
- •Вищий навчальний заклад Укоопспілки
- •Навчальна програма навчальної дисципліни змістовий модуль і господарське право
- •Тема 1. Поняття та види господарської діяльності
- •Тема 2. Державне регулювання господарської діяльності в Україні
- •Тема 3. Суб’єкти господарської діяльності
- •Тема 4. Організація господарської діяльності
- •Тема 5. Припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб
- •Тема 6. Правовий режим майна суб’єктів господарювання
- •Тема 7. Загальні положення про договори у сфері господарської діяльності
- •Тема 8. Договори про передачу майна у власність
- •Тема 9. Договори про передачу майна в користування
- •Тема 10. Договори про виконання робіт
- •Тема 11. Договори на надання послуг
- •Тема 12. Зобов’язання про спільну діяльність. Договори про створення юридичної особи
- •Тема 13. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств
- •Тема 14. Захист прав та законних інтересів суб’єктів господарської діяльності
- •Змістовий модуль іі комерційне право
- •Тема 15. Поняття та джерела комерційного права
- •Тема 16. Правові засади здійснення торговельної діяльності
- •Тема 17. Державне регулювання торговельної діяльності
- •Тема 18. Правові засади ліцензування торговельної діяльності
- •Тема 19. Патентування торговельної діяльності
- •Тема 20. Правове регулювання договору роздрібної купівлі-продажу
- •Тема 21. Посередницькі операції у торгівлі
- •Методичні рекомендації
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Тема 2. Державне регулювання господарської діяльності в Україні
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Тема 3. Суб’єкти господарської діяльності
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Тема 4. Організація господарської діяльності
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Тема 5.Припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Тема 6. Правовий режим майна суб’єктів господарювання
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Тема 7. Загальні положення про договори у сфері господарської діяльності
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Тема 8. Договори про передачу майна у власність
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Тема 9. Договори про передачу майна в користування
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Тема 10. Договори про виконання робіт
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Основна
- •Додаткова
- •Тема 11. Договори про надання послуг
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Тема 12. Зобов’язання про спільну діяльність. Договори про створення юридичної особи
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Основна
- •Додаткова
- •Тема 13. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Тема 14. Захист прав та законних інтересів суб’єктів господарської діяльності
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Тема 15. Поняття та джерела комерційного права
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Тема 16. Правові засади здійснення торговельної діяльності
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Тема 17. Державне регулювання торговельної діяльності
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Тема 18. Правові засади ліцензування торговельної діяльності
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Основна
- •Додаткова
- •Тема 19. Патенування торговельної діяльності
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Основна
- •Додаткова
- •Тема 20. Правове регулювання договору роздрібної купівлі-продажу
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Тема 21. Посередницькі операції у торгівлі
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Тема 22. Правове регулювання оптового товарообороту
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Тема 23. Правове регулювання електронної торгівлі
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Тема 24. Юридична відповідальність за правопорушення у сфері торгівлі
- •Джерела і література Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів та методичні рекомендації до їх виконання
- •Рекомендована* тематика презентацій, рефератів:
- •Порядок і критерії оцінювання знань студентів поточне оцінювання знань студентів
- •Критерії оцінювання усної відповіді студента на практичному занятті:
- •Перелік питань до модульного контролю змістовий модуль і. Господарське право
- •Змістовий модуль іі. Комерційне право
- •Підсумкове оцінювання знань студентів перелік питань, що виносяться на екзамен з навчальної дисципліни «право ( господарське право. Комерційне право )»
- •Порядок проведення екзамену
- •Шкала нарахування підсумкових балів
- •Порядок нарахування балів відповідно до тем навчальної дисципліни та завдань
- •6.030510 «Товарознавство і торговельне підприємництво»
- •6.030510. «Товарознавство і торговельне підприємництво»
- •Порядок нарахування балів відповідно до тем навчальної дисципліни та завдань
- •6.030510І «Товарознавство і торговельне підприємництво»
- •6.030510.І «Товарознавство і торговельне підприємництво»
- •Термінологічний словник а
- •Список джерел, основної та додаткової навчально-методичної літератури Нормативно-правові акти
- •Література Основна
- •Додаткова
Тема 14. Захист прав та законних інтересів суб’єктів господарської діяльності
Реальність прав людини, в тому числі права на здійснення господарської діяльності, значною мірою залежить від можливості їх ефективного правового захисту. Метою вивчення цієї теми є з’ясування видів, засобів і основних процедур захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарської діяльності.
Законодавство України закріплює можливості цивільно-правового, адміністративно-правового, кримінально-правового, нотаріального та судового захисту прав суб'єктів господарювання.
Відносини цивільно-правового захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарської діяльності регулюються нормами ЦК України, Цивільного процесуального кодексу України, інших нормативно-правових актів.
Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом (ст. 20 ЦК України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
визнання права;
визнання правочину недійсним;
припинення дії, яка порушує право;
відновлення становища, яке існувало до порушення;
примусове виконання обов'язку в натурі;
зміна правовідношення;
припинення правовідношення;
відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.17 ЦК України, Президент України здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах повноважень, визначених Конституцією України. У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте такими органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.
Адміністративно-правовим вважається захист, що здійснюється засобами державно-правового впливу із залученням: 1) вищестоящих органів виконавчої влади; 2) державних органів, які спеціально уповноважені на захист прав суб'єктів підприємницької діяльності.
До останніх належать: 1) правоохоронні органи (міліція, прокуратура, податкова міліція); 2) органи, що здійснюють державний нагляд і контроль у сфері підприємницької діяльності і мають повноваження на проведення перевірок у відповідних галузях господарювання (зокрема, Антимонопольний комітет України).
На органи прокуратури п. 5 ч. 1 ст. 121 Конституції України покладає нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Органи внутрішніх справ відповідно до п. 24 ст. 11 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій пояснення за фактами порушення законодавства, перевірка додержання якого віднесена до їх компетенції. Кримінально-процесуальний кодекс України надає слідчим органів внутрішніх справ право провадити досудове слідство у справах про ряд злочинів.
Антимонопольний комітет України, не маючи статусу правоохоронного органу, в силу повноважень, наданих Законом України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 р., розглядає заяви суб'єктів підприємницької діяльності про порушення їх прав внаслідок недотримання законодавства про захист економічної конкуренції.
В адміністративному порядку права і законні інтереси суб'єктів підприємницької діяльності можуть бути захищені шляхом звернення в порядку підпорядкованості до вищестоящих органів виконавчої влади (посадових осіб) зі скаргою (заявою) на дії (бездіяльність) підлеглих. Звернення до вищестоящого органу (посадової особи) є позасудовим шляхом вирішення спору і не перешкоджає наступному зверненню до судових органів незалежно від рішення цього органу. Процедура розгляду відповідних звернень регулюється підзаконними нормативними актами – інструкціями, правилами, положеннями тощо вищестоящих органів, а за їх відсутності – загальними нормами Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.
Відносини кримінально-правового захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарської діяльності регулюються нормами Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, інших нормативно-правових актів.
Нотаріальний захист суб'єктів господарювання полягає в тому, що нотаріус, посвідчуючи договори, засвідчуючи правильність копій, накладаючи заборону відчуження майна, вчиняючи інші нотаріальні дії відповідно до Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. тим самим сприяє суб'єктам господарської діяльності у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів.
При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій, з'ясовують обсяг цивільної дієздатності фізичних та юридичних осіб, які беруть участь в угодах; у разі укладання угод представником перевіряють його повноваження; роз'яснюють права й обов'язки, попереджають про наслідки нотаріальних дій, що вчиняються; перевіряють відповідність документів, що подаються для вчинення тієї чи іншої дії, чинному законодавству і відмовляють в учиненні нотаріальної дії у разі її невідповідності законодавству України або чинним міжнародним договорам України.
Судовий захист прав та законних інтересів суб'єктів господарської діяльності здійснюється судами загальної юрисдикції та Конституційним Судом України.
Захист прав і законних інтересів Конституційним Судом України провадиться згідно із Законом України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р., відповідно до ст. 13 якого цей орган приймає рішення та дає висновки у справах щодо:
конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабміну України, правових актів Верховної Ради АРК;
відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;
додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;
офіційного тлумачення Конституції та законів України.
До повноважень КСУ не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, які віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.
До системи судів загальної юрисдикції належать місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України. Судовий розгляд відповідних справ відбувається за процедурою, передбаченою Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України та іншими законами ( далі - КПК України, ЦПК України тощо).
У порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.
У разі, якщо справа розглядається в порядку позовного провадження, до суду подається позовна заява, яка повинна складатися в письмовій формі і містити ряд передбачених ЦПК України положень. Якщо заява подана і оформлена в порядку, встановленому ЦПК України, суддя відкриває провадження у цивільній справі. Протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, повинно бути призначено і проведено попереднє судове засідання. Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, передбачені ст. 152 ЦПК України. Суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше 2 місяців з дня відкриття провадження у справі. Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду.
Згідно зі ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:
справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;
справи про банкрутство;
справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження. Справи про банкрутство розглядаються у порядку, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі. Питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею. Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше 5 днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі. Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з власної ініціативи має право вжити заходів щодо забезпечення позову.
Спір має бути вирішено господарським судом у строк, який не перевищує двох місяців від дня одержання позовної заяви. Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк, що не перевищує одного місяця від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови господарського суду мають право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць.
При вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Приймаючи рішення, господарський суд має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони; зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; стягти у доход державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому ст. 9 ГПК або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах; стягти в доход державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону; відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно зі ст. 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами, на вирішення яких передаються публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача – суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача – суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача – суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
За ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено КАС України. За результатом розгляду справи по суті приймається рішення у формі постанови.
Порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні, вимоги щодо третейського розгляду встановлені в Законі України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 р. Згідно зі ст. 1 цього Закону третейським судом є недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Також спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Третейські
суди можуть розглядати будь-які справи,
що виникають із цивільних та господарських
правовідносин, за
винятком:
справ у спорах про визнання недійсними
нормативно-правових актів;
справ у спорах, що виникають при укладенні,
зміні, розірванні та виконанні
господарських договорів, пов'язаних із
задоволенням
державних потреб;
справ, пов'язаних з державною
таємницею;
справ у спорах, що виникають із сімейних
правовідносин,
крім справ у спорах, що виникають із
шлюбних контрактів (договорів); справ
провідновлення
платоспроможності
боржника чи визнання його банкрутом;
справ, однією
зі сторін в
яких є орган державної влади, орган
місцевого самоврядування, державна
установа чи організація, казенне
підприємство; інших
справ, які
відповідно до закону підлягають вирішенню
виключно
судами загальної юрисдикції або КСУ;
справ, коли хоча б одна із сторін спору
є нерезидентом України.
В Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди аd hос). Як постійно діючі, так і третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи.
Сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. Розгляд справи третейським судом не обмежений будь-якими строками, якщо інше не встановлено регламентом третейського суду або третейською угодою.
Рішення третейського суду приймається після дослідження усіх обставин справи третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до складу третейського суду. Рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.
Рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Специфічним різновидом третейського розгляду спорів, що виникають у сфері міжнародної торгівлі, є міжнародний комерційний арбітраж, який створюється і діє на підставі Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 р.
План лекційного заняття
Цивільно - правовий захист суб'єктів господарської діяльності.
Адміністративно-правовий захист суб'єктів господарської діяльності.
Кримінально-правовий захист суб'єктів господарської діяльності.
Нотаріальний захист суб'єктів господарської діяльності.
Судовий захист прав суб'єктів господарської діяльності.
Захист прав третейськими судами.
План практичного заняття
Цивільно - правовий захист суб'єктів господарської діяльності.
Адміністративно-правовий захист суб'єктів господарської діяльності
Кримінально-правовий захист суб'єктів господарської діяльності.
Нотаріальний захист суб'єктів господарської діяльності.
Судовий захист прав суб'єктів господарської діяльності.
Захист прав третейськими судами.
Самостійна робота
Питання для самостійного опрацювання
Правові гарантії господарської діяльності. Форми, способи і механізми захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання.
Судова система України. Підвідомчість та підсудність спорів судам.
Порядок звернення до господарського суду. Порядок розгляду спорів у господарських судах. Виконання рішень господарського суду.
Глосарій: правовий захист, юрисдикційна форма захисту, неюрисдикційна форма захисту, самозахист, визнання права, відшкодування збитків, адміністративний захист, нотаріальний захист, нотаріус, судовий захист, суд, господарський суд, третейський суд, комерційний арбітраж, цивільне судочинство, господарське судочинство, адміністративне судочинство, кримінальне судочинство, підвідомчість, підсудність, претензія, позовна заява, рішення, ухвала, апеляційна скарга, касаційна скарга.
Завдання для самостійної роботи та самоконтролю знань:
1. Ознайомитися з рекомендованими джерелами і літературою до теми та підготувати опорний конспект питань для обговорення на семінарському занятті.
2. Скласти термінологічний словник до теми і підготуватися до понятійного диктанту.
3. Розробити структурно-логічну схему «Судова система України».
4. Виконати тестові завдання:
1. Шляхом звернення до міліції, прокуратури, Антимонопольного комітету України здійснюється захист суб'єктів господарської діяльності:
а) адміністративно-правовий;
б) нотаріальний;
в) судовий;
г) арбітражний.
2. Справи щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України розглядаються:
а) Верховним Судом України;
б) Конституційним Судом України;
в) Міністерством юстиції України;
г) Президентом України.
3. Третейські суди не можуть розглядати справи про:
а) невиконання господарських договорів;
б) визнання недійсними нормативно-правових актів;
в) сплату неустойки;
г) відшкодування збитків, заподіяних суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності.
5. Вирішити ситуаційні завдання:
Ситуаційне завдання № 1
Приватний підприємець Івченко уклав з будівельною організацією «РБК» договір підряду на виконання оздоблювальних робіт у приміщенні належного йому магазину та переказав аванс (7 тис. грн.), як і передбачалось договором. Однак підприємство «РБК» ремонтні роботи, передбачені договором, не розпочало, а отримані гроші не повернуло. Івченко вирішив подати позов до суду.
На підставі норм Господарського процесуального кодексу України надайте консультацію приватному підприємцю Івченко щодо документів, які необхідно подати до господарського суду. Складіть проект позовної заяви.
Ситуаційне завдання № 2
Чернігівське державне підприємство «Металург» подало позов до Господарського суду Чернігівської області з вимогою стягнути з Чернігівської облдержадміністрації як юридичної особи суму коштів, не сплачених за поставлені товари, а також неустойку згідно відповідного договору.
Чи підсудна вказана справа Господарському суду Чернігівської області?
Яка структура господарських судів в Україні?
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповідь з посиланням на відповідні нормативно-правові акти.
Ситуаційне завдання № 3
Господарський суд Полтавської області розглядав спір між ТОВ «Гарант» (позивач) та приватним підприємством «Феміда» (відповідач) щодо недопоставки «Фемідою» партії трикотажних виробів згідно відповідного договору. 20 січня 2012 р. суд прийняв рішення, задовольнивши при цьому вимоги позивача в повному обсязі. ТОВ не погодився з прийнятим рішенням та вирішило його оскаржити.
В якому порядку і в який строк ТОВ може оскаржити рішення господарського суду?
Чи набирає в даному випадку законної сили рішення господарського суду?
Яка судова інстанція уповноважена розглядати заяву ТОВ про оскарження?
Які нормативно-правові акти врегульовують зазначені правовідносини?
Ситуаційне завдання № 4
Товариство з додатковою відповідальністю «Тютюн» (м. Харків) подало позов до приватного підприємства «Квітень» (м. Полтава) про стягнення 180 тис. грн.
Господарський суд позов задовольнив. Рішення було прийнято 20 квітня 2012 р. Однак відповідач відмовився перераховувати кошти позивачу.
Які в даному випадку повинні бути дії позивача?
Яким чином повинно бути виконано рішення господарського суду?
Проаналізуйте ситуацію згідно чинного законодавства України.
Теми презентацій, рефератів:
Самозахист прав та законних інтересів суб’єктів господарювання.
Реформа судової системи України.
Стадії господарського судочинства.
Захист прав та законних інтересів суб’єктів господарювання в зарубіжних країнах.