Тема 12. Аналіз інвестиційної активності підприємств.

12.1. Методичні поради до вивчення теми

Під інвестиціями розуміють сукупність витрат, що реалізую­ться у формі довгострокових вкладень капіталу в будь-яке під­приємство.

Інвестування являє собою обмін задоволення сьогоднішньої потреби на очікування задовольнити її в майбутньому за допомо­гою інвестиційних благ. Інвестиції здійснюються з метою отри­мання результату — кількісного (доходу) або якісного (наприк­лад, вирішення екологічних проблем).

Для прийняття рішення про довгострокове вкладення капіталу необхідно мати інформацію, що підтверджує два основні припу­щення:

* вкладені кошти будуть повністю відшкодовані;

* прибуток, отриманий від даної операції, буде достатньо ве­ликий, щоб компенсувати тимчасову відмову від використання коштів, а також ризик, що виникає внаслідок невизначеності кін­цевого результату.

За законодавством України, всі інвестиції поділяються на ка­пітальні та фінансові. Під капітальними інвестиціями розумі­ють вкладення грошей в основні засоби (будинки, споруди, інші об'єкти нерухомої власності) та нематеріальні активи, а під фінансовими інвестиціями — вкладення грошей у придбання корпора­тивних прав, цінних паперів, інших фінансових інструментів.

Найчастіше інвестиції класифікують за стратегією, видами, функціями, об'єктом, за строком.

Інвестиційний проект — це діяльність, захід, що передбачає здійснення комплексу будь-яких дій, які забезпечують досягнен­ня певних цілей (отримання певних результатів).

Форми й зміст інвестиційних проектів можуть бути різноманіт­ними — від плану будівництва нового підприємства до оцінки доцільності придбання нерухомого майна. Але в будь-якому разі існує тимчасовий лаг між моментом початку інвестування й мо­ментом, коли проект починає приносити дохід. Відповідно, перш ніж вкладати в проект гроші, необхідно провести його комплекс­ну експертизу, щоб довести доцільність і можливість здійснення, а також оцінити ефективність у технічному, комерційному, соці­альному, екологічному, фінансовому аспектах.

У спеціальній літературі інвестиційні проекти класифікують за:

• ступенем обов'язковості;

• строковістю;

• ступенем пов'язаності;

• величиною інвестицій;

• типом кінцевого результату;

• ступенем ризику.

Стадії адміністрування інвестиційної діяльності включають:

* планування: формулювання мети, дослідження ризику та ідентифікація можливих проектів, економічна оцінка, розгляд варіантів в умовах різних обмежень, формування інвестиційного портфеля;

* реалізація проекту: фаза інвестування, фаза дії (виробниц­тво, збут, витрати, фінансування), фаза ліквідації наслідків проекту;

* контроль: у процесі інвестування, у процесі дії, у процесі лі­квідації;

* оцінка та аналіз відповідності отриманих цілей обраним.

Інвестиційна політика підприємства передбачає:

— формування довгострокових цілей його діяльності;

— пошук нових перспективних сфер застосування вільного капіталу;

—розроблення інженерно-технологічних, маркетингових та фінансових прогнозів;

— підготовку бюджету капіталовкладень; —оцінку альтернативних проектів;

—оцінку наслідків реалізації попередніх проектів.

Критичними моментами в процесі формування бюджету капі­таловкладень є:

— прогнозування обсягів реалізації з урахуванням можливого попиту на продукцію, оскільки більшість проектів пов'язана з додатковим випуском продукції;

—оцінка надходження грошових коштів за роками;

— оцінка доступності необхідних джерел фінансування;

— оцінка прийнятного значення ціни капіталу, який викорис­товують як коефіцієнт дисконтування.

Визначення ефективності інвестиційних проектів передбачає оцінку таких його аспектів:

1) реалізованості проекту, тобто перевірка дотримання всіх реально існуючих обмежень технічного, екологічного, фінансо­вого характеру;

2) потенційної доцільності реалізації проекту, його абсолют­ної ефективності, тобто перевірку умов, відповідно до яких сукуп­ні результати за проектом перевищують необхідні витрати всіх видів;

3) порівняльної ефективності проекту, тобто оцінка переваг даного проекту порівняно з альтернативними.

Оцінка ефективності інвестиційних проектів здійснюється в кілька етапів.

На першому етапі порівнюється рентабельність інвестиційно­го проекту з середнім відсотком банківського кредиту. Мета та­кого порівняння — пошук альтернативних, більш вигідних на­прямків вкладень капіталу.

На другому етапі порівнюється рентабельність інвестиційного проекту з середнім темпом інфляції в країні. Мета такого порів­няння — мінімізація втрат грошових коштів від інфляції.

На третьому етапі проекти порівнюються за обсягом необ­хідних інвестицій. Мета такого порівняння — мінімізація потре­би в кредитах, вибір менш капіталомісткого варіанта проекту.

На четвертому етапі оцінюються проекти за обраними кри­теріями ефективності з метою вибору варіанта, що відповідає не­обхідному критерію ефективності.

На п'ятому етапі оцінюється стабільність щорічних надхо­джень від реалізації проекту.

До обов'язкових умов інвести­ційного аналізу відносять:

* оцінку розміру інвестицій або вкладень;

* оцінку доходів, надходжень від інвестицій;

* визначення відсоткової ставки для врахування фактора часу та ризику;

* вибір методів аналізу.

Аналізуючи виробничі інвестиції, необхідно насамперед оці­нити економічну доцільність витрат, які складають вартість пе­редбачуваних інвестицій. Друге завдання — оцінити доходи, грошові надходження від інвестицій.

Щоб оцінити дохідність інвестицій, необхідно визначити:

1) коли буде отримано дохід;

2) яким буде чистий дохід (прибуток);

3) як довго власність приноситиме дохід;

4) якою очікується чиста виручка від продажу власності на­прикінці користування;

5) наскільки велика ймовірність отримання доходу. Відповідь на питання про те, коли буде отримано дохід, ґрун­тується на визначенні строків будівництва та освоєння виробництва.

Методи, що використовуються в аналізі інвестиційної діяль­ності, поділяють на дві групи:

а) ті, що ґрунтуються на дисконтуванні;

б) ті, що ґрунтуються на облікових оцінках.

До методів, що ґрунтуються на дисконтуванні, відносять:

• метод чистого приведеного ефекту;

• метод індексу рентабельності інвестицій;

• метод норми рентабельності інвестицій;

• метод строку окупності інвестицій.

• частку статутного капіталу, яка припада­ла на одну акцію в момент заснування компанії.

Необхідно опрацювати методику розрахунку показників оцінки інвестиційної діяльності (дисципліна „Проектний аналіз”)

Слід наголосити на тому, що аналіз інвестиційної діяльності підприємства не обмежується лише розрахунком кое­фіцієнтів. Для прийняття обґрунтованих управлінських рішень використовують також спеціальні аналітичні методи, які розроб­лені в межах фінансової математики.