Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Внутрішні хвороби тварин Ч.1 (Раздел 1).pdf
Скачиваний:
1631
Добавлен:
01.05.2015
Размер:
2.97 Mб
Скачать

Крім антибіотиків, сульфаніламідів та нітрофуранів як хіміотера­ певтичні препарати застосовують: лікарські барвники (метиленовий синій, етакридину лактат, антигельмінтні, протистоцидні (береніл, азидин, азидин-вет та ін.), інсектоакарацидні (макроциклічні лактони) препарати, що згубно діють на паразитів. Ефективність цих препара­ тів залежить від чутливості збудника захворювання та дози, частоти і тривалості застосування препарату.

Специфічна терапія

Це застосування біологічних засобів для лікування інфекційних хвороб. До етіологічних засобів належать сироватки крові гіперімунізованих тварин і тварин-реконвалесцентів, специфічні імуноглобуліни, моноклональні антитіла, бактеріофаги, тобто препарати, які діють безпосередньо на збудників хвороби.

Лікувальний ефект гіперімунної сироватки зумовлений безпосе­ редньою дією антитіл на збудника інфекції, а також стимуляцією за­ хисних сил організму білковими компонентами. За характером анти­ тіл, які містяться в препаратах, розрізняють антибактеріальні, проти­ вірусні та антитоксичні сироватки.

Сироватки можуть бути моновачентні, які одержують від тварин, гіперімунізованих штамами збудника однієї інфекції, і полівалентні. До­ сить ефективні сироватки за бактеріальних інфекцій, які супроводяться септицемією, оскільки антитіла, всмоктуючись у кров, діють безпосеред­ ньо на мікробів або нейтралізують токсин у крові (антитоксичні сиро­ ватки). Незадовільна лікувальна ефективність сироваток при інфекціях, що мають хронічний перебіг, пояснюється тим, що збудник локалізуєть­ ся не в крові, а в окремих органах або тканинах організму і тому він менш доступний впливу антитіл. Недостатня терапевтична дія сироваток також за вірусних хвороб, оскільки нейтралізувальні антитіла не впли­ вають на вірус, який знаходиться у клітині.

Від тварин, що хворіли на інфекційні хвороби, також можна одер­ жати сироватку, яка містить специфічні імуноглобуліни у достатніх титрах. Такий біопрепарат називається сироваткою крові тваринреконвалесцентів. Нині її застосовують для профілактики і лікування респіраторних та шлунково-кишкових хвороб.

Часто для лікування застосовують специфічні гамма-глобуліни, ви­ готовлені з відповідних гіперімунних сироваток. Переваги специфічних імуноглобулінів зумовлені тим, що вони застосовуються у значно мен­ ших дозах, ніж сироватки, швидше всмоктуються і тому більш активно діють. У них менше виражені анафілактичні та антигенні властивості.

31

Фаготерапія

Фаготерапія (грец. phagos - поїдати, ковтати і therapeia - лікуван­ ня) - лікування хворих на інфекційні хвороби специфічними бакте­ ріофагами, тобто специфічними субмікроскопічними агентами, здат­ ними розчиняти (лізувати) мікробні клітини. Бактеріофаги міцно фік­ суються на поверхні мікробів, потім головка фага проникає всередину клітини, її вміст попадає у бактерії, де проходить репродукція фага. Застосовують бактеріофаги для лікування ешерихіозу (колібактеріо­ зу) телят і поросят, сальмонельозу телят, пулорозу курчат.

Інтерферонотерапія

Інтерферони (ІФН) - низькомолекулярні глікопротеїни, які актив­ ні проти широкого кола РНК- і ДНК-вмісних вірусів у період їх ре­ продукції. Вони синтезуються у клітинах під дією вірусів. Ефект ін­ терферонів в організмі зумовлений припиненням розмноження віру­ сів та їх імуностимулювальною дією. Вони активують макрофаги, кілери, гальмують ріст пухлинних клітин. Залежно від місця утворен­ ня і структури, розрізняють три типи інтерферонів: альфа-, або лей­ коцитарний; бета-, або фібробластний і найбільш активний - гамма-, або імунний. Їх сумісна дія ефективніша, ніж кожного зокрема.

Лікування тварин і профілактика різних хвороб за допомогою інтер­ ферону проводиться у двох напрямах: введення готових форм інтерфе­ рону (екзогенного) і стимуляція утворення ендогенного інтерферону клі­ тинами організму (індукція інтерферону). Екзогенний інтерферон, уве­ дений парентерально, швидко розкладається і не проходить через тка­ нинні бар'єри організму. Тому він ефективний на ранніх стадіях інфекції або ж для профілактики різних хвороб. З препаратів інтерферону нині виготовляють лаферон, неоферон, камедон, анімаферон, ринал, суіферон, риботан, канівірекс, рофенон, бовіферон та ін.

Застосовують препарати інтерферонів для лікування і профілактики шлунково-кишкових та респіраторних хвороб телят з гострим перебігом, вірусного гастроентериту поросят та інших вірусних хвороб новонаро­ дженого молодняку, що перебігають із симптомом діареї.

Утворення ендогенного інтерферону стимулюється великою кіль­ кістю препаратів, які названі індукторами. Серед них - продигіозан, натрію нуклеїнат, Т-активін, левамізол, інтерлейкін-2, бовітокс та ба­ гато інших. Такий спосіб збільшення вмісту інтерферону має істотні переваги перед екзогенним, оскільки використовуються власні сили організму, який сам продукує інтерферон, що є більш фізіологічним. Одночасно стимулюються інші механізми імунного захисту.

32

Пробіотикотерапія

У процесі еволюції кишкова мікрофлора розділилась на дві групи: непатогенні, резидентні (аутохтонні) і умовно-патогенні та патогенні (алохтонні або транзиторні). Резидентну (непатогенну) мікрофлору організму представляють анаероби, які не утворюють спори: біфідобактерії, лактобактерії, бактероїди, ентерококи, дріжджеподібні гри­ би. Представники роду біфідобактерій і лактобактерій є основною таксомонічною групою нормальної мікрофлори шлунково-кишкового тракту. Вона виконує специфічні й необхідні для організму функції: а) синтезує антибактеріальні речовини, такі як оцтова, мурашина, мо­ лочна кислоти, гідрогену (водню) пероксид, антибіотики - ацидофі­ лія, лактолін, ацидолін; аміло-, ліпо-, протео- і целюлозолітичні фер­ менти, амінокислоти, у тому числі незамінні; б) впливає на форму­ вання природної резистентності організму; в) бере участь у синтезі вітамінів групи В, біотину, менахінону (вітаміну К), аскорбінової кис­ лоти; г) створює сприятливі умови для абсорбції вітаміну D, кальцію, кобальту, заліза та інших біоелементів.

Порушення травлення будь-якої етіології, особливо у новонародже­ ного молодняку, безсистемне застосування антибактеріальних препара­ тів, хімічних добавок сприяють розвитку дисбактеріозу (dys - порушен­ ня, bacteriosis - мікробний пейзаж). Він характеризується змінами кіль­ кісного і видового складу мікрофлори шлунково-кишкового каналу: чи­ сельність облігатних видів мікроорганізмів (біфідо- і лактобактерій) зменшується, а питоме співвідношення бактерій групи кишкової палич­ ки, протея, стафіло- й ентерококів, грибів перевищує у десятки-сотні тисяч разів показники здорових тварин. Дисбактеріоз спричиняє збіль­ шення кількості токсичних продуктів у кишечнику, розлади пристінко­ вого травлення, порушує всмоктування поживних і біологічно активних речовин та посилює патогенний вплив на організм хворої тварини. Дис­ бактеріоз характеризується також зміною місця локалізації окремих мік­ роорганізмів - гнильні, грамнегативні заселяють не лише товстий, а й тонкий кишечник і навіть шлунок.

Широке розповсюдження дисбактеріозів підвищило зацікавле­ ність учених до симбіонтних мікроорганізмів, які забезпечують здо­ ров'я тварин, та до виготовлення на їх основі пробіотичних препара­ тів. Термін «probiosis» означає спільноту двох організмів, що сприяє життєдіяльності обох партнерів, «probiotic» - організм, який бере участь у симбіозі. На відміну від антибіотиків, механізм дії пробіотиків спрямований не на знищення частини популяції мікроорганізмів, а на заселення кишечнику культурами аутохтонних (непатогенних) мі-

33

кроорганізмів. Багаторічний досвід учених і практиків, який базується на традиціях корифеїв науки, зокрема І. Мечнікова, свідчить, що най­ більш фізіологічними, екологічно чистими, нешкідливими і водночас високоефективними засобами корекції мікробіоценозу є біо­ препарати, виготовлені на основі лактобактерій, кишкових паличок, які є природними антагоністами патогенних мікроорганізмів.

Пробіотики - біологічні препарати, які є стабільними культура­ ми симбіонтних мікроорганізмів, тобто представниками нормальної мікрофлори кишечнику або ж представниками екзогенної мікрофло­ ри - антагоністів патогенних мікроорганізмів. До складу пробіотиків можуть входити також продукти ферментації корисних мікроорганіз­ мів, індуктори інтерферону. Для конструювання ефективних пробіо­ тиків використовують декілька штамів лакто- і біфідобактерій, виді­ лених від того виду тварин, для якого вони призначаються. Ці штами мають високу кислотоутворювальну активність, виразні антибактері­ альні, адгезивні, імуномодулювальні властивості, вони стійкі до ан­ тибіотиків, які застосовуються для лікування хворих тварин. Основні переваги пробіотиків перед хіміотерапевтичними препаратами, зок­ рема антибіотиками, полягають у тому, що вони нешкідливі для орга­ нізму тварин та екологічно безпечні.

Механізм дії пробіотиків різнобічний. Симбіонтні мікроорганізми виробляють спирти, гідрогену пероксид, молочну, оцтову та інші ор­ ганічні кислоти, ферменти, синтезують лізоцим і антибіотики ши­ рокого спектра дії (лактолін, ацидофілія, лактоцид, бактеріоцин, коліцин), які затримують розвиток патогенних мікроорганізмів. Най­ більш виражена антагоністична активність в ацидофільних бактерій, біфідобактерій, молочнокислого стрептокока, Вас. subtilis, Вас. сereus. Ці мікроорганізми синтезують також метаболіти, які мають антитоксичну дію і беруть участь у детоксикації ендо- і екзогенних речовин (наприклад, токсичних амінів, аміаку).

Захисна функція симбіонтних мікроорганізмів забезпечується, крім того, й іншими механізмами. Один з них - неспецифічний захист кише­ чнику від патогенних бактерій і вірусів шляхом створення антагоністич­ ного бар'єра. Вступаючи в тісний контакт зі слизовою оболонкою кишеч­ нику і покриваючи його поверхню товстим шаром, пробіотики механіч­ но захищають її від проникнення патогенних мікроорганізмів. Окрім то­ го, вони підвищують резистентність слизової оболонки кишечнику щодо її колонізації умовно патогенними мікроорганізмами, збільшують синтез секреторного ІgА, медіаторів імунної відповіді, активність лізоциму, оп­ сонінів, аглютинінів та інтерферонів, активують нейтрофіли.

34

Згубну дію симбіонтні мікроорганізми можуть проявляти також за рахунок активації ферментів слини, підшлункової залози, шлунка, кишечнику. Вони підвищують загальну неспецифічну резистентність організму, беручи активну участь в обмінних процесах, білковому харчуванні організму господаря. Пробіотики синтезують ряд біологіч­ но активних речовин: вітамінів, органічних кислот, спиртів, ліпідів.

Першими препаратами симбіонтних мікроорганізмів були ацидо­ фільна (АБК) і пропіоно-ацидофільна бульйонна культури (ПАБК), які позитивно зарекомендували себе за шлунково-кишкових хвороб, нестачі вітамінів групи В, як засоби підвищення резистентності і продуктивності тварин. Проте вони мали низку недоліків: нестандартність, незручність зберігання і транспортування, швидка втрата активності, що призвело до зменшення їх випуску. З пропіоновокислих бактерій створено пробіотик пропіовіт, а сухий пропіацид містить, окрім них, ацидофільні бактерії. Широко застосовують біфідобактерин - сухий ліофілізований і рідкий, виготовлені на основі біфідобактерій.

Перспективним напрямом удосконалення пробіотиків є розробка полікомпонентних комплексних препаратів, до складу яких входять різні види бактеріальних культур, які взаємодоповнюють один одного за спе­ цифічною активністю та впливом на мікроорганізми - вибірково пригні­ чують ріст патогенних культур, мають високу ферментативну, синтети­ чну і метаболічну активність, стимулюють імунобіологічні системи ор­ ганізму. Перший комплексний препарат - біфікол було створено на ос­ нові виробничих штамів Bifidobacterium bifidum та Е. coli (М-17).

Нині застосовують препарати, виготовлені на основі асоціацій симбіонтних бактерій: сухий ацидофілін, пропіовіт - препарат на ос­ нові пропіоновокислих бактерій, пропіацид - виготовлений із пропіо­ новокислих і ацидофільних бактерій; ацидофільно-дріжджове моло­ ко (сироватка), біфілакт, біфідобактерин (на основі біфідобактерій), лактобактерин. Розроблені пробіотики - сорбопроб, пробосорб, до скла­ ду яких входять сорбент і три види мікроорганізмів: Lactobacterium plantorum, Bifidobacterium adolescentis, Streptococcus lactis. Вони запобі­ гають розвитку шлунково-кишкових хвороб у новонароджених телят і лошат, сприяють формуванню більш потужного імунітету.

Крім симбіонтних мікроорганізмів (лакто- і біфідобактерій), про­ біотики виготовляють з живих мікробних культур - представників екзогенної мікрофлори, що володіють вираженим антагонізмом до умовно-патогенних - спороутворювальні бактерії роду Bacillus, бак­ тероїди, пропіоновокислі бактерії, стрептококи, дріжджі (бактеринSL, споролакт, токсилакт, бовітокс, субтіліс, вітон, целобактерин, мо-

35

носпорин ПК, бацелл, біоспорин, споробактерин, БПС-44, колібактерин та ін.). Вони не колонізують травний канал на тривалий час, а проявляють свою дію переважно в період надходження, пригнічуючи життєдіяльність багатьох хвороботворних мікроорганізмів. Зокрема,

споролакт містить живі бактерії з роду Bacillus - Вас. subtilis і Вас. licheniformis та роду Lactobacillus - Lactobacterium fermentum. З про­ філактичною метою споролакт випоюють новонародженим тваринам

з першим молозивом: телятам і лошатам по 100, поросятам і ягнятам

-50 млрд мікробних тіл, повторно дають через 24 і 48 год. До складу бовітоксу і токсилакту, крім мікробів-антагоністів кишковопаратифозної мікрофлори, входить індуктор інтерферону (продукт життєдіяльності мікробів роду Bacillus). Індукція інтерферону захи­ щає телят від ураження вірусами, а наявність у складі препарату мік­ робів-антагоністів сприяє заселенню травного каналу корисною мік­ рофлорою. Бовітокс застосовують для профілактики шлунковокишкових хвороб новонароджених телят, а токсилакт - поросят.

Пробіотики часто застосовують для лікування хвороб обміну ре­ човин (гіповітамінози, анемія, аліментарна дистрофія), регуляції післястресового стану, відновлення мікробіозу кишечнику після антимік­ робної терапії, запобігання рецидивів хвороб, стимуляції росту тва­ рин (біфідим-СХЖ і рамокол для птиці), профілактики і ліквідації інфекційних хвороб, зокрема сальмонельозу (СТФ-1/56) і колібакте­ ріозу птиці. Випробовуються пробіотики для лікування маститу (стрептоеколакт, бацилолактин, ендобактерин) та ендометриту. Ви­ явлена антитоксична дія пробіотиків (лактобактерину, ентеробіфідину) за отруєнь нітратами. Профілактична і лікувальна ефективність пробіотиків за шлунково-кишкових хвороб новонароджених зростає під час застосування їх у комбінації з імунокоректорами. Препарати, виготовлені на основі поєднання пробіотиків з ферментами ("Ба­ целл"), ферментами, вітамінами та імуномодуляторами ("Моноспорин ПК"), рекомендується використовувати не лише для формування мікрофлори шлунково-кишкового каналу і профілактики хвороб, а й для кращого перетравлювання кормів та підвищення їх поїдання.

У Росії та Україні використовують пробіотичний препарат Байкал Ем IV для корів. Використання його у ранній післяродовий період збільшує загальну кількість летких жирних кислот у передшлунках, зокрема частки оцтової і пропіонової, зменшує частку масляної кис­ лоти, у крові корів збільшується вміст глюкози, зменшується виді­ лення з сечею кетонових тіл, зростає надій молока (Павлов М.Є., Ми­ трофанов О.В., 2008). Нині проходить апробація пробіотиків під час

36

заготівлі силосу. Пробіотики підвищують його якість: регулюється вміст молочної і оцтової кислот, редукуючих цукрів, вітамінів гру­ пи В, пригнічується ріст гнильних і маслянокислих бактерій.

Таким чином, корисні властивості пробіотиків знаходять широке ви­ користання у тваринництві. Пробіотикотерапія є альтернативною антибіо­ тикам, вона дозволяє знизити захворюваність тварин на шлунковокишкові розлади, сальмонельоз, колібактеріоз, відновити мікробіоз ки­ шечнику після застосування антибактеріальних препаратів, підвищити імунну реактивність на введення вакцин і неспецифічну резистентність та продуктивність тварин. Бурхливі темпи досліджень з розробки нових асоціативних, комплексних, рекомбінаційних пробіотиків, вивчення ме­ ханізмів їх дії дають підставу стверджувати, що в найближчі десятиріччя пробіотики будуть значно ширше використовуватися, зокрема частково замінять хіміотерапевтичні препарати.

В останні роки йде розробка препаратів нового покоління - пребіотиків. Це препарати, які створюють умови для конкурентного розвитку корисної мікрофлори, посилюють ефект пробіотиків. Один з цих препаратів Біо-актив, який являє собою суміш біологічно актив­ них речовин: амінокислот, вітамінів, макрота мікроелементів на ос­ нові продуктів життєдіяльності молочнокислих бактерій, дозволяє якісно змінювати і формувати мікрофлору травного каналу тварин, нормалізувати обмін речовин, відновлювати захисні сили організму, протидіяти шлунково-кишковим хворобам. Правильний підбір і по­ єднання прота пребіотиків останнього покоління створюють добре виражений ефект їх синергічного впливу на організм тварин.

Останнім напрямом у використанні засобів мікробіологічної ко­ рекції травлення у продуктивних тварин стала розробка препаратів фітобіотиків - специфічних екстрактів рослин. Фітобіотики є по суті фітокоректорами, які модифікують роботу травних залоз таким чином, що забезпечують оптимальні умови для конкурентного росту корисної мікрофлори, стабілізуючи кислотність і посилюючи процес всмоктування поживних речовин. При цьому самі препарати не утри­ мують додатковий мікробний матеріал, хоч їх можна застосовувати разом з про- і пребіотиками. Фітобіотики забезпечують конкурентний ріст власних лактобактерій кишечнику, стримують ріст популяцій сальмонел і патогенних кишкових паличок, стимулюють фермента­ тивну активність травних залоз.

Таким чином, в останні роки пробіотикотерапія і пробіотикопрофілактика доповнюються, розширюються і поглиблюються новими напрямами - пре- і фітобіотикотерапією.

37