Розділ 2.Програма, методика та умови проведення досліджень

2.1. Ґрунтово-кліматичні умови господарства

Господарства ВП НУБіП України знаходиться у Лісостеповій зоні. Основними ґрунтами господарства є чорноземи типові середньо гумусні легкосуглинкові на лесі, а також їх змиті аналоги. У зниженнях та западинах поширені лучно-чорноземні та чорноземно-лучні ґрунти. Оскільки переважно домінують чорноземи типові, то їх профіль має глибокий гумусовий горизонт із потужністю 90–120 см. Ці ґрунти маю близьку до нейтральної реакцію, характеризуються високою ємністю поглинання та високою буферністю і вологоємкістю, а також доброю водопроникністю. У складі мікроорганізмів спостерігається перевага бактерій над грибами.

Клімат місцевості помірно-континентальний з теплим і помірно-вологим літом і короткою зимою, із досить частими відлигами. Річна кількість опадів в регіоні становить 480–560 мм., що за відсутності в районі піщаних ґрунтів вказує на наявність позитивного балансу вологи.

За багаторічними даними середньорічна температура повітря становить +6,5°С. Абсолютний максимум температури припадає на липень – +37 °С, а мінімум на січень – -34°С.

Ґрунтові води залягають на глибині 5–6 м і на зволоження ґрунтів та процеси ґрунтоутворення не впливають. Однак у пониженнях по дну улоговин і западин місцевості, де періодично може збиратися вода поверхневого стоку, спостерігається глибоке вилуговування профілю, а також оглеєння горизонтів із утворенням лучно-чорноземних ґрунтів. Максимальні запаси продуктивної вологи у кореневмісному шарі спостерігаються навесні після сніготанення.

Рослинний покрив складений трав’янистою рослинністю і лише незначно на окремих ділянках наявна лісова формація.

2.2. Мета і завдання досліджень

Метою дипломної роботи встановити сучасний екологічний стан агроландшафтів у господарств ВП НУБіП України та надання практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності використання земельних угідь.

Завдання досліджень. Реалізацію поставленої мети передбачено досягти на основі вирішення таких завдань:

• висвітлення сутності екологічної стійкості земельних угідь та обґрунтування системи показників оцінки;

• дослідження сучасного стану земельних угідь господарства та їх структури;

• визначення екологічної стійкості земельних угідь та оцінка ступеня впливу на неї різних природних та антропогенних чинників;

• встановлення і обґрунтування пропозицій щодо поліпшення екологічної стійкості агроландшафтів.

Об’єктом дослідження виступали земельні угіддя під різними сільськогосподарськими культурами, природними і напівприродними екосистемами.

Предметом дослідження є ґрунтовий і рослинний покрив і їх стійкість до різного роду деградацій.

2.3. Методичні підходи щодо визначення екологічної стійкості земельних угідь

Як об’єкт досліджень використовуються результати агроекологічного обстеження земельних угідь господарств.Екологічну стабільність територій визначали за коефіцієнтом екологічної стабільності території (Кст), який розраховували за формулою:

де Кі – коефіцієнт екологічних властивостей угідь і-виду; Sі – площа угідь і-виду,га; n – кількість показників.

Таблиця 2.1

Значення коефіцієнтів екологічних властивостей різних типів угідь (К)

Угіддя	К
Забудована територія і дороги	0,00
Рілля	0,14
Виноградники	0,29
Лісосмуги	0,38
Багаторічні насадження,чагарники	0,43
Городи	0,50
Сіножаті	0,62
Пасовища	0,68
Ставки і болота природного походження	0,79
Ліси природного походження	1,00

За критерії антропогенного тиску на довкілля використовували коефіцієнт антропогенного навантаження Кан та визначають його за формулою:

Кан = S1 – Sn – площа угіддя з певним рівнем антропогенного навантаження; Б1 – Бn – оціночні бали відповідних угідь(5-ти бальна шкала);n – кількість показників.

Таблиця 2.3.

Бальна оцінка ступеня антропогенного навантаження на земельні угіддя

Вид угідь	Бал
Землі промисловості,транспорту,під	5
Рілля,багаторічні насадження	4
Природні кормові угіддя,залужені балки	3
Лісосмуги,чагарники,ліси,болота,під водою	2
Мікрозаповідники	1

У залежності від одержаних значень Кес та Кан визначали стан екологічної стабільності території та рівень антропогенного навантаження на земельні ресурси господарства за модифікованою шкалою.