Модуль 2. Сучасна риторика. Практикум з риторики.

Тема 9. Практичні аспекти загального ораторського мистецтва Термінологічний словник

Логіка (від грец. побудований на міркуванні) – наука про форми та засоби висловлення думки

Логічний наголос – це знак партитури, що виділяє семантичний центр фрази (слово або групу слів).

Методичні рекомендації до вивчення теми

Під час вивчення теми слід звернути увагу на практичну складову підготовки промови. Будь-яка промова чимось подібна до наукового дослідження. Отже, промову слід будувати як певну проблему. Промова, як правило, потребує попередньої підготовки. Підготовка промови − творчий процес, який можна поділити на такі етапи: вибір теми − складання плану − збирання матеріалу − запис промови − розмітка тексту знаками партитури – тренування

1)Вибір теми. Важливо вдало вибрати назву. Конкретні назви привабливіші, ніж загальні.

2) Складання плану. Плани бувають трьох видів: простий, складний і цитатний. Простий план являє собою, по суті, ряд непоширених речень.

Складний план − це своєрідне поширення простого плану шляхом розгалуження основних питань. Крім того, сюди зазвичай вводять вступ та висновки (хоча це не обов’язково). Цитатний план − це план, подібний, як правило, до простого, але замість непоширених речень тут вживаються цитати, які конденсують суть цього питання.

3) Збирання матеріалу. Матеріал для промови може конденсувати власний і чужий досвід.

4) Запис промови.

Існують закони логіки, які не слід порушувати оратору.

1. Закон тотожності (всяка суть збігається сама із собою). На практиці це означає, що ми дотримуємося певного значення слова, уникаючи варіантів.

2. Закон протиріччя (ніяке судження не може бути водночас істинним і помилковим). Якщо вислови суперечать один одному, вони не можуть бути істинними.

3. Закон виключеного третього (істинним може бути або вислів, або його заперечення). Із двох висловів, що суперечать один одному в один і той самий час у відношенні до одного і того самого предмета (явища, особи) лише один − істинний.

4. Закон достатньої підстави (всяке судження, що приймається, має бути належним чином обґрунтоване). Достатньою підставою для оратора можуть бути: фактичний матеріал, цитати, наочність.

Логічна точність і виразність мови досягається постановкою логічних наголосів. Логічний наголос — підкреслена вимова етапних речень у промові (тези, висновки), а також найзначніших слів і словосполучень у фразах.

Найпоширеніші мовні помилки, яких слід уникати ораторові:

1. Невірний наголос. Іноді від наголосу може залежати і семантика (значення) слова.

2. Неправильна вимова окремих звуків.

3. Неправильне вживання слів за семантикою (значенням).

У промовах оратори можуть використовувати тропи: епітети, порівняння, метафори, уособлення, персоніфікації і т. ін.

Існують різні типи промов за своєю внутрішньою структурою та зовнішньою формою:

1. Промови, що читаються за конспектом

2. Промови, які готують заздалегідь, але не вчать напам’ять

3. Промови, які готують заздалегідь і вчать напам’ять

4. Імпровізовані промови (експромти)

Оратору не варто забувати, що зовнішність є важливим чинником іміджу того, хто виступає. Одяг, вираз обличчя, хода, якою ви проходите до місця виступу, постава, ваша жестикуляція − все це складає певне враження ще до того, як ви сказали перше слово. Симпатія чи антипатія до оратора формується саме в ці найперші хвилини.

Правильні артикуляція й вимова, добра дикція − запорука успіху. Слід чітко й правильно вимовляти кожен звук, боротися з шепелявістю, гаркавістю, недбалою вимовою. Пауза − це теж засіб впливу на слухача.

Семінарське заняття 15–16

Тема: Сучасна риторика. Практикум з риторики.