* * *

Тема 17. Міжнародне трудове право Методичні рекомендації до вивчення теми:

Історія становлення та розвитку міжнародного трудового права нерозривно пов’язана з процесом формування класу найманих працівників. Прагнення до поліпшення умов праці, побуту, життєвого рівня, загального добробуту як самих працівників, так і членів їхніх сімей, міжнародна інтеграція та деякі інші чинники сприяли появі міжнародних інституцій, що основними завданнями ставили вироблення єдиних міжнародних стандартів у сфері найманої праці та трудових відносин.

Забезпечуючи регулювання міждержавних відносин, спрямованих на захист основних трудових прав людини, міжнародне трудове право, водночас, є частиною міжнародного захисту прав людини, і більше того, саме міжнародне трудове право поклало початок становленню інституту захисту прав людини у сучасному міжнародному праві.

Студенти повинні засвоїти те, що на відміну від внутрішньодержавного регулювання трудових відносин, норми якого безпосередньо визначають умови праці, норми міжнародного трудового права такої юридичної основи не мають, а застосовуються через вольову поведінку держав, що імплементували до свого національного законодавства ці норми. Для того, щоб норми міжнародної угоди мали змогу впливати на умови праці, необхідно, щоб конкретна держава вжила відповідних заходів законодавчого характеру, засвідчивши свою згоду на чинність тієї чи іншої угоди на її території. Стаття 9 Конституції України встановила, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а ст. 8 Кодексу законів про працю України передбачає, що коли міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди. Така процедура правового регулювання визначає примат норм міжнародного трудового права щодо норм національного права окремої держави.

Міжнародні договори і угоди, які не отримали відповідної ратифікації, не можуть бути використані в процесі правового регулювання. Більше того, відповідно до ч. 2 ст. 8 Основного Закону, укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції. Тим самим міжнародно-правове забезпечення умов праці, як правило, перебуває у безпосередній залежності від волі держави, яка приймає участь у процесі такого забезпечення.

У системі міжнародного права міжнародне трудове право виступає як сукупність взаємопов’язаних правових норм, що утворюють цілісну систему зі складною внутрішньою структурою, зумовленою особливим характером регульованих відносин.

Норми міжнародного трудового права за своїм змістом є загальними, оскільки встановлюють стандарти, загальні правила, основні принципи щодо трудових прав працівників та необхідну поведінку суб’єктів міжнародного права в нормотворчій та право-реалізаційній діяльності. У своїй сукупності вони утворили єдину систему права, об’єднану спільним предметом правового регулювання, тобто відносинами, що виникають між суб’єктами міжнародного права щодо вироблення єдиних стандартів у сфері праці та трудових відносин.

Формування такої системи стандартів здійснюються шляхом укладення багатосторонніх та двосторонніх міжнародних договорів та угод, а також правових норм міжнародних організацій.

Отже, міжнародне трудове право – це самостійна галузь у системі сучасного міжнародного права, сформована на основі єдиної системи загальних стандартів у сфері праці та трудових відносин (наймана праця, зайнятість, трудова міграція та ін..), а також міжнародних договорів та правил і норм міжнародних організацій. Зусиллями цих міжнародних організацій створено цілу низку модельних правових норм, безпосереднє застосування яких є необхідною умовою розробки та удосконалення будь-якої національної системи трудового права, інтегрованої у міжнародний юридично-соціальний простір.

До договорів в галузі праці в першу чергу відносяться належним чином ратифіковані або схвалені Конвенції та Рекомендації Міжнародної Організації Праці, офіційно опубліковані в Україні. Міжнародна Організація Праці (МОП) була створена в 1919 році. Після закінчення першої світової війни в січні 1919 року намагаючись зміцнити своє панування і призупинити революційні виступи трудящих, світова буржуазія вирішила застосувати політику дрібних поступок і провести деякі реформи Тому й була створена комісія з питань міжнародного трудового законодавства.

До складу комісії по міжнародному трудовому законодавству увійшли по два представники від США. Англії, Франції Італії, Японії та Бельгії і по одному представнику від Куби Польщі та Чехословаччини В її роботі брали участь лідери деяких профспілок. Комісія вивчила можливість спільних дій держав з питань праці, розробила проект статуту нової міжнародної організації. Цей статут з деякими змінами ввійшов до ХНІ розділу Версальського мирного договору, а сам день підписання договору – 28 червня 1919 року одночасно став і днем створення Міжнародної Організації Праці (МОП). На перших порах членами Міжнародної Організації Праці стали 44 держави: перші 31 член Ліги Націй, тобто країни-переможці в першій світовій війні, які підписали Версальський мирний договір, та 13 держав, що були запрошені приєднатися до статутів Ліги Націй і Міжнародної Організації Праці. В 1954 році членами Міжнародної Організації Праці стали Радянський Союз, Українська Радянська Соціалістична Республіка і Білоруська Радянська Соціалістична Республіка.

Відповідно до статей 3 та 4 Статуту МОП кожна держава-член Організації Об’єднаних Націй може бути членом Міжнародної Організації Праці. Для цього необхідно лише оповістити Генерального директора Міжнародного бюро праці про прийняття зобов’язань, що випливають із статуту. Відповідно до пункту 1 статті 3 Статуту кожна країна в МОП представлена чотирма делегатами: два делегати від уряду, один – від підприємців і один – від трудящих. Кожний з чотирьох делегатів має право голосувати індивідуально по кожному питанню, що розглядається Міжнародною Організацією Праці.

Мета і завдання Міжнародної Організації Праці викладені в преамбулі до Статуту організації та в Декларації, що прийнята на 26 сесії Генеральної конференції МОП в Філадельфії 10 травня 1944 року. В Декларації проголошені основні принципи, на яких повинна базуватись діяльність організації.

Міжнародно-правові акти двох видів – Конвенції і Рекомендації – приймаються в рамках, закріплених у статуті МОП та інших її документах. Традиційно це відбувається шляхом дворазового обговорення, перше з котрих проходить на Конференції в рамках заснованого з цього питання тристороннього комітету. Цей комітет розробляє за загальною згодою кінцевий текст висновків та виносить його на пленарне засідання Конференції разом з проектом резолюції про включення в порядок денний Конференції пункта про прийняття на ній конвенції і/або рекомендації.

Далі МОП готує попередній проект майбутньої конвенції і/або рекомендації, текст якого пройде друге обговорення, зазнає змін та поправок і буде винесеним на пленарне засідання Конференції для голосування. Для прийняття майбутній міжнародно-правовий акт має набрати дві третини голосів присутніх делегатів.

Іноді застосовується процедура одноразового обговорення, в рамках якого відповідним комітетом Конференції одразу розглядається проект. Прийняті конвенції та рекомендації надаються для розгляду компетентним національним органам країн-учасниць протягом двадцяти місяців з дня закриття сесії для прийняття ними необхідних заходів. Ці компетентні органи приймають рішення щодо ратифікації конвенцій.

Конвенції та рекомендації МОП разом з різноманітними актами ООН, що діють у світовому масштабі, і актами локальної дії, прийнятими регіональними організаціями, складають свого роду міжнародний кодекс праці.

Міжнародний кодекс праці – це різноманітні міжнародні трудові норми; зведення з 184 конвенцій та 194 рекомендацій МОП, прийнятих за роки існування Організації. Він є об’єктом уваги, вивчення, запозичення, практичного використання в якості визнаного в цивілізованому світі еталона, зведення модельних актів з соціально-трудових відносин, творче освоєння якого є необхідною умовою розробки та вдосконалення національних систем трудового права, які орієнтуються на загальноцивілізаційні вимоги.

В сукупності ці конвенції та рекомендації складають унікальну правову базу та конкретний юридичний статус соціально-трудових відносин, які мають будуватись у конкретній країні з урахуванням національних особливостей. Кодекс дає правову основу соціального партнерства у вигляді конкретних правових норм, що містяться в спеціальних юридичних актах — конвенціях МОП; ним юридично визнано право профспілок на законодавчу ініціативу, а також принцип рівноправності соціальних партнерів; визначена необхідність існування в країн ах-членах МОП арбітражних органів з вирішення соціально-трудових конфліктів; вимагається створення умов для забезпечення незалежності одне від одного соціальних партнерів, їх автономності.

Міжнародний кодекс праці встановлює міжнародні стандарти у сфері трудових прав, найму та професійної підготовки, умов праці та зайнятості. Кодекс детально описує всі процедури, що ґрунтуються на принципових положеннях системи трипартизму, які є важливими для переговорного процесу сторін, для ефективного застосування міжнародних трудових норм у практиці певної країни тощо.

Конкретний зміст Кодексу складається 8 13 основних розділів, за якими групуються конвенції та рекомендації МОП, що містять базові ідеї за кожною сферою діяльності Організації.

Правове значення конвенцій та рекомендацій, у яких знаходять втілення міжнародні трудові норми, є різним. Конвенції підлягають ратифікації та покладають на державу юридичні зобов’язання з їх практичного впровадження, їх виконання перевіряється. Спеціальні місії знайомляться з положенням профспілок в певній країні, з виконанням тієї чи іншої конвенції, в разі порушення ратифікованих конвенцій країна заноситься в окремі списки та морально засуджується.

Рекомендації не ратифікуються, вони є моделлю, якою держава може, але не зобов’язана керуватись у здійсненні правового регулювання праці. Рекомендації є ніби орієнтиром для країн, що мають намір дотримуватись соціально-трудових нормативів, однак з певних причин не можуть чи не хочуть їх ратифікувати. Саме тому конвенції е головною нормою законотворчої діяльності МОП та саме вони здійснюють найвагоміший вплив на регулювання трудової сфери тієї чи іншої країни.

Всі документи МОП поєднані спільною ідеєю присутності у всіх діях соціальних партнерів імперативу політичної волі до досягнення соціального компромісу, вони не містять політичних амбіцій та ідеологічних установок.

Більшість норм про працю, які пропонуються МОП у формі конвенцій та рекомендацій, не мають революційного та інноваційного характеру та не є універсальними, проте вони пропонують такі методи вирішення проблем у трудовій сфері, які позитивно зарекомендували себе або є єдино правильними, та були випробувані в багатьох країнах. Вони також сприяють розробці державами власної політики у сфері соціально-трудових відносин в загальному міжнародному контексті та вирішенню національних проблем з використанням та одночасним розвитком міжнародної співпраці.

До основних Конвенцій МОП у сфері соціально-трудових відносин належать такі:

– Конвенція № 87 1948 р. про свободу асоціацій та захист права на організацію. Ця Конвенція передбачає гарантію та забезпечення всім працівникам і підприємцям без будь-яких винятків і попереднього дозволу права на створення за власним вибором асоціацій і вільно вступати до них. Вони можуть вести діяльність у цих організаціях, формувати програму їх дій без втручання державних органів. Організації трудящих та підприємців не можуть бути розпущені чи тимчасово заборонені в адміністративному порядку.

– Конвенція № 95 1949 р. про охорону заробітної плати. Основним принципом цього документа є своєчасна та повна виплата заробітної плати, що охороняється від застосування протизаконної практики. Інші положення стосуються впорядкування й обмеження відрахувань із заробітної плати, днів та місця її виплати.

– Конвенція № 98 1949 р. про застосування принципів права на організацію та на ведення колективних переговорів. Вона основним принципом у взаємовідносинах сторін, у вирішенні трудових конфліктів проголошує переговорний принцип. Конвенція спрямована на усунення дискримінації професійних спілок, захист організацій підприємців та трудящих від втручання ззовні, а також на здійснення заходів зі сприяння колективним переговорам.

– Конвенція № 100 1951 р. про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності. Ця Конвенція, як зрозуміло з її назви, стверджує принцип рівної оплати за рівноцінну працю чоловіків та жінок.

– Конвенція № XII 1958 р. про дискримінацію у сфері праці та занять. Вона передбачає здійснення національної політики, спрямованої на усунення дискримінації за ознаками раси, статі, кольору шкіри, релігії, політичних переконань, національного чи соціального походження.

– Конвенція № 122 1964 р. про політику у сфері зайнятості, яка передбачає активне сприяння повній, продуктивній і вільно обраній зайнятості. Цю Конвенцію необхідно розглядати разом з рекомендаціями МОП № 122 (1964 р.) та № 169 (1984 p.).

– Конвенція № 131 1970 р. про встановлення мінімальної заробітної плати. Конвенція встановлює, що мінімальна заробітна плата має силу закону та не підлягає зниженню, а порушення цього положення тягне за собою карні чи інші санкції.

– Конвенція № 135 1971 р. про захист прав представників трудящих на підприємстві та наданих їм можливостей. Ця Конвенція проголошує, що представники трудящих користуються захистом від будь-якої дії, яка може завдати їм шкоди. Представникам трудящих мають надаватись на підприємстві відповідні можливості для швидкого й ефективного виконання своїх функцій. Поняття «представники трудящих» включає осіб, які визнані такими відповідно до національного законодавства чи практики, чи то представники профспілок, чи виборні представники.

Україна є членом МОП з 1954 року. Співпраця МОП з Україною за роки її незалежності стала системною та динамічною. UNDAF разом з національними потребами та пріоритетами стали основою для першої Програми гідної праці, підписаної між МОП та Україною, яка була реалізована у 2006-2007 роках. За допомогою соціального діалогу, Програма гідної праці МОП стала ключовим елементом державної соціальної політики, програм дій багатьох організацій профспілок та роботодавців, охопила основні сфери ринку праці, в тому числі сприяння зайнятості, викоренення дитячої праці та запобігання торгівлі людьми, реформування системи трудового законодавства та соціального забезпечення, запобігання поширенню ВІЛ/СНІДу у сфері праці, посилення превентивної культури охорони праці, сприяння реалізації основоположних принципів і прав у сфері праці.

На 100-й сесії Міжнародної організації праці (МОП) в червні 2011 була прийнята Конвенція про гідну працю для домашніх працівників. 12 червня 2012 року Україна і МОП затвердили програму гідної праці для України на 2012-2015 роки. Основною метою цієї програми є сприяння гідній праці і як фактору продуктивності, і як ключовому елементу розвитку соціальної та трудової сфер в Україні. Програма визначає основні цілі та очікувані результати спільних заходів, які мають реалізовуватися МОП спільно з її тристоронніми партнерами в Україні.

Нова Програма побудована на трьох пріоритетах, спрямованих на зміцнення спроможності урядових установ та соціальних партнерів вдосконалювати управління ринком праці та формулювання політики зайнятості, сприяння рівним можливостям на ринку праці, підвищення ефективності політики соціального захисту з приділенням особливої уваги вразливим групам. Ці пріоритети взаємопов’язані та поєднують різні аспекти гідної праці.

Програма гідної праці МОП виконується через щонайменше 10 проектів технічного співробітництва МОП в Україні та є частиною UNDAF та Цілей розвитку тисячоліття.

Загалом, Україна ратифікувала на сьогодні такі конвенції МОП: 

1. Конвенція МОП №29 про примусову чи обов’язкову працю, 1930 р. (ратифіковано 09.06.56).

2. Конвенція МОП №47 про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень, 1935 р. (ратифіковано 09.06.56).

3. Конвенція МОП №100 про рівну оплату чоловіків і жінок за рівноцінну працю, 1951 р. (ратифіковано 09.06.56).

4. Конвенція МОП №10 про мінімальний вік допуску дітей до роботи в сільському господарстві, 1921 р. (ратифіковано 11.08.56).

5. Конвенція МОП №11 про право на асоціацію та об’єднання трудящих у сільському господарстві, 1921 р. (ратифіковано 11.08.56).

6. Конвенція МОП №15 про мінімальний вік допуску підлітків на роботу вантажниками вугілля або кочегарами у флоті, 1921 р. (ратифіковано 11.08.56).

7. Конвенція МОП №16 про обов’язковий медичний огляд дітей і

підлітків, зайнятих на борту суден, 1921 р. (ратифіковано 11.08.56).

8. Конвенція МОП №52 про щорічні оплачувані відпустки, 1936 р. (ратифіковано 11.08.56).

9. Конвенція МОП №58 про мінімальний вік дітей для допуску їх на роботу в морі (переглянута), 1936 р. (ратифіковано 11.08.56).

10. Конвенція МОП №59 про мінімальний вік дітей для прийому їх на роботу в промисловості (переглянута), 1937 р. (ратифіковано 11.08.56).

11. Конвенція МОП №60 про вік дітей для прийому їх на непромислові роботі, 1937 р. (ратифіковано 11.08.56).

12. Конвенція МОП №77 про медичний огляд дітей і підлітків з метою встановлення їх придатності до праці в промисловості, 1946 р. (ратифіковано 11.08.56).

13. Конвенція МОП №78 про медичний огляд дітей і підлітків з метою встановлення їх придатності до праці на непромислових роботах, 1946 р. (ратифіковано 11.08.56).

14. Конвенція МОП №79 про обмеження нічної праці дітей і підлітків на непромислових роботах, 1946 р. (ратифіковано 11.08.56).

15. Конвенція МОП №87 про свободу асоціації і захист права на організацію, 1948 р. (ратифіковано 11.08.56).

16. Конвенція МОП №90 про нічну працю підлітків у промисловості (переглянута), 1948р. (ратифіковано 11.08.56).

17. Конвенція МОП №98 про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів, 1949 р. (ратифіковано 11.08.56).

18. Конвенція МОП №103 про охорону материнства, 1952 р. (ратифіковано 11.08.56).

19. Конвенція МОП №45 про застосування праці жінок на підземних роботах у будь-яких шахтах, 1935 р. (ратифіковано 30.06.61).

20. Конвенція МОП №95 про охорону заробітної плати, 1949 р. (ратифіковано 30.06.61).

21. Конвенція МОП №111 про дискримінацію в галузі праці і занять, 1958 р. (ратифіковано 30.06.61).

22. Конвенція МОП №112 про мінімальний вік для прийняття на роботу рибалок, 1959 р. (ратифіковано 30.06.61).

23. Конвенція МОП №14 про щотижневий відпочинок на промислових підприємствах, 1921 р. (ратифіковано 29.05.68).

24. Конвенція МОП №106 про щотижневий відпочинок в торгівлі та установах, 1957 р. (ратифіковано 29.05.68).

25. Конвенція МОП № 115 про захист трудящих від іонізуючої радіації, 1960 р. (ратифіковано 29.05.68).

26. Конвенція МОП №120 про гігієну в торгівлі та установах, 1964 р. (ратифіковано 29.05.68).

27. Конвенція МОП №122 про політику в галузі зайнятості, 1964 р. (ратифіковано 29.05.68).

28. Конвенція МОП №23 про репатріацію моряків, 1926 р. (ратифіковано 04.02.70).

29. Конвенція МОП №27 про зазначення ваги важких вантажів, що перевозяться на суднах, 1929 р. (ратифіковано 04.02.70).

30. Конвенція МОП №32 про захист від нещасних випадків трудящих, зайнятих на вантаженні або розвантаженні суден (переглянута), 1932 р. (ратифіковано 04.02.70).

31. Конвенція МОП №69 про видачу судовим кухарям свідоцтв про кваліфікацію, 1946 р. (ратифіковано 04.02.70).

32. Конвенція МОП №73 про медичний огляд моряків, 1946 р. (ратифіковано 04.02.70).

33. Конвенція МОП №92 про приміщення для екіпажу на борту суден (переглянута), 1949 р. (ратифіковано 04.02.70). 34. Конвенція МОП №108 про національне посвідчення особи моряків, 1958 р. (ратифіковано 04.02.70).

35. Конвенція МОП №113 про медичний огляд рибалок, 1959 р. (ратифіковано 04.02.70).

36. Конвенція МОП №116 про частковий перегляд конвенцій, прийнятих Генеральною конференцією Міжнародної організації праці на своїх перших тридцяти двох сесіях, з метою уніфікації положень про підготовку Адміністративною радою Міжнародного бюро праці доповідей про застосування конвенцій, 1961 р. (ратифіковано 04.02.70).

37. Конвенція МОП №119 про постачання машин захисними пристроями, 1963 р. (ратифіковано 04.02.70).

38. Конвенція МОП №123 про мінімальний вік допуску на підземні роботи в шахтах і рудниках, 1965 р. (ратифіковано 04.02.70).

39. Конвенція МОП №124 про медичний огляд молодих людей з метою визначення їх придатності до праці на підземних роботах у шахтах і рудниках, 1965 р. (ратифіковано 04.02.70).

40. Конвенція МОП №126 про приміщення для екіпажу на борту рибальських суден, 1966 р. (ратифіковано 04.02.70).

41. Конвенція МОП №138 про мінімальний вік для прийняття на роботу, 1973 р. (ратифіковано 07.03.79).

42. Конвенція МОП №142 про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів, 1975 р. (ратифіковано 07.03.79).

43. Конвенція МОП №149 про зайнятість і умови праці та життя сестринського персоналу, 1977 р. (ратифіковано 07.03.79).

44. Конвенція МОП №160 про статистику праці, 1985 р. (ратифіковано 03.05.90).

45. Конвенція МОП №133 про приміщення для екіпажу на борту суден (додаткові положення), 1970 р. (ратифіковано 14.07.93).

46. Конвенція МОП №147 про мінімальні норми на торговельних суднах, 1976 р. (ратифіковано 14.07.93).

47. Конвенція МОП №144 про тристоронні консультації (міжнародні трудові норми), 1976 р. (ратифіковано 17.12.93).

48. Конвенція МОП №2 про безробіття, 1919 р. (ратифіковано 04.02.94).

49. Конвенція МОП №154 про сприяння колективним переговорам, 1981 р. (ратифіковано 04.02.94).

50. Конвенція МОП №158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємства, 1982 р. (ратифіковано 04.02.94).

51. Конвенція МОП №156 про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов’язками, 1981 р. (ратифіковано 22.10.99).

52. Конвенція 132 (1970 р., ратифікована в 2001) про оплачувані відпустки.

53. Конвенція 140 (1974 р., ратифікована в 2002) про оплачувані навчалбні відпустки

54. Конвенція 135 (1971 р., ратифікована в 2003 р.) про представників працівників.

55. Конвенція 159 (1983 р., ратифікована в 2003 р.) про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів.

56. Конвенція 129 (1969 р., ратифікована в 2004 р.) про інспекцію праці в сільському господарстві.

57. Конвенція 81 (1947 р., ратифікована в 2004 р.) про інспекцію праці у промисловості й торгівлі.

58. Конвенція 150 (1978 р., ратифікована в 2004 р.) про адміністрацію праці.

Лекційне заняття

План

1. Предмет, система та принципи міжнародного трудового права.

2. Декларації ООН у сфері забезпечення трудових прав людини (ООН, 1966 р.), Декларація тисячоліття (ООН, 2000 р.).

3. Міжнародні договори в сфері застосування праці і регулювання трудових відносин.

4. Соціальне страхування і соціальне забезпечення у міжнародному трудовому праві.

Семінарське заняття

Питання для обговорення

1. Джерела міжнародного трудового права та їх класифікація.

2. Мета створення Міжнародної організації праці (МОП), її основні завдання, структура і компетенція. Статут МОП.

3. Сфера застосування конвенцій МОП. Загальна характеристика конвенцій і рекомендацій МОП .

4. Міжнародна конвенція ООН про захист прав трудящих-емігрантів та членів їхніх сімей 1990 р.

Глосарій: міжнародні трудові правовідносини, робоча сила, трудова функція, право на працю, соціальне страхування, соціальне забезпечення, суб’єкти міжнародного трудового права, Міжнародна організація праці, колективні трудові відносини, міжнародні стандарти праці.

Питання та завдання для самоперевірки і контролю засвоєння знань:

1. Дати відповідь на контрольні питання.

1.1. Що розуміється під поняттям міжнародного трудового права?

1.2. Що таке джерело міжнародного трудового права?

1.3. Які існують підходи до класифікації джерел міжнародного трудового права?

1.4. Які існують види міжнародних трудових стандартів?

1.5. Яку роль відіграють міжнародні договори в сфері застосування праці і регулювання трудових відносин?

1.6. Що включає в себе соціальне страхування і соціальне забезпечення у міжнародному трудовому праві?

1.7. Якою є мета створення Міжнародної організації праці (МОП)?

1.8. Які особливості має Статут МОП?

1.9. Чим характеризується сфера застосування конвенцій МОП?

1.10. Чи дотримуються в українському законодавстві міжнародні трудові стандарти?

2. Скласти термінологічний словник до теми.

3. Скласти опорний конспект питань для обговорення на семінарському занятті.

4. Виконати завдання:

4.1. Використовуючи матеріали джерел основної та додаткової літератури, зробити письмову порівняльну характеристику принципів міжнародного економічного права з принципами міжнародного трудового права. Зверніть увагу на рівень нормативного закріплення даних вимог.

4.2. Визначте взаємозв’язок та співвідношення модельних норм міжнародного трудового права та положень чинного трудового законодавства України. Відповідь оформіть у вигляді порівняльної таблиці.

Критерії	Модельні норми міжнародного трудового права	Трудове законодавство України
– рівень нормативного закріплення
– суб’єкт виконання
– стандарти праці
– забезпеченість роботодавця
– забезпеченість працівника

4.3. Підготувати електронну презентацію з розгорнутим текстовим супроводом на тему «Міжнародна організація праці та Україна».

4.4. Використовуючи матеріали джерел зі списку основної та додаткової літератури, скласти кросворд на 10-15 термінів по даній темі.

5. Розв’язати тести:

1. Світовий ринок трудових ресурсів – це:

а). Вирівнювання демографічної ситуації у світі;

б) Система відносин обмінного характеру, що існує між суб’єктами МЕВ і базується на міжнародному поділі праці;

в). Система відносин, що виникають з приводу постійного балансування попиту та пропозиції щодо світових трудових ресурсів, яка склалася у зв’язку з нерівномірністю кількісного та якісного розміщення робочої сили у світі;

г). Плановий розподіл трудових ресурсів.

2. До основних завдань Міжнародної організації праці (МОП) не відноситься:

а) Захист інтересів і прав трудящих;

б) Контроль за якістю продукції;

в) Підвищення життєвого рівня населення;

г) Сприяння зайнятості мігрантів.

3. МОП створено у:

а) 1907 р;

б) 1919 р.;

в) 1939 р.;

г) 1945 р.

4. Міжнародні стандарти праці – це:

а) норми міжнародного трудового права;

б) принципи міжнародного трудового права;

в) засади діяльності МОП;

г) правильно все зазначене вище.

5. До міжнародних міжурядових організацій, які займаються питаннями охорони навколишнього середовища, відносяться:

а) Всесвітній поштовий союз (ВПС);

б) Міжнародний валютний фонд (МВФ);

в) Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);

г) Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ).

6. Серед основних принципів міжнародного економічного права виділяють: а) принцип недоторканності приватної власності;

б) принцип використання збройної сили при вирішенні конфліктів;

в) принцип невтручання у внутрішні справи держави;

г) принцип мирного використання космічного простору.

7. До суб’єктів міжнародного права належать:

а) суспільно-політичні рухи;

б) міжнародні міжурядові організації;

в) церква;

г) юридичні особи.

8.. Визначте поняття «правоздатність» суб’єкта міжнародних відносин:

а) право на суб’єктивну думку;

б) здатність реалізовувати належні йому права;

в) суверенність в міжнародно-правових відносинах;

г) визнана міжнародним правом здатність мати міжнародні права та обов’язки.

9. Постійно-нейтральна держава вправі:

а) зв’язуватися з військовими блоками;

б) вступати в міжнародні економічні організації, що служать цілям миру і безпеки;

в) брати участь у конференціях з роззброєння;

г) брати участь у санкціях невійськового характеру.

10. Опублікування тексту міжнародного економічного договору усередині країни позначається терміном:

а) денонсація;

б) промульгація;

в) пролонгація;

г) імплементація.

Реферати (ессе), презентації:

1. Декларація МОП про основоположні принципи і права у сфері праці 1998 р.: зміст і значення.

2. Комісія ООН народонаселення і розвитку, Всесвітня організація здоров’я, ЮНЕСКО, Економічна і Соціальна Рада ООН як суб’єкти міжнародного трудового права.

3. МОП і Україна.

4. Міжнародна трудова імміграція.

5. Україна в системі міжнародних трудових відносин

Література: 1, 4, 5, 11, 12, 14, 16, 21, 23, 30, 31, 32, 33, 35, 37, 39, 42, 45, 47, 55, 57, 63, 64, 69, 70, 71, 73, 75, 78, 82, 86, 89, 92, 95, 102, 105, 107, 108, 119, 124.