1-2009

ApprovedВавилоняни, які прийшли на зміну стародавнім шумерам (XX ст. до нашої ери),

перейняли їх культуру, у тому числі й у використанні лікарських рослин, зокрема коріння солодцю, дурману, блекоти, насіння льону та інших рослин.

Вони помітили, що сонячні Approvedпромені негативно впливають

на цілющі властивості рослинної сировини і рекомендували сушити лікарські рослини в затінку, а дурман, блекоту, беладону збирати лише вночі. Двері та вікна приміщень, де зберігалися лікарські рослини, пропонувалося розміщувати лише на північ, чого дотримуються і нині.

ApprovedКращі надбання вавилонян перейшли до ассірійців, які завоювали Вавилон. Із знайдених

22 тис. плиток (глиняних) у знаменитій бібліотеці Ашурбаніпала при розкопках палацу в Ніневії на 33 записані відомості про лікарські рослини. В Ніневії був також і сад з лікарськими рослинами.

ApprovedОднією з найстародавніших вважають медицину й фармакогнозію Китаю, яка дуже широко використовує в лікуванні рослинний світ і до сьогоднішнього дня. Китайці ще за 3 тис. років до нашої ери застосовували близько 230 лікарських і отруйних рослин, 65 засобів тваринного походження та 48 мінералів. Знаменитим письмовим джерелом про ці ві-домості є книга про трави «Бень–

Цао-Чан-Му ».

ApprovedПерший трактат про лікарські засоби Китаю приписують батькові китайської медицини Шен–

Нунгу (3000 р. до н. є.). У старій китайській фармакопеї вміщено 2935 рецептів і всі ліки розділено на сім класів, тут же вміщено відомості майже про всю флору країни. В 1596 р. Лі–Ші–Чжень створив 52–томну працю «Коротка фармакопея», де описав понад 1890 рослин і дав близько 10000 рецептів, що вважається неперевершеним і на, сьогоднішній день.

Перший папірус був придбаний

німецьким романістом та єгиптологом ApprovedГ.Еберсом (XIX ст.) у кочівників–арабів,

які знайшли його в одній із фівських гробниць , тому й відомий він тепер усьому світу як «Папірус

Еберса». Першою книгою у ньому є «Книга приготування ліків для усіх частин тіла», де згадується близько 450

хвороб та серед величезної кількості прописів більш як 700 ліків. До їх складу входили матеріали рослинного, тваринного й мінерального походження. Серед рослинних головним вважався опій. Із лікарських форм згадані пластирі, мазі, примочки, припарки, відвари тощо. Зроблена спроба класифікувати ліки за фармакологічною дією: блювотні, послаблюючі та ін. Опис ліків рослинного походження не втратив свого значення і нині.

ApprovedНе менш самобутньою вважається й індійська медицина і фармакогнозія, які також застосовували лікарські засоби рослинного походження з давніх часів. Про це зокрема свідчать дані таких джерел, як стародавня санскритська книга «Аюр–веда» (Наука про життя) з працями відомого лікаря Сушрути (VI ст. до н. є.), де описано понад 700 лікарських рослин. Крилатими стали слова цього лікаря: «У руках

невігласа ліки – отрута і за своєю дією може прирівнюватися до ножа, вогню або світла, в руках же людей знаючих він вподобляється напою безсмертя». В Індії до цих пір використовують надбання «Аюр–веди», про що свідчать написи на етикетках ліків (ЛІВ–52, румалайя та ін.) – «Ayrvedie Medicine».

ApprovedБагато відомостей про лікарські рослини залишили стародавні греки. Ними описано

сад лікарських і отруйних рослин в Колхіді, що знаходився під наглядом богині Артеміди і звідти їх вивозили в Грецію.

Високо вшановувався бог Асклепій

(латинізоване ім'я його Ескулап),

Approvedякий відав лікарськими травами, та його дочка Панецея, ім'ям якої і

нині як символом називають засоби від будь–якого захворювання.

Старогрецький лікар Гіппократ (460–377 pp. до н. є.) обґрунтував застосування лікарських рослин і

описав 266 видів їх, які

використовували в практиці. ApprovedВін вважав найефективнішим

застосування рослин у вигляді соків або сирими. Ці твердження панували в медицині Європи 1500 років, а в арабо–іранській медицині їх цінують й понині.