чинна податкова система України має багато недоліків, серед яких такі:

- високий рівень податкового навантаження на економіку в цілому;

- відсутність економічно обґрунтованого балансу між фіскальною й регулюючою функціями податків, неефективна система державного податкового регулювання, її неузгодженість із завданнями економічної політики держави;

- велика кількість малоефективних податків;

- нестабільність податкового законодавства, яка обмежує можливості формування суб'єктами господарювання фінансової та економічної політики в середньо й довгострокових періодах;

- неоднорідність і складність нормативно-правової бази оподаткування, недостатня узгодженість і суперечливість окремих законодавчих норм;

- неузгодженість податкового законодавства з іншими законодавчими й нормативними актами;

- несвоєчасне виконання зобов'язань державою із відшкодування податку на додану вартість господарювання підприємства;

- відсутність істотного прогресу в досягненні цілей реформування податку з доходів фізичних осіб - розширення його бази шляхом виведення доходів із «тіні»;

- порушення фундаментального принципу справедливості в оподаткуванні, не виконання податковою системою функції перерозподілу від багатих до бідних;

- недостатнє виконання акцизним збором функції обмеження споживання шкідливих для здоровя людини товарів, передусім внаслідок низьких ставок податку, що значно відстають від їх рівня європейських країнах;

- низький рівень податкової культури, значне поширення схем мінімізації й ухилення від сплати податків, що призводять до зростання податкової заборгованості платників перед бюджетом і державними цільовими фондами;

- не раціональна структура внесків до Пенсійного та інших державних фондів соціального призначення, наслідком чого є перекладання основного тягаря внесків на роботодавців.

Тому необхідно вдосконалити Податковий Кодекс - в якому запропоновані ставки та принципи оподаткування, зменшення податкового тиску на бізнес з метою його активізації, спрощення податкового обліку та вдосконалення адміністрування податків.

Податкова система держави виражена у діючій нормативно-правовій базі щодо оподаткування, саме у податковому законодавстві закріплено склад податковий платежів, визначено основоположні принципи функціонування системи оподаткування . Будь-які нововведення та реформи в оподаткуванні здійснюють вносячи зміни до податкового законодавства. Лише в цьому випадку вони впливають на ефективність справляння податків та визначатимуть поведінку платників податків і контролюючих органів. Тому навіть найкращим чином сформована податкова система не працюватиме ефективно через недосконалість нормативно-правової бази.

Тобто, недосконала нормативно-правова база спонукає платників податків ухилятись від оподаткування.

Податкове законодавство може формуватися згідно з кількома моделями: представлене тільки Податковим Кодексом, тільки сукупність нормативно-правових актів органів влади, тому в Україні з 1 січня 2011 року був прийнятий Податковий Кодекс.

Зміни спрямованні на вдосконалення податкової системи України привели до прийняття великої кількості законів і підакцизних актів, якими сьогодні керується національна податкова служба.

Розглянувши окремі аспекти функціонування податкової системи, ми дійшли висновку, що в Україні спостерігається низький рівень її ефективності. Це пов'язано , зокрема, з нестабільністю системи оподаткування окремим принципом її побудови та призначення, негативними тенденціями щодо справляння податків тощо. З огляду на такий стан беззаперечним є висновок про те, що в нашій країні - низький рівень узгодженості інтересів платників податків і держави. Адже лише за умов високої внутрішньодержавної податкової гармонізації , коли платники податків мають стимули до сумлінної сплати податків, податкова система може функціонувати ефективно.

2.3. Практична реалізація податкової системи з урахуванням зарубіжного досвіду

На початковому етапі свого функціонування податкова система України спричинила кризові явища у механізмі розподілу фінансових ресурсів мільйонів громадян на користь держави, а тому сформувала чіткий стереотип несправедливості, який трансформувався в досить розвинений інститут приховування доходів. У цій ситуації податкове законодавство довело свою недієздатність в пошуку оптимального відношення податкових ставок, податкових пільг, які б враховували складну соціально-економічну ситуацію в країні на фоні кризових явищ у всіх сферах суспільного життя.

На відміну від вітчизняних реалій зовсім інший підхід до платників податків із доходів фізичних осіб в іноземних державах, де стан демократії та суспільні норми в значній мірі мають вплив на побудову та функціонування фіскальної політики, яка передовсім спрямована на вирішення соціальних питань та економічну мотивацію домогосподарств, а вже потім на забезпечення уряду фінансовими ресурсами.

В умовах створення в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки пошук шляхів удосконалення власної системи оподаткування доходів фізичних осіб із урахуванням світових здобутків у цій сфері є досить актуальним.

Питанню вивчення основ побудови податкових систем іноземних держав та порядку оподаткування фізичних осіб присвячується досить багато наукових праць, зокрема вагомих результатів досягли О.Д. Василик, Г.П. Толстоп'ятенко, Я.В. Литвиненко, І.Д. Якушик, Н.М. Ткаченко та інші.

Іноземні системи прямого оподаткування доходів фізичних осіб мають уже досить апробовану часом практику становлення та розвитку на базі глибокого усвідомлення кожним платником податку свого конституційного обов'язку — сплати податків.

Значні соціальні видатки та постійна увага держави до платника податків поступово виховали свою податкову культуру, яка зовсім інша від вітчизняних реалій. Також по іншому розуміється і сутність категорії «податок»: в Німеччині - це підтримка, яку громадяни надають державі; у Великобританії - це обов'язок перед державою; у США податок розуміється як «такса»; у Франції - як обов'язкова плата. Для нашої держави, як не прикро, розуміння даної фінансової категорії зводиться лише до примусового платежу.

На відміну від України, де порядок, ставки, правила оподаткування податком із доходів фізичних осіб встановлюються виключно на загальнодержавному рівні, в іноземних державах органам місцевого самоврядування надано досить широке право в сфері податкової юрисдикції. У таких країнах Європи, як Болгарія, Кіпр, Естонія, Греція, Латвія, Норвегія, Румунія, особистий прибутковий податок належить до місцевих податків, а в Бельгії, Данії, Фінляндії, Швеції та Швейцарії органи місцевого самоврядування самостійно визначають ставки, за якими будуть оподатковуватися доходи громадян.

Досить цікавою є практика справляння податку в Китайській Народній Республіці. Держава надає право податковим агентам компенсувати витрати на забезпечення сплати податку в розмірі 2% від суми утриманого податку. На відміну від вітчизняних реалій, в яких передові комп'ютерні технології в процесі подання податкової звітності тільки почали застосовуватися на практиці, в Австралії визначення податкового зобов'язання та суми податку, що підлягає поверненню, за допомогою інформаційних технологій є вже досить широко апробованим. Пересічний платник податку може скористатися через мережу Інтернет так званим tax calculator - податковим калькулятором, робота якого побудована за принципом алгоритму. Задаючи суму отриманого доходу та параметри, що є характерними для платника податку (пільги, знижки, витрати), програма самостійно обраховує необхідні фіскальні показники.

Податки на спадщину як одна із складових прибуткового оподаткування у розвинутих країнах світу не відіграє значної ролі, якщо розглядати його з точки зору ефективного фіскального інструменту. У деяких країнах, таких як Італія, Люксембург, Австралія, Канада і Нова Зеландія, спадок узагалі не розглядається як об'єкт, з якого сплачується податок.

Світовий Податковий кодекс закріплює такі основні вимоги, яких потрібно притримуватися при створені ефективної податкової системи:

- запровадження єдиного загального кодексу на всі податки замість безлічі податкових законів;

- відмова від протекціоністських податків. Ця умова є обов'язковою для виконання в контексті інтеграції в світову економіку;

- відмова від податкових пільг і закріплення їх субсидіюванням;

- створення ефективно діючої й високо компетентної податкової служби.

В усьому світі в системі податкових відносин важливе місце посідає показник «граничний дохід» — мінімальний розмір отриманого доходу, з якого починається сплачуватися податок. У розвинутих країнах світу система прибуткового оподаткування будується таким чином, що показник «граничний дохід» залежить від кількості дітей, сімейного стану платника та способу оподаткування за єдиною чи роздільною системою.

В таких країнах, як Ірландія, Корея, Мексика, Туреччина, середньозважена величина граничного доходу (неоподатковуваного мінімуму), з якого починається сплачуватись податок з доходів фізичних осіб становить 30% від середньої заробітної плати у виробничому секторі. Якщо порівнювати з нашою державою, то ця цифра становить 17грн., тобто приблизно лише 3% від мінімальної заробітної плати, що є зовсім не відповідним. За ці мізерні кошти людина не може задовольнити навіть свої мінімальні потреби.

Іноземні системи оподаткування спрямовані на формування кінцевого доходу домогосподарств таким чином, щоб кожна фізична особа мала в користуванні після оподаткування дохід, достатній для фінансування всіх необхідних витрат на задоволення своїх потреб.

Одна з найбільш розвинених систем індивідуального прибуткового податку із широкою системою податкових вирахувань діє в Нідерландах. У цій країні існує п'ять видів податкових відрахувань, що залежать від віку, кількості дітей, доходу батьків і відрізняються сумою, на яку дозволено зменшувати оподатковуваний дохід (в євро на одну дитину). Тому з метою нівелювання певних негативних наслідків, посилення соціальної складової системи та стимулювання демографічної ситуації в нашій країні, дієвим буде прив'язати розмір і право на надання податкової соціальної пільги до сімейного складу одружених платників із урахуванням кількості неповнолітніх дітей.

Отже, реалізація на практиці іноземного досвіду має на меті сприяти як найшвидшому переходу до нової сталої та дієвої системи оподаткування, яка ґрунтуватиметься на всебічному поєднані найкращих передових методів та запозичених позитивних елементів із досвіду податкових систем зарубіжних країн, що дало б поштовх до посилення соціальної складової системи оподаткування.