* * *

Тема 13: Міжнародне митне право Методичні рекомендації до вивчення теми:

Вивчаючи цю тему, насамперед увагу треба звертати на той факт, що міжнародне економічне співробітництво, насамперед між державами, обумовлює необхідність співпраці й у сфері органі­зації та здійснення митної справи. Цей напрям співробітництва спрямований на вирішення системи економічних, організаційних, правових та інших питань, які забезпечують сприятливі умови для розвитку та захисту економічних інтересів відповідних держав, за­хисту прав суб’єктів підприємницької діяльності та громадян. Кож­на держава здійснює свою митну політику, як систему принципів та напрямів її діяльності у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою:

– митно-тарифних заходів регулювання;

– нетарифних заходів регулювання.

Міжнародне митне право слід розглядати як складову міжнародного економічного права у зв’язку з тим, що абсолютна більшість його норм і принципів спрямована на регулювання міжнародних економічних відносин. Окремі норми і принципи також можуть входити до міжнародного торговельного, міжнародного транспортного права, права зовнішніх відносин, що є винятком із загального правила і свідчить про системний взаємозв’язок різних галузей і підгалузей міжнародного права.

Таким чином, під міжнародним митним правом слід розуміти підгалузь міжнародного економічного права, яка включає в себе систему норм і принципів, що регулюють відносини між державами з митних та пов’язаних з ними інших питань міжнародного економічного співробітництва.

На сьогодні в доктрині стосовно природи міжнародно­го митного права сформувалися різні підходи, серед яких можна виділити найважливіші:

– К.К. Сандровський під міжнародним митним правом роз­глядає самостійну галузь міжнародного права, яка скла­дається з принципів і норм, що регулюють відносини між суб’єктами міжнародного права в процесі їх співробітництва з митних і пов’язаних з ними питань міжнародних економічних, торговельних, транспортних зв’язків і туризму.

– В. О. Василенко вказує на те, що міжнародне митне право пов’язане з іншими галузями і підгалузями міжнародного права, тобто воно має комплексний характер, хоча й не за­перечує, що його слід віднести до міжнародного економічного права.

– Б. І. Кучер розглядає міжнародне митне право, як підгалузь міжнародного економічного права.

Розглядаючи міжнародні договори як джерела міжнародного митного права, слід зауважити, що вони можуть мати як універсальний, так і регіональний характер.

Міжнародні організації, що діють у сфері митної справи, приймають акти, які є джерелами міжнародного митного права. Так, Всесвітня митна організація (раніше називалась Радою митного співробітництва) розробляє рекомендації, що забезпечують однакове тлумачення і застосування конвенцій, укладених за результатами роботи Ради, так і конвенцій, що стосуються номенклатури для класифікації товарів у митних тарифах і оцінки товарів у митних цілях, підготовлених Групою з вивчення можливості створення Європейського митного союзу.

До міжнародних організацій, які, крім виконання інших функцій, займаються і митними питаннями, слід віднести Світову організацію торгівлі, Конференцію ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), регіональні організації (наприклад, Європейські співтовариства, СНД, Євразійське економічне співтовариство) та інші, які також приймають відповідні акти, що можуть розглядатися як джерела міжнародного митного права.

Крім цього, статутні документи відповідних міжнародних організацій містять окремі норми та принципи, що входять у систему міжнародного митного права.

В процесі співробітництва держав з митних питань вироблено ряд організаційно-правових форм, які використовуються у цій галузі. До таких форм, наприклад, належить створення вільних зон, зон вільної торгівлі, митних союзів тощо.

Вільна зона – це анклав на національній митній території, що зазвичай розташовується поблизу від міжнародного морського порту або аеропорту. Сюди без митних формальностей надходить устаткування, оснащення та інші товари іноземного походження. Ця імпортована продукція переробляється в зоні, а потім експортується поза нею без втручання митних властей країни зони. Сьогодні ці зони, здебільшого, називаються спеціальними митними та вільними економічними зонами, зустрічаються й інші назви. Правове регулювання їх функціонування здійснюється Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 року, Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Спеціальна митна зона – це митний режим, згідно з яким до товарів, що ввозять на територію відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозять з території зазначених зон за межі митної території країни, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом. Спеціальні митні зони є частиною території України, на яких запроваджується спеціальний митний режим. Ці зони створюються відповідно до законодавства країни про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території.

Щодо зон вільної торгівлі, як однієї з організаційно-правових форм міжнародного митного співробітництва, то вони створюються на основі угоди двох і більше держав, за якою усуваються всі перепони в торговельних відносинах між ними. Водночас ці угоди надають право визначати власну політику стосовно держав, які не є учасниками таких угод.

Митний союз є також однією з форм співробітництва держав. Він створюється державами-учасницями з метою проведення спільної політики в галузі зовнішньоекономічних відносин і митного законодавства та усунення перешкод на шляху товарообміну між відповідними країнами-учасницями.

Митний союз, як економічне об’єднання держав, заснований на відповідних принципах. Одним з таких принципів є наявність єдиної митної території держав – учасниць Митного союзу.

В основі другого принципу лежить наявність однотипного механізму регулювання економіки, який базується на ринкових засадах господарювання і уніфікованому законодавстві.

У процесі співробітництва держав з митних питань вироблено ряд організаційно-правових форм, які використовуються у цій сфері. До таких форм, наприклад, належить створення вільних зон, зон вільної торгівлі, митних союзів держав тощо.

Поняття вільної зони визначене в одній із доповідей, яка була зроблена на Конференції ООН з торгівлі і розвитку у 1975 р. В ній зазначається, що вільна зона – це анклав у національній митній території, яка зазвичай розташовується поблизу від міжнародного морського порту або аеропорту. У цю зону без митних формальностей надходить устаткування, оснащення та інші товари іноземного походження. Ця імпортована продукція переробляється в зоні, а потім експортується поза нею без втручання мит­них властей країни зони. Сьогодні ці зони здебільшого назива­ються спеціальними митними зонами, вільними економічними зонами, а також трапляються й інші назви. Правове регулювання їх функціонування здійснюється Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 р., Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Так, спеціальна митна зона – це митний режим, згідно з яким до товарів, які ввозять на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозять із території зазначених зон за межі митної території країни, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачене законом.

Спеціальні митні зони є частиною території України, на яких запроваджується спеціальний митний режим. Ці зони створюються відповідно до законодавства країни про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на які вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території. Законом установлюються вимоги щодо створення спеціальної митної зони, видів товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операції, що здійснюється з товарами у межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов’язків органів управління зони щодо виконання вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.

У країнах, які входять до Європейського Союзу, питання, пов’язані із функціонуванням вільних зон, регулюються Митним кодексом Європейських співтовариств, який був прийнятий 12 жовтня 1992 р. З метою здійснення нагляду за правильністю застосування законодавства у цій сфері з боку країн – членів Європейського Союзу створений спеціальний орган – Комітет з питань вільних зон і вільних складів.

Щодо зон вільної торгівлі як однієї з організаційно-правових форм міжнародного митного співробітництва, то вони створюються на основі угоди двох і більше держав, за якою усуваються всі перепони в торговельних зв’язках між ними. Водночас ці угоди надають право визначати власну політику стосовно держав, які не є учасниками таких угод. Прикладом такої угоди може бути Угода про створення зони вільної торгівлі між країнами – членами СНД, яка була підписана 15 квітня 1994 р. Відповідно до ст.1 зазначеної Угоди зона вільної торгівлі створюється для вирішення завдань, пов’язаних із скасуванням мита, а також податків і зборів, які мають з ними еквівалентну дію, і кількісних обмежень; усунення інших перешкод для вільного переміщення товарів і послуг; створення ефективної системи взаємних розрахунків і системи платежів у торговельних та інших операціях; співробітництво в проведенні торговельної економічної політики для досягнення цілей цієї Угоди в галузях промисловості, сільського господарства, транспорту, фінансів, інвестицій, у соціальній сфері, а також у розвитку добросовісної конкуренції тощо; сприяння міжгалузевій і внутрішньогалузевій кооперації та науково-технічному співробітництву; гармонізації та уніфікації законодавства Договірних Сторін тією мірою, якою це необхідно для належного та ефективного функціонування зони вільної торгівлі.

Зазначена Угода про створення зони вільної торгівлі також закріплює технічні та інші спеціальні вимоги (обмеження) (ст. 4), регулює питання зборів та формальностей, які пов’язані із ввезенням і вивезенням товарів (ст. 5), уніфікації та гармонізації мит­них процедур (ст. 6), товарних номенклатур (ст. 7), внутрішніх податків та інших зборів фіскального характеру (ст. 8), транзиту (ст. 10), реекспорту (ст. 11).

У ній міститься норма про те, що Договірні Сторони сприятимуть розвитку виробничої кооперації та науково-технічного співробітництва на міждержавному (міжгалузевому, регіональному) рівні та на рівні суб’єктів господарювання, у тому числі через надання різних форм державної підтримки. Угода також визначає систему спеціальних торговельних заходів, які можуть бути запроваджені у формі кількісних обмежень імпорту товарів або у формі спеціального імпортного мита, антидемпінгового і компен­саційного мита на термін, необхідний для усунення збитків або загрози збитків. У цьому документі також регламентується порядок вирішення спорів, а також інші питання.

У 1991 р. були створені зони вільної торгівлі країнами так званої Андської групи (Болівія, Колумбія, Перу, Еквадор і Венесуела). У тому ж році була підписана Угода про зону вільної торгівлі між США та Канадою, а в 1993 р. – Центральна Європейська Угода про вільну торгівлю з участю Польщі, Угорщини і Словаччини.

Україна теж уклала двосторонні Угоди про вільну торгівлю з Азербайджаном, Вірменією, Білорусією, Грузією, Казахстаном, Киргизстаном, Литвою, Латвією, Молдовою, Російською Федерацією та іншими державами-учасницями СНД.

Створюються вільні зони на основі угод і з участю інших держав. Митний союз є також однією з форм співробітництва держав. Він створюється державами-учасницями з метою проведення спільної політики в галузі зовнішньоекономічних відносин і митного законодавства та усунення перешкод на шляху товарообміну між відповідними країнами-учасницями. Так, 6 січня 1995 р. була підписана Угода між Урядом Республіки Білорусь та Урядом Російської Федерації про створення Митного союзу, до якої, підписавши відповідні Угоди, 20 січня 1995 р. приєдналася Республіка Казахстан, а 29 березня 1996 р. – Киргизька Республіка. У цій Угоді визначені цілі та принципи формування єдиного Мит­ного союзу. До цілей, заради яких створювався Митний союз, належать:

– забезпечення спільними діями соціально-економічного прогресу своїх країн через усунення між ними перепон, що їх розділяють, для вільної економічної взаємодії між суб’єктами господарювання;

– гарантування стійкого розвитку економіки, вільного товарообміну і добросовісної конкуренції;

– зміцнення координації торговельної політики своїх країн і забезпечення всебічного розвитку національного народного господарства;

– створення умов для формування загального економічного простору;

створення умов для активного виходу держав-членів Митного союзу на світовий ринок.

Митний союз як економічне об’єднання держав, заснований на відповідних принципах. Одним із таких принципів є наявність єдиної митної території держав-учасниць Митного союзу. Його здійснення досягається скасуванням у торгівлі між державами товарами, які походять з їх території, митного обкладання податків і зборів, що мають еквівалентну дію, а також кількісних обмежень. Крім того, передбачається встановлення і застосування у відносинах з третіми країнами однако­вого торговельного режиму, загальних митних тарифів і заходів нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі. І, нарешті, передбачається формування механізму взаємовідносин Митного союзу з третіми державами та міжнародними організаціями на основі положень Угоди між урядами держав-членів про єдиний порядок регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

В основі другого принципу лежить наявність однотипного механізму регулювання економіки, який базується на ринкових принципах господарювання й уніфікованому законодавстві. Зокрема, передбачалась уніфікація зовнішньоторговельного, митного, валютно-фінансового, податкового та іншого законодавства, що стосується економічних умов господарювання, цінової політики, валютного регулювання, валютного контролю, експерт­ного контролю, недобросовісної конкуренції, обмеження ділової практики та інтелектуальної власності.

В Угоді містяться положення щодо механізму й етапів ство­рення Митного союзу, розподілу митного обкладання податків і зборів, що мають еквівалентну дію, умов введення тимчасових обмежень (ст. 2–5). У цій же Угоді (ст. 6) вирішується питання щодо митного контролю. Зокрема, зазначається, що сторони забезпечують єдність управління своїми митними службами, організовують спільний контроль за переміщенням товарів і транспор­тних засобів, скасовують митний контроль на спільному кордоні, безумовно забезпечуючи надійний митний контроль на своїх зовнішніх кордонах.

Угода регулює й інші питання.

Реалізуючи положення Угоди про Митний союз, зазначені держави вирішують питання, пов’язані зі вступом до Світової організації торгівлі (СОТ). Так, 3 червня 1997 р. був підписаний Протокол щодо міжнародних торговельних переговорів цих держав з питань вступу до СОТ. У ньому, зокрема, зазначалося, що вони самостійно оформляють документи про приєднання до СОТ, укладення інших міжнародних торговельних і економічних договорів, а також вживають заходів щодо реалізації прав і виконання зобов’язань, які випливають із них. Держави визнали, що їх приєднання до СОТ повинно створити сприятливі умови для їх входження в міжнародну торговельну систему і завершення формування Митного союзу відповідно до норм СОТ.

Міжнародне співробітництво держав у різних областях становить предметну основу міжнародного права і водночас є одним з основних його принципів.

Нормативний зміст цього принципу втілено вже у всіх чотирьох пунктах ст. 1 Статуту ООН (цілі та принципи), і потім розкрито в розгорнутому вигляді в Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН від 24 жовтня 1970 р. У четвертому з семи містяться в Декларації принципів, названому: «Обов’язок держав співробітничати один з одним відповідно до Статуту» йдеться, зокрема: "Держави зобов’язані співпрацювати один з одним, незалежно від відмінностей їхніх політичних, економічних і соціальних систем, в різних областях міжнародних відносин з метою підтримки міжнародного миру і безпеки та сприяння міжнародній економічній стабільності і прогресу, загальному добробуту народів і міжнародного співробітництва, вільного від дискримінації, що має в своїй основі такі відмінності.

У контексті розглянутої тут проблеми міжнародного співробітництва в митних справах слід відзначити в першу чергу ту частину названого принципу міжнародного права, де говориться (в п. «с») про міжнародне співробітництво в економічної та торговельної (а значить, і митної) областях.

Митне співробітництво, що здійснюється відповідно до цілей і принципів Статуту ООН і конкретними міжнародно-правовими актами з цього приводу, здійснюється в різних напрямках діяльності національних таможенниx служб і в різних міжнародно-правових формах.

Найважливішими завданнями і відповідно основними напрямками діяльності Державної митної служби України, наприклад, як вони визначені в проекті її нового Митного кодексу, є, зокрема, наступні боку міжнародної діяльності ДМСУ:

1) сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв’язків;

2) забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з міжнародних договорів Україна з митних питань;

3) використання засобів митного регулювання з метою створення сприятливих умов для участі України в міжнародному економічному співробітництво;

4) налагодження і підтримка відповідно до міжнародних договорів і законодавством України співпраці з митними та іншими органами іноземних держав, міжнародних митних організацій;

5) обробка спільно або за погодженням з Міністерством закордонних справ Україна і подання Кабінету Міністрів України пропозицій про укладення та денонсацію міжнародних договорів України з митних питань;

6) висновок і денонсація міжвідомчих міжнародних угод, відносяться до компетенції Державної митної служби України;

7) координація та взаємодія з митними та іншими установами іноземних держав, а в разі потреби - з міжнародними універсальними і регіональними митними та іншими організаціями в боротьбі з контрабандою, в тому числі з контрабандою наркотиків, а також у боротьбі з порушеннями митних правил.

Митно-правові аспекти міжнародного співробітництва України з іноземними державами та міжнародними організаціями повинні розглядатися не самі по собі, ізольовано від решти питань співробітництва, а саме в контексті загальних, стратегічного характеру

задач по здійсненню зовнішньополітичного курсу країни, до чого відноситься і питання про вступ України до Європейського Союзу. Такі, наприклад, пріоритети, пов’язані з виконанням українською стороною Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Со юзом, яке вступило в силу з 1 Березень 1998 після його ратифікації парламентами п’ятнадцяти країн-учасниць ЄС і Україна. Серед них такі пріоритети:

1. Створення за пропозицією Європейської Комісії українською частиною Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС його шести підкомітетів, в числі яких і підкомітет з митних питань, транскордонного співробітництва, боротьбі з «відмиванням» грошей та наркобізнесом.

2. На першому ж засіданні Ради з питань співробітництва України поставила перед Європейським Союзом питання про створення між ними зони вільної торгівлі.

3. Постановою Кабінету Міністрів України № 852 від 12.06.98 в Міністерстві юстиції України з метою належної організації роботи з адаптації законодавства України до законодавства ЄС створено Міжвідомчий координаційна рада (МКС) і Центр порівняльного права. Перше засідання МКС відбулося 20 липня 1998

4. Один із пріоритетів стосується транскордонного співробітництва. У документі наголошується, що ефективним інструментом підтримки спільних дій на регіональному рівні між країнами ЄС, Східної і Центральної Європи і чотирьох нових незалежних держав – Росії, Україні, Білорусі та Молдови є Програма прикордонного співробітництва (ППС). З 1996 р. вона поширюється на територію шести західних областей України-Волинську, Львівську, Закарпатську, Івано-Франківську, Чернівецьку та Одеську. В рамках цієї програми передбачено реалізувати ряд проектів, спрямованих на вдосконалення прикордонних пунктів переходу, прикордонної інфраструктури, на підвищення ефективності прикордонного контролю, поліпшення транспортного сполучення, також телекомунікацій.

5. У числі намічених пріоритетів – боротьба з організованою злочинністю. З метою створення системи заходів, спрямованих на удосконалення співпраці (дво-та багатостороннього) з ЄС, Міністерством внутрішніх справ України розробляється галузева програма інтеграції з ЄС. Крім того, наказом Міністра внутрішніх справ № 172 від 21 березня 1998 р. у складі Управління міжнародних зв’язків Головного штабу МВС України створена група з питань співробітництва з ЄС.

6. Головним у контексті розглянутої теми є пріоритет Спільної робочої програми імплементації Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Євросоюзом на 1998-1999 рр., позначений як Пріоритет 15 – Співпраця в галузі митної справи. «З метою адаптації законодавства України до норм і стандартів Європейського Союзу Держмитслужбою підготовлений проект нового Митного кодексу, який розроблений з урахуванням передового всесвітнього митного досвіду. Крім того, Держмитслужбою підготовлені і укладено від імені Уряду України міжнародні договори про взаємну допомогу в митних справах з урядами держав-членів ЄС – Великобританії, Франції, Фінляндії. Ведуться переговори про укладення подібного угоди зі Швецією. В даний час із залученням представників XXI Гендиректорату Європейської Комісії, Евротаможні і митних служб Австрії, Італії, Франції Державною митною службою України реалізуються чотири проекту програми Тасіс: «Митна академія», «Митний контроль», «Комп’ютеризація» і «Поріднені митниці». За оцінками фахівців, реалізація цих проектів дозволить підвищити ступінь ефективності роботи митних органів Україна в сферах підбору, підготовки, перепідготовки митних кадрів».

Таким чином, співробітництво України з іноземними державами та міжнародними організаціями з митних питань здійснюється (або може здійснюватися) в наступних основних формах:

- Участь у відповідних (розглянутих вище) багатосторонніх договорах у цій області (у міру готовності України до участі);

- Членство у Всесвітній Митній Організації, а в міру готовності-і в інших, регіональних міжнародних митних організаціях;

- Укладення двосторонніх договорів з зацікавленими державами про співробітництво і взаємодопомогу в митних справах;

- Фактичне, без офіційної участі у відповідних багатосторонніх договорах, дотримання Україні загальновизнаних у міжнародній практиці систем класифікації та кодування товарів, митних режимів, митної статистики, інших загальноприйнятих у всесвітніх митних відносинах норм і стандартів;

- Забезпечення виконання існуючих міжнародних договорів України з митних питань.

У повсякденному оперативному порядку міжнародні зв’язки Держмитслужби України з іноземними державами та міжнародними організаціями здійснюються, в Зокрема, через спеціально створене Управління міждержавних зв’язків в складі ДМСУ. При цьому, як передбачено і в новому Митному кодексі України, уповноважені посадові особи Держмитслужби, приймаючи в установленому порядку відповідне рішення, проводять переговори та експертну роботу, пов’язану з підготовкою міждержавних, міжурядових та міжвідомчих угод з митних питань – у взаємодії з Міністерством закордонних справ України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Державним комітетом у справах охорони державного кордону України, іншими зацікавленими органами центральної виконавчої влади.

Особливо наголошується також, що міжнародна діяльність Держмитслужби Україні є складовою частиною зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності.

Лекційне заняття

План

1. Поняття міжнародного митного права.

2. Джерела міжнародного митного права.

3. Організаційно-правові форми міжнародного митного співробітництва.

4. Міжнародно-правове регулювання в галузі митного співробітництва.

Семінарське заняття

Питання для обговорення

1. Суб’єкти та об’єкти міжнародних митних правовідносин.

2. Міжнародно-правові стандарти митного регулювання.

3. Роль Всесвітньої митної організації у міжнародних економічних відносинах.

4. Митні пільги для дипломатичних представників іноземних держав. Поняття тарифної преференції.

Глосарій: мито, митна справа, митна політика, декларування, митна зона, митний режим, митний кордон, міжнародне митне право, митне співробітництво, митний союз, митна конвенція.

Питання та завдання для самоперевірки і контролю засвоєння знань:

1. Дати відповідь на контрольні питання.

1.1. Що розуміється під поняттям міжнародного митного права?

1.2. Які джерела входять до системи міжнародного митного права?

1.3. У чому полягає організаційно-правовий механізм міжнародної митної системи?

1.4. Яка характерна особливість міжнародних митних правовідносини?

1.5. Які існують організаційно-правові форми міжнародного митного співробітництва?

1.6. Які існують особливості міжнародно-правового регулювання в галузі митного співробітництва?

1.7. У чому полягає правовий режим спеціальних митних зон ?

1.8. Що таке міжнародно-правові стандарти митного регулювання?

1.9. Яка роль Роль Всесвітньої митної організації у міжнародних економічних відносинах?

1.10. Що таке митний союз?

2. Скласти термінологічний словник до теми.

3. Скласти опорний конспект питань для обговорення на семінарському занятті.

4. Виконати завдання:

4.1. Використовуючи положення Конвенції про створення ради митного співробітництва від 15 грудня 1950 року та Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. скласти порівняльну таблицю «Правові засади здійснення митної діяльності у вітчизняному та міжнародному масштабах».