Основні етапи розвитку світового господарства:

1 етап – остання третина ХІХ ст. - початок 20-х рр. ХХ ст. Характеризується поєднанням ринкових відносин з позаекономічним примусом, розвиваються взаємозвязки між метрополіями й колоніями. Виникають міжнародні монополії, що поділяли між собою світові ринки збуту, джерела сировини та сфери застосування капіталу.

2 етап – початок 20-х рр. ХХ ст. – початок 90-х рр. ХХ століття. Характеризується кризовими явищами в міжнародних економічних відносинах. Відбувається Перша й Друга світова війна, жовтнева революція в Росії. 1929 – 1933 рр. були періодом загострення світової економічної кризи, унаслідок якої сотні тисяч людей були позбавлені засобів на проживання. У 30-ті роки національні економічні системи переходять до режиму автаркії (відокремленості від зовнішнього світу), політики протекціонізму, що негативно впливала на експортні постачання країн. Починаючи від 50-х років ХХ ст., світ поділяється на два полюси: капіталістичне й соціалістичне господарство. Протягом цього етапу відбувається ліквідація колоніальної системи. На зміну відносин колоніального типу приходять відносини – Північ - Південь.

3 етап - початок 90-х років ХХ ст. – триває донині. Відбувається перехід світового господарства до нового рівня економічних відносин – глобальної економіки, яка характеризується економічним зближенням країн завдяки створенню світового ринку капіталів, товарів, послуг.

Світовий ринок має два напрямки формування:

1. Міждержавне співробітництво у задоволенні національного кінцевого попиту населення зусиллями світового співтовариства;

2. Розширення за власні кордони пропозиції національної продукції для виробничого споживання в інших державах.

Сучасні особливості функціонування світового ринку:

• На світовому ринку встановлюються ціни на товари, з обов'язковим забезпеченням отримання гарантованих прибутків;

• наявність вільної конкуренції і між товаровиробни­ками, і споживачами з різних країн, викликає необхідність втручання держав у світові економічні відносини;

• природна диспропорція в розподілі всіх видів ресурсів між країнами, змушує більш технічно розвинені держави до новітніх напрямків науково-технічного прогресу, а техніч­но відсталі консервує як їхні сировинні придатки;

• на світовому ринку конкурують та господарюють не окремі національні підприємства, компанії, а міжнародні транснаціональні корпорації (ТНК), яких підтримують не лише окремі держави, а й блоки (об'єднання) держав;

• до світового ринку залучаються усі без винятку країни, навіть економічно відсталі;

• світовий ринок підвладний економічним кризам перевиробництва, хоча державне та міждержавне регулювання знімає їх гостроту і тривалість;

• промислово розвинені країни, через експорт своїх товарів, все більше поширюють протекціоністські дії щодо власних виробників.

1.2. План практичного заняття

Практичне заняття 1

Питання для обговорення

1.Сутність та особливості МЕД.

2. Поняття відкритої економіки та її основні ознаки.

3. Платіжний баланс як показник МЕД.

4. Світове господарство як фактор МЕД.

1.3. Тестові та практичні завдання

1. Міжнародне економічне співробітництво - це:

а) система узгоджених дій розвинених країн світу, спрямованих на вирішення глобальних проблем людства;

б) система узгоджених дій суб'єктів світового господарства, спрямованім на зміщення стабільності міжнародних економічних відносин, забезпечення сталого розвитку світової економіки, досягнення консенсусу між окремими, суб'єктами світового господарства та вдосконалення правових механізмів взаємодії;

в) процес співробітництва міжнародних міжурядових організацій, спрямова­ний на спільну допомогу розвитку найменш розвішених країн світу;

г) система взаємодії розвинутих країн світу, яка включає узгоджені членами співтовариства програми і проекти, спрямовані на допомогу розвитку країн Азії і Африки, яка надається на умовах довгострокового кредитування або подальшої виплати кредитної допомоги продукцією, що буде вироблена цими країнами.