2. Стан та напрями удосконалення обліку амортизації, зносу необоротних активів на підприємстві.

Основним обліковим проблемам стосовно необоротних активів присвячено ряд зарубіжних і вітчизняних наукових праць. Однак питанням відображення в обліку амортизації необоротних активів з урахуванням сучасних змін в законодавстві приділено не достатньо уваги. [13]

В обліку основних засобів використовують різні методи. Їх різноманіття зумовлює потребу в розгляді їх сутності, переваг і недоліків. Питання вдосконалення методів обліку основних засобів вивчали такі вчені, як: Лінник В.Г., Зюкова М.М., Задорожній З. та ін. [2. 407-410 с.]

Питання, пов'язані з проблемами нарахування амортизації на основні засоби та перспективами їх вирішення в Україні, знайшли певне відображення у роботах Орлова П., Орлова С., Онишка Д., Мурашко О. та інших вітчизняних учених-економістів [3. 32-36 c.]

Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість, що амортизується - це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням втрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією). [14]

Серед недоліків можна виділити, що амортизація по основних засобах починає нараховуватися в бухгалтерському обліку з наступного місяця після введення їх в експлуатацію. В П(С)БО 7 такої чіткості немає, у п.29 стандарту зазначено, що «нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт став придатним для корисного використання». Однак придатним для корисного використання може бути й обладнання, яке не потребує монтажу і зберігається на складі, а також інші види капітальних інвестицій. Таке визначення може спричинити формування неправильної думки на практиці стосовно того, що по капітальних інвестиціях теж можна нарахувати амортизацію. У зв’язку із зазначеним, передостанній абзац п.29 П(С)БО 7 треба викласти в такій редакції: «Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів було введено в експлуатацію» [4. 135-137 c.]

Важливу роль при амортизації основних засобів відіграє вибір методу нарахування амортизації. Найбільший вплив на вибір методу нарахування амортизації у практичній діяльності справляють такі фактори:

• простота (складність) методу та можливість його застосування;

• вплив на собівартість продукції й вартість засобів у звітності;

• кваліфікація працівника, уповноваженого вирішувати це питання;

• наявність корпоративної політики у сфері нарахування зносу [5. 387-390 c.]

Не існує єдиної думки щодо найкориснішого або найдоцільнішого з методів тому в питанні вибору методу нарахування амортизації пропонуємо виходити з позицій :

• принцип обачності;

• очікуваний спосіб отримання економічних вигід від використання об’єктів. [6]

Основними факторами, що впливають на величину амортизації є:

• первинна вартість необоротних активів;

• їх ліквідаційна вартість;

• вартість, яка амортизується;

• очікуваний строк корисного використання.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) враховується:

• очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

• фізичний та моральний знос, що передбачається;

• правові або подібні обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори. [7]