Інгаляційна терапія

Аерозолетерапія (aerosolotherapia - від грец. aer - повітря + нім. sol. - колоїдний стан + грец. therapeia - лікування) - метод лікування тварин лікарськими речовинами у вигляді аерозолів. Аерозолі - це невеликі за розміром краплини рідини або щільні частинки, рівномірно розподілені у повітрі. Залежно від їх розміру розрізняють п'ять груп аерозолів: а) високодисперсні - розмір частинок від 0,5 до 5 мкм; б) середньодисперсні - 6-25; в) низькодисперсні - 26-50; г) дрібнокрапельні - 100-250; д) великокрапельні - 250-400 мкм. Від розміру частинок залежить глибина проникнення їх у різні відділи дихальних шляхів. Верхні відділи дихальної системи (носові ходи, носоглотка, гортань, трахея) затримують аерозольні частинки переважно великого розміру (50 мкм і більше) і не пропускають їх до легень. Абсорбція частинок в альвеолах залежить головним чином від їхнього розміру: дрібні частинки розміром до 1 мкм майже не затримуються в альвео­ лах і разом з повітрям видихаються у навколишнє середовище; розмі­ ром 1-3 мкм на 30-50 % затримуються в альвеолах і дихальних шля­ хах; 3-5 мкм осідають в альвеолах і бронхах; 6-25 мкм - у бронхах і трахеї, понад 100 мкм у носовій і ротовій порожнинах.

Отже, знаючи розміри частинок аерозолів і місце локалізації па­ тологічного процесу, можна ефективно його лікувати. Лікарські ре­ човини у вигляді аерозолів з розміром частинок понад 30 мкм можна використовувати лише у разі захворювань верхніх дихальних шля­ хів, від 10 до 30 мкм - за бронхітів, а від 1 до 10 мкм - за бронхітів і пневмоній.

Крім розміру частинок аерозолів, ефективність аерозолетерапії за­ лежить від швидкості проникнення їх через дихальні шляхи в орга­ нізм, а швидкість - від величини вентиляції легень та особливостей будови верхніх дихальних шляхів. У молодняку швидкість вдихання повітря значно вища, порівняно з дорослими тваринами, а тому аеро­ зольні частинки у порожнині носа і носоглотки будуть осідати менше. Швидкість руху повітря у верхніх дихальних шляхах залежить від фі­ зіологічного стану тварин та мікроклімату в приміщенні. У разі повер­ хневого дихання, зумовленого ураженням респіраторних органів, ви­ сокою концентрацією аміаку та підвищеною температурою у примі­ щенні, аерозольна обробка тварин буде менш ефективною. Оптималь­ на температура для великої рогатої худоби має становити 14-18, овець - 12-15, свиней - 14-20 °С, відносна вологість - близько 70 %.

Для проникнення і затримання в організмі аерозольних частинок неабияке значення має заряд: негативно заряджені частинки прони-

133

кають краще і затримуються в організмі тварин значно довше, ніж позитивно заряджені. Слід також пам'ятати, що в чистих і провітре­ них приміщеннях значно краща іонізація повітря. Це підвищує ефек­ тивність аерозолетерапії і профілактики.

Аерогенний спосіб введення лікарських речовин має низку пере­ ваг перед іншими. Це, зокрема, можливість масової обробки тварин, безпосередній контакт лікарських речовин зі збудниками респіратор­ них хвороб та ділянок ураження і, як результат, значно вища (у 3- 6 разів) концентрація лікарських речовин у ділянці ураження, порів­ няно з внутрішньом'язовим введенням такої ж дози препарату; у 8- 11 разів більше їх надходить до ураженої легеневої тканини, порівня­ но з даванням усередину; у лімфатичній системі органів дихання створюється депо препарату, який поступово всмоктується у кров і там циркулює у терапевтичних концентраціях значно довше, порівня­ но з внутрішньом'язовим введенням (наприклад, більшість антибіоти­ ків, у тому числі бензилпеніцилін - 24 год), що дає змогу зменшити кратність введення препаратів. Крім того, аналогічного лікувального ефекту досягають введенням значно менших доз, що запобігає нега­ тивним наслідкам дії лікарських речовин. Лікарські речовини, введені аерогенно, потрапляють у кров, минаючи печінку, в результаті чого активність їх мало змінюється; є також можливість одночасного вве­ дення багатокомпонентних сумішей лікарських речовин зі збережен­ ням специфічної дії кожної з них; усувається стресовий вплив на тва­ рин (фіксація, біль); підвищується продуктивність праці; зменшується захворюваність телят у 4—5 разів.

Аерозолі одержують безапаратним і апаратним методами. Безапаратним методом можна одержувати аерозолі лише речовин, здатних до екзотермічної взаємодії. В результаті реакції відбувається перегін (сублімація), тобто перехід речовин безпосередньо з твердого у газо­ подібний стан. На початку роботи потрібно визначити об'єм примі­ щення, а потім - кількість препарату, необхідного для проведення аерозольної обробки з урахуванням вмісту його у 1 м 3 . Загальну кіль­ кість препарату, розраховану для великих приміщень, краще розділи­ ти на 4—6 частин. Безапаратним методом одержують аерозолі алюмі­ нію йодиду, хлороскипидару, йоду однохлориду тощо.

Аерозоль алюмінію йодиду одержують почерговим змішуванням йоду кристалічного в дозі 0,25 г на 1 м приміщення, який розтирають у фарфоровій ступці до порошкоподібного стану, амонію хлориду й алюмінієвої пудри у співвідношенні 10:2:1; після цього в суміш доли­ вають 1-3 мл води. Наприклад, на приміщення об'ємом 1000 м3 слід

134

взяти 250 г йоду кристалічного, 50 г амонію хлориду і 25 г пудри алюмінієвої. Цю кількість йоду розподіляють, скажімо, у п'яти склян­ ках й додають амонію хлорид, перемішують пластмасовим шпате­ лем, і посуд підвішують на висоті 1-1,5 м або ставлять на підлогу. Потім у найвіддаленішу від виходу склянку із сумішшю всипають наважку алюмінієвої пудри. Знову все перемішують і очною піпет­ кою до суміші додають 5-6 крапель гарячої води. Через деякий час починається екзотермічна реакція з виділенням аерозолю алюмінію йодиду. Реакція буде відбуватися до кінця за наважки йоду в одній посудині не менше 25 г, але загальна кількість суміші в ній має не перевищувати 250 г.

Для одержання аерозолів хлороскипидару з розрахунку на 1 м3 приміщення беруть 2,5 г хлорного вапна, що містить не менше (!) 25 % активного хлору, та 0,25 мл скипидару-ректифікату. Залежно від об'єму приміщення наважку хлорного вапна розділяють на кілька ча­ стин для рівномірного розподілення аерозолю, але в одній посудині його має бути не більше 2 кг. Компоненти суміші змішують у метале­ вому посуді. Для того, щоб реакція відбувалася інтенсивно, хлорне вапно перед додаванням терпентинової олії можна підігріти, але збіль­ шувати кількість олії понад 1/5 маси хлорного вапна, не дозволяється, оскільки суміш може загорітися. Ефект інгаляції хлороскипидару під­ вищується в разі додавання 2 % іхтіолу або 0,5 г амонію хлориду на

1м3 приміщення. Експозиція - 35-45 хв після закінчення реакції.

Зметою одержання аерозолю йоду однохлориду і рівномірного його розподілу у приміщенні розставляють термостійкі хімічно нейт­ ральні склянки, наливають його в кожну з них з розрахунку 0,5 мл на

1м3 приміщення (не більше 1/3 ємності) і додають алюмінієву пудру (або навіть алюмінієвий дріт) у співвідношенні 10:1. Через 20-35 с починається реакція й утворюється буро-вишневий туман.

Часто для дезінфекції застосовують аерозолі формальдегіду. На 1 м3 приміщення у металевому посуді змішують 20 мл формаліну і 20-30 г хлорного вапна. З однієї ємності можна обробити до 1000 м3 приміщення. Через кілька хвилин після змішування складових частин реакція завершується. Відносна вологість у приміщенні має бути не менше 90 %. За нижчої вологості підлогу зволожують водою з розра­ хунку 0,2 л/м2 . Можна також використовувати 37 % розчин формаль­ дегіду, калію перманганат та воду, відповідно - 20 мл, 20 г і 15 мл на 1 м приміщення. Обидві реакції супроводжуються виділенням тепла і розбризкуванням рідини, тому ємність має бути у 10 разів більшою від об'єму змішуваних компонентів.

135

Для одержання високодисперсних аерозолів застосовують стру­ минні аерозольні генератори САГ-1, САГ-1-РН, САГ-2 (один генера­ тор на 300-400 м3 приміщення), САГ-10, прилади ВАУ-1, АІ-1, розпи­ лювач сфокусованих струменів рідини (РССР), пневматичний ежек­ торний генератор аерозолю (ПЕГА-2), турбулентну аерозольну насад­ ку (ТАН). В аерозольних генераторах рідина диспергується повітрям від компресора під тиском 3,5—4, а для птиці - 5-6 атм. За меншого тиску будуть утворюватися низько дисперсні аерозолі, які не потрап­ лятимуть у легені. Повітря до генераторів подається шлангами. Вико­ ристовують компресори ПП-1,5; ВУ-3/8, СО-7А, O-38М, М-1136, ПКС-3,5 і термомеханічні аерозольні генератори АГ-УД-2 та ГА-2.

Крім струминних, використовують також дискові (ДАГ) і відцент­ рові (ВАГ) аерозольні генератори, які працюють від електромережі. Рідина у них розпилюється за рахунок відцентрової сили. ДАГ-2 ге­ нерує 90 % частинок розміром 1-5 мкм і 10 % - розміром 6-20 мкм. Є також електроаерозольні апарати ЕА-3, ЕА-4, ЕА-5, які дають змогу розпилювати аерозольні частинки розміром 1-9 мкм із позитивним і негативним електричними зарядами (електроаерозолі), які мають більший об'єм на одиницю маси, підвищену фізико-хімічну актив­ ність, порівняно з електронейтральними аерозолями, контактують з більшими поверхнями дихальних шляхів і легень, що зумовлює їх ви­ сокий лікувальний ефект. Осідаючи на тканини, електроаерозолі втра­ чають заряд. Для індивідуальної електроаерозолетерапії у тварин за хвороб респіраторних органів застосовують генератори ГЕІ-1 і ГЕК-1.

Аерозольну обробку тварин проводять або у приміщеннях, або в спеціально обладнаних інгаляторіях, які можуть бути стаціонарними і пересувними (об'ємом 6-15 м3 ). Висота камери має не перевищувати 2 м, об'єм камери на одне теля до двомісячного віку - 1-1,5 м3 ; 3- 4-місячного - 1,5; 5-6-місячного - 2 м3 . Однак краще дотримувати об'є­ му 1,5-2 м3 для 1-3-місячних телят. Слід обережно підходити до рекомен­ дацій щодо максимального зменшення об'єму камери, оскільки протягом 30-60 хв тварини можуть перегрітися, а в повітрі камери надмірно на­ громадитися вуглекислота. Можна робити тимчасові камери з поліети­ ленової плівки, а внутрішні боки стаціонарних рекомендується також герметизувати плівкою, яку легко продезінфікувати. Температура повіт­ ря у камері під час інгаляції - 18 °С, відносна вологість - 60 %. Аеро­ зольний генератор розміщують на висоті 1,5 м від підлоги з таким розра­ хунком, щоб аерозолі рівномірно поширювалися у повітрі. Експозиція під час обробки становить 30-60 хв. Диспергують лікарські речовини дробними дозами - по 2-5 хв з інтервалами 10-15 хв.

136

Обробку аерозолями великих груп одновікових тварин можна проводити і в приміщенні після заповнення його тваринами. Примі­ щення на період обробки слід герметизувати й обладнати надійною припливно-зитяжною вентиляцією для видалення залишків аерозолів. У тваринницьких комплексах доцільно обладнати стаціонарні лінії для аерозольних обробок з компресорним блоком (наприклад ВУ-3/8) і системою труб у приміщенні.

За допомогою аерозольних генераторів диспергують найрізноманіт­ ніші лікарські речовини: антимікробні, вітаміни, ферменти, відхарку­ вальні, бронхолітики тощо. Водорозчинні препарати розчиняють у теп­ лій дистильованій або перекип'яченій воді, мікроелементи - в ізотоніч­ ному розчині натрію хлориду, антибіотики - у розчині новокаїну або дистильованій воді (80-100 тис. МО в 1 мл), сульфаніламіди - у воді (10 % розчин), бронхолітики, ферментні препарати - у воді або ізотоніч­ ному розчині натрію хлориду. Препарати, нерозчинні у воді, спочатку розчиняють в етиловому спирті у співвідношенні 1:5-1:7, а потім змі­ шують з водою. Для пролонгації дії лікарських речовин, зменшення подразливої дії препаратів на слизову оболонку дихальних шляхів, під­ вищення стійкості аерозолів у повітрі застосовують стабілізатори (за об'ємом): 10-30 % гліцерину; 6-10 - розчину глюкози 40 %, 10-15 % - свіжого риб'ячого жиру. Слід враховувати, що гліцерин несумісний із сульфаніламідами і глюкозою. Як стабілізатор можна застосовувати

2 % (до об'єму) протисальмонельозної, протипастерельозної чи протидиплококової сироватки.

Складові частини комплексних аерозольних сумішей попередньо перевіряють на сумісність. Для цього їх розчиняють у невеликій кіль­ кості дистильованої води й одержані розчини змішують. Якщо осад не утворюється, препарати вважаються сумісними. В разі утворення оса­ ду у вигляді пластівців або желеподібної маси розчини диспергують різними генераторами.

Деяку складність у роботі з аерозолями становить дозування анти­ біотиків. Доза останніх залежить від багатьох факторів: маси тварини, дихального об'єму легень, об'єму камери. Дозу антибіотиків рекомен­ дується розраховувати за формулою:

де С - середня концентрація препарату в 1 л об'єму камери; А - адсорбована доза в розрахунку на одну тварину (вона така сама, як і за внутрішньом'язового введен­ ня); V - дихальний об'єм легень за 1 хв, л; t - тривалість інгаляції, хв; К - коефі­ цієнт адсорбції препарату легеневою тканиною (приймається за 0,5).

137

Об'єм дихання (л/хв) у телят 15-денного віку становить 5-6; 1-місячного - 9-10; 2-міс. - 13-15; 3-міс. - 20-22; 4-міс. - 24-25; 5-міс. - 30-31; 6-місячного - 34-36. Наприклад, об'єм камери 30 м3 , вік телят 2 міс. Отже дихальний об'єм їхніх легень становить 15 л/хв, середня маса одного теляти - 60 кг, тривалість інгаляції - 60 хв, за­ стосовуємо бензилпеніциліну натрієву сіль з розрахунку 5 тис. од/кг маси. Визначаємо середню концентрацію препарату в 1 л об'єму ка­ мери (С) згідно з формулою:

С - 670 од на 1 л об'єму камери; 1 м3 - 1000 л. Отже, на камеру об'ємом 30 м3 слід узяти 670x30x1000 ≈ 20x100x000 ≈ 20 млн од. антибіотика. У камеру об'ємом 30 м3 можна помістити 20 телят. Для одноразової обробки 20 телят слід взяти 20 млн ОД бензил­ пеніциліну.

Часто такі розрахунки не проводять, а за основу використовують літературні дані, згідно з якими на 1 м3 об'єму камери беруть 300350 тис. од. антибіотиків, 250-300 мг сульфаніламідів, 100-120 мг нітрофуранів. Антибіотики розпилюють один раз на добу, сульфаніл­ аміди - двічі. Залишки антибіотиків у камері і на волосяному покриві тварин інактивують протягом 10-15 хв аерозолями 2 % розчину калію перманганату по 2-3 мл або 3 % розчину гідрогену пероксиду - 3- 4 мл на 1 м3 камери.

Для більш інтенсивного видалення ексудату з альвеол та бронхів використовують аерозолі натрію хлориду (9 г/м3 ), натрію гідрокарбо­ нату (11 г), амонію хлориду (11 г), ферментних препаратів: пепсину - 1,5-2 мг/м3 ; 0,3 % розчину трипсину - 1 мл/м3 , приготовленого на 1 % розчині натрію гідрокарбонату протягом 30 хв, дворазово, через день; хімопсину - 25-30, хімотрипсину - 5-10 мг; рибонуклеази - 25 мг, дезоксирибонуклеази - 5 мг на одне теля в поєднанні з бронхолітиками (еуфілін - 0,8 г/м3 ). За комплексної аерозолетерапії респіра­ торних хвороб у перші 15 хв застосовують аерозолі бронхолітиків у поєднанні з протеолітичними ферментами, а потім антимікробні засоби. Для посилення антимікробної дії препаратів, швидшого роз­ смоктування патологічного осередку застосовують аерозолі 10 % розчину АСД Ф-2 (5 мл/м3 ), 5 % розчинів калію йодиду та хлорамі­ ну Б (по 3 мл/м3 ).

Крім аерозолів антибіотиків, сульфаніламідів, хлороскипидару, амонію йодиду та йоду однохлориду для лікування телят, хворих на

138

бронхіт, пневмонію й гострі респіраторні хвороби інфекційної етіоло­ гії, застосовують (з розрахунку на 1 м3 об'єму):

0,25 % розчин етонію або 0,3% - тіонію (2,5 г етонію або 3 г тіонію, 9 г натрію хлориду і 1 л води, нагрітої до 50-55°С) у поєднанні з 10 % розчинами сульфаніламідів (по 5 мл). Один резервуар генерато­ ра заповнюють розчином етонію чи діонію, другий - сульфаніламідів, на кожний літр розчину додають 40-60 г глюкози, обробку проводять три дні підряд, а потім через шість днів повторюють. Залишки діонію в камері інактивують аерозолем 0,5 % розчину натрію гідроксиду з розрахунку 5 мл на 1 м3 за експозиції 5 хв;

0,25 % розчин етонію - 5 мл упродовж семи днів підряд; 0,3-0,5 % розчин тіонію - 5 мл упродовж семи днів підряд; 40 % розчин молоч­ ної кислоти - 0,2-0,3 мл або 10 % - по 5 мл; йодотриетиленгліколь або його робочий розчин - 1 мл (до 1 л препарату додають 20 мл 40 % розчину молочної кислоти і 1 л води); 0,6 % розчин етакридину лакта­ ту - 5 мл; 0,5 % розчин натрію гідроксиду - 5 мл; 5 % розчин хлораміну Б - 3 мл; 10 % розчин оцтової кислоти з гліцерином у співвідношенні (9:1) - 3 мл; 10 % розчин олії терпентинової - 5 мл.

Для лікування телят і поросят з хронічним перебігом пневмонії за­ стосовують наступні розчини:

10 % розчин АСД Ф-2 - 5 мл/м3; 20 % розчин калію йодиду - 5 мл/м3 ; 10 % розчин олії терпентинової і 10 % розчин АСД Ф-2 у рівних час­ тинах у дозі 5 мл/м3 (3-5 днів, повторно через 7-10 днів).

Аерогенний метод введення лікарських речовин застосовують та­ кож для профілактики респіраторних хвороб. Добрий профілактичний ефект одержують від застосування аерозолів сироватки тваринреконвалесцентів по 2 мл на 1 м3 протягом трьох днів підряд після надходження телят, а потім ще двічі через 10 днів (Андреєв Є.В.), гіперімунних сироваток проти сальмонельозу, пастерельозу, диплококозу - по 10—15 мл на 1 м3 окремо або в суміші - 10 мл/м3 . До сирова­ тки додають 10-20 % глюкози. Обробку проводять 5-6 разів з момен­ ту надходження телят на ферму.

Аерогенний метод терапії досить ефективний для лікування і про­ філактики респіраторних хвороб тварин. І все ж проведення аерозолетерапії у герметизованих камерах має істотний недолік, який полягає в тому, що тварини, перебуваючи в камерах близько 60 хв, насичують повітря вуглекислотою, а концентрація оксигену знижується. Поряд з тим відомо, що киснева недостатність відіграє провідну роль у пато­ генезі пневмоній. Тому рекомендується проводити оксигенозолетерапію тварин, хворих на бронхопневмонію, яка поєднує збагачення по-

139

вітря камери оксигеном з насиченням його золями лікарських речо­ вин, що надходять в організм за допомогою інгаляції. Як генератор аерозолів використовують САГ-1. Оксиген до генератора подається з балона через редуктор, який знижує тиск від 150 до 3,5-4 атм. У склян­ ки генератора наливають розчин лікарських речовин, з'єднують гене­ ратор з балоном, потім відкривають кран балона, перевіряють за ма­ нометром тиск оксигену, після чого відкривають кран редуктора. Ок­ сиген, що надходить у генератор під тиском 3,5-4 атм, утворює золь лікарських речовин в основному розміром від 5 до 10 мкм. Через 3- 5 хв кран закривають. Для підтримання щільності золів і підвищеної концентрації оксигену в камері кран редуктора відкривають ще двічі через кожні 20 хв на 3-5 хв. Тривалість процедури - 60 хв.

Протипоказання для аерозолетерапії: гостра серцево-судинна не­ достатність, набряк і емфізема легень, підвищена індивідуальна чут­ ливість тварин до окремих лікарських препаратів, необоротні процеси в легеневій тканині.

Аероіонотерапія (від грец. аer - повітря + ion - той, що рухаєть­ ся) - лікування іонізованими газами повітря (аероіонами) або цими самими йонами в комбінації з молекулами води (гідроаероіонами). В атмосферному повітрі завжди містяться позитивно і негативно заряд­ жені йони. З'єднуючись з групами нейтральних атомів і молекул, вони перетворюються у так звані легкі аероіони, які рухаються у по­ вітрі зі швидкістю 1-2 м/с, легко взаємодіють між собою і нейтралі­ зуються. За наявності в атмосфері твердих і рідких аерозолів легкі аероіони осідають на них, утворюючи менш рухливі, але більш жи­ вучі так звані важкі аероіони. Вищою біологічною активністю харак­ теризуються негативно заряджені легкі аероіони, проте у тварин­ ницьких приміщеннях їх обмаль: від 50 до 100 тис. в 1 см3 , у той час як в 1 см3 атмосферного повітря міститься близько 250-450 негатив­ но і 450-600 тис. позитивно заряджених легких іонів та відповідно 1,5-2 і 3-5 тис. важких.

Негативно заряджені легкі аероіони стимулюють легеневий газо­ обмін, відтворну функцію, нейрогуморальну систему, гемопоез і шкір­ но-видільні функції. У тварин підвищується апетит, продуктивність, основний обмін, приріст маси тіла, знижується захворюваність на пневмонію та діарею. Аероіони істотно поліпшують мікроклімат при­ міщень, зменшуючи кількість мікроорганізмів у 2-4 рази.

Для отримання іонізованого повітря застосовують постійне елек­ тричне поле високої напруги. Іонізатори такого типу називаються електроефлювіальними. Для одержання гідроаероіонів використовують

140