Тема 8. Регулювання міжнародної економічної діяльності

8.1. Методичні поради до вивчення теми

Ефективність МЕД держави визначається певним комплексом факторів, які можуть бути пов’язані із застосуванням тих, чи інших методів макроекономічного регулювання.

Коли йдеться про роль держави в регулюванні її міжнародної діяльності, про ступінь її втручання в економічні процеси, то інтерес викликає саме зв'язок між державою та її міжнародноекономічним сектором. Цей зв’язок передбачає два взаємообумовлюючі вектори впливу:

1. Вплив міжнародного співробітництва на стан національної економіки.

2. Вплив держави на стан свого міжнародного сектора;

1). Вплив міжнародного співробітництва на стан національної економіки відбувається за кількома напрямками:

• Забезпечення національної економіки нетиповими чи дефіцитними послугами та товарами;

• Підвищення рівня розвитку національної економіки через розвиток спеціалізації, обмін факторами виробництва, поєднанню економічних потенціалів різних країн;

• Демонстрація більш ефективного механізму функціонування економіки певної країни, яка стимулює розвиток менш ефективної національної;

• Передача технологій та методик організації виробництва, поширення сучасного менеджменту;

• Фінансово-кредитне та грошове балансування економіки.

2). Вплив держави на міжнародне співробітництво може відбуватися за такими напрямками:

• вироблення зовнішньоноекономічної політики та її реалізація (регулювання державою характеру міжнародної торгівлі, руху капіталів, переміщення робочої сили, валютно-фінансових відносин та ін.);

• вплив держави на характер міжнародного співробітництва через регулювання стану економіки в цілому (підвищення економічного потенціалу, технічна модернізація та ін.).

Подібний вплив з боку держави може здійснюватися при допомозі певного інструментарію, а саме:

• інструментів прямого впливу – засобів економічної політики уряду, за допомогою яких здійснюються конкретні економічні дії.

• інструментів непрямого впливу – це маніпуляції з валютним курсом, митними ставками, податками, тощо. Головним інструментом непрямої дії є митні тарифи та платежі.

Якщо говорити про відкриту модель економіки України, то вона повинна відображати дві взаємообумовлюючі складові:

1. Довгострокові пріоритети та цілі національного розвитку.

2. 2. Враховувати реальні можливості вітчизняної економіки, її місце в системі спеціалізації та можливості щодо отримання певної частини світового доходу (конкурентоспроможність).

Конкурентоспроможність національної економіки пропонується розуміти як стан і потенційну можливість національної економіки забезпечувати ефективність виробничих процесів і добробут громадян на основі формування і використання конкурентних переваг країни.

Конкурентоспроможність України. Глобальний індекс конкурентоспроможності (ГІК) - був розроблений для оцінки потенціалу зростання країн у середньостроковій та довгостроковій перспективі, з огляду на поточний рівень розвитку та усвідомлюючи той факт, що конкурентоспроможність – це набір установ, політик і факторів, які визначають рівень продуктивності країни.

ГІК оцінюється за 7-бальною системою, на основі аналізу 12 складових, які, беруть до уваги зважене середнє значення великої кількості різних компонентів, кожний з яких стосується одного з аспектів конкурентоспроможності. Досліджувалися 142 країни світу.

ВЕФ почав розраховувати Глобальний індекс конкурентоспроможності (ГІК) у 1979 році. Україна була включена до рейтингу в 1997 році.

Індекс складається з 12 субіндексів:

Складова 1: Державні, суспільні та приватні установи.

Складова 2: Інфраструктура.

Складова 3: Макроекономічна стабільність.

Складова 4: Охорона здоров'я та початкова освіта.

Складова 5: Вища освіта та професійна підготовка.

Складова 6: Ефективність ринку товарів та послуг.

Складова 7: Ефективність ринку праці.

Складова 8: Розвиненість фінансового ринку.

Складова 9: Оснащеність новітніми технологіями (технологічна готовність).

Складова 10: Розмір ринку

Складова 11: Рівень розвитку бізнесу.

Складова 12: Іновації 1