специальная селекция

Умови року можуть істотно міняти ранги сортів і гібридів за проявленими ознаками, характером успадкування і мінливості.

Під час вивчення успадкування стійкості до бурої плямистості у стоколосу безостого показано, що розмір пустул збудника хвороби знаходиться під полігенним контролем і чутливість до захворювання домінує або епістатична відносно стійкості.

Завдання і напрями селекції. Нові сорти стоколосу безостого мають відрізнятися високою врожайністю зеленої маси і насіння, бути придатними для сінокісного і сінокісно-пасовищного використання. Сорти, які призначені для осушуваних торф’яників, повинні витримувати затоплення, а для легких ґрунтів – мати високу посухостійкість, стійкість до вилягання; для пасовищного використання – добре відростання та стійкість до випасання і витоптування, високу конкурентну здатність в травосумішах.

В селекції стоколосу безостого застосовуються добори, які базуються на внутрішньовидовому поліморфізмі і генетичній різноманітності рослин в популяціях. Відібрані клони і лінії вивчаються за комбінаційною здатністю для створення гібридних і синтетичних сортів. Може бути використана міжвидова гібридизація та індукований мутагенез.

16.2.4. Тимофіївка

Тимофіївка – це одна з найпоширеніших багаторічних злакових культур, сінокісно-пасовищного використання. В умовах прохолодного і вологого клімату переважає стоколос безостий і грястицю збірну. В основному її висівають у суміші з конюшиною лучною і лядвенцем рогатим.

Систематика і походження. Рід Тимофіївка – Phleum L. вклю-

чає біля 20 видів. У культурі найбільше розповсюдження отримав тільки один – тимофіївка лучна (Phleum pratense L.). Тимофіївка аль-

пійська (Phleum alpinum L.) і степова (Phleum phleoides (L.) Karst.)

представляють інтерес для подальшого вивчення і використання у міжвидових схрещуваннях.

Введена в культуру з природної флори на початку ХVІІІ ст. В природі поширена на луках, лісових галявинах, степових і кам’янистих схилах, найбільше в Лісостепу, на Поліссі, в Карпатах, рідше у степовій частині України. Як культурна рослина вирощується в Європі, інтродукована в Північну Америку і Австралію.

Генетика. Тимофіївка лучна є аутогексаплоїдом (2n= 42). Методом діалельного аналізу у тимофіївки лучної виявлено, що найменший коефіцієнт успадкування складає по зеленій масі 0,33, а сухій речовині – 0,20. Ці ознаки контролюються комплексом генів і ступінь їх фенотипового вираження деякою мірою визначається умовами середовища.

350

Коефіцієнт успадковування висоти рослин тимофіївки лучної – 0,75, довжина суцвіття – 0,54. Варіабельність довжини суцвіття велика – від 9,7 до 18,8 см. Це показує, що можливості збільшення довжини суцвіть селекційним шляхом великі, хоча довжина суцвіть не має значення в підвищенні врожайності зеленої маси, але корелює з масою насіння однієї рослини.

Коефіцієнт успадковування кількості генеративних пагонів невисокий – 0,34, а вегетативних – вищий і складає 0,61. Ці показники генотипової мінливості кількісних ознак варіюють за роками, навіть за вивчення одного і того ж матеріалу. У селекційній роботі з тимофіївкою лучною цінним є високе успадкування ознаки числа вегетативних пагонів, яка має високий коефіцієнт кореляції з кількістю базальних листків (r=0,62). Обидві ці ознаки визначають кормову цінність тимофіївки лучної, особливо пасовищного типу. Коефіцієнт успадковування кількості базальних листків складає 0,41. Це показує, що за селекції в цьому напрямі можна досягти позитивних результатів.

Завдання і напрями селекції. Селекцію необхідно вести на покращення відростання після укосів і випасання, перетравності та інших показників кормової цінності. Потрібні сорти, більш стійкі до посухи і пристосовані рости на осушуваних торф’яниках.

У селекції тимофіївки лучної може бути використаний метод міжвидової гібридизації. Для створення пасовищних сортів доцільно включати в схрещування вид Рh. alpinum L., а більш посухостійких – Ph. phleoides (L.) Karst. В практичній селекції використовується також схрещування відібраних біотипів для створення гетерозисних гібридів і синтетичних сортів. Для покращення вихідного матеріалу за окремими ознаками застосовується метод експериментального мутагенезу.

16.3. Вихідний матеріал для селекції бобових і злакових трав

Основним вихідним матеріалом для селекції багаторічних трав є вітчизняні і зарубіжні селекційні й місцеві сорти, а також дикорослі популяції.

Оскільки місцеві сорти трав сформувались під дією тривалого природного добору і простих методів народної селекції, вони відрізняються високою пристосованістю до вирощування в конкретних грунтово-кліматичних умовах і характеризуються зимо- і посухостійкістю, скоростиглістю, стійкістю до затоплення, засолення і кислотності ґрунтів тощо.

За видовим складом і різноманіттям екотипів територія України, особливо між Дніпром і Дністром, може бути визнаною одним із центрів походження значної кількості видів трав. Зокрема, таких як: види конюшини і лядвенцю; люцерни жовтої, еспарцету піщаного, бурку-

351

ну білого і жовтого; види стоколосу, костриці, мітлиці, тонконогу, тимофіївки, житняку, пирію; грястиці збірної та інші. По більшості з цих видів зустрічаються екотипи від поліських до степових. Цінним вихідним матеріалом є дикорослі популяції зони Карпат і Криму.

Місцеві популяції конюшини лучної, відомі під назвою кряжів, які існують протягом 100 років і більше, до сьогодні є цінним вихідним матеріалом для селекції. В свій час на основі місцевих популяцій (кряжів) були створені сорти конюшини лучної: Волинська місцева, Гадяцька місцева, Закарпатська місцева, Кіцманська місцева, Носівська місцева, Подільська місцева та інші, які десятки років використовувались у виробництві. Із степового екотипу місцевої дикорослої конюшини Донецької області масовим добором був створений сорт Скіф, який характеризувався підвищеною посухостійкістю.

Дикорослі популяції бобових і злакових багаторічних трав мають деякі специфічні господарсько корисні ознаки й властивості, необхідні для лучного і пасовищного використання. Найбільш цінними із них є довголітні, стійкі до тривалого затоплення, зимо-, холодо- і посухостійкі, стійкі до хвороб, пристосовані до визначеного типу ґрунту (кислих, засолених та ін.). Але одночасно вони мають і небажані властивості, до яких належать розтягнутий період цвітіння і плодоутворення, осипання насіння, погана схожість внаслідок твердонасінності і тривалого періоду післязбирального достигання, недостатня відповідність інтенсивним методам землеробства, невисока реакція на удобрення і зрошення тощо. Все це слід враховувати в селекційній роботі. Зазвичай такі форми використовуються як батьківські компоненти за гібридизації, застосовують добір кращих біотипів із дикорослих популяцій та інші методи, що дозволяють виключати негативні генотипи.

На основі дикорослих популяцій в Україні створено багато цінних сортів люцерни посівної і мінливої, конюшини лучної та гібридної, костриці лучної, житняку гребінчастого та ін. Багато дикорослих популяцій і місцевих сортів України послужили вихідним матеріалом для створення селекційних сортів у Росії, Канаді, США та інших країнах. Для збирання насіння дикорослих популяцій трав систематично проводять експедиції Національний генетичний банк рослин України, селекційні установи і ботанічні сади.

Цінний вихідний матеріал, особливо для селекції на швидкий ріст та багатоукісність, стійкість до хвороб і високу якість корму, представляють зарубіжні сорти. Оскільки такі сорти зазвичай характеризуються невисокою зимостійкістю і недостатньою пристосованістю до місцевих умов, їх використовують в селекції переважно при створенні сортів інтенсивного типу для польового травосіяння.

Основні джерела отримання вихідного матеріалу: колекція Національного генетичного банку рослин України (ІР, Харків), яка включає більше 2 тис. зразків багаторічних трав; взаємний обмін насінням між науково-дослідними установами; безпосередній збір місцевих сортів і дикорослих популяцій в природних умовах.

352

16.4. Методи селекції

Селекція кормових культур, зокрема багаторічних трав, принципово відрізняється від зернових та олійних культур, у яких успіх пов’язаний переважно із перерозподілом асимілятів у межах рослинного організму (від листя, стебел, колосових лусок в зерно і олію насіння). Об’єктом селекції багаторічних трав є вегетативна маса рослин, ріст якої залежить від багатьох об’єктивних біологічних і екологічних факторів.

Тому основним завданням селекції кормових рослин, поряд із підвищенням кормової продуктивності, є збільшення їх стійкості до абіотичних стресів – зимостійкості, кислото- і солестійкості, посухостійкості, ґрунтового перезволоження і біотичних факторів – збудників хвороб і фітоценотичного середовища.

Проблемним залишається низький рівень генетичного покращення кормової продуктивності багаторічних бобових і злакових трав через їх біологічні особливості, які гальмують селекційну роботу (поліплоїдія, переважно відкритий тип цвітіння, висока міжгенна взаємодія, багаторічний цикл розвитку, висока генотип-середовищна взаємодія). Використання генів-маркерів ознак кормової продуктивності багаторічних трав є також малоефективним через нестабільності їх прояву за час вегетації.

Все це має відповідний вплив на вибір методів селекції та їх ефективність у схемі селекційного процесу багаторічних трав.

Добір. Штучний добір із природних популяцій тривалий час був основним методом створення сортів багаторічних трав. Водночас він залишається обов’язковим етапом селекційного процесу під час виведення сортів іншими методами (гібридизація, мутагенез, поліплоїдія і т.д.).

Залежно від завдання селекції і складу вихідних популяцій при роботі з багаторічними травами застосовують наступні методи добору: екотиповий, масовий негативний, масовий позитивний, груповий біотиповий та індивідуально-родинний.

Екотиповий добір. Являє собою виділення сортів-популяцій в результаті вивчення дикорослих і місцевих популяцій, які сформувалися під дією природного добору в конкретних екологічних умовах. При цьому вихідна популяція повинна складатися в основному із цінних біотипів.

Масовий негативний добір. Полягає у видаленні всіх забракованих рослин з негативними ознаками і одержання насіння від вільного перезапилення решти рослин. Може використовуватися у поєднанні з екотиповим добором. Такий добір застосовують, якщо в популяції переважають біотипи з комплексом господарсько цінних ознак. Масовий негативний добір проводять в розсадниках з індивідуальним розміщенням рослин.

353

Масовий позитивний добір. Це прямий добір кращих за господарсько корисними ознаками і властивостями рослин, який проводиться із популяцій з відносно невеликою часткою цінних рослин. Відібрані рослини клонують, або ж пересаджують цілими. Розміщують клони або цілі рослини на ізольованих ділянках, де вони перезапилюються. Такий добір проводять зазвичай багаторазово.

Груповий біотиповий добір. Цей метод застосовують під час роботи з популяціями, які складаються із кількох відмінних цінних біотипів, коли формуються групи за визначеними ознаками або кількома ознаками, наприклад, за зимостійкістю, показниками якості тощо. Рослини кожної відібраної групи ізолюють для перезапилення тільки в межах групи і насіння кожної групи збирають окремо.

Індивідуально-родинний добір. Його проводять у разі виявлення в популяціях окремих рослин для закріплення цінних ознак і при створенні самозапилених ліній. Відібрані рослини ізолюють або клонують на ізольованих ділянках. Оскільки більшість багаторічних трав – перехреснозапильні, то після самозапилення зазвичай знижується зав’язування насіння і в потомстві проявляється депресія. Тому перспективним вважається метод періодичного добору, за якого виділення найбільш цінних рослин проводиться періодично на основі інцухту та їх перезапилення.

Гібридизація. В селекції багаторічних трав використовують різні способи гібридизації: природне (спонтанне) перезапилення, вільне (неконтрольоване) перезапилення, обмежене вільне перезапилення і штучне схрещування.

Природне (спонтанне) перезапилення відбувається в природних умовах на межі різних ареалів диких і культурних видів, завдяки схильності більшості видів багаторічних трав до перехресного запилення. Можливі як внутрішньовидові, так і міжвидові схрещування. Таким методом з гібридної популяції, одержаної в результаті спонтанного перезапилення люцерни синьої і жовтої дикорослої, з подальшими доборами, був створений сорт Зайкевич. Встановлені випадки спонтанного перезапилення між різними видами житняку, еспарцету та ін.

Вільне (неконтрольоване) перезапилення відбувається в колекційних та різних селекційних розсадниках випробування гібридів і сортів багаторічних трав. Цей метод широко застосовували на початку селекційної роботи з травами. Зібране з материнських рослин насіння відразу вивчають у конкурсному сортовипробуванні, або ж використовують для оцінювання загальної комбінаційної здатності сортів, виділених біотипів (рослин) і для формування гібридних гетерозисних сортів.

Обмежене вільне перезапилення здійснюється між спеціально пі-

дібраними сортами, біотипами і клонами на просторово ізольованих ділянках у розсадниках спрямованого перезапилення – полікросу.

Штучне схрещування дозволяє контролювати процес запилення і найширше застосовується в селекції багаторічних трав за віддаленої

354

гібридизації, контрольованих насичуючих схрещувань і створення гетерозисних гібридів, а також в генетичних дослідженнях.

Більшість видів багаторічних трав мають високу самонесумісність, і тому можливе штучне схрещування без кастрації. У бобових трав в цьому випадку на відібраних для схрещування суцвіттях в їх середніх і нижніх частинах на початку розкриття залишають 25-30 квіток, а решту видаляють. Для запилення пилок збирають і наносять на приймочку за допомогою вузького шпателя, трубочки, пензлика або сірника, щільно обернутого ватою чи з наклеєною бархаткою. В окремих випадках застосовують схрещування бобових трав з кастрацією, яку проводять у фазі бутона, коли з чашечки виступає 1/3 або 1/2 забарвленого віночка, а пиляки ще незрілі. Тонкою, препарувальною голкою розрізають прапорець, потім човник і оголюють колонку, знімають пиляки, обов’язково підраховуючи їх кількість. Ізолюють суцвіття і через 1-2 дні наносять пилок.

Для успішного проведення гібридизації багаторічних злакових трав потрібно враховувати особливості їх розмноження, оскільки разом з переважно вітрозапильними видами зустрічаються самозапильні (пирій безкореневищний, стоколос м’який), а також апоміктичні види (тонконіг лучний і болотний).

Віддалена гібридизація. Під час схрещування різних видів та родів багаторічних бобових і злакових трав виникають труднощі, аналогічні з віддаленою гібридизацією інших культур, тобто низьке зав’язування насіння, низька життєздатність гібридного насіння, часткова або повна стерильність першого і понижена фертильність пилку подальших поколінь.

За віддаленої гібридизації схрещування проводять у полі або теплиці. Для виконання цього методу в теплиці батьківські форми викопують навесні (тобто після проходження яровизації), клонують і висаджують у посудини або ящики. Після появи суцвіть проводять кастрацію (у ряді випадків кастрація обов’язкова, оскільки за нанесення пилку інших видів і родів у багатьох навіть несумісних трав відбувається самозапилення) та ізоляцію суцвіть. У разі гібридизації без кастрації використовують генетичні маркери – ознаки, які передаються по батьківській лінії, а за схрещування різнохромосомних видів підраховують кількість хромосом у гібридів. Для підвищення схрещуваності переводять диплоїдні види на тетраплоїдний рівень шляхом колхіцинування.

Під час проведення віддалених схрещувань у трав часто використовують метод ембріокультури. Гібридні зародки виділяють у злакових трав на 17-18-й, у бобових – 13-14-й день після запліднення і вирощують у живильному середовищі за спеціальною методикою.

Віддалена гібридизація в селекції багаторічних трав застосовується досить часто для отримання гібридів, пристосованих до певних суворих умов вирощування, надання їм стійкості до хвороб та інших

355

потрібних ознак і властивостей. Так, в Інституті землеробства НААНУ методом міжвидової гібридизації злакових трав вдалося поєднати добре розвинену кормову масу пажитниці з високою морозостійкістю і багаторічним використанням костриці. Були одержані міжвидові пажитнице-кострицеві гібриди, на основі яких створені сорти Володар, Ярослав гібридний, Мирослав та інші.

Створення синтетичних і складногібридних сортів-популяцій.

Обмежене вільне перезапилення широко використовують за створення штучних складногібридних (полікросних) сортів-популяцій багаторічних трав. Цим методом створено низку сортів люцерни, конюшини, злакових трав.

Залежно від завдання селекції і біологічних особливостей вихідного матеріалу застосовують різні методи створення складногібридних популяцій: еволюційний, еколого-географічний, періодичного добору та ін.

Еволюційний метод. Цей спосіб створення синтетичних складногібридних популяцій одержав найбільше розповсюдження. Він включає перезапилення біотипів, клонів, інцухт-ліній, відібраних за комплексом ознак з одного або декількох сортів. Цінність синтетичного сорту значною мірою залежить від загальної комбінаційної здатності батьківських форм, яку заздалегідь визначають методом діалельних схрещувань, топкросу і полікросу. В селекції багаторічних трав для оцінювання загальної комбінаційної здатності на перших етапах селекційного процесу застосовують в основному метод полікросу, який дозволяє виділяти 20-30 % клонів з високою комбінаційною здатністю і формувати гетерозисні популяції. Як тестер за полікросу найчастіше використовують механічну суміш насіння всіх випробуваних зразків.

У розсаднику полікросу насіння кожного номера, що вивчається, збирають роздільно і висівають у спеціальному розсаднику для оцінювання загальної комбінаційної здатності за врожаєм зеленої і пові- тряно-сухої маси та іншими господарсько цінними ознаками (висота, облистяність, пошкодження хворобами, стійкість до раннього скошування і т.д.). При цьому застосовують різні способи сівби (суцільний, широкорядний, гніздовий) на ділянках площею 5-15м2 в тричотириразовому повтореннях. Через 8-10 номерів розміщують стандарт. Після оцінювання кращі зразки, клони, лінії пересаджують з розсадника полікросу на нову ізольовану ділянку, де вони перезапилюються між собою. Насіння збирають разом і одержують перше покоління нового синтетичного сорту (Syn1). Вивчення і оцінювання синтетичного сорту проводять до Syn3-Syn4 і за кращих порівняно із стандартом показників його передають на державне випробування.

За формування синтетичних сортів певне значення має мінімальне число популяцій біотипів, клонів, ліній, оскільки це важливо для зниження або повного виключення депресії від інбридингу. Оптимальне

356

число вихідних компонентів залежить від їх походження, генотипу, завдань селекції і коливається від 3 до 15.

Еколого-географічний метод. Цей метод створення складногібридних популяцій вважається частиною еволюційного. Відмітна особливість його полягає у використанні як вихідного матеріалу для перезапилення цінних популяцій, що розрізняються за екологогеографічним принципом (а не окремих виділених біотипів, ліній, клонів, як за еволюційного методу). У ряді випадків відмічається, що за міжекотипових схрещувань гетерозис може зберігатися або навіть зростати в подальших поколіннях.

Прикладом сортів, отриманих в результаті вільного одноразового, дворазового або багаторазового перезапилення спеціально підібраних популяцій в Інституті кормів НААНУ, можуть слугувати у люцерни посівної – Регіна і конюшини лучної – Анітра.

Метод періодичного добору, або метод резервів (половинок). При створенні синтетичних популяцій цей метод застосовують в тих випадках, коли основним напрямом селекції є поліпшення якості хімічного складу рослин і його частин. Оскільки напрями штучного і природного добору не співпадають за селекції на зміну хімічного складу, необхідна перевірка відібраних компонентів популяції за потомством. Після такої перевірки кращі сім’ї відбирають для сівби на полікросній ізольованій ділянці. Тут же висівають насіння резервів, тобто оригінальне насіння, яке висівали в розсадниках першого і другого років вивчення. У цьому розсаднику проводять негативні добори.

Створення гетерозисних гібридів. У виробництві в Україні поки що немає зареєстрованих гетерозисних гібридів багаторічних трав, але в деяких селекційних установах НААНУ (Інститут кормів, Інститут землеробства, Селекційно-генетичний інститут) проводяться дослідження, спрямовані на створення й вивчення стерильних і фертильних ліній люцерни, конюшини та інших трав, вивчення їх комбінаційної здатності й отримання високогетерозисних гібридів, травостої яких мають суттєво перевищувати за кормовою продуктивністю вирощувані сорти.

Створення гібридів шляхом використання чоловічої стерильності забезпечує 75-80 % гібридності, сортів-синтетиків на основі генотипів з підвищеним рівнем самонесумісності – 50-70 %.

Мутагенез і поліплоїдія. З метою створення вихідного матеріалу для селекції багаторічних трав останніми роками застосовують деякі мутагенні чинники (теплові нейтрони, рентгенівське і лазерне випромінювання, хімічні мутагени, з яких найбільш ефективні нітрозометилсечовина, нітрозоетилсечовина, диметилсульфат).

Оскільки багаторічні трави – переважно перехреснозапильні культури, виділення мутантних форм можливе після самозапилення М1 під ізолятором або на ізольованій ділянці. В М2 відібрані рослини перезапилюються в межах сім’ї, а в М3 у деяких випадках здійсню-

357

ють вільне перезапилення в межах груп сімей, відібраних за загальними господарсько корисними і морфологічними ознаками. Для розмноження цінних мутантів застосовують вегетативне розмноження – клонування, живцювання і т.д.

Цінні за окремими ознаками мутантні форми використовують для гібридизації і створення нових сортів.

Вважається перспективним використання поліплоїдії у таких трав як еспарцет піщаний, райграс пасовищний, пажитниця багатоквіткова, райграс високий, тимофіївка лучна, житняк гребінчастий, пирій безкореневищний. Вони мають невисокий рівень плоїдності (в основному диплоїди), тому позитивно реагують на поліплоїдизацію. Вирощувані сорти люцерни належать до тетраплоїдних видів (2n=32), тому в селекції застосовують поліплоїдизацію диплоїдних видів для покращення їх схрещування з тетраплоїдами. Аналогічний прийом використовують під час проведення міжвидових і міжродових схрещувань у деяких злакових багаторічних трав.

Вселекції конюшини лучної отримують в основному мітотичні поліплоїдні форми шляхом обробки водним розчином колхіцину проростків, зануренням точок росту 7-10-денних проростків у розчині колхіцину, або пророщуванням насіння в ньому. Для отримання мейотичних тетраплоїдів застосовують запилення диабо триплоїдних генотипів пилком тетраплоїдних форм. При цьому мейотичні тетраплоїди будуть мати більш високий рівень плодоутворення. Таким методом в Інституті землеробства створені сорти тетраплоїдної конюшини Кумач і Поліс, які характеризуються високою кормовою продуктивністю, особливо у західних регіонах України.

16.5.Методика і техніка селекційного процесу

Вметодиці і техніці селекційного процесу багаторічних трав багато специфіки порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами.

Основною особливістю є те, що оцінювання проводять двома паралельними методами: в розсадниках з індивідуальним розміщенням рослин і в суцільних травостоях, близьких за структурою до виробничих.

Селекційні розсадники (добору, гібридні, поліплоїдні, клонові), іноді розсадники вихідного матеріалу, закладають з індивідуальним розміщенням рослин. Оцінювання в них проводять, в основному, окомірно по окремих рослинах за дев’ятибальною шкалою. Тільки за найбільш перспективними номерами або рослинами проводять прямий облік із зважуванням, вимірюванням, аналізами, з перерахунком показників на одну рослину.

Кожному етапу руху селекційного матеріалу в цих розсадниках відповідає паралельне оцінювання перспективних номерів у контрольному розсаднику, попередньому і конкурсному сортовипробуваннях.

358

Їх сівбу проводять суцільним способом, в чистому вигляді або в травосумішці. Склад травосумішки і норму висіву кожного компонента встановлюють згідно з прийнятими рекомендаціями для конкретної зони. Для оцінювання насіннєвої продуктивності, розпочинаючи з контрольного розсадника, паралельно закладаються насіннєві травостої. Спосіб сівби і норма висіву окремих видів трав встановлюється згідно з відповідними технологіями вирощування їх на насіння. Випробування проводять за різних розмірів облікової площі. На перших етапах в контрольному розсаднику достатня площа ділянки 3-5 кв.м. За оцінювання включають велику кількість номерів (декілька десятків), що розвантажує наступні етапи: в попереднє сортовипробування поступає 20-25 номерів за облікової площі ділянки 8-10 кв.м; в конкурсному сортовипробуванні – 5-8 номерів, за облікової площі ділянки 10-15 кв.м. Повторність ділянок для контрольного розсадника – 2-3, попереднього

– 3-4 і конкурсного сортовипробування – 4-5. Кращі за продуктивністю номери контрольного розсадника за наявності достатньої кількості насіння можуть бути висіяні відразу ж у конкурсному сортовипробуванні. Закладання конкурсного сортовипробування кожного сорту повторюють не менше двох разів при 2-3 і більшій кількості років використання травостою кожного циклу.

При оцінюванні селекційного матеріалу на заключних етапах сортовипробування слід дотримуватись Методики державного випробування сортів рослин на придатність до поширення в Україні.

16.6. Методи оцінювання селекційного матеріалу

Оцінювання врожайності зеленої маси проводять за кожного укосу прямим зважуванням всієї зеленої маси з ділянки відразу ж після скошування і взяття пробного снопа. Пробний сніп беруть із кількох площадок (0,25-0,5 м2) по всій ділянці, як правило, з двох несуміжних повторень масою 0,5-2 кг. Його просушують до постійної повітряно-сухої маси в марлевих мішках, проводять визначення маси сухої речовини, вагового аналізу облистяності, аналізу ботанічного складу в травосумішках і забур’яненості.

При сінокісному використанні сортів облік урожаю зеленої маси проводять у період фази бутонізації – початок цвітіння для бобових і початок колосіння – злаків; за пасовищного використання – на початку пасовищної стиглості (висота травостою 15-20 см). Для одержання високобілкових кормів за багатоукісного використання бобові скошують у фазу початок бутонізації, злакові – початок виколошування суцвіття. Календарний облік урожаю проводять тільки за настання відповідних фаз по сортах.

Під час обліку врожаю окремих рослин в розсадниках добору з індивідуальним розміщенням рослин зважують зелену масу кожної

359