- •Тема: Стан та напрями удосконалення обліку амортизації, зносу необоротних активів на підприємстві «Київське лісове господарство» План
- •Виробничо-фінансова характеристика підприємства
- •2. Стан та напрями удосконалення обліку амортизації, зносу необоротних активів на підприємстві.
- •3. Економічний зміст амортизації і зносу основних засобів.
- •4. Методика розрахунку амортизації основних засобів у бухгалтерському і податковому обліку
- •4.1 Методика розрахунку амортизації основних засобів прямолінійним способом
- •4.2 Методика розрахунку амортизації основних засобів кумулятивним методом
- •5. Облік зносу необоротних активів
- •Висновки та пропозиції
- •Список використаної літератури
2. Стан та напрями удосконалення обліку амортизації, зносу необоротних активів на підприємстві.
Основним обліковим проблемам стосовно необоротних активів присвячено ряд зарубіжних і вітчизняних наукових праць. Однак питанням відображення в обліку амортизації необоротних активів з урахуванням сучасних змін в законодавстві приділено не достатньо уваги. [13]
В обліку основних засобів використовують різні методи. Їх різноманіття зумовлює потребу в розгляді їх сутності, переваг і недоліків. Питання вдосконалення методів обліку основних засобів вивчали такі вчені, як: Лінник В.Г., Зюкова М.М., Задорожній З. та ін. [2. 407-410 с.]
Питання, пов'язані з проблемами нарахування амортизації на основні засоби та перспективами їх вирішення в Україні, знайшли певне відображення у роботах Орлова П., Орлова С., Онишка Д., Мурашко О. та інших вітчизняних учених-економістів [3. 32-36 c.]
Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Вартість, що амортизується - це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням втрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією). [14]
Серед недоліків можна виділити, що амортизація по основних засобах починає нараховуватися в бухгалтерському обліку з наступного місяця після введення їх в експлуатацію. В П(С)БО 7 такої чіткості немає, у п.29 стандарту зазначено, що «нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт став придатним для корисного використання». Однак придатним для корисного використання може бути й обладнання, яке не потребує монтажу і зберігається на складі, а також інші види капітальних інвестицій. Таке визначення може спричинити формування неправильної думки на практиці стосовно того, що по капітальних інвестиціях теж можна нарахувати амортизацію. У зв’язку із зазначеним, передостанній абзац п.29 П(С)БО 7 треба викласти в такій редакції: «Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів було введено в експлуатацію» [4. 135-137 c.]
Важливу роль при амортизації основних засобів відіграє вибір методу нарахування амортизації. Найбільший вплив на вибір методу нарахування амортизації у практичній діяльності справляють такі фактори:
простота (складність) методу та можливість його застосування;
вплив на собівартість продукції й вартість засобів у звітності;
кваліфікація працівника, уповноваженого вирішувати це питання;
наявність корпоративної політики у сфері нарахування зносу [5. 387-390 c.]
Не існує єдиної думки щодо найкориснішого або найдоцільнішого з методів тому в питанні вибору методу нарахування амортизації пропонуємо виходити з позицій :
принцип обачності;
очікуваний спосіб отримання економічних вигід від використання об’єктів. [6]
Основними факторами, що впливають на величину амортизації є:
первинна вартість необоротних активів;
їх ліквідаційна вартість;
вартість, яка амортизується;
очікуваний строк корисного використання.
При визначенні строку корисного використання (експлуатації) враховується:
очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
фізичний та моральний знос, що передбачається;
правові або подібні обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори. [7]