Змістовий модуль іі. Особлива частина міжнародного економічного права

56. Поняття, джерела та система міжнародного торгового права.

57. Класифікація торговельних договорів.

58. Світова організація торгівлі як міжнародна економічна організація. Статус, цілі та принципи діяльності СОТ.

59. Особливості членства в СОТ. Україна як постійний член СОТ.

60. Поняття та джерела міжнародного валютного права.

61. Організаційно-правовий механізм міжнародної валютної системи.

62. Міжнародні валютно-кредитні відносини.

63. Поняття та види валютних правовідносин.

64. Суб’єкти валютних правовідносин.

65. Класифікація міжнародно-кредитних організацій.

66. Європейська валютна система (ЄВС) як запорука валютної стабільності в Європі.

67. Сутність міжнародного інвестиційного права та його джерел.

68. Міжнародно-правове регулювання іноземних інвестицій.

69. Міжнародні договори як джерело інвестиційного права.

70. Взаємне сприяння та захист інвестицій між урядами держав.

71. Характеристика змісту та типових положень міжнародних договорів (угод) у сфері інвестиційної діяльності.

72. Загальна характеристика Сеульської конвенції 1985 р. про заснування Багатостороннього агентства з гарантій інвестицій.

73. Міжнародно-правові засоби для вирішення інвестиційних спорів. Конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами 1965 р.

74. Поняття міжнародного митного права.

75. Джерела міжнародного митного права.

76. Організаційно-правові форми міжнародного митного співробітництва.

77. Міжнародно-правове регулювання в галузі митного співробітництва.

78. Міжнародно-правові стандарти митного регулювання.

79. Роль Всесвітньої митної організації у міжнародних економічних відносинах.

80. Митні пільги для дипломатичних представників іноземних держав. Поняття тарифної преференції.

81. Поняття та джерела міжнародного транспортного права.

82. Правове регулювання міжнародних морських перевезень.

83. Правове регулювання міжнародних річкових перевезень.

84. Правове регулювання міжнародних залізничних перевезень.

85. Міжнародні транспортні договори (угоди), їх види.

86. Правове регулювання міжнародних автомобільних перевезень.

87. Правове регулювання повітряних перевезень. Конвенція міжнародних повітряних перевезень (1929 р.).

88. Загальна характеристика сучасних міжнародних транспортних зв’язків, місце і роль України.

89. Загальна характеристика Конвенції ООН про Кодекс поведінки лінійних конференцій 1983 р.

90. Загальна характеристика Женевських конвенцій про відкрите море, про територіальне море, про риболовство та охорону живих ресурсів 1958 р.

91. Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва у галузі промисловості.

92. Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва у галузі сільського господарства.

93. ВПП та ВПР: загальна характеристика.

94. Міжнародно-правове регулювання науково-технічного співробітництва.

95. Всесвітня організація захисту прав інтелектуальної власності ТРІПС: загальна характеристика.

96. Організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) – міжнародна спеціалізована міжурядова організація.

97. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (ІФАД) – міжнародна спеціалізована установа ООН.

98. ЮНЕСКО у системі розвитку та інтеграції загальносвітових рушійних сил науково-технічного прогресу.

99. Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

100. Декларація про міжнародне економічне співробітництво, зокрема пожвавлення економічного росту та розвитку в країнах, що розвиваються, 1990 р.

101. Загальна характеристика міжнародного співробітництва у сфері міжнародної економічної конкуренції.

102. Міжнародно-правовий механізм регулювання у сфері міжнародної економічної конкуренції та міжнародного співробітництва.

103. Міжнародна економічна конкуренція та заходи боротьби з монополізмом.

104. Міжнародні організації в системі ООН, що регулюють міжнародну економічну конкуренцію.

105. Предмет, система та принципи міжнародного трудового права.

106. Декларації ООН у сфері забезпечення трудових прав людини (ООН, 1966 р.), Декларація тисячоліття (ООН, 2000 р.).

107. Міжнародні договори в сфері застосування праці і регулювання трудових відносин.

108. Соціальне страхування і соціальне забезпечення у міжнародному трудовому праві.

109. Мета створення Міжнародної організації праці (МОП), її основні завдання, структура і компетенція. Статут МОП.

110. Сфера застосування конвенцій МОП. Загальна характеристика конвенцій і рекомендацій МОП .

111. Міжнародна конвенція ООН про захист прав трудящих-емігрантів та членів їхніх сімей 1990 р.

112. Декларація МОП про основоположні принципи і права у сфері праці 1998 р.: зміст і значення.

113. Комісія ООН народонаселення і розвитку, Всесвітня організація здоров’я, ЮНЕСКО, Економічна і Соціальна Рада ООН як суб’єкти міжнародного трудового права.

114. Правове регулювання спорів, що виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

115. Правовий статус Міжнародного комерційного арбітражного суду.

116. Загальна характеристика Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

117. Правовий механізм арбітражного вирішення міжнародних економічних спорів.

118. Лондонський міжнародний третейський суд: особливості гармонізації діяльності із законодавством України.

119. Принципи організації і діяльності третейського суду. Третейське самоврядування.

120. Загальна характеристика законодавства України, що регулює вирішення спорів у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

ПІДСУМКОВЕ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Підсумкове оцінювання знань з дисципліни здійснюється у формі екзамену.

Завданнями екзамену є перевірка розуміння студентами програмного матеріалу в цілому, логіки та взаємозв’язку між окремими розділами, здатності творчо використовувати накопичені знання, уміння сформулювати своє ставлення до певної проблеми навчальної дисципліни «Міжнародне економічне право».

Умови допуску до екзамену. Кредитно-модульна система не передбачає обов’язкового семестрового екзамену для всіх студентів. Студент може автоматично отримати оцінку за екзамен, яка визначається як середнє арифметичне від суми оцінок за модулі за винятком випадків, коли за виконання ПМР студент отримав оцінку «незадовільно». Студент, який при першому складанні ПМР одержав «незадовільно» за один з модулів дисципліни, має складати екзамен. До екзамену допускаються студенти, які виконали всі види робіт, що передбачені програмою курсу як обов’язкові складові і набрали не менше 30 балів. У випадку пропуску занять з поважних причин студент може відпрацювати матеріал теми на індивідуальному занятті згідно з встановленим графіком до початку екзаменаційної сесії. Студент, який не відпрацював базові складові курсу і відповідно не набрав 30 балів за результатами поточного контролю, не допускається до складання екзамену, у відомість виставляється 0 балів. Якщо студент не з’явився на екзамен згідно з встановленим графіком, у відомості зазначається «не з’явився» та виставляється 0 балів. Студент, який з поважної причини не складав екзамен згідно з визначеним графіком, зобов’язаний надати відповідний документ і може скласти екзамен в інший день, призначений кафедрою правознавства.

Порядок складання екзамену. Екзамен проводиться в усній формі. На екзамен виносяться теоретичні питання, що передбачають знання вузлових питань програми курсу та вміння проектувати їх на вирішення типових практичних ситуацій. Під час складання екзамену студент не може користуватися додатковими матеріалами без дозволу викладача, у протилежному випадку він усувається від складання екзамену, у відомість виставляється 0 балів.

Підведення підсумку екзамену. Оцінка, одержана при складанні екзамену, заноситься у екзаменаційну відомість у визначеній шкалі та п’ятибальній шкалі у день складання. У випадку, коли відповіді студента оцінені менше ніж в 20 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами іспиту (тобто 0 балів). Під час складання екзамену студент не може одержати оцінку нижчу, ніж та, яку він має за результатами ПМК. Студент, який не погоджується з оцінкою, має право звернутися до викладача та отримати обґрунтоване пояснення. У випадку незгоди з рішенням викладача студент може звернутись з письмовою апеляцією до завідувача кафедри в день оголошення результатів. Завідувач кафедри та викладач мають розглянути апеляцію у присутності студента в день її подання з урахуванням робочих нотаток студента під час екзамену й усної співбесіди з ним та прийняти остаточне рішення щодо оцінки студента. У результаті апеляції оцінка не може бути зменшена. Якщо студент не звернувся з апеляцією у встановлений термін, то оцінка, виставлена викладачем, є остаточною.

Умови перескладання екзамену. Оцінка, отримана студентом під час екзамену, є остаточною. Студент має право один раз перескласти екзамен у випадку, коли загальна підсумкова оцінка з дисципліни становить 35–59 балів відповідно до встановленої шкали. У такому випадку екзамен має бути складений студентом у термін, визначений деканатом.

Оцінка рівня знань при складанні іспиту

Питання, що виносяться на екзамен, оцінюються в діапазоні від 0 до 40 балів (включно). Екзаменаційний білет складається з чотирьох теоретичних питань, що потребують розгорнутої усної відповіді, кожне з яких оцінюється за шкалою 10, 8, 6, 0 балів. Система нарахування балів визначена наступним чином:

- 9-10 балів відповідають оцінці «відмінно» і виставляються, якщо відповідь студента є теоретично правильною, обґрунтованою, вичерпною; студент демонструє знання основної літератури та апелює до основних нормативно-правових актів, ознайомлений з додатковими інформаційними джерелами; викладає матеріал у логічній послідовності, робить узагальнення і висновки; наводить приклади вирішення типових практичних ситуацій у контексті тематичного теоретичного матеріалу.

- 7-8 балів відповідають оцінці «добре» і виставляються, якщо відповідь студента є загалом правильною; студент демонструє знання навчального матеріалу та основної літератури; викладає матеріал у логічній послідовності, робить узагальнення і висновки, але не наводить прикладів вирішення типових практичних ситуацій у контексті тематичного теоретичного матеріалу, припускається незначних помилок у формулюванні термінів, вирішенні практичних завдань.

- 5-6 балів відповідають оцінці «задовільно» і виставляються, якщо відповідь студента є фрагментарною або неповною; студент демонструє часткове знання навчального матеріалу, дає неповні відповіді, допускає грубі помилки при наведенні прикладів вирішення типових практичних ситуацій у контексті тематичного теоретичного матеріалу.

0 балів відповідають оцінці «незадовільно» і виставляються, якщо відповідь студента є неправильною або відсутня, або допущені грубі помилки, які свідчать, що студент не засвоїв навчальний матеріал, не вміє розв’язати елементарних практичних ситуацій.