2 Год.

Теоретичні завдання:

1. Основні види ораторського мистецтва: суспільно-політичне, академічне, судове, церковне, суспільно-побутове.

2. Види промов та їх особливості.

Практичні завдання:

1.Підготувати та виголосити епідейктичну, вітальну і подячну промову батькам до дня народження, ювілею, свята матері.

2.Підготувати агітаційну промову певного кандидата в депутати до місцевих органів самоврядування.

3. Підготувати епідейктичну промову університетові і місту, в якому навчаєтесь.

4. Складіть текст промови на 3 хв. на довільну тематику. Виголосіть її і запишіть на записуючій пристрій. Здійсніть аналіз за запропонованою формою:

1. Чи підходить промова даній аудиторії?

2. Чи відповідає темі?

3. Чи оптимальною є довжина речень?

4. Чи мають місце заплутані мовні конструкції?

5. Чи має місце багатослівність?

Питання для самостійного вивчення

1. Роль красномовства в суспільстві.

2. Значення риторики для обраної вами професії.

3. Основні види і жанри красномовства.

4. Академічне красномовство. Чим відрізняється наукова лекція від популяризаторської?

5. Політичне красномовство. Основні жанри політичного красномовства.

6. Основні жанри суспільно-побутового красномовства та риси, що їх об’єднує.

Тести (за Н.А. Колотіловою)

1.Основні типи промов були виділені:

А) Демосфеном;

Б)Аристотелем;

В) Периклом.

2.Епідейктичне красномовство це:

А) похвальне красномовство;

Б) дорадче красномовство;

В) промови з певної нагоди.

3.Види дипломатичних промов:

А)промови на міжнародних конференціях;

Б)промови під час дипломатичних актів;

В)епітафії.

4.Ювілейна промова – це жанр:

А)дипломатичного красномовства;

Б)суспільно-політичного красномовства;

В)суспільно-побутового красномовства.

5.Мета політичних промов визначається через поняття:

А)користь – шкода;

Б)було – не було;

В)істина – шкода.

6.Ключові дієслова «спрямувати до того, що» у завданні оратора використовуються в:

А)політичних промовах;

Б)судових промовах;

В)академічних промовах.

7. Ключові дієслова «повідомити про те, що» у завданні оратора використовуються в:

А)політичних промовах;

Б)судових промовах;

В)академічних промовах.

8. Ключові дієслова «звинуватити в тому, що» у завданні оратора використовуються в:

А)політичних промовах;

Б)судових промовах;

В)академічних промовах.

9.Конкретизація мети промови залежить від:

А)типу промови;

Б)жанру промови;

В)виду промови.

Література:1, с.242 –363; 4;8;11;19.

Тема 3. Теорія ораторського мистецтва. Інвенція Термінологічний словник

Аналогійна аргументація – це обґрунтування тези шляхом наведення схожості того, що говорять в аргументах, з тим, що говорять у тезі.

Аргумент до авторитету – це наведення оратором на підтримку своєї тези тверджень чи дій людей, що є певним зразком для аудиторії

Аргумент до особи – це твердження, що підкреслює особистісні якості іншої людини.

Аргумент до публіки – це звернення до почуттів аудиторії з метою відвертання слухачів від об’єктивного розгляду певної проблеми та схиляння їх до рішення у потрібному оратору напрямі.

Аргументація – це обґрунтування прийнятності, слушності певних тверджень або намірів дії.

Аргументи – це твердження, за допомогою яких оратор обґрунтовує тезу.

Емпірична аргументація – це обґрунтування тези шляхом безпосереднього звертання до дійсності.

Інвенція – це перший розділ риторики, який вивчає розробку предметної царини ораторської промови.

Критика – це обґрунтування неприйнятності певної аргументації.

Теза – це твердження, в якому оратор намагається переконати аудиторію.

Теоретична аргументація – це обґрунтування тези, в основу якого покладені міркування.

Топіка – це вчення про сукупність загальних місць, що виявляють аспекти розробки будь-якої теми.