вання ран та інших ушкоджень шкіри. 10 % розчин на етиловому спирті ефективний для лікування трихофітії у собак і котів. Усере­ дину його застосовують за хвороб травного каналу і печінки, а шля­ хом інгаляції - за хвороб органів дихання. Прополіс сприяє підви­ щенню захисних сил: у тварин зростає здатність до утворення спе­ цифічних і неспецифічних імуноглобулінів, посилюється фагоцитоз та підвищується стійкість проти інфекцій. У разі зовнішнього вико­ ристання відзначають стимуляцію росту грануляційної тканини, прискорення очищення ран від гнійного ексудату, що стимулює швидку епітелізацію.

Квітковий пилок - чудове джерело для одержання значної кількості вітамінів та мінеральних елементів, особливо мікроелементів. Так, вміст каротину в пилку лілії і жовтої акації більш ніж у 20 разів перевищує вміст його в червоній моркві. У ветеринарній практиці квітковий пилок застосовують за гіповітамінозів і мікроелементозів.

Маточне молочко застосовують зовнішньо для лікування опіків, ран, виразок та інших пошкоджень шкіри, всередину - як протимікроб­ ний та імуностимулювальний засіб, який сприяє зростанню специфіч­ ної і неспецифічної стійкості тварин проти захворювань.

Фізіотерапія

Класифікація методів фізіотерапії та основні механізми біологічної дії

Фізіотерапія (грец. physis - природа і therapeia - лікування) - ме­ тод терапії тварин, заснований на використанні сил природи: сонця, повітря, води, світла, тепла, холоду, електричного струму, ультразвуку, рентгенівських та радіоактивних випромінювань, тобто природних або штучних факторів навколишнього середовища, які впливають на ор­ ганізм здорових і хворих тварин. З лікувальною метою природні фак­ тори застосовують дуже давно, про що згадується у найдавніших друкованих джерелах з гуманітарної і ветеринарної медицини. Однак фізіотерапія як наука формується й швидко розвивається в XIX і на початку XX ст. У цей час, завдяки бурхливому розвитку науки, з'являються нові методи фізіотерапії: електролікування, фототерапія, рентгено-радіотерапія, терапія ультразвуком, лазеротерапія та ін.

У практиці гуманітарної медицини фізичним методам лікування при­ діляють значну увагу, особливо в курортології, застосовуючи гідротера­ пію, грязе- й озокеритотерапію, тепло, холод, електролікування. Ці види лікування ефективніші за індивідуального застосування, коли врахову-

112

ють перебіг хвороби та індивідуальні особливості хворого організму. У ветеринарній медицині, на відміну від гуманітарної, більшу увагу приді­ ляють таким методам фізіотерапії, за допомогою яких можна одночасно впливати на велику групу тварин (групова фізіотерапія), особливо з ме­ тою профілактики певних хвороб (групова фізіопрофілактика). Фізіоте­ рапія і фізіопрофілактика особливо необхідні в господарствах промисло­ вого типу та на тваринницьких комплексах. Фізіотерапію як індивіду­ альний метод лікування також застосовують, але значно рідше. Індивіду­ альні фізичні процедури (гальванізація, іонофорез, УВЧ, СВЧ та ін.) час­ тіше використовують у лікуванні дрібних тварин і екзотів.

Під час усіх фізіотерапевтичних процедур в організм вводиться енергія (світлова, електрична, теплова, механічна), яка подразнює рецептори і спричиняє з боку організму відповідну реакцію: зміню­ ється проникність клітинних мембран, активізується хімічна взаємо­ дія клітинних елементів, розвивається активна гіперемія, посилюють­ ся обмін речовин, синтез імуноглобулінів. Фізичні фактори заспокою­ ють, тонізують, тамують біль, сприяють підвищенню резистентності організму й утворенню в тканинах біологічно активних речовин (гіст­ аміну, ацетилхоліну, вітаміну D та ін.). Деякі фізичні фактори згубно впливають на мікроорганізми.

Лікувальний ефект за фізіотерапевтичних процедур залежить насам­ перед від кількості та якості енергії, що вводиться в організм, і реакції організму на цю енергію. Оптимальні подразники стимулюють обмінні процеси в організмі, а надто сильні - можуть спричинити перенапругу і зашкодити. Для отримання кращого терапевтичного ефекту фізіотера­ певтичні процедури слід поєднувати з іншими методами лікування.

Фізичні агенти діють на організм рефлекторно, рефлекторносегментарно, місцево та генералізовано (Мельник И.Л. зі співавт., 1991). Рефлекторна дія полягає в тому, що фізіотерапевтичні агенти спочатку подразнюють екстерорецептори шкіри. Подразнення через кутанно-сенсорний відрізок передаються задніми і боковими корін­ цями спинного мозку до кори головного мозку або в підкоркову ділян­ ку зорових горбів, де вони концентруються, іррадіюються і переда­ ються у робочі органи. Звідси імпульси передаються на органи, які знаходяться під їх впливом. Сильні подразнення, передані кутанновісцеральним рефлексом, з одного органа можуть передаватися на інший завдяки вісцеро-вісцеральному рефлексу без участі головного мозку і охоплювати всі органи черевної порожнини. Зважаючи на це, фізіотерапію не обов'язково проводити в місці патологічного проце­ су, можна діяти через найзручніші для впливу ділянки шкіри тварин.

113

Рефлекторно-сегментарна дія основана на тому, що кожен окре­ мий вісцеральний орган іннервується за участю певного сегмента спинного мозку, від якого волокна йдуть у відповідні ділянки шкіри. Під час подразнення такої ділянки фізичним чинником настає рефлек­ торне збудження корінців спинного мозку і відповідна реакція робо­ чого органа. Слід відзначити, що між рефлекторною та рефлектор­ но-сегментарною дією принципової різниці немає, оскільки і перша, і друга здійснюються рефлекторно за участі центральної нервової системи. Проте під час вибору місця для застосування фізіо­ терапевтичних процедур слід мати на увазі ту обставину, що проце­ дури більш ефективні, якщо їх виконувати за принципом рефлекто­ рно-сегментарної дії. Наприклад, за пілороспазму шлунка у коня можна застосовувати масаж шкіри у будь-якій ділянці тіла, але ма­ саж зліва в ділянці 12-го ребра на лінії маклака і сідничного горба буде найбільш ефективним, оскільки дія реалізується через сегмен­ тарну іннервацію.

Місцева дія характеризується зміною тонусу артеріол і капілярів, іонного складу тканин, виділенням біологічно активних речовин (брадикініну, простагландинів, цитокінів) і медіаторів (норадреналіну, ацетилхоліну, гістаміну та серотоніну). Молекули гістаміну та простагландину Е2 сприяють зменшенню секреції медіаторів запален­ ня, активують проліферацію та дозрівання грануляційної тканини. Макрофагоцити, мігруючи в шкіру, активують її клітинні і гуморальні фактори захисту. Ацетилхолін, діючи на М1 -холінорецептори, збіль­ шує проникність плазмолеми клітин і посилює використання оксигену тканинами, що супроводжується зміною їх трофіки (Лисенко В.В. зі співав., 2006). Біологічно активні речовини проявляють локальний вплив на розміщені в зоні дії фізичного фактора нервові провідники та їх закінчення, тому місцева реакція спостерігається у вигляді гіпе­ ремії, набряку шкіри, відчуття болю. У багатьох випадках вона є ос­ новною, особливо за ураження окремих органів. Наприклад, за фарин­ гіту добрі результати дає тепле укутування, проте процедура дає най­ кращий результат, якщо її проводити в ділянці глотки.

Генералізована дія фізіотерапії проявляється в нейросекреції гі­ поталамусом рилізинг-факторів і тропних гормонів гіпофіза, тобто підвищується активність гіпофізарно-адренокортикальної системи з подальшою активацією залоз внутрішньої секреції. Глюкокортикоїди і катехоламіни, що надходять у кров'яне русло, підвищують чутли­ вість адренорецепторів різноманітних тканин, а гідрокортизон обме­ жує ексудативну фазу запалення. Як наслідок, відновлюється регуля-

114

ція метаболізму клітин і судинного тонусу, проникність гістогематичних бар'єрів і транскапілярний обмін метаболітів.

У практиці тваринництва і ветеринарної медицини часто застосо­ вують метод фізіопрофілактики з метою поліпшення здоров'я тварин. Найчастіше з цією метою застосовують фототерапію, особливо ін­ фрачервоне, ультрафіолетове або комбіноване опромінювання, моці­ он та іонізацію повітря. Особливо корисна фізіопрофілактика для мо­ лодняку, здебільшого застосовуючи опромінення, аероіонізацію пові­ тря (поліпшує мікроклімат приміщень, зменшує їхню бактеріальну забрудненість), що сприяє поліпшенню здоров'я, збереженню молод­ няку та підвищенню продуктивності дорослих тварин.

Усі методи фізіотерапії і фізіопрофілактики можна класифікувати наступним чином (табл. 8):

1) світлолікування, або фототерапія (інфрачервоне, ультрафіоле­ тове, видиме оптичне і монохроматичне випромінювання);

2)електротерапія - електричні струми низької і високої напруги, електричні й магнітні поля;*

3)гідро- і термотерапія - гідро-, грязе-, глино-, торфотерапія; озокери­ тота парафінотерапія, штучні і натуральні мінеральні води й розчини;

4)механотерапія - масаж, вібрація, ультразвук і тренінг (моціон);

5)лікування шляхом створення штучного повітряного середови­ ща - аеро- і гідроаероіони, аерозолі, електроаерозолі.

Світлолікування (фототерапія)

Фототерапія - застосування з лікувальною метою променевої енер­ гії видимого, інфрачервоного та ультрафіолетових спектрів природного (Сонця) або штучних джерел світлової енергії: ламп, які випромінюють частину сонячного спектра, генераторів, випромінювачів, ТЕНІВ. До штучних джерел фотолікування належить також лазеротерапія.

Світло - одна із форм матерії, яка одночасно має властивості фотонів (часток) і хвиль завдовжки від 0 до безмежності. Оптичне випромінювання включає діапазон хвиль в межах від 460 мкм (мік­ рометрів) до 2 нм (нанометрів). Довжина хвиль інфрачервоного спе­ ктра коливається від 460 мкм до 760 нм, видимого - від 760 до 400 нм, а ультрафіолетового - від 400 до 2 нм (1 мкм = 0,001 мм;

1нм = 0,001 мкм = 0,000001 мм).

*Електро-, гідро-, термо- і механотерапія детально описані в навчальних посіб­ никах: а) Загальна терапія і профілактика внутрішніх хвороб тварин / В.І. Левченко, І.П. Кондрахін, Л.М. Богатко [та ін.]. - Біла Церква, 2000. - 224 с; б) Фізіотерапія і фізіопрофілактика внутрішніх хвороб тварин / В.В. Лисенко, В.І. Немировський, О.В. Семьонов, В.М. Соколюк. - Дніпропетровськ, 2006. - 220 с.

115

Більша кількість сонячної радіації зосереджена в інфрачервоній частині спектра. Проходячи через атмосферу Землі, сонячне випромі­ нювання істотно змінюється, оскільки промені різних діапазонів хвиль по-різному поглинаються в ній, і чим більша довжина світлової хвилі, тим менше вона поглинається атмосферою, а ультрафіолетові промені з довжиною хвилі менше 280 нм поглинаються у верхніх ша­ рах атмосфери й не досягають земної поверхні. Атмосфера поглинає в середньому більше 30 % світлового випромінювання, яке падає на Землю, і до земної поверхні доходить лише 70 % енергії сонячного світла, у тому числі - 39 % ультрафіолетових променів, які становлять близько 1-2 % загального потоку. Найбільша кількість їх досягає зем­ ної поверхні у травні, а найменша - у грудні.

Використання природного освітлення

Сонячна радіація - дуже активний і постійно діючий фактор, який справляє багатогранний вплив на різні функції організму. Наприклад, надто короткий світловий день, як і надмірно тривала та інтенсивна інсоляція курей, спричиняють зниження і навіть припинення яйцеклад­ ки, зміну оперення.

Діючи на організм через зоровий аналізатор, рецептори сітківки ока, шкіри, слизових оболонок, світло впливає передусім на кору головного мозку, а потім рефлекторно на функції різних органів і систем, обмін ре­ човин. Фізичні і хімічні зміни в організмі відбуваються лише під впли­ вом увібраної (поглинутої) частини світлової енергії. Частина її, голов­ ним чином довгохвильова, перетворюється у теплову, а короткохвильова, поглинаючись тканинами, зумовлює в них фотоелектричний ефект.

Шкіра по-різному поглинає промені світла, залежно від довжини хвиль. Глибина проникності променів ультрафіолетового спектра об­ межується поверхневими шарами шкіри, не перевищуючи 0,5-1,0 мм, зростає під час переходу до оранжевих променів (становить 2,5 мм), а для червоного проміння проникна здатність збільшується до 20-30 мм,

Удіапазоні інфрачервоного випромінювання досягає 60-70 мм.

Упроцесі поглинання видимого випромінювання шкірою виділя­ ється тепло, яке через термомеханочутливі рецептори шкіри ініціює сегментарно-рефлекторні й місцеві реакції з посиленням кровообігу і трофіки опромінених органів. Окрім того, світлові промені через сіт­ ківку ока безперервно діють на кору головного мозку, через неї - на Функцію ендокринних залоз та внутрішніх органів і за певних умов стимулюють обмін речовин. Важливою умовою для одержання ефекту від променевої енергії є тривалість освітлення і сила джерела світла.

117

Під впливом сонячної радіації стимулюються ріст волосся, функ­ ції потових і сальних залоз, потовщується й ущільнюється епідерміс, що має важливе захисне значення. Біологічно активні речовини білко­ вої природи (гістамін, біогенні аміни та ін.), що утворюються в шкірі, діють на організм гуморальним і нервово-рефлекторним шляхами. Швидше гояться шкірні виразки та рани. Пігментація шкіри, що утво­ рюється під впливом ультрафіолетових променів, захищає її від їх не­ гативної дії.

Сонячна радіація стимулює гемопоез, кровообіг та газообмін, збіль­ шує глибину й частоту дихання, посилює утворення глікогену і сприяє його нагромадженню у печінці та м'язах, зменшує вміст у крові недоокиснених метаболітів, нормалізує кислотно-лужний баланс, стимулює ріст і розвиток молодняку, вуглеводний, білковий, фосфорно-каль­ цієвий і D-вітамінний обміни. Під її впливом 7-дегідро-холестерол шкіри перетворюється в холекальциферол.

Під впливом сонячної радіації відбувається регуляція статевої ци­ клічності, гонадотропної функції гіпофіза, адренокортикотропної сис­ теми та інших ендокринних залоз. Нестача світла у приміщеннях, де вирощують молодняк, спричиняє глибокі, часто необоротні якісні зміни у статевих органах, а в дорослих тварин знижує статеву актив­ ність, негативно впливає на запліднення і плідність. Добовий ритм активності тварин, ритм багатьох фізіологічних процесів пов'язаний переважно з природним режимом освітлення - зміною дня та ночі. Зміна процесів життєдіяльності організму під впливом тривалості світлового дня і темноти ночі одержала назву фотоперіодизм.

Основним критерієм належності тварин до тієї чи іншої фотопе­ ріодично чутливої групи є залежність розвитку їхніх статевих залоз від дії освітлення. У короткоденних тварин (кози, вівці) статева актив­ ність проявляється восени, коли дні коротшають, а у довгоденних (свині, корови, коні, кури, гуси, качки, індики) - навесні, коли день збільшується. Наприклад, оптимальною порою для осіменіння й за­ пліднення корів і телиць вважається період середини - кінця квітня по червень, тобто у сезон найтривалішого світлового дня, найрідше статеві рефлекси проявляються у листопаді - грудні.

Отже, недостатнє сонячне опромінення необхідно розглядати як виключно несприятливу умову утримання тварин.

Водночас перегрівання організму, зокрема у сиру погоду, може спричинити тепловий або сонячний удар, особливо у свиней і робочих коней, розлад дихання і гемоциркуляції, навіть сонячні опіки, які ви­ никають на ділянках тіла з ніжною непігментованою шкірою і рідким

118

волосяним покривом. Теплові сонячні промені можуть спричини­ ти гіперемію мозкових оболонок, загальне пригнічення, а потім збудження тварин, подальше порушення функцій дихального та сер­ цево-судинного центрів, що може призвести до загибелі тварин. Якщо сонячний удар поєднується з перегріванням (тепловий удар), то роз­ вивається загальна гіперемія і процес перебігає ще важче. Перегрі­ вання організму посилюється за фізичного навантаження, вагітності, інтенсивної лактації, ожиріння. Підвищення температури тіла тварин на 0,5-1,5 °С вказує на тривале перегрівання. Воно супроводжується зниженням продуктивності і стійкості до захворювань.

Із джерел світлового випромінювання у ветеринарії використову­ ють лампи Мініна та інфраруж, солюкс-лампи, апарат Біотрон-Про та спеціальні світлотеплові ванни.

Інсоляція протипоказана за серцево-судинної недостатності у фа­ зі декомпенсації, у разі виснаження, набряків, водянок серозних по­ рожнин, підвищеної чутливості до сонячної радіації (гречана хворо­ ба), злоякісних пухлин, функціональних та органічних порушень центральної нервової системи, травматичного перикардиту і в остан­ ню стадію вагітності.

Інфрачервоне опромінення (ІЧ) охоплює ділянку спектра з дов­ жиною хвилі в межах від 780 до 5000 нм (0,78-5 мкм) і більше. На XV сесії Міжнародної комісії з освітлення (МОК) були встановлені такі межі інфрачервоного спектра: ІЧ-А - від 0,78 до 1,4 мкм (ділянка ко­ роткохвильового ІЧ-опромінення); ІЧ-В - від 1,4 до 3,0 (середньохви­ льове); ІЧ-С - від 3,0 мкм до 1,0 мм (довгохвильове). Оскільки дов­ жина хвилі ІЧ-променів більша, порівняно з видимими або ультрафіо­ летовими, їхні кванти мають меншу енергію, тому ІЧ-промені спри­ чиняють меншу хімічну дію. Характерною особливістю ІЧ-променів є те, що повітря для них практично діатермічне (воно нагрівається лише на 0,3-0,5 °С) і вони перетворюються в тепло лише у випадку, коли поглинаються тілом.

Глибина проникнення ІЧ-променів у тканини тіла залежить від довжини хвилі. Короткохвильові ІЧ-промені (780-1400 нм) прогріва­ ють тканини, розміщені на глибині 7-8 см, а за довжини хвилі понад 1400 нм (1,4 мкм) - лише поверхневі шари шкіри.

В основі терапевтичної дії ІЧ-опромінення лежить здатність уже через 1-2 хв спричиняти активну гіперемію шкіри (теплову еритему) за рахунок припливу крові, кількість якої зростає у 15-20 разів, а ін­ тенсивність кровотоку - у 10-15 разів, що поліпшує живлення тканин, прискорює окисно-відновні процеси. Гіперемія опромінених ділянок

119

тіла не має чітко визначених меж і зникає безслідно через 20-30 хв після опромінення. Активація мікроциркуляторного русла і підви­ щення проникності судин сприяють видаленню з вогнища запалення продуктів аутолізу загиблих клітин.

Підвищення температури шкіри під дією інфрачервоних променів збільшує біологічну активність клітин, активує ферменти, які розще­ плюють білки, збільшує швидкість обмінних реакцій. Прискорюється течія крові в судинах, розміщених у підсосочкових шарах шкіри. Ак­ тивні продукти розпаду білків разом з нервовими імпульсами, що ви­ никають у шкірі, через теплові рецептори місцеву дію ІЧ-променів поширюють на внутрішні органи і весь організм. Розширюються су­ дини внутрішніх органів, поліпшуються їх кровопостачання, метабо­ лічні процеси і функції. У крові збільшується кількість еритроцитів, лейкоцитів, вміст гемоглобіну, підвищується активність лізоциму, фагоцитарна активність лейкоцитів, титр нормальних аглютинінів, тобто підвищуються загальний тонус і природні захисні сили.

Найбільший ефект від застосування ІЧ-променів одержують у ра­ зі запальних процесів з підгострим перебігом, коли в пошкоджених тканинах недостатній кровообіг, знижений обмін речовин, уповільне­ ні регенеративні та репаративні процеси. Навпаки, у гостру фазу за­ палення ІЧ-опромінення може спричинити пасивну застійну гіпере­ мію та посилити больові відчуття через стискування нервових закін­ чень і виділення гістаміну та ацетилхоліну. ІЧ-опромінення посилює випаровування вологи, чим пояснюється його висушувальна дія, яку використовують для лікування мокрих екзем, дерматитів та опіків.

Високий лікувальний ефект встановлений за хвороб апарату ди­ хання (гайморит, фарингіт, ларингіт, бронхіт, пневмонія, плеврит), органів травлення (гіпотонія й атонія передшлунків, зниження мо­ торної і секреторної функцій шлунка й кишечнику, катаральний гаст­ роентерит, спастичні коліки), сечовиділення, за гематом, лімфоекстравазатів, міозитів, артритів, невралгій, ран і виразок з поганою гра­ нуляцією, контрактур, спайок та інших хвороб.

ІЧ-опромінення не призначають у гостру стадію запальних проце­ сів, у разі септикопіємічних і гнійно-гнильних процесів, пороків серця у стадії декомпенсації, злоякісних новоутворень, геморагічних діате­ зів, теплового і сонячного ударів, кахексії, за хвороб, що супрово­ джуються гарячкою.

Штучні джерела світлотеплового опромінення поділяють на "світлі" і "темні". До "світлих" належать інфраруж, лампи солюкс, Мініна, інфрачервоні дзеркальні (ІКЗК 220-250, ІКЗ 220-500, ІКЗ

120

220-500-1), дзеркально-сушильні (ІКЗС, ЗС). Для захисту ламп від механічних пошкоджень і води їх монтують у спеціальну арматуру. Джерело опромінення разом з арматурою називають опромінювачем.

"Темні" джерела ІЧ-опромінення генерують у ділянці довгохви­ льової частини оптичного спектра. У практиці широко розповсюджені теплові електронагрівачі (ТЕНи) - металеві трубки, всередині яких є елемент нагрівання, запресований у вогнестійку ізоляційну масу. їх

кладеною на опромінювану поверхню тіла, якою лікар повинен відчува­ ти приємне тепло. На курс лікування призначають 20-25 процедур.

Задля поліпшення живлення шкіри, посилення кровообігу і як бо­ лезаспокійливий засіб використовують синій фільтр, а для глибокого прогрівання - червоний, що пропускає інфрачервоні промені.

Лампа Мініна дає видиме синє світло (5 %) та інфрачервоне (95 %) з вираженою тепловою дією. Джерелом випромінювання є лампа розжарювання потужністю 40-100 Вт, найчастіше із синього скла (рис. 6). Процедуру проводять 15-30 хв на відстані від лампи до поверхні шкіри 5-15 см 1-3 рази на добу. Курс лікування - до 15 процедур.

Апарат Біотрон-Про є світлотерапевтичним апа­ ратом. Він охоплює повний діапазон видимого і час­ тину інфрачервоного спектра. Опромінення викону­ ють на відстані 30-40 см упродовж 2-8 хв 1-2 рази на добу. На курс лікування призначають 10-15 сеансів.

Лампа інфраруж побудована як і лампа Со­ Рис. 6. Лампа Мініна люкс, але джерелом інфрачервоних променів є

121

намотана на теплостійку керамічну основу електрична спіраль, яка нагрівається до 500 °С. Потужність стаціонарної лампи - 600, портатив­ ної - 300 Вт. Лампою опромінюють на відстані 40-80 см від поверхні тіла упродовж 15-30 хв щодня. Курс лікування - 20-25 процедур.

З профілактичною метою в умовах тваринницьких ферм для ло­ кального обігрівання молодняку застосовують різні джерела інфрачер­ воних променів широкого діапазону хвиль: довгохвильових (більше 1500 нм) і короткохвильових (750-1500 нм). Промисловість випускає електричні інфрачервоні дзеркальні лампи ІКЗК 220-250; ІКЗ 220500, ІКЗ 220-500-1.

Особливо часто інфрачервоне опромінювання застосовують для обігрівання поросят-сисунів. Один опромінювач типу ОВІ-1, ОРІ-1, ІКУФ використовують для обігрівання двох суміжних станків, а опромінювані типу ОРІ-2, ССПО-1-250 або ОВІ-2 підвішують по од­ ному над кожним станком. Висота розміщення ІЧ-джерел залежить від температури повітря у приміщенні, потужності ламп і дози опро­ мінення (табл. 9). За температури повітря 14-18 °С, висоти розміщен­ ня опромінювана 60-80 см рекомендується такий режим ІЧ обігріван­ ня поросят: у перші три доби ІЧ лампи працюють постійно, від тре­ тьої до 10-ї їх використовують по 45 хв із наступою 15-хвилинною перервою, від 10-ї до 45-ї доби лампи працюють протягом 1 год з на­ ступною 30-хвилинною перервою.

Таблиця 9 - Висота розміщення (см) ІЧ-опромінювачів над підлогою під час обіг­ рівання поросят

ІЧ-обігрівання телят організовують з перших днів життя. Під час утримання їх в індивідуальних станках один опромінювач ОВІ-2 або ССПО-1-250 розміщують над кожним станком, а за групового - із розра­ хунку на 2 м площі. Телят до 15-добового віку обігрівають 1-1,5 год із наступною 30-хвилинною перервою. Висота розміщення опромінювачів ССПО-1-250, ОВІ-2 за температури повітря у приміщенні 9-13°С стано­ вить 140-150 см, опромінювачів ОРІ-1, ОРІ-2, ОВІ-1 - 190-210 см від під-

122

логи. Протягом перших трьох діб життя, коли телята більше лежать, висо­ ту розташування опромінювачів зменшують на 40-50 см. Для обсушуван­ ня і обігрівання новонароджених телят у перші години їхнього життя можна використовувати переносні опромінювані з лампами ІКЗК 220-250.

ІЧ обігрівання ягнят організовують у перші 10 діб життя в зимо­ вий період. На висоті 100-130 см від підлоги підвішують опроміню­ вані ОВІ-2 та ССПО-1-250 або на висоті 130-150 см опромінювані ОВІ-1, ОРІ-1, ОРІ-2 з тим, щоб температура під лампою була в межах 10-18 °С. Режим опромінення ягнят: 45 хв обігрівання з наступною 15-хвилинною перервою.

Для інфрачервоного обігрівання молодняку птиці застосовують ІЧ джерела із забарвленими колбами. Однієї лампи потужністю 250 Вт, як правило, буває достатньо для 100-120 курчат, 60-80 індиченят, гу­ сенят і каченят. За підлогового утримання застосовують різні електробрудери, обладнані інфрачервоними лампами типу БІ-500 та БІ-500А. Один брудер розрахований на 500 курчат від добового до 90добового віку. У разі утримання в клітках ІЧ опромінювачі розміщу­ ють на висоті 60-70 см від підлоги кліток верхнього ярусу. Опромі­ нюють 1-30-добовий молодняк. Режим опромінення безперервний.

Ультрафіолетове випромінювання - це оптичне випромінюван­ ня, яке має довжину хвилі від 2 до 400 нм. Поверхні Землі досягає лише незначна (1-5 %), до того ж найменш потужна частина ультра­ фіолетового спектра Сонця з довжиною хвилі від 280 до 400 нм. Ко­ роткохвильова частина спектра практично повністю поглинається верхнім озоновим шаром атмосфери.

Ефективність біологічної дії ультрафіолетових променів залежить від довжини хвилі. Відповідно до цього УФ частину спектра розподі­ ляють на три частини: довгохвильову - УФ-А (спектр А) з довжиною хвилі від 400 до 320 нм, характеризується слабовираженою біологіч­ ною дією; середньохвильову - УФ-В (спектр В) із довжиною хвилі від 320 до 280 нм і вираженою біологічною дією на організм тварин та короткохвильову - УФ-С (спектр С) із довжиною хвилі від 280 до 180 нм, яка має бактерицидну дію, спричиняючи коагулювальний і денатурувальний вплив на білкові структури клітини.

Механізм біологічних процесів, що виникають під впливом УФпроменів, складається з комплексу біофізичних, гуморальних та нер­ вово-рефлекторних реакцій, основною з яких є фотоелектричний ефект. Суть його полягає у здатності енергії УФ-променів відривати електрони від атомів або переводити їх на віддаленіші від ядра орбі­ ти, внаслідок чого утворюються або іони, або збуджені атоми і моле-

123

куди, що мають більшу енергію. Гуморальний механізм впливу УФпроменів зумовлений денатурацією і коагуляцією білків, внаслідок чого утворюються фізіологічно високоактивні компоненти білкової природи - гістамін, біогенні аміни, ацетилхолін, простагландини, під дією яких посилюється тонус симпатичного відділу вегетативної нер­ вової системи, що потім змінюється переважанням тонусу парасимпа­ тичного відділу і проявляється реакціями вазодилятації. Посилюються вентиляція легень, споживання оксигену й виділення вуглекислоти, на початку опромінення виникає незначний ацидоз, який змінюється нор­ мальною реакцією внутрішнього середовища. Активується моторна функція шлунка і нормалізується кислотність шлункового соку, особли­ во за гіпоацидних і анацидних гастритів, чому сприяє утворення в опромінених тканинах гістаміну та гістаміноподібних речовин, що стимулюють шлункову секрецію. УФ-опромінення змінює гормональ­ ний статус тварин. Посилюються функції гіпофіза, надниркових, щи­ топодібної, підшлункової і статевих залоз. Як наслідок цього, УФпромені істотно впливають на обмін речовин: стимулюють відкладан­ ня глікогену в печінці, білковий і жировий обміни, посилюють фаго­ цитоз та імуногенні реакції мононуклеарної фагоцитарної системи, стимулюють еритро- й лейкоцитопоез. Інтенсифікація біохімічних та обмінних процесів, поліпшення фізіологічного стану підвищують стійкість тварин до захворювань, зростає їх продуктивність.

Реакція організму на дію УФ-опромінення залежить від його дози і довжини хвилі. Довгохвильові ультрафіолетові промені спричинюють розвиток пігментації шкіри (загар) внаслідок утворення в ній пігменту меланіну, що набирає темного забарвлення в результаті окиснення без­ барвного тирозину ферментом тирозиназою, яка міститься в меланобластах і активність якої стимулюється УФ-променями. Найбільша кількість меланіну утворюється в шкірі на третю добу від моменту опромінення під впливом променів з довжиною хвилі 340-360 нм.

Окрім того, ультрафіолетові промені довгохвильового спектра стимулюють формування імунної відповіді, подібної до реакції гіперчутливості сповільненого типу. Однак тривале довгохвильове опромі­ нення може активізувати ріст злоякісних пухлин.

Середньохвильове опромінення розміщене в діапазоні від 320 до 280 нм. У разі поглинання квантів середньохвильового ультрафіолетово­ го опромінення в шкірі утворюються низькомолекулярні продукти фото­ лізу білків, які активують систему мононуклеарних фагоцитів. У шкірі й судинах виділяються біологічно активні речовини (кініни, простагланди­ ни, лейкотриєни та інші) і вазоактивні медіатори (ацетилхолін та гіст-

124

амін). Останні збільшують тонус і проникність судин, сприяють зростан­ ню кількості функціонуючих артеріол та капілярів шкіри, посилюють швидкість локального кровотоку. Через 3-8 год виникає активна гіпере­ мія обмеженої ділянки шкіри - ультрафіолетова еритема, яка досягає мак­ симальної активності через 2-3 доби, а на 7-9-у, як правило, зникає. За часом, протягом якого на непігментованій і незахищеній шкірі утворю­ ється еритема, визначають біодозу ультрафіолетового опромінення.

Під час опромінення суберитемними дозами променів з довжиною хвилі 280-310 нм у ліпідах поверхневих шарів зі 7-дегідрохолестеролу утворюється вітамін D3 - холекальциферол. З течією крові він перено­ ситься до печінки, де перетворюється у перший біологічно активний метаболіт - 25-гідроксихолекальциферол, а в нирках з нього синтезу­ ються 1,25- і 24,25-дигідроксихолекальцифероли. Ці метаболіти беруть активну участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну: під їх впли­ вом у слизовій тонких кишок синтезується кальцієзв'язувальний білок, за допомогою якого проходить абсорбція кальцію, а в нирках - реабсор­ бція кальцію і фосфору з первинної сечі, стимулюється остеогенез, активується кишковий ізофермент лужної фосфатази, що посилює аб­ сорбцію фосфору в кишечнику. Опромінення ергостерину дріжджів та рослин після їх скошування супроводжується утворенням ергокальци­ феролу (вітаміну D2), який також виявляє виражену антирахітичну дію після перетворення у біологічно активні метаболіти.

УФ-промені з довжиною хвилі 250-280 нм мають виражену бак­ терицидну дію. Під їх впливом зменшується бактеріальна забрудне­ ність повітря, поліпшується мікроклімат у приміщеннях, відбувається іонізація повітря, утворення озону, а також оксидів нітрогену. Згуб­ ний вплив світла на бактерії залежить від довжини хвилі (найбільш виражений при 254-265 нм), інтенсивності випромінювання (пряме сонячне світло діє швидше, ніж розсіяне), температури навколишнього середовища (за низької температури бактерицидність променів нижча). Суть бактерицидної дії світла полягає у здатності денатурувати й коагу­ лювати білкові компоненти бактерій, вірусів, токсинів і фагів. Слід від­ значити, що сонячне проміння, яке досягає земної поверхні, практично не містить світлових променів з довжиною хвилі менше 295 нм, тому бактерицидна дія сонячної радіації значно нижча від короткохвильових УФ-джерел, які генерують у спектральному діапазоні С.

Варто також зазначити, що УФ-промені проникають у тканини не­ глибоко, лише на 1 мм, досягаючи поверхні капілярів і нервових за­ кінчень. Волосяний покрив чорно-білої худоби пропускає у різних ділянках шкіри до 45 % УФ-променів з довжиною хвилі 220-440 нм,

125

причому білі ділянки шерсті пропускають у середньому вдвічі менше променів, ніж темні. Волосяний покрив телят пропускає 11-16 %, ще­ тина свиней — 19—57 % УФ-променів усіх трьох частин спектра. Най­ більш чутливі до ультрафіолетових променів велика рогата худоба і свині, менше реагують коні й собаки, ще менше - кози та вівці.

УФ-опромінення застосовують за хвороб органів дихання (брон­ хіти та пневмонії, ексудативний плеврит), для підвищення неспецифіч­ ної резистентності організму, лікування й профілактики порушень D-вітамінного і фосфорно-кальцієвого обмінів (рахіт, остеодистро­ фія), за хвороб органів травлення (гіпотонія передшлунків, гастроен­ терит), анемій, міоглобінурії, ураження шкіри (фурункульоз, екзема, виразки), хвороб суглобів, кісток та периферичної нервової системи з вираженою больовою реакцією (неврити, невралгії, міозити). Проти­ показане застосування УФ-променів у тих самих випадках, що й ін­ фрачервоних (хронічна ниркова недостатність, гіпертиреоз).

Джерела ультрафіолетового опромінення.* Ультрафіолетові лам­ пи - це циліндричні трубки, виготовлені з кварцового скла. Всередині лампи знаходиться невелика кількість металевої ртуті та газ аргон. Коли електричний струм подається на електроди через іонізований аргон ланцюг замикається і металева ртуть перетворюється у пару, яка в іонізованому середовищі генерує УФ-промені. Нині їх випуска­ ють під маркою ДРТ (дугова ртутно-трубчаста). Для лікування найча­ стіше застосовують опромінювані з лампами ДРТ-400 (ПРК-2), ДРТ200 (ПРК-4), ДРТ-1000 (ПРК-7) і АРК-2. Усі лампи з горілками ДРТ містять повний спектр УФ-променів (інтегральні) і відрізняються од­ на від одної потужністю та особливостями конструкції.

Лампи монтують в опромінювані: кварцові настільні (ОКН), ульт­ рафіолетові настільні (ОУН-250, ОУН-500), ртутно-кварцові на шта­ тиві (ОРК-21М, ОУШ-1), пересувні (ОРКШ), маячні великі (ОКБ-30).

Часто застосовують еритемні люмінесцентні ртутні дугові лампи ти­ пу ЛЕ низького тиску, виготовлені з увіолевого скла, внутрішня поверх­ ня якого покрита люмінофором. Потужність ламп 15 та 30 Вт. Вони ге­ нерують УФ-промені лише в ділянках А і В із довжиною хвилі від 280 до 360 нм (селективні лампи). До цього типу відносять лампи ЛЕ-15; ЛЕО-15; ЛЕ-30-1; ЛЕР-40. Для таких ламп використовують опромінюва­ ні настінні, підвісні з відбивним розподілом (ОЭП) та пересувні (ОЭП).

* Детальний опис штучних джерел ІЧ- і УФопромінення, їх застосування, дозу­ вання опромінення викладено у практикумі "Загальна терапія і профілактика внутріш­ ніх хвороб тварин" / [Левченко В.І., Кондрахін І.П., Богатко Л.М. та ін.]. - Біла Церк­ ва, 2000. - 224 с.

126

До бактерицидних джерел УФ опромінення належать лампи БУВ-15, БУВ-30 (бактерицидно-увіолева) і лампи ДБ (дугова бактерицидна). Здебільшого використовують лампи РБ-15, ДБ-30 і ДБ-60 потужністю 15, 30 і 60 Вт відповідно. Їх встановлюють в опромінювачах настіль­ них ОКУФ-5М, опромінювачах для підвішування на стелю (ОБП), штативах (ОБШ) і пересувних (ОБП). Зазначені лампи застосовують для дезінфекції приміщень, операційних, бактеріологічних боксів, м'ясних та молочних продуктів тощо. Бактерицидні опромінювані монтують на висоті 2-2,3 м від підлоги. Відкриті джерела знезаражу­ ють повітря протягом 1-1,5 год, закриті - через 8 год горіння.

Для одночасного освітлення приміщень та ультрафілетового опромінення тварин використовують лампи ДРВЕД (дугова ртутновольфрамова, еритемна з дифузним відбивачем).

З метою ультрафіолетового опромінення тварин використовують стаціонарні і пересувні установки, а для опромінення обмеженої діля­ нки - малогабаритні УФ-опромінювачі "Малиш", "Ліліпут", закор­ донного виробництва SН-30 і SН-40 та ін. У стаціонарних установках використовують еритемно-люмінесцентні лампи типу ЛЕ-15, ЛЕ-30, ЛЕР-40 та еритемно-освітлювальні типу ЛЕО-30, ДРВЕД-220-250, ДОЦ-30; у пересувних - лампи типу ДРТ-400, ДРТ-1000.

Крім ультрафіолетових опромінювачів, нині застосовують комбінові установки для інфрачервоного та ультрафіолетового опромінен­ ня: ІКУФ-1, ІКУФ-1М, "Комфорт", "Кулон". Установка ІКУФ склада­ ється із 40 опромінювачів та пульта управління. Кожний опромінювач має дві ІЧ-лампи і одну УФ-лампу (еритемну) типу ЛЕ-15 або ерите­ мно-освітлювальну типу ЛЕО-15. їх установлюють на висоті 1,6-1,7 м від підлоги з розрахунку один опромінювач на два сусідні станки, а за групового утримання - на 4 м2 площі.

Інкубаційні яйця перед закладанням в інкубатор опромінюють 1 раз установкою ОРК-2 або ОРКШ з лампою ДРТ-400 на відстані 0,8 м від яєць. Курячі, качині та індичі яйця обробляють протягом 2, гусячі - 3 хв. УФ-опромінення птиці на інкубаторній станції організовують після вий­ мання молодняку з інкубатора та після сортування. Установки ОРК-2 або ОРКШ вмикають на відстані 1 м від молодняку і опромінюють протягом 5 хв. Наступне опромінення за такою самою схемою проводять перед переведенням молодняку в цех вирощування.

УФ-опромінення курчат за утримання на підлозі організовують еритемними опромінювачами ЕО-1-30М або ЕО-2, які підвішують на висоті 2-2,2 м від підлоги з розрахунку один опромінювач на 25-30 м2 площі для курчат і 15-20 м2 - для опромінення курей. Тривалість

127

опромінення відповідно 1-1,5 і 2,5-3 год на добу. В перші п'ять діб призначають четверту частину дози, у наступні п'ять - половину, далі протягом п'яти днів - 3/4, а потім - повну.

Для опромінення можна застосовувати установку УО-4 з лампами ДРТ-400, які розміщують на висоті 2-2,2 м від підлоги. Добової дози досягають за одне переміщення опромінювача над поголів'ям курчат з інтервалом в одну добу і щоденним опроміненням курей.

За багатоярусного кліткового утримання курей і курчат опромі­ нення організовують самохідною установкою УОК-1 з лампами ДРТ400. Однією установкою протягом робочого дня можна обробити 3040 тис. курчат від однодо 30-добового, 40-45 тис. - від добового до двомісячного, 20-25 тис. курей-несучок у групових клітках.

Дозування УФ-опромінення проводиться шляхом вимірювання ін­ тенсивності світлового потоку уфідозиметром УФД-4, уфіметром УФК-4, ультрафіолетометрами УФМ-5. Проте важливо знати не лише інтенсивність потоку, а й реакцію на нього організму, мірою якої є біологічна доза (біодоза), тобто найменший час опромінення (у хви­ линах) ультрафіолетовими променями шкіри тварин на безволосяній ділянці її тіла на віддалі 50 см, яке зумовлює розвиток еритеми міні­

128

Лазеротерапія - особливий вид терапії людей і тварин за допомо­ гою світла гелій-неонового лазера. Принцип дії лазерів грунтується на тому, що під впливом зовнішнього випромінювання атом набуває до­ даткової енергії, в результаті чого частина електронів переміщується на вищі енергетичні орбіти (рівні) - виникає електронне збудження опромінених тканин. У такому стані електрони знаходяться короткий проміжок часу (10- 8 с), а потім знову повертаються у своє основне по­ ложення, випромінюючи при цьому надлишок енергії у вигляді кван­ тів світла (фотонів).

Опромінення шкіри гелій-неоновим лазером спричиняє збільшен­ ня кількості нейтрофілів, дегрануляцію тучних клітин з виходом гра­ нул у міжклітинне середовище, активізацію проліферації фібро­ бластів, підвищення фізіологічної активності сполучної тканини. Ла­ зерний промінь стимулює функцію серцево-судинної системи, сприяє розширенню судин, поліпшує мікроциркуляцію крові і лімфи в місцях запалення за одночасного ущільнення судинних стінок і зменшення їх проникності та нагромадження кисню у тканинах. Кровообіг активізу­ ється не лише в зоні ураження, а й у тканинах, які розміщені поряд. Це поліпшує обмін речовин у зоні ураження, забезпечує живлення тканин, внаслідок чого знижується інтенсивність запальної реакції та підвищу­ ється проліферативна здатність тканин. Нормалізуючи крово- і лімфообіг у зоні запалення, опромінення сприяє зменшенню ексудації і набряку тканин, нормалізації мікроциркуляції та метаболічних процесів. Під дією лазера посилюються неспецифічні захисні системи організму, особливо збільшується кількість лізоциму та активується функція фагоцитарних клітин - прискорюється формування нейтрофільно-макрофагального бар'єра. Все це прискорює аутоліз некротизованих тканин, очищення ділянки запалення і проліферативні процеси у зоні пошкодження Фаго­ цитарна реакція у вигляді формування спочатку нейтрофільного, а потім моноцитарного бар'єра стимулюється лазерним променем ще у фазі ек­ судації, а активізація сполучнотканинних елементів прискорює форму­ вання фібробластичного бар'єра (Панько І.С. зі співавт., 1994).

Лазеротерапія стимулює гемопоез, активність Т- і В-лімфоцитів, що в свою чергу стимулює антитілоутворення та клітинний специфіч­ ний імунологічний захист. Істотним є також вплив гелій-неонового лазера на систему гіпоталамус-гіпофіз-надниркові залози, симпатикоадреналову систему, яка відіграє важливу роль у формуванні неспе­ цифічних пристосовних реакцій організму на дію патогенних агентів.

Практичні основи застосування ГНЛ у ветеринарній хірургії роз­ робили академік НААН України В.М. Власенко і співробітники кафе-

129

дри хірургії Білоцерківського НАУ. Вони встановили, що оптимальною потужністю за лазеротерапії запальних процесів є 100-120 мВт/см2 , а експозиція, залежно від площі запалення, - 5-15 хв.

Застосовувати лазеротерапію рекомендується для лікування тва­ рин за риніту, стоматиту, ларингіту, фарингіту, гастроентериту, вираз­ кового гастриту. За останніх хвороб через стравохід вводять світловоди, за допомогою яких опромінюють слизову оболонку шлунка. Лазеротерапія ефективна також за лікування бронхопневмонії телят, перитоніту, артриту, катарально-гнійного кон'юнктивіту, катаракти, запалення зовнішнього і середнього вуха, ран, ерозій, виразок, дерма­ тозів, склеродермій, пролежнів, для видалення пухлин та їх лікування методом коагуляції. Ефективною лазеротерапія є при хворобах пери­ феричної нервової системи (невралгії, неврити), гнійних запальних процесах шкіри і підшкірної клітковини. Протипоказання: цукровий діабет, тиреотоксикоз, індивідуальна підвищена чутливість до дії ла­ зерного опромінення, гостра серцево-судинна недостатність.

Електротерапія*

Електротерапія - метод лікування тварин електричною енергією у формі струмів низької напруги і малої частоти, високої напруги і ве­ ликої частоти, а також ультрависокочастотного електромагнітного поля (табл. 11).

Таблиця 11 - Методи електротерапії

Детально методи електро-, термо-, механо- і ультразвукотерапії описані у практи­ кумі «Загальна терапія і профілактика внутрішніх хвороб тварин» / В.І. Левченко, І.П. Кондрахін, Л.М. Богатко [та ін.]. - Біла Церква, 2000. - 224 с. та навчальному посібнику «Фізіотерапія і фізіопрофілактика внутрішніх хвороб тварин» / В.В. Лисенко, В.І. Немировський, О.В. Семьонов, В.М. Соколюк. - Дніпропетровськ, 2006. - 220 с.

130

За своєю дією електротерапія належить до патогенетичної, оскіль­ ки вона впливає на механізми розвитку хвороби, тому за її призначен­ ня слід враховувати загальний стан організму, особливості розвитку та перебігу патологічного процесу, можливі ускладнення.

В.В. Лисенко зі співавт. (2006) усі методи електротерапії розділя­ ють на три групи, які передбачають використання: а) постійного струму; б) імпульсного та змінного струму; в) електричних і магніт­ них полів. Кожна з груп має свої різновиди.

Гальванізація - метод лікування постійним струмом низької на­ пруги (60-80 В) і невеликої сили (10-300 мА). Джерелом постійного струму для гальванізації є апарати "Потік-1", АГН-1, АГН-2 і порта­ тивний ГВП-4, АГП-33, «МикроТок».

Механізм процесу гальванізації полягає в тому, що під дією пос­ тійного струму до катода рухаються катіони, а до анода - аніони. Переміщення іонів спричиняє подразнення нервових рецепторів і виникнення рефлекторних реакцій місцевого й загального характе­ ру. Місцеві реакції проявляються зміною кислотно-лужної рівнова­ ги, посиленням крово- і лімфообігу, резорбтивних процесів. На міс­ ці дії струму утворюються біологічно активні речовини: гістамін, ацетилхолін, серотонін. Вазоактивні медіатори активують фактори розслаблення судин (ендотеліни, оксид нітрогену), внаслідок чого розширюється просвіт судин шкіри і настає її гіперемія. Розширен­ ня капілярів і підвищення проникності їх стінок виникає також у глибоко розміщених тканинах, через які проходить постійний елек­ тричний струм. Посилюється синтез макроергів у клітинах, стиму­ люються обмінно-трофічні процеси в тканинах, прискорюються процеси регенерації периферичних нервів, сполучної тканини, епі­ телізація поганозагоюваних ран і трофічних виразок, посилюється фагоцитарна активність макрофагоцитів і нейтрофілів, секреторна функція слинних залоз, шлунка і кишечнику. Стимулюється обмін речовин, активність травних ферментів.

Показання. Позитивний ефект гальванізації встановлений за нев­ ралгій, міозитів, невритів, хвороб органів травлення (хронічний гаст­ рит, коліт). Під її впливом інтенсивніше розсмоктуються інфільтрати, стимулюються підгострі й хронічні запальні процеси, наприклад за артритів, тендинітів, тендовагінітів, міозитів, гайморитів, асептичних маститів. Гальванізація протипоказана за злоякісних пухлин, гост­ рих гнійних процесів, геморагічного діатезу, порушень цілісності шкіри в ділянці накладання електродів, серцево-судинної недостат­ ності, гарячки, дерматиту, екземи, вагітності, виснаження.

131

Електрофорез. У практиці ветеринарної медицини здебільшого застосовують не чисту гальванізацію, а гальваноіонотерапію, або йонофорез, тобто введення через непошкоджену шкіру йонів лікарських препаратів, або електрофорез, коли в електротерапії застосовують більші електрозаряджені частинки.

Електрофорез застосовують в таких самих випадках, що й галь­ ванізацію, але з більшою ефективністю, особливо за гайморитів, фронтитів, спайок плеври й очеревини, хвороб головного та спинно­ го мозку, невритів, невралгій. Кальцій-електрофорез ефективний за спазмофілії і тетанії, паралічів і парезів, м'язової дистрофії. Проти­ показаний електрофорез за тих же патологічних процесів, що й гальванізація.

Діатермія (від грец. diathermaino - прогріваю) - метод лікування тварин змінним струмом високої напруги (200-250 в) і високої часто­ ти (1-1,5 мегагерц) за великої сили (до 3 ампер), який стимулює утво­ рення ендогенного тепла у глибоко розміщених тканинах і органах (температура у них зростає на 2-4 °С). Ендогенно утворене тепло утримується в організмі упродовж кількох годин.

Суть ендогенного теплоутворення полягає у швидких зворотних переміщеннях йонів і диполів колоїдних білкових структур у високо­ частотному електричному полі, внаслідок чого утворюється тепло як продукт механічного подолання опірності тертя часток живої субстанції. Під впливом діатермії рефлекторно розширюються кровоносні суди­ ни, посилюється рух крові і лімфи, поліпшується живлення тканин і обмін речовин у них, тамується біль, посилюється розсмоктування продуктів запалення, стимулюються фагоцитоз, секреторна і моторна функції шлунково-кишкового каналу, функції нейро-ендокринної сис­ теми, посилюється жовчовиділення.

Для діатермії застосовують апарати УДД-200 М; УДЛ-350 М. Елек­ троди накладають у попереково-прямому положенні. Вони повинні щільно прилягати до тіла пацієнта. Під електрод кладуть папір, зво­ ложений 10 % розчином натрію хлориду. Тривалість процедури 15-40 хв. Курс лікування - 10-15 процедур щодоби або через добу.

Діатермія ефективна за хронічного перебігу бронхіту, плевриту, пневмонії, фронтиту, гаймориту, за хвороб шлунково-кишкового ка­ налу (ентералгія, ентерит), печінки, нирок і сечовивідних шляхів, ушкоджень нервової системи, підгострих і хронічних міозитів, тендинітів, тендовагінітів, артритів, периартритів. Протипоказана діатер­ мія за гострих запальних і гнійних процесів, злоякісних новоутворень, серцево-судинної недостатності, схильності до кровотечі.

132