9. 2. План практичного заняття

Практичне заняття 17

Торговельні режими України з країнами світу

1.Особливості регулювання зовнішньоторговельних операцій в Україні.

2.Відносини України з міжнародними інститутами регулювання торгівлі.

Практичне заняття 18

Основні методи та інструменти реалізації регулювання ЗТО в Україні.

1. Основні методи та інструменти реалізації регулювання ЗТО в Україні..

2. Тарифні методи підтримки національного товаровиробника у сфері міжнародної торгівлі.

3. Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі.

9.3. Ситуаційні завдання

Задача 1. Автомобільне колесо коштує в Україні 100 дол США, у Польщі – 80 дол, в Росії – 60 дол. Україна – маленька країна, її зовнішня торгівля не впливає на рівень світових цін.

А. В Україні вводиться 100- відсотковий адвалерний тариф на імпорт коліс з Росії та Польщі. Чи буде Україна продовжувати імпортувати колеса?

Б. Якщо після цього Україна утворить митний союз з Росією, чи буде вона сама виробляти колеса та імпортувати їх?

В. Який ефект – створення торгівлі чи відхилення торгівлі – виникає при заснуванні митного союзу між Україною та Росією?

Г. Припустимо, що в Україні вводиться 50-відсотковий, а не 100- відсотковий адвалерний тариф на імпорт коліс з Росії та Польщі. Чи буде Україна продовжувати імпортувати колеса?

Д. Якщо тепер Україна утворить митний союз з Польщею, чи буде вона сама продукувати колеса, чи імпортуватиме їх?

Е. Який ефект – створення торгівлі чи відхилення торгівлі – виникає при заснуванні митного союзу між Україною та Польщею?

4. Інформаційні джерела

1. С. 562-563; 574-575; 595-596; 621-622; 646-648; 2. С. 659-714.

Тема 10. Міжнародні комерційні операції

9. 1. Методичні поради до вивчення теми

Міжнародна комерційна операція (МКО) — це дії, спрямовані на організацію, проведення і регулювання процесу обміну товарами, послугами і результатами творчої діяльності між двома або кількома контрагентами різної національної належності.

Об’єкти МКО — процеси обміну товарами, послугами і результатами творчої діяльності. Вони визначають види МКО, які залежать від критерію систематизації.

Суб’єкти МКО — це учасники, тобто сторони, які перебувають у договірних відносинах з купівлі-продажу товарів, послуг і результатів творчої діяльності і мають право здійснення комерційної діяльності.

Формою зв'язку між виробниками продукції різних країн є зовнішня торгівля, що обслуговує сферу товарного обігу (включаючи послуги) через міжнародні комерційні операції (або торгові угоди). Критерій віднесення угоди до категорії міжнародної: відносини набувають міжнародного характеру, коли вони пов'язані більш ніж з однією системою національ­ного права. Виходячи з цього положення, міжнародною угодою можна вважати договір про поставку товару або надання послуг між фірмами, компаніями та іншими формами підприємницької діяльності, що знаходиться в різних країнах.

Особли­вість міжнародних комерційних операцій полягає в тому, що вони здійснюються не тільки згідно з нормами національного права, але також регулюються міжнародними нормативними актами.

Міжнародною (або зовнішньоторговою) визнається така угода, яка укладається між контрагентами, тобто торговими партнерами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних країнах, або в юридичній адресі яких вказані різні держави. Специфіка міжнародних комерційних операцій пояснюється тим, що кожна країна встановлює певні обмеження на своїх кордонах для потоків товарів, послуг та виробничих факторів, які відрізняються від аналогічних обмежень усередині країни. До того ж, перешкодою для зовнішньої торгівлі та руху робочої сили, капі­талів та технологій є відмінності мов та законів різних країн.

Об'єктом міжнародних комерційних операцій є матеріальна продук­ція та послуги, включаючи результати виробничого та науково-технічного співробітництва, які отримують у процесі обміну на світовому ринку вар­тість, тобто перетворюються у товар. Особливості багатьох комерційних операцій визначаються специфічними об'єктами бізнесу, що становлять різні види активів: інтелектуальні, матеріальні, валютні, фондові. На до­говірних умовах здійснюються: толлінг, франчайзинг, біржові угоди, бан­кинг, дилинг, лізинг, факторинг та інші. Окрім того, до комерційних опера­цій належать операції неторгового характеру: послуги (в тому числі транспор­тні та посередницькі), туризм, страхування, банківські операції, фінансо­во-розрахункові операції, які здійснюються на рівні міжнародної торгівлі.

Суб'єктів господарської діяльності, які здійснюють зовнішньоторго­вельні операції можна поділити на експортерів та імпортерів, а також спеціалізованих посередників. Розрізняють такі типи посередників: бро­кери або прості посередники, комісіонери, консигнатори, повірені посе­редники, торговельні агенти, дилери.

Керівники та спеціалісти підприємства, що виходить на зовнішні ринки, мають знати особливості сучасної системи міжнародної торгівлі. До найбільш важливих з них відносять такі особливості: інтернаціоналізація світового господарства та нові пріоритети міжнародного маркетингу у зв'язку зі швидким зростанням торгівлі; становлення міжнародної фінан­сової системи, що забезпечує вільну конвертованість валют; відкриття нових великих ринків; зростання кількості торгових бар'єрів для захисту внутрішніх ринків від іноземної конкуренції. У теперішній час товарна структура міжнародної торгівлі демонструє явну перевагу наукоємких, технологічно насичених промислових виробів, що складають все більшу частку вимито товарообміну. Провідною тенденцією стало зростання обміну послугами, насамперед фінансовими та інформаційними, а також такими послугами як туризм, транспорт, інжиніринг. Слід відзначити, що у сучас­них умовах переважна частина міжнародного обміну припадає на промислово розвинені країни зі схожими факторними характеристиками. Зростає роль набутих переваг, пов'язаних з випереджаючою розробкою та впровадження нових технологій. Згідно з теорією "подібності країн" розвинута країна в цій ситуації має більшу можливість пристосувати свої товари до ринків схожих країн. У теперішній час спостерігається суттєве підвищення ролі міжнародного обміну всередині багатонаціональних фірм. Міжнародні комерційні операції поділяються на основні та допоміжні.

Основними видами міжнародних комерційних операцій є експортно-імпортні операції. Різновидом експортно-імпортних операцій є реекспорт, який передбачає зворотний вивіз з-за кордону раніше ввезеного товару без будь-якої переробки, і реімпорт - ввезення раніш вивезеного товару, що також не підлягав переробці. Розрізняють прямий та непрямий експорт. Прямий експорт - це реалізація фірмою-виробником своїх експортних товарів та послуг самостійно. Непрямий експорт має місце тоді, коли товари реалізуються за допомогою посередників. Прямий експорт розши­рює ринок підприємства, але при цьому дуже ускладнюється здійснення усіх функцій маркетингу та менеджменту міжнародної фірми. Тому при певних умовах є доцільним використовувати непрямий експорт та форму експортної кооперації.

До основних комерційних операцій належать такі: обмін продукцією в матеріально-речовій формі, обмін науково-технічними знаннями (пате­нт ліцензії, ноу-хау), обмін технічними послугами (консультативна та будівельна інженерія, оренда, міжнародний туризм та інше). До операцій, що забезпечують міжнародний товарообіг (допоміжних операцій), вклю­чити, операції з міжнародних розрахунків, операції з міжнародних перевезень вантажів, транспортно-експедиторські операції, операції зі страхування вантажів, операції із зберігання вантажів.

Необхідність забезпечення безперервності процесу виробництва та розподілу товарів вимагає встановлення надійних і стабільних господарсь­ких зв'язків з постачальниками матеріальних ресурсів, з одного боку, та споживачами продукції - з іншого. У виконанні цього завдання беруть участь посередники. Торговельне посередництво - досить широке поняття і містить у собі значне коло послуг, зокрема з пошуку закордонного контрагента, підготовки і укладання угод. У міжнародній торгівлі велике число угод укладається за допомогою посередників.

Основні методи здійснення зовнішньоторговельних опе­рацій

Залежно від предмета і характеру здійснення зовнішньоторговель­них операцій існують різноманітні форми торгівлі.

1. Торгівля готовою продукцією, тобто призначеною та придатною для безпосереднього кінцевого споживання. Вона здійснюється або за світо­вими, або за договірними цінами безпосередньо виробником чи через рі­зних посередників. Можливе доопрацювання продукції перед продажем з урахуванням інтересів імпортера, а також обслуговування після продажу.

2. Торгівля продукцією в розібраному вигляді, її імпорт, як правило, оподатковується митом за зниженими тарифами, що дозволяє "обходити" високі митні ставки на ввезення готової продукції. Торгівля продукцією в розібраному вигляді виправдана, якщо її монтування за кордоном дозволяє одержати великий прибуток за рахунок використання місцевої дешевої робочої сили ("викруткові технології"), більш пільгового оподаткування, більш низької оренди землі тощо. Варто мати на увазі, що експорт низки товарів у зібраному вигляді просто об'єктивно неможливий (реактори, портові крани та ін.).

3. Зустрічні поставки - експортно-імпортні операції, при виконанні яких експортери зобов'язуються придбати в імпортерів товари на части­ну або повну вартість експортованої продукції, їхні найважливіші різновиди:

бартерні операції передбачають безвалютний, збалансований, заснований на вартісній оцінці обмін товарами за договірними або світовими цінами, їх причиною є відсутність у партнерів конвертованої валюти;

викуп застарілої продукції при збуті більш сучасних моделей і модифікацій;

операції з давальницькою сировиною передбачають переробку закордонної сировини чи відходів із наступними розрахунками продуктами їхньої переробки.

В усіх випадках необхідна вартісна оцінка продукції, що передається, Це потрібно для митного обліку, для визначення сум страхових виплат у випадку втрати товарів Штрафні санкції при цьому здійснюються через скорочення або збільшення поставок.

4. Постачання комплектного устаткування. Поставляються технологічні комплекси з повним комплектом послуг з їхнього проектування, спорудження, налагодження, підготовки до експлуатації в місцевих умовах. Нині більш поширена практика здачі об'єктів "під ключ", що передбачає оплату після прийняття їхнім замовником.

5. Торгівля ліцензіями. Мова йде про надання на певних умовах якомусь, суб'єкту прав на використання винаходів, "ноу-хау" і т.д. протягом визначеного терміну за відповідну винагороду. Якщо технічні нововведення не захищені патентом, то мова йде про безпатентну ліцензію. Найбільш поширеними стали ліцензійні угоди, що передбачають комплексний міжнародний технологічний обмін з наданням "ноу-хау", інших послуг.

6 Подорожі, туризм і транспорт. Надходження від транспортування товарів і туризму можуть стати важливим джерелом прибутку для міжнародних агентств повітряних сполучень, компаній морських перевезень, агентств з попереднього бронювання квитків і місць, а також готелів.

7. Міжнародний лізинг - надання в довгострокову оренду (на термін понад 12 місяців) виробничого устаткування, транспортних засобів, комп’ютерної техніки, складських приміщень. Тим самим орендар, що не володіє валютними коштами для придбання відповідного об'єкта в повну власність одержує можливість його експлуатації. Відповідно до правил Міжнародного валютного фонду зобов'язання, що випливають із лізингу, не включаються в обсяг зовнішньої заборгованості.

Комерційні операції міжнародних корпорацій мають певні особливості.. Перша з них полягає в тому, що торговельні операції являють собою завершальну, обслуговуючу фазу міжнародного бізнесу, яка дозволяє реалізувати цінності корпорації у вигляді вироблених товарів, послуг, виконаних робіт. Переважна більшість провідних транснаціональних корпорацій самостійно створюють нові продукти, організують їх виробництво, використовуючи міжнародну кооперацію, а лише після цього здійснюють торговельні операції. Тому доходи від таких операцій реалізують додаткові вартості, створені на попередніх фазах бізнесу.

По-друге, комерційні операції міжнародних корпорацій здійснюються у багатьох валютах, що дозволяє знизити їх ризикованість і підвищити прибутковість. Однак це потребує ретельного узгодження торговельних і фінансових аспектів міжнародного бізнесу.

По-третє, міжнародні корпорації мають значну кількість варіантів організації торговельних операцій, адже провідні корпорації можуть продавати готову продукцію, напівфабрикати, ліцензії, патенти, вдаватись до лізингу устаткування, франчайзингу і т. д. Це потребує від менеджменту корпорацій використання сучасних інструментів порівняльного аналізу під час формування планів продажу.

По-четверте, міжнародні корпорації у своїй торговельній діяльності спираються на розгалужену мережу посередників — оптових і роздрібних компаній. З одного боку, це спрощує процес продажу і зменшує зусилля на просування товарів, скорочує потребу в обігових коштах і підвищує рентабельність бізнесу. З іншого боку, виникає загроза послаблення зворотного зв'язку між кінцевим споживачем і корпорацією. Тому корпораціям доводиться підтримувати належне співвідношення між власними продажами і поставками посередника на всіх національних ринках.

По-п'яте, торговельні операції здійснюються на багатьох національних ринках, які мають численні відмінності як у вимогах до товарів (послуг), так і в методах продажу. Ці відмінності повинні оперативно і ретельно враховуватись на попередніх фазах бізнесу.

2. План практичного заняття