* * *

Тема 16. Основи права міжнародної економічної конкуренції Методичні рекомендації до вивчення теми:

При вивченні даної теми студентам необхідно усвідомити те, що міжнародна економічна конкуренція – досить складний і багатогранний процес. У порівнянні з торгівлею товарами, конкурентна політика не є предметом міжнародних угод, хоча в деяких статтях угод СОТ упроваджуються елементи сучасного конкурентного права. Двосторонні угоди, які передбачають співробітництво в розслідуваннях антиконкурентних прецедентів і проведення відповідних заходів, укладені між деякими розвиненими країнами. У регіональних угодах робляться перші обережні кроки до співробітництва у цій сфері, тобто частковий прогрес на сьогодні вже є. Крім того, і на глобальному рівні спостерігається інституціональне оформлення різних аспектів конкурентної політики. Так, основними документами СОТ, які корелюють з конкурентною політикою, є:

– Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS) – Стаття 40 (Про інструменти, які можуть застосовувати країни-члени СОТ у відповідь на антиконкурентні зловживання з правами інтелектуальної власності);

– Генеральна угода про торгівлю послугами (GATS) – Стаття VIII (Про неможливість зловживань ринковою владою монополіями та виключними постачальниками послуг); – Стаття IX (Про міждержавні консультації щодо ділової практики, яка стримує конкуренцію);

– Угода про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи (TRIMS) – Стаття 9 (Про Раду з торгівлі товарами як орган, який розглядає необхідність доповнення Угоди положеннями з конкурентної політики).

Угода TRIPS дозволяє Членам СОТ вживати заходи спрямовані на боротьбу із зловживаннями правами інтелектуальної власності, які негативно впливають на конкуренцію. Так, у Статті 40 – Про інструменти, які можуть застосовувати країни-члени СОТ у відповідь на антиконкурентні зловживання з правами інтелектуальної власності вказується: «Ніщо в цій Угоді не перешкоджає Членам визначати у своєму законодавстві ліцензійну практику та умови, які можуть в окремих випадках означати зловживання правами інтелектуальної власності, що негативно впливатиме на конкуренцію на відповідному ринку. … Член може прийняти, згідно з іншими положеннями цієї Угоди, відповідні заходи для попередження або контролю такої практики, які, наприклад, можуть включати виняткові умови щодо зворотної передачі покупцем ліцензії технічної інформації продавцю ліцензії, умови, що перешкоджають оскарженню законності та примусовому пакетному ліцензуванню, у світлі відповідних нормативних правових актів цього Члена».

Країна, наприклад, може заборонити власнику права домовлятися про гарантування ліцензії на право користування інтелектуальною власністю на умовах, що одержувач ліцензії придбає деяку іншу продукцію, яка не захищена такими правами. Подібне пов’язування продукції створює своєрідний феномен, коли монопольна влада (забезпечена правами на інтелектуальну власність) на ринку конкретного товару чи послуги поширюється на інший товарний ринок:

Відповідно GATS, санкціоновані урядом монополії не повинні діяти у спосіб, що є несумісним з основними, національними зобов’язаннями щодо не дискримінації іноземних постачальників послуг. Якщо така монополія виходить на інший конкурентний ринок, вона не повинна зловживати своєю монополістичною силою. У Статті VII – Про неможливість зловживань ринковою владою монополіями та виключними постачальниками послуг зазначено, що «Там, де монопольний постачальник Члена конкурує безпосередньо або через зв’язану компанію при наданні послуги поза сферою своїх монопольних прав і де це стосується конкретних зобов’язань Члена, Член повинен забезпечити, щоб такий постачальник не зловживав своїм монопольним становищем, діючи на його території у спосіб, несумісний з такими зобов’язаннями».

Так, наприклад, якщо санкціонована державою монополія у сфері місцевих телефонних послуг конкурує у сфері послуг міжміських та міжнародних комунікацій, така конкуренція не може субсидуватися засобами та прибутками від монопольної діяльності. Ці обов’язки поширюються і на виключних постачальників послуг, якщо держава одночасно дозволяє або створює невелику кількість постачальників послуг у галузі й істотно впливає на уникнення конкуренції між ними.

GATS також визнає, що певні види ділової практики постачальників послуг можуть обмежувати конкуренцію і, таким чином, обмежувати торгівлю послугами. Кожен Член СОТ зобов’язаний на запит будь-якого іншого Члена провести консультації з метою уникнення такої практики. У Статті IX – Про міждержавні консультації щодо ділової практики, яка стримує конкуренцію вказується, що «Член, до якого звертаються, повинен поставитися до такого запиту з повним розумінням і доброзичливістю і повинен співробітничати шляхом надання загальнодоступної не конфіденційної інформації, що має відношення до предмета запиту. Член, до якого направлено звернення, повинен також надати іншу наявну інформацію Члену, який звернувся із запитом, відповідно до свого національного законодавства і при досягненні прийнятної домовленості щодо захисту її конфіденційності з боку Члена, який направив запит».

Під час переговорів у межах GATS по національним зобов’язанням у сфері телекомунікацій був підготовлений еталонний документ (Reference Paper), який окреслює стандартизований набір зобов’язань, покликаних спонукати переговорний процес. Цей документ вимагає щоб уряди запобігали використання крупними постачальниками антиконкурентних заходів, таких як: перехресне субсидіювання, використання інформації конкурентів для антиконкурентних цілей і приховування не конфіденційної інформації, необхідної конкурентам. Еталонний документ також визначає певні про-конкурентні вимоги, які можуть використовуватись для національного регулювання цієї сфери. Зобов’язання по цьому документу стають обов’язковими в разі їх ратифікації у національному законодавстві.

Угода TRIMS ставить завдання перед Радою СОТ по торгівлі товарами визначитись з необхідністю регулювання інвестиційної та конкурентної політик у межах СОТ. Так, у Статті 9 – Про Раду з торгівлі товарами як орган, який розглядає необхідність доповнення Угоди положеннями з конкурентної політики зазначено, що «Не пізніше п’яти років після набрання чинності Угодою СОТ Рада з торгівлі товарами розглядає дію цієї Угоди і при потребі пропонує Конференції Міністрів внести зміни і доповнення до цього тексту. У ході такого розгляду Рада з торгівлі товарами розглядає питання про те, чи слід доповнити Угоду положеннями з інвестиційної та конкурентної політики».

У 1996 році на Сінгапурській конференції СОТ на рівні міністрів була створена Робоча Група з питань Конкуренції і Міжнародної Торгівлі, яка була покликана вивчити й проаналізувати взаємозв’язок між торгівлею та конкурентною політикою й окреслити рамки майбутньої роботи по даному питанню в межах СОТ. Дана Група складає звіти по результатам своєї діяльності, які є базовими документами стосовно конкурентної політики на міністерських Конференціях. За результатами діяльності Робочої Групи в СОТ було визначено: зв’язок між лібералізацією торгівлі та конкурентною політикою; категорії антиконкурентної поведінки, які негативно впливають на міжнародну торгівлю, та значення конкурентної політики для подальшого економічного розвитку.

Іншими Угодами СОТ, які провадять міжнародне регулювання конкуренції є:

– «Угода про субсидії та компенсаційні заходи» визначає види та порядок надання субсидій і накладання компенсаційних мит у спосіб, який не шкодить конкурентному середовищу та поглибленню міжнародної торгівлі;

– «Угода про технічні бар’єри у торгівлі» включає детальний перелік правил, які регулюють застосування не урядовими органами стандартизації, процедур оцінки відповідності та інших технічних бар’єрів з метою не допущення обмежень торгівлі і конкуренції;

– «Домовленість про тлумачення Статті XVII ГАТТ» передбачає посилення нагляду за діяльністю державних торгових підприємств, які повинні діяти відповідно до загальних принципів недискримінації;

– «Угода про захисні заходи» вимагає від країн-членів організації не спонукати державні та приватні підприємства до добровільного обмеження експорту;

– «Угода про державні закупки» регулює процедури проведення тендерів з метою забезпечення повноцінної міжнародної конкуренції та уникнення таємних домовленостей при їх проведенні.

Однак, названі елементи конкурентної політики не є достатніми для розв’язання суперечок та забезпечення повноцінної конкурентної діяльності в рамках СОТ. Прикладом невдалої спроби застосування ГАТТ/СОТ для припинення антимонопольної діяльності може слугувати справа Kodak/Fuji.

Так, у 1998 році, США скаржились експертам СОТ, що Американські виробники фото плівок, особливо Kodak, позбавлені доступу до японського ринку продажу плівок, через наявність вертикальних домовленостей між японськими виробниками, особливо Fuji, та оптовими й роздрібними дистриб’юторами. Так як обов’язки перед СОТ приймаються й виконуються тільки на урядовому рівні, американцям було потрібно довести, що доступу було позбавлено за допомогою дій влади. Представники американської сторони говорили, зокрема, що певні політики, включаючи представників антимонопольних структур, приймають заходи, які спонукають японських виробників до застосування вертикальних домовленостей. Експерти визнали, що американці не продемонстрували досить близького зв’язку між будь-яким антиконкурентним проявом на ринку й дією японського уряду. Вимоги США були відхилені по всіх пунктах звинувачення.

Багатостороннє регулювання конкуренції здійснюється також на основі прийнятого в рамках ЮНКТАД ООН Комплексу погоджених на багатосторонній основі принципів та правил для контролю за обмежувальною діловою практикою (1980 р.). Відповідно комплексу, під обмежувальною діловою практикою розуміють дії фірм, які шляхом зловживань своїм домінуючим положенням чи силовим домінуванням на ринку обмежують входження на ринок чи у будь-який інший спосіб стримують конкуренцію, наносячи або ризикуючи нанести шкоду міжнародній торгівлі, особливо торгівлі та економічному становищу країн, що розвиваються, а також дії фірм, які шляхом виконання офіційних й неофіційних письмових й усних домовленостей і угод між фірмами призводять до подібних наслідків. «Домінуюче положення» означає таке положення фірми на ринку, при якому фірма самостійно або разом з іншими фірмами домінує на ринку конкретного товару (послуги) чи групи товарів (послуг).

«Комплекс» включає перелік принципів, найважливішим з яких, є принцип розвитку співпраці між урядами на двосторонній та багатосторонній основі з метою полегшення контролю за обмежувальною діловою практикою, а також розробки на міжнародному рівні відповідних механізмів для полегшення обміну інформацією між урядами різних країн. Проте, «Комплекс» носить рекомендаційний характер, тобто не є обов’язковим для виконання, що проявляється у не відповідальному ставленні до нього з боку урядів країн та менеджменту компаній.

Більш успішними прикладами інтернаціоналізації дії конкурентної політики є регіональні та двосторонні міжнародні угод.

Канада, Сполучені Штати, Європейський союз та деякі інші розвинені країни уклали угоду стосовно розслідувань та прийняття заходів у сфері конкурентного права. Зазвичай такі угоди вимагають нотифікації та консультації з національними владними органами до, або впродовж, ініціації розслідувань стосовно конкуренції, беручи до уваги інтереси іншої країни, з метою уникнення конфліктів та забезпечення співпраці. Ці домовленості базуються на принципі чемності, який означає, що при застосуванні норм національних конкурентних законодавств уповноважені органи кожної країни будуть брати до уваги національні інтереси інших країн. Певні угоди, зокрема, угоди Канади з США, Канади з ЄС, США з ЄС та Австралії з Новою Зеландією включають принцип позитивної чемності («positive comity»). Даний принцип означає, що коли одна сторона визнає, що на території іншої має місце антиконкурентна діяльність, яка несприятливо впливає на її інтереси, вона може повідомити про це іншу сторону і вимагати, щоб антимонопольні органи ініціювали свої дії. Позитивна чемність передбачає, що:

- право проведення розслідування й застосування необхідних заходів надається країні, резидентом якої є порушник конкурентного законодавства і

- представники країни не вимагають у відповідних структур іншої країни застосувати певні заходи у зв’язку з порушенням конкурентного права, а лише надають відповідні міркування щодо справедливості застосування таких заходів.

З метою полегшення міжнародного регулювання, деякі країни намагаються укласти двосторонні взаємні угоди про юридичну допомогу, що передбачає співробітництво між національними антимонопольними органами на предмет здійснення такого регулювання. Подібна угода була укладена, наприклад, між Канадою та США. Згідно угоди, будь-яка з країн забезпечить допомогу, включаючи використання формальної розслідувальної влади, у випадку порушення законодавства її резидентами на території іншої. Взаємна Угода про Юридичну Допомогу була укладена в рамках Акту про Взаємну Юридичну Допомогу в Кримінальних Справах, який передбачає, що угода дозволяє країнам відмовитися від співробітництва у будь-якій справі на підставі забезпечення безпеки, суверенітету чи суспільних інтересів, і розглядає питання про співробітництво виключно у сфері кримінальних справ. Проте, багато норм конкурентної політики не передбачають кримінальних порушень.

На сьогодні лише декілька розвинутих країн уклали подібні двосторонні угоди. Співробітництво у таких угодах ґрунтується на певній одностайності щодо підходу, який повинен використовуватись стосовно конкуренції і на взаємній довірі щодо інструментів захисту конфіденційності комерційної інформації.

Наприклад, в Північноамериканській угоді про вільну торгівлю (НАФТА) представлено більш ґрунтовну модель міжнародного конкурентного права (розділ 15). На додаток до зобов’язання співпрацювати стосовно розслідувань та впливу, розділ 15 включає вимогу для кожної з країн-учасниць НАФТА мати конкурентне законодавство, хоча визначення його не дано, і вимоги до державних монополій працювати в нормальній конкурентній манері без дискримінації й зловживань монопольною владою.

В Угоді про вільну торгівлю між Канадою та Коста Рікою модель конкурентного права була ще більше розширена. Була визначена категорія «поведінки», яка відображатиметься в кожному національному праві, хоча немає конкретних правил для оцінки й класифікації такої поведінки. Кожна держава повинна мати неупереджений, політично незалежний орган з питань конкуренції відповідальний за виконання національного конкурентного права. Функції цього органу включатимуть підтримку про-конкурентної регулятивної реформи. Угода також включає зобов’язання гарантувати, що національне конкурентне право, його адміністрування й виконання є прозорими і відповідають процесуальним нормам, які включають повідомлення безпосередньо залучених осіб про початок процесів і можливість, для таких осіб, мати доступ до релевантної інформації, і подання необхідних документів чи визнання порушень до винесення остаточного рішення й застосування заходів.

Більш успішними прикладами інтернаціоналізації дії конкурентної політики є регіональні та двосторонні міжнародні угоди.

З метою полегшення міжнародного регулювання, деякі країни намагаються укласти двосторонні взаємні угоди про юридичну допомогу, що передбачає співробітництво між національними антимонопольними органами на предмет здійснення такого регулювання. Подібна угода була укладена, наприклад, між Канадою та США. Згідно угоди, будь-яка з країн забезпечить допомогу, включаючи використання формальної розслідувальної влади, у випадку порушення законодавства її резидентами на території іншої. Взаємна Угода про Юридичну Допомогу була укладена в рамках Акту про Взаємну Юридичну Допомогу в Кримінальних Справах, який передбачає, що угода дозволяє країнам відмовитися від співробітництва у будь-якій справі на підставі забезпечення безпеки, суверенітету чи суспільних інтересів, і розглядає питання про співробітництво виключно у сфері кримінальних справ. Проте, багато норм конкурентної політики не передбачають кримінальних порушень.

На сьогодні лише декілька розвинутих країн уклали подібні двосторонні угоди. Співробітництво у таких угодах ґрунтується на певній одностайності щодо підходу, який повинен використовуватись стосовно конкуренції і на взаємній довірі щодо інструментів захисту конфіденційності комерційної інформації.

У класичному уявленні ринкова система, яка створюється нині в Україні, містить стихійне та цілеспрямоване регулювання. Основою стихійного регулювання (саморегулювання) є об’єктивні економічні закони (наприклад, закон попиту та пропозиції). Наслідки їх діяння не завжди мають позитивний ефект з точки зору соціально-економічних інтересів суспільства (публічних інтересів), тому процес саморегулювання необхідно коректувати та доповнювати цілеспрямованим впливом на економічну систему, щоб зменшити негативні прояви ринку. Такий вплив здійснюється за допомогою державного регулювання економіки, одним з видів якого і є регулювання конкуренції. Його основне призначення – стимулювати конкуренцію, упереджувати та не допускати протиправної діяльності учасників ринку, яка спрямована на спотворення механізму конкурентної боротьби. Таким чином, поряд з існуванням конкуренції як природного елемента економіки, вона підтримується, стимулюється і навіть іноді нав’язується ззовні.

Впливати на конкуренцію можна перш за все за допомогою її нормативно-правового регулювання. Таке регулювання здійснюється шляхом закріплення у нормативно-правових актах правил здійснення господарської діяльності, а також послідуючого контролю за цією діяльністю.    Проявом нормативного регулювання є комплекс нормативно-правових актів про конкуренцію, який включає два великі блоки:    1) законодавство про захист економічної конкуренції;    2) інші нормативно-правові та рекомендаційні акти про конкуренцію.    Є кілька точок зору щодо визначення змісту законодавства про захист економічної конкуренції.    1. Законодавство, про захист економічної конкуренції складається з конституційних норм (наприклад, ст. 42 Конституції України) та законодавчих актів, що безпосередньо регулюють конкурентні відносини та є виявом державної політики щодо захисту конкуренції (законодавчі акти про конкуренцію та обмеження монополізму, банківську діяльність, інвестиційну діяльність, зв’язок та інші акти).

2. Законодавство про захист економічної конкуренції містить вищезазначені норми Конституції України і законодавчі акти, а також укази Президента України та постанови (розпорядження) Кабінету Міністрів України (наприклад, про підтримку конкуренції в окремих галузях економіки).

3. Законодавство про захист економічної конкуренції охоплює не лише зазначені види нормативних актів, а й усе цивільне законодавство, оскільки конкуренція забезпечується такими юридичними принципами та категоріями, як рівність, свобода договору, відшкодування збитків та відповідальність.    Будь-яка точка зору має право на життя, але якщо проаналізувати законодавство про захист економічної конкуренції можна дійти висновку, що воно є цілісною системою нормативно-правових актів, яка включає правила підтримки добросовісної конкуренції, недопущення обмеження, спотворення та усунення конкуренції з ринку. Законодавство про захист економічної конкуренції покликано врегулювати відносини як між підприємцями, так і між підприємцями та державою в особі уповноважених органів на всій території України.    Таким чином, законодавство про захист економічної конкуренції включає: 1. Конституцію України.

2. Закони України.

3. Укази Президента України.

4. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.

5. Відомчі акти Антимонопольного комітету України та інших міністерств і відомств.

   Акти законодавства про захист економічної конкуренції розміщені відповідно до вертикальної ієрархії норм про конкуренцію.    Конституція України має вищу юридичну силу. Аналіз конституційних положень свідчить про те, що Конституція розглядає підтримку та захист економічної конкуренції як обов’язкову діяльність держави і водночас як гарантію забезпечення права на здійснення підприємницької діяльності, що не заборонена законом.    Наступною сходинкою у вертикальній ієрархії норм законодавства про захист економічної конкуренції є закони України. Центральне місце серед них посідають закони України «Про захист економічної конкуренції» (найважливіші його положення буде розглянуто в наступному параграфі), «Про Антимонопольний комітет України» та «Про захист від недобросовісної конкуренції».    Норми, спрямовані на захист та розвиток економічної конкуренції, містяться також у підзаконних актах, зокрема указах Президента України, постановах та розпорядженнях Кабінету Міністрів України.

  Підзаконними актами, що визначають механізм та напрями захисту економічної конкуренції, також є відомчі акти Антимонопольного комітету України. Перелік їх зокрема, включає: Правила розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Типові вимоги до узгоджених дій суб’єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб’єктів господарювання, Положення про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання (Положення про узгоджені дії). Положення про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання (Положення про концентрацію), Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку.    До інших нормативно-правових актів про конкуренцію можна віднести закони та підзаконні акти, що захищають економічну конкуренції в окремих галузях і сферах економіки України. Сьогодні в Україні існує низка законів, що містять окремі норми, спрямовані на захист економічної конкуренції. На жаль процес закріплення у законах норм про конкуренцію відбувається досить хаотично, без чітко визначеної системи. Не завжди вдається з’ясувати, за яким принципом законодавець вирішує внести норму права, що спрямована на захист конкуренції, до того чи іншого закону. До таких законів можна віднести, зокрема закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про Торгово-промислову палату в Україні», «Про транспорт» та ін.

Проблема захисту конкуренції має і міжнародне значення. На території України діють міжнародні правові акти, які підписала та ратифікувала Україна (наприклад, Паризька конвенція з охорони промислової власності від 20 березня 1883 р.).    Крім того, величезне значення у справі захисту міжнародної конкуренції має співробітництво країн СНД. Співробітництво країн СНД у сфері захисту економічної конкуренції сьогодні спирається на положення низки міжнародно-правових документів, серед яких Угода про узгодження антимонопольної політики, Договір про проведення узгодженої антимонопольної політики та ін.

Семінарське заняття

Питання для обговорення

1. Загальна характеристика міжнародного співробітництва у сфері міжнародної економічної конкуренції.

2. Міжнародно-правовий механізм регулювання у сфері міжнародної економічної конкуренції та міжнародного співробітництва.

3. Міжнародна економічна конкуренція та заходи боротьби з монополізмом.

4. Міжнародні організації в системі ООН, що регулюють міжнародну економічну конкуренцію.

Глосарій: міжнародна економічна конкуренція, міжнародний монополізм, антиконкурентні дії, креативна конкуренція, функції економічної конкуренції, антимонопольні заходи, горизонтальне обмеження міжнародної економічної конкуренції, вертикальне обмеження міжнародної економічної конкуренції диверсифікація.

Питання та завдання для самоперевірки і контролю засвоєння знань:

1. Дати відповідь на контрольні питання.

1.1. Що розуміється під поняттям міжнародного співробітництва у сфері міжнародної економічної конкуренції?

1.2. У чому полягають особливості функціонуванняи механізму міжнародно-правового регулювання у сфері міжнародної економічної конкуренції та міжнародного співробітництва?

1.3. Які існують заходи боротьби з монополізмом у сфері міжнародної економічної конкуренції та міжнародного співробітництва?

1.4. Що таке міжнародна економічна конкуренція?

1.5. Які існують міжнародні організації в системі ООН, що регулюють міжнародну економічну конкуренцію?

1.6. Які є приклади інтернаціоналізації дії конкурентної політики?

1.7. Яким чином здійснюється багатостороннє регулювання міжнародної економічної конкуренції?

1.8. Що покладено в основу договору країн СНД про створення економічного союзу СНД?

1.9. Яка роль України в системі міжнародно-правового регулювання економічної конкуренції та міжнародного співробітництва?

1.10. Чи дотримуються в українському законодавстві міжнародні вимоги по захисту економічної конкуренції?

2. Скласти термінологічний словник до теми.

3. Скласти опорний конспект питань для обговорення на семінарському занятті.

4. Виконати завдання:

4.1. Використовуючи матеріали джерел основної та додаткової літератури, прослідкуйте еволюцію становлення інституту міжнародної економічної конкуренції у 2-й половині ХХ ст.

4.2. Використовуючи положення статті 40 Угоди про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS) від 15 квітня 1994 р., статті VIII Генеральної угоди про торгівлю послугами (GATS) від 15 квітня 1994 р., статті 9 Угоди про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи (TRIMS) від 15 квітня 1994 р., скласти порівняльну таблицю «Міжнародна економічна конкуренція у міжнародній правовій базі:

Міжнародна економічна конкуренція у міжнародній правовій базі: основні положення

Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS) від 15 квітня 1994 р.	Генеральна угода про торгівлю послугами (GATS) від 15 квітня 1994 р.	Угода про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи (TRIMS) від 15 квітня 1994 р.

4.3. Підготувати електронну презентацію з розгорнутим текстовим супроводом на тему «Правила добросовісної міжнародної конкуренції у договорі країн СНД про створення економічного союзу СНД».

4.4. Використовуючи матеріали джерел зі списку основної та додаткової літератури, скласти кросворд по горизонталі по даній темі.

К

О

Н

К

У

Р

Е

Н

Ц

І

Я

5. Розв’язати тести:

1. Світовий ринок – це:

а). Організація бартерних операцій;

б) Система відносин обмінного характеру, що існує між суб’єктами МЕВ і базується на міжнародному поділі праці;

в). Торгівля між суб’єктами різних країн;

г). Частина світового ринку, система обмінних відносин, що побудована на організації купівлі-продажу продуктів матеріального виробництва.

2. В 1994 році внаслідок підписання Марракешської угоди було створено:

а) Світову організацію торгівлі;

б) Організацію об’єднаних націй;

в) Європейське економічне співтовариство;

г) Європейський союз.

3. Основною метою Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) є:

а) обмежити монополізм;

б надавати країнам, що розвиваються, митні пільги;

в) забезпечити стабільність національних валют:

г) створити у світі ліберальну і відкриту торговельну систему.

4. Постійно діюча організація, основною метою діяльності якої є регулювання цін на нафту:

а) Ліга арабських держав;

б) Організація країн-експортерів нафти ОПЕК;

в) Латиноамериканська економічна система;

г) Асоціація держав Південно-Східної Азії.

5. Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин – це:

а) вищі державні чиновники міністерств і відомств у закордонних справах;

б) вищі представницькі та виконавчі органи держави: глава держави уряд, відомство закордонних справ;

в) урядові, неурядові;

г) консульська служба.

6. Джерелами міжнародного економічного права є:

а) міжнародні економічні договори;

б) підприємницьке право окремих держав;

в) двосторонні міжнародні договори про купівлю-продаж певної кількості військової продукції;

г) судовий прецедент в галузі міжнародних економічних відносин.

7. Який з перерахованих принципів міжнародного економічного права поширюється на будь-яку державу?

а) принцип найбільшого сприяння;

б) принцип недискримінації;

в) принцип надання преференцій;

г) принцип національного режиму.

8. Вкажіть, яка з нижчеперелічених територій відноситься до міжнародного простору:

а) острови;

б) відкрите море;

в) космічні кораблі;

г) континентальний шельф.

9. Визначте правовий режим континентального шельфу:

а) державний;

б) міжнародний;

в) змішаний;

г) особливий.

10. Визначте режим польотів у повітряному просторі над відкритим морем:

а) свобода польотів повітряних суден як у мирних, так і у військових цілях;

б) реєстраційний порядок польотів;

в) дозвільний порядок польотів;

г) заборона ведення спостережень військового характеру.

Реферати (ессе), презентації:

1. Правила захисту міжнародної конкуренції у Римському договорі.

2. Правила добросовісної міжнародної конкуренції у договорі країн СНД про створення економічного союзу СНД.

3. Основні напрямки вдосконалення антимонопольної політики України.

4. Правила добросовісної міжнародної конкуренції у договорі країн СНД про створення економічного союзу СНД.

5. Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS).

Література: 1, 4, 5, 11, 12, 14, 16, 21, 23, 30, 31, 35, 37, 39, 42, 45, 47, 55, 57, 63, 64, 69, 70, 71, 73, 75, 78, 82, 86, 89, 92, 95, 102, 105, 107, 108, 119.