Тема 18: трудові спори

Методичні поради до вивчення теми:

Розкриваючи зміст цієї теми, студентам необхідно з’ясувати поняття трудових спорів, причини їх виникнення. При цьому слід зауважити, що на сьогодні в Україні немає офіційного визначення поняття трудових спорів. Лише у Законі України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» є спроба дати легальне визначення колективного трудового спору як одного з видів трудових спорів.

У юридичній літературі під трудовим спором розуміють неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів між працівником і роботодавцем розбіжності з приводу застосування норм трудового законодавства або встановлення чи зміни умов праці, із заявою про розгляд яких працівник або роботодавець звернулися до компетентного органу з розгляду трудових спорів.

Студенти повинні знати види трудових спорів та їх класифікацію, а саме:

І. За суб’єктами:

1) індивідуальні;

2) колективні.

ІІ. За предметом:

1) спори з приводу застосування норм права (юридичні спори: н-д, про переведення на іншу роботу, про стягнення заробітної плати);

2) спори про встановлення чи зміну умов праці (економічні спори: носять, як правило колективний характер. Разом з тим мають місце і індивідуальні спори, н-д, про присвоєння кваліфікаційного розряду робітникові).

ІІІ. За характером вирішення:

1) спори позовного характеру (такі, що можуть розглядатися шляхом подання позову до суду);

2) спори непозовного характеру (такі, що розглядаються, в іншому, установленому законом порядку, як правило, це арбітражно-третейська процедура).

Залежно від виду трудового спору та його характеру визначається порядок його вирішення.

Для індивідуальних трудових спорів про застосування законодавства про працю передбачені такі способи вирішення:

1) загальний порядок, коли спір спочатку розглядається в комісії по трудових спорах (далі – КТС), а у разі незгоди працівника або роботодавця з рішенням КТС – у судовому порядку.

Студентам варто звернути увагу, що загальний порядок не є обов’язковим для сторін трудового договору. Згідно зі ст. 124 Конституції України судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. А тому суд не вправі відмовити особі у прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку;

2) судовий порядок, коли трудові спори розглядаються виключно судами, тобто не можуть розглядатися КТС. Студентам слід ознайомитися зі ст. 232 КЗпП, яка закріплює перелік таких трудових спорів;

3) особливий порядок, який застосовується щодо окремих категорій працівників і передбачає розгляд спору в порядку підлеглості або в іншому порядку, передбаченому законодавством. Це стосується суддів, прокурорсько-слідчих працівників, державних службовців, членів виборних органів громадських організацій. Необхідно зазначити, що особливий порядок розгляду трудових спорів не виключає можливості їх судового розгляду.

Студентам необхідно ретельно вивчити загальний порядок розгляду індивідуальних трудових спорів, а саме: знати порядок організації КТС, строк звернення до неї, порядок і строки розгляду трудових спорів у КТС, оскарження її рішень.

Організація КТС включає:

1) обрання цього громадського органу на загальних зборах (конференції) трудового колективу;

2) визначення його чисельності, складу, строку дії загальними зборами трудового колективу (конференцією);

3) обов’язкове обрання робітників у кількості, не меншій ніж половина складу КТС;

4) наявність печатки встановленого зразка.

КТС обирається на підприємствах, установах, організаціях, де працює не менше ніж 15 чоловік.

Потрібно знати, що у разі невиконання власником або уповноваженим органом рішення КТС, воно підлягає примусовому виконанню згідно зі ст. 230 КЗпП. Щодо порядку вирішення спорів у суді, студентам потрібно з’ясувати, хто і в які строки може звернутися до суду із позовною заявою (ст. 233, 234 КЗпП України), як вирішуються справи про поновлення на роботі незаконно звільнених або переведених на іншу роботу працівників (ст. 235), в яких випадках оплачується вимушений прогул, задовольняються грошові вимоги, покладається матеріальна відповідальність на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника. Для цього необхідно вивчити відповідні статті глави ХV КЗпП України.

Студентам слід уважно вивчити питання про строки у вирішенні трудових спорів, які умовно поділяються на три групи:

1) строки звернення до суду за вирішенням трудового спору;

2) строки вирішення;

3) строки виконання рішень з трудових спорів.

Перший вид, тобто строки звернення, мають дві особливості: одні з них встановлені для працівників, а інші – для власника, прокурора чи вищого органу в порядку підлеглості органу.

Так, працівник залежно від органу, що вирішує справу, може звернутися:

а) до КТС протягом 3-х місяців з моменту, коли дізнався чи мав дізнатися про порушення свого права;

б) до суду протягом 10-ти днів для оскарження рішення КТС, у разі звільнення з роботи – протягом 1-го місяця, з інших спорів – протягом 3-х місяців, якщо суд є першою інстанцією вирішення.

Власник, прокурор, вищий орган можуть звернутися до суду впродовж 10 днів через незгоду з рішенням КТС і протягом 1-го року з питань стягнення з працівника матеріальної компенсації шкоди, заподіяної підприємству.

Другим видом є строки вирішення трудових спорів. У КТС і в суді трудові спори розглядаються протягом 10-ти днів, а вищим у порядку підлеглості органом – у строки, які визначаються спеціальними нормами. Для виконання рішення з трудових спорів як строк третього виду встановлено триденний строк після закінчення 10-ти днів, передбачених для оскарження рішень. Це стосується рішень, винесених КТС і судом, крім рішень про поновлення на роботі незаконно звільнених чи переведених працівників, які підлягають негайному виконанню.

Способи виконання рішень КТС по трудових спорах умовно поділяються на два види:

1) добровільне виконання;

2) примусове – спосіб виконання, який полягає в тому, що КТС видає працівникові посвідчення, що має силу виконавчого листа. Це посвідчення працівник може пред’являти до суду впродовж трьох місяців.

Другим видом трудових спорів є колективні. Правова база їх забезпечення – Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», який містить загальні положення, порядок вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (далі – КТС(К)), визначення страйку, положення про його проведення, гарантії, відповідальність і відшкодування збитків, заподіяних страйком.

Студентам варто уважно ознайомитися із визначенням КТС(К), яке дає ст. 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»: КТС(К) – це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

г) невиконання вимог законодавства про працю».

Специфіка Закону (ст. 3) полягає в тому, що класифікація сторін колективного трудового спору (конфлікту) визначається залежно від трьох рівнів: 1) виробничого; 2) галузевого, територіального; 3) національного. Так, сторонами КТС(К) на виробничому рівні є наймані працівники (або окремі їх категорії) підприємства чи його структурного підрозділу або профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація; власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи представник.

На галузевому, територіальному рівнях сторонами КТС(К) є наймані працівники підприємств однієї або кількох галузей (професій) чи профспілки, їх об’єднання або інші уповноважені найманими працівниками органи; власники, об’єднання власників або уповноважені ними органи чи представники.

На національному рівні сторонами КТС(К) є наймані працівники однієї або кількох галузей, (професій) чи профспілки або їх об’єднання, чи інші уповноважені працівниками органи; власники, об’єднання власників або уповноважені ними органи.

Запам’ятайте, що розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється з питань, передбачених:

• пунктами «а» і «б» ст. 2 Закону – примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у строки, встановлені статею 9 Закону, - трудовим арбітражем;

• пунктами «в» і «г» ст. 2 Закону – трудовим арбітражем.

Студенти повинні знати порядок формування примирної комісії, трудового арбітражу, строки і порядок вирішення ними колективного трудового спору (конфлікту).

Примирна комісія – орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони КТС(К) , та який складається із представників сторін. Примирна комісія утворюється за ініціативою однієї із сторін на виробничому рівні – у триденний, на галузевому чи територіальному рівні – у п’ятиденний, на національному рівні – у десятиденний строк з моменту виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з однакової кількості представників сторін.

Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються виробничою примирною комісією у п’ятиденний, галузевою та територіальною примирними комісіями – у десятиденний, примирною комісією на національному рівні – у п’ятнадцятиденний строк з моменту утворення комісій. За згодою сторін ці строки можуть бути продовжені.

Рішення примирної комісії оформляється протоколом та має для сторін обов’язкову силу і виконується в порядку і строки, які встановлені цим рішенням.

Після прийняття рішення щодо вирішення КТС(К) примирна комісія припиняє свою роботу.

Трудовий арбітраж – орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті трудового спору (конфлікту).

Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін або незалежного посередника у триденний строк у разі:

• неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення КТС(К) про встановлення нових або зміну існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, а також про укладення чи зміну колективного договору, угоди;

• виникнення КТС(К) про виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, про невиконання вимог законодавства про працю.

Кількісний і персональний склад трудового арбітражу визначається за угодою сторін.

Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення у десятиденний строк з дня його створення. За рішенням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути продовжено до двадцяти днів.

Рішення трудового арбітражу приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується усіма його членами. Воно є обов’язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися.

Страйк є крайнім засобом (коли всі інші можливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору. Згідно зі ст. 17 Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” страйк – це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Закон встановлює спеціальну процедуру проведення страйку – певну послідовність дій, терміни і правила проведення. Студенти мають детально прослідкувати за законодавством усі етапи проведення страйку.

При розгляді даної теми студенти повинні ознайомитися з судовою практикою розгляду колективних трудових спорів і вміти проілюструвати отримані теоретичні знання матеріалами практики.