Наслідки діяльності тнк

Загалом можна відзначити як позитивні, так і негативні наслідки впливу ТНК на світову економіку.

Позитивними результатами діяльності тнк є:

1) поширення новітніх технологій і техніки шляхом їх вивезення та впровадження у філіях і відділеннях ТНК різних країн світу;

2) поступове підвищення рівня розвитку економіки приймаючих (особливо відсталих) країн за рахунок надання їм коштів на модернізацію промисловості та інфраструктури, а також удосконалення кваліфікації їх трудових ресурсів;

3) зміцнення міжнародних зв’язків і контактів на базі поглиблення міжнародних поділу та кооперації праці, розширення світової торгівлі та валютно-фінансових операцій між країнами та регіонами;

4) оптимізація розміщення виробництва, руху капіталу, динаміки та структури світової економіки;

5) забезпечення зайнятості та вищих доходів місцевого населення, стимулювання міжнародної трудової міграції;

6) сприяння світовій і регіональній економічній інтеграції.

Сприятливість інвестиційного клімату для транснаціоналізації економіки спричиняє не тільки позитивний приплив капіталу в країну, а й негативні аспекти нестиковки діяльності ТНК

До негативних наслідків діяльності ТНК можна віднести:

1) втручання у політичну та економічну діяльність приймаючих країн з метою впливу на їх орієнтацію;

2) перешкоджання реалізації національної економічної політики, якщо вона суперечить інтересам доменів ТНК;

3) використання «ножиць цін» на технології та продукти традиційного виробництва ТНК для пограбування держав, які розвиваються;

3) вилучення частини доходів, які належать за законом країні базування філій ТНК, через трансфертні ціни та податкові гавані;

4) дестабілізацію внутрішніх ринків;

5) хижацьке ставлення до природних ресурсів країн розміщення філій ТНК;

6) пограбування слаборозвинутих держав шляхом монополізації їх внутрішніх ринків і цін, переманювання висококваліфікованих спеціалістів та багато інших.

Державне регулювання інвестиційного клімату в Україні стосовно реально існуючої транснаціоналізації економіки нині схильне до визнання пріоритетним лише позитивні фактори залучення прямих інвестицій ТНК і тому реалізує заходи для підвищення сприятливості інвестиційного клімату.

Для України, доцільною є державна політика використання переваг транснаціоналізації економіки із одночасним захистом національного виробника у визначених галузях і створення передумов виходу українських компаній на закордонні ринки.

Міжнародні валютно-фінансові відносини — це сукупність валют­но-грошових і розрахунково-кредитних зв'язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Основною цільо­вою функцією цих відносин є забезпечення необхідних умов для процесу відтворення у рамках світового господарства та обслуговування світогосподарських зв'язків.

Найважливі­шим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система. Розрізняють національну та світову валютні системи.

Світова валютна система — це закріплена міжурядовими угодами форма організації валютних відносин. Основними її завданнями є сприяння міжнародному валютному співробітництву, зростанню міжнародної торгівлі, створенню системи багатосторонніх розрахунків.

Світова валютна система активно взаємодіє з національними, утворюючи єдину цілісну систему міжнародних валютних відносин.

Національна валютна система України — це форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійсню­ються міжнародні розрахунки, утворюються та використову­ються валютні кошти держави.

Міжнародне фінансове співробітництво, обумовлює використання валютних відносин та відповідних функцій держави з їх регулювання, що здійснюється у формі валютної політики.

Валютна політика України — це сукупність здійснюваних державою економічних, організаційних та правових заходів у сфері валютних відносин з метою розвитку національної економіки.

Валютна політика може бути двох основних видів: поточна (короткострокова) і структурна (довгострокова).

Поточна валютна політика — це сукупність заходів центрального банку щодо оперативного впливу на динаміку обмінного курсу, кон’юнктуру валютного ринку, обсяги валютних операцій у країні.

Основними цілями поточної валютної політики є забезпечення рівноваги платіжного балансу, стабільного рівня валютного курсу та створення сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності.

Структурна валютна політика — це сукупність заходів міждержавного регулювання валютних відносин, направлених на забезпечення довгострокових структурних змін у світовій валютній системі.

Вона визначає такі найважливіші елементи світової валютної системи, як роль золота і резервних валют у міжнародних розрахунках, режими валютних курсів, функції міжнародних валютно-кредитних організацій.

Практична реалізація валютної політики, здійснюється через валютне регулювання та валютний контроль.

Валютне регулювання — це діяльність держави, щодо проведення законодавчих, економічних та організаційних заходів, які визначають порядок здійснення операцій з валютними цінностями на території країни. В Україні головним виконавчим органом валютного регулювання є Національний банк України.

Валютний контроль — це сукупність заходів, спрямованих на забезпечення виконання встановлених державою законів, норм і правил проведення валютних операцій.

Згідно з чинним законодавством України всі валютні операції за участі резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. В Україні основними державними органами, що мають повноваження у сфері валютного регулювання, є такі: 1) Національний банк України – має провідне місце; 2) Кабінет Міністрів України; 3) Державна податкова адміністрація України; 4)  Державна митна служба України, 5) уповноважені банки.

Зростаюча залежність України від світової фінансової системи стала причиною поширення на її економіку низки кризових явищ, оскільки участь країниу свтовій ФС з одного боку робить можливим доступ до світових інвестицій коштів, а з іншого - робить економіку вразливою до коливань процентних ставок, валютних курсів і обумовлює додаткові ризики у випадку стрімких відтоків іноземних капіталів, що може призвести до дестабілізації економіки - втрати економікою рівня стабільного та стійкого розвитку.

Глобалізація фінансових ринків полягає в посиленні їх ролі в процесі руху фінансових ресурсів між країнами, що супроводжується зростанням міжнародної мережі фінансових організацій та виникненням змін в їхній структурі управління.

Специфічним наслідком глобалізації міжнародних фінансових ринків є світові фінансові кризи. Передумовою виникнення таких криз є невідповідність між економічними реаліями в країні та економічною політикою її уряду, а фінансова глобалізація є механізмом, який не тільки перетворює цю невідповідність на кризу, а й сприяє її розповсюдженню на інші країни світу.

Саме глобалізація фінансових ринків та співробітництво країн, особливо, тих, що розвиваються, з міжнародними валютно-фінансовими установами, державами-кредиторами та приватними кредиторами може призвести до таких негативних наслідків як невиконання країною своїх боргових зобов’язань, тобто такого явища як зовнішній борг.

Зовнішній борг — це сума зобов’язань країни перед зовнішніми кредиторами за непогашеними зовнішніми позиками та несплаченими за ними процентами.

Боргові зобов’язання з терміном погашення понад рік називають довгостроковими, з терміном погашення протягом поточного року — короткостроковими.

За типом позичальника зовнішні боргові зобов’язання бувають державні, гарантовані державою та приватні.

Державний борг виникає в разі, коли зовнішніми кредиторами є уряди інших країн, центральні банки, інші урядові інститути, міжнародні фінансові організації.

Борг, гарантований державою, — це борг приватних банків, компаній тощо, гарантом сплати якого є держава в особі певних офіційних інститутів.

Приватний борг — борг приватних фірм, копаній, банків тощо, який не гарантований державою.