Імуностимулювальна терапія

Суть цього різновиду патогенетичної терапії - застосування препа­ ратів, дія яких спрямована на активізацію функцій імунної системи. Ре­ човини, які нормалізують її роботу, називаються імуномодуляторами (modulatio - зміна стану), або імунокоректорами (соrectio - поправлян­ ня, виправлення). Застосування імунотропних препаратів може переслі­ дувати різну мету: відновлення пригнічених функцій імунної системи; профілактика різних хвороб за імунодефіцитного стану (ІДС), тобто ста­ ну, коли організм не в змозі реагувати повноцінною імунною відповіддю на антиген; підвищення імунного захисту організму за хвороб, що су­ проводжуються розвитком імунодефіцитного стану; посилення дії інших препаратів, наприклад вакцин, які впливають на функцію імунної систе­ ми; підвищення ефективності дії лікарських засобів. Необхідність засто­ сування імуностимуляторів виникає здебільшого за розвитку імунодефі­ цитного стану, який залежно від причин може бути первинним, або уро­ дженим; віковим, або фізіологічним і вторинним, або набутим.

Під первинними імунодефіцитами розуміють генетично зумовлену нездатність окремих ланок імунної системи брати ефективну участь в імунній відповіді. Вони мають чітко виражений спадковий характер.

Вікові, або фізіологічні імунодефіцити пов'язані з особливостями функціонування імунної системи залежно від віку тварин. Фахівці ветеринарної медицини найчастіше спостерігають їх у молодняку раннього віку. Вони більше виражені у два вікові періоди: у перший день після народження (перша фаза) і на 2-3-му тижнях життя (друга фаза), менше - в період відлучення поросят від свиноматки, а у телят

-під час переходу з молочної годівлі на рослинну.

Уновонароджених телят, лошат, ягнят, поросят у сироватці крові до випоювання молозива є незначна кількість імуноглобулінів (Іg), оскільки у жуйних, коней і свиней плацента практично непроникна для антитіл. Власний імунний захист у телят, ягнят, поросят і лошат представлений переважно фагоцитозом, який може бути функціо­ нально повноцінним лише за умови своєчасного надходження мате­ ринських Іg з молозивом. В-система імунітету у молодняку неактивна і нерозвинена. Отже, імунодефіцитний стан у новонародженого мо­ лодняку розвивається насамперед внаслідок несвоєчасного надхо­ дження колостральних Іg, низької концентрації їх у молозиві та по­ рушення абсорбції у тонкому кишечнику. Здебільшого у таких тварин виникають захворювання шлунково-кишкового каналу.

Причиною другої фази вікового імунодефіциту є поступове руй­ нування колостральних Ig. Період напіврозпаду Ig класів А становить

63

4-6, Ig М - 3-5, Ig G - 10-25 діб. За сприятливих умов утримання та годівлі у телят і ягнят друга фаза вікового імунодефіциту настає на 10-14-й день життя, у поросят - на 15—26-й, а за несприятливих - де­ що раніше (у телят на 7-8-й день). Супроводжується цей період ви­ никненням повторних діарей або розвитком ранніх пневмоній.

Вторинний імунодефіцитний стан є наслідком недостатньої годів­ лі тварин (протеїнової, амінокислотної, вітамінної і мікроелементної), розвивається за багатьох хвороб (шлунково-кишкових, легеневих, вірусних діарей телят, лейкозу, бурсальної хвороби птиці, чуми сви­ ней, хвороби Ауєскі, мікотоксикозів), у разі застосування хімічних імунодепресантів (антибіотики, кортикостероїди, деякі антигельмінтики), за радіаційного опромінення. Досить велике значення у розвит­ ку вторинного імунодефіцитного стану має застосування значної кількості вакцин, що призводить до зниження факторів неспецифічного захисту та імунної реактивності організму, розвитку анергії (Чумаченко В.Ю.). Значне місце у розвитку імунодефіциту відводиться довго­ діючим стресорам, головним чином у фазу напруження та виснажен­ ня. У молодняку за шлунково-кишкових хвороб з симптомом діареї з калом втрачається 5-7 г/л Ig і 17-20 Г/л лейкоцитів, а за респіратор­ них - розвивається Т-імунодефіцитний стан. В ексудаті з легень і верхніх дихальних шляхів виявляється до 2,9±0,2 г/л Ig і 20,7+0,6 Г/л лейкоцитів (Карпуть І.М., 1993). Окрім втрати Ig і лейкоцитів за бага­ тьох хвороб настає пригнічення функції імунокомпетентних органів, а за деяких - розвиваються структурні зміни їх (бурсальна хвороба птиці, лейкоз, радіоактивне опромінення, мікотоксикози та інші).

Науково обґрунтовані принципи застосування імуномодуляторів у ветеринарній медицині зводяться до таких: а) вибір імуномодуляторів має грунтуватися на їх здатності коригувати ті ланки імунної системи, де виявлено порушення; б) вибір часу введення імуномодуляторів повинен забезпечувати максимальний захист у найнебезпечніші періоди житгя тварин; в) імуномодулятори слід застосовувати в комбінації з іншими методами лікування (етіотропна, дезінтоксикаційна, патоге­ нетична терапія, вітаміни і т. д.); г) використання препаратів необхід­ но пов'язувати з поліпшенням умов утримання й годівлі; д) препарати слід застосовувати під контролем показників, які дають об'єктивну інформацію про стан імунної системи.

Всебічний механізм дії окремих імуностимуляторів ще далеко не вивчений. Передбачають, що в основі стимулювальної дії імунотропних засобів лежить ефект неспецифічного захисту, який здійснюється через фагоцитоз, комплемент, продукцію лізоциму, утворення інтер-

64

ферону. Стимулюється також активність макрофагоцитів, поліморфноядерних лейкоцитів, Т-клітинних попередників, функціональна ак­ тивність Т- і В-лімфоцитів, синтез власних імуноглобулінів. Механізм дії імуномодуляторів залежить від виду препарату, його дози, імунно­ го фону організму, характеру патології.

Номенклатура імуномодуляторів досить різноманітна, і тому чис­ ленні спроби розробити універсальну класифікацію їх поки що бажа­ ного результату не дали. У практиці широко використовують наступ­ ні імуномодулятори: вітаміни, адаптогени, інтерферон, препарати з бактерій, у тому числі пробіотики, натрію нуклеїнат, імуноглобуліни, препарати тимуса, кісткового мозку (В-активін), фабрицієвої бурси птиці, інтерлейкіни, ад'юванти та ін.

Окрему групу імуномодуляторів представляють вітаміни. Як ка­ талізатори і регулятори біохімічних процесів вони впливають на фун­ кції системи імунітету. Вітаміну А відводиться значна роль у станов­ ленні реакцій імунітету в тварин, вони необхідні для функціонування тимуса, лімфатичних вузлів, селезінки. Вітамін А підвищує рівень імуноглобулінів у сироватці крові, стимулює активність клітинкілерів і впливає на проліферацію клітин-хелперів, підвищує актив­ ність неспецифічних факторів захисту (комплемент, пропердин); є повідомлення про посилення під його впливом протипухлинного іму­ нітету. Токоферол активує клітинний і гуморальний імунітет, збіль­ шує кількість Т- і В-лімфоцитів, антитілоутворювальних клітин і титр антитіл, особливо Іg G, стимулює активність Т-хелперів та фагоцитоз. Аскорбінова кислота має антиоксидантні властивості, стимулює фа­ гоцитоз, міграцію і диференціацію клітин лімфоїдних органів.

Зараз добре відомо, що мікроелементи - йод, селен, кобальт, ферум, цинк - беруть активну участь в імунних реакціях, а їх нестача може бути причиною імунодефіцитного стану.

Імуностимулювальну дію мають адаптогени, які умовно розподіля­ ють на три групи: рослинного, тваринного походження і хімічні субстан­ ції відомої структури. З адаптогенів рослинного походження найбільш широко застосовують настойки женьшеню, елеутерококу, лимоннику китайського, екстракти листя алое, гумізоль, гумат натрію. Адаптогени тваринного походження - панкреатин, апілак, тканинні препарати, при­ готовлені за методом В.П. Філатова. Непостійність складу адаптогенів рослинного і тваринного походження зумовила пошук препаратів з ві­ домою хімічною будовою. З таких засобів для корекції стресу у ветери­ нарній медицині рекомендують кватерин, фумарову кислоту, натрію сукцинат, аміназин, феназепам, дибазол, натрію бромід тощо.

65

На рубежі 80-х років минулого століття була виявлена імуномодулювальна дія похідних імідазолу, зокрема левамізолу (декарис), який стимулює дозрівання Т-лімфоцитів, збільшує їх кількість, стимулює функцію Т-супресорів, Т-ефекторів, фагоцитоз, синтез імуноглобулінів. Препарат застосовують за вторинних імунодефіцитів, гострих респіра­ торних хвороб, для лікування діарей у новонароджених телят, гепатиту, гострих інфекційних захворювань, гнійних ран, флегмонозних процесів, гнійних артритів. Крім левамізолу, добрі імуностимулювальні властиво­ сті мають й інші похідні імідазолу - камізол і дибазол.

Найбільш перспективними імуномодуляторами є цитомедини, які являють собою продукти метаболізму організму, нешкідливі, у тка­ нинах розщеплюються до амінокислот, діють у невеликих дозах, ма­ ють високий індекс терапевтичної широти, впливають на імунну, нер­ вову та ендокринну системи. Серед цитомединів в останні роки в гу­ манітарній та ветеринарній медицині широкого застосування набули препарати тимуса, інтерферон, інтерлейкіни.

Нині нараховується кілька десятків препаратів тимуса. Найбільш вивченими є тимозин, тималін, Т-активін, тимотропін, тимостимулін, тимоптин, тимоген. Препарати тимічного походження впливають в основному на Т-клітинну ланку імунної відповіді, сприяють диферен­ ціації Т-лімфоцитів з незрілих попередників, збільшують їх кількість та функціональну активність, збільшують кількість цитокінових ре­ цепторів на Т-клітинах, стимулюють синтез цитокінів, які ініціюють проліферацію і дозрівання Т- і В-лімфоцитів.

Препарати тимуса застосовують у комплексній терапії респіра­ торних і шлунково-кишкових хвороб молодняку, за гострих інтоксикацій, інфекційних хвороб, постхірургічних ускладнень, для посилен­ ня імунної відповіді організму на введення вакцин.

До цитомединів належить ще одна група препаратів - інтерлейкі­ ни. Це медіатори макрофагального та лейкоцитарного походження, які є факторами активізації імунокомпетентних клітин - лімфоцитів. Вони є поліпептидами з поліфункціональними гормоноподібними властивостями й діють на різноманітні типи клітин. Встановлена ефективність застосування інтерлейкінів у комплексі лікувальнопрофілактичних заходів за плевропневмонії свиней, везикулярного стоматиту великої рогатої худоби та гнійно-запальних процесів.

Проведена апробація препарату цитомединів з легеневої тканини для профілактики і лікування бронхопневмонії телят. Препарат сти­ мулює неспецифічну резистентність, еритро- і лейкоцитопоез (Кондрахін І.П. зі співавт., 2000).

66

З інших імуностимулювальних засобів застосовують екстракти орга­ нів поліпептидної та полісахаридної природи. Перспективними вважа­ ють препарати кісткового мозку свиней - мієлопід, до складу якого вхо­ дять 6 мієлопептидів, і В-активін. Основною ланкою впливу цих імуномодуляторів є В-лімфоцити. Мієлопіди сприяють підвищенню функціо­ нальної активності фагоцитів, Т- і В-лімфоцитів у периферичній крові, стимулюють продукцію антитіл. Ефективним є застосування В-активіну в комбінації з Т-активіном у телят за респіраторних хвороб та діарей. Мієлопептиди імуностимулювальної дії одержують також із фабрицієвої бурси птиці. Це зокрема бурсилін і бурсин.

Виражені імуностимулювальні властивості мають препарати, ви­ готовлені на основі триазолу: вірутрицид, імзауф, трикаптол.

Серед імунокоректорів добре відомі ліпополісахариди грамнегативних бактерій - пірогенал, продигіозан, рибомуніл, лікопід, імудон. Вони активують процеси фагоцитозу моноцитів та інших макрофагоцитів, під­ вищують функціональну активність лейкоцитів, стимулюють продук­ цію ними лейкоцитарного пірогену і функцію системи мононуклеарних фагоцитів, посилюють синтез імуноглобулінів, лізоциму, інтерферону.

Іншим джерелом лікувальних полісахаридів є дріжджові гриби. З них одержаний зимозан. Він посилює активність мононуклеарних фа­ гоцитів та моноцитопоез, активізує Т- і дещо менше - В-лімфоцити. Із кормових дріжджів одержують - натрію нуклеїнат. Він стимулює лейкоцитопоез, фактори природної резистентності, зокрема фагоци­ тарну активність нейтрофілів, диференціацію лейкоцитів в антитілопродукуючі клітини, кооперацію Т- і В-лімфоцитів, їх функціональну активність, синтез антитіл. Основними мішенями натрію нуклеїнату є нейтрофіли, Т-лімфоцити, моноцити і макрофагоцити. Натрію нукле­ їнат ефективний для лікування бронхопневмоній різної етіології, профілактики неонатальних діарей. Препарат також застосовують для стимуляції імунної відповіді під час вакцинації телят і поросят проти сальмонельозу, поросят - проти хвороби Ауєскі, лептоспірозу. На основі нуклеїнових кислот розроблено низку синтетичних препаратів, які є індукторами інтерферону.

До групи імуномодуляторів нового покоління слід віднести препара­ ти, створені методом хімічного синтезу: поліоксидоній, галавет, гекон та ін. Вони активують основні фактори природної резистентності (макро­ фагоцити, нейтрофіли, природні кілери), стимулюють продукцію цито­ кінів, посилюють реакції гуморального і клітинного імунітету.

Таким чином, імуномодулювальні препарати потрібно застосову­ вати за вторинних імунодефіцитів різного генезу, оскільки в основі

67