- •Об’єктивні та суб’єктивні причини національно-визвольного війни українського народу:
- •Характер, періодизація, основні події Української національно-визвольноївійни 1648-1676рр.:
- •Доведіть, що гетьманська держава б.Хмельницького відповідала ознаками державності:
- •Дипломатична діяльність козацької держави періоду Визвольної війни 1648-1676рр.:
- •Б. Хмельницький: штрихи до політичного портрета:
- •Чим пояснюється прагнення України обєднатися з Московією? Чи булла інша альтернативна? :
- •Виділіть уроки Руїни(«смутних часів») на України:
- •Зробіть коротку порівняльну характеристику політичних портретів б. Хмельницького та і. Мазепи:
- •Як Ви вважаєте: ліквідація Запорозької Січі випадковість чи закономірність в українській політиці Катерини2.:
- •Чому на політичній карті Європи кінця 18 ст. Немає Речі Посполитої? Не помилка це?:
- •Переяславська Рада: приєднання чи возз’єднання? Відповідь аргументуйте:
- •Березневі статті 1654р. Зміст, оцінки в історіографії:
- •Політичний портрет гетьмана п. Дорошенка:
- •Штрихи до політичного портрету гетьмана і. Виговського:
- •Зробіть порівняльний аналіз між абсолютитською самодержавною Росією і козацькою республікою другої половини 17 століття:
- •Штрихи до політичного портрету гетьмана і. Мазепи:
-
Виділіть уроки Руїни(«смутних часів») на України:
Руї́на — період історії України кінця XVII століття, що відзначився розпадом української державності і загальним занепадом. Деякі історики (наприклад, М. Костомаров) пов'язують її з правлінням трьох гетьманів — ставлеників Москви (Івана Брюховецького, Дем'яна Многогрішного та Івана Самойловича) й обмежують хронологічно 1663—1687 та територіально — Лівобережною Україною. Інші історики (наприклад, Б. Крупницький) вважали, що Руїна відносилась як до Ліво-, так і до Правобережжя і тривала від смерті Богдана Хмельницького до початку правління Івана Мазепи — 1657—1687. Під час Руїни Україна була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці дві половини ворогували між собою. Сусідні держави (Польща, Московія, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні стосунки з тією чи іншою окупаційною силою. Українську Православну Церкву в 1686 було підпорядковано Московському Патріархатові. Українські лідери цього періоду були, в основному, людьми вузьких поглядів, котрі не могли здобути широкої народної підтримки своїй політиці: (І. Брюховецький, М. Ханенко, Ю. Хмельницький, Д. Многогрішний, С. Опара, І. Сірко, Я. Сомко, П. Суховій, П. Тетеря). Гетьмани, які віддали всі свої сили, щоб вивести Україну із занепаду: І. Виговський, П. Дорошенко.
Причини Руїни
-
відсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продовжити справу Богдана Хмельницького після його смерті;
-
глибокий розкол серед української політичної еліти з питань внутрішньої та зовнішньої політики;
-
егоїстичність козацької старшини, її нездатність поставити державні інтереси вище від вузькокланових та особистих;
-
перетворення українських теренів на об'єкт загарбницьких зазіхань Росії, Польщі, Османської імперії та Кримського ханства внаслідок внутрішньої міжусобної боротьби.
-
Зробіть коротку порівняльну характеристику політичних портретів б. Хмельницького та і. Мазепи:
Богда́н Хмельни́цький (27 грудня 1595 (6 січня 1596) — 27 липня (6 серпня) 1657) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави в Наддніпрянській Україні (1648 — 1657). Шляхтич, реєстровий козак, військовий писар, з 1648 року — гетьман Війська Запорозького . Організатор повстання проти панування шляхти в Україні, яке переросло у Національно-визвольну війну українського народу проти Речі Посполитої. Засновник козацької держави на теренах Центральної України — Війська Запорозького, більш відомої як Гетьманщина. Через ненадійність кримських союзників та важку війну з Річчю Посполитою, у 1654 році в Переяславі уклав військовий союз з Московським царством. Наприкінці свого життя намагався переорієнтуватися на союз зі Швецією та Османською Портою, вбачаючи в амбіціях Москви небезпеку козацькому суверенітету.
Іва́н Мазе́па (20 березня 1639 — 21 вересня 1709) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній (1687—1704)[1] і всій Наддніпрянській Україні(1704—1709)[2]. Князь Священної Римської Імперії (1707—1709). Представник шляхетного роду Мазеп-Колединських гербу Курч з Київщини. В молодості служив при дворі короля Яна ІІ Казимира. Після обрання гетьманом намагався відновити авторитет інституту гетьманства в Україні. Зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток Лівобережжя. Під патронатом московського царя Петра І проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького в кордонах часів Хмельниччини. Тривалий час підтримував Московське царство у Північній війні зі Швецією, але 1708 року перейшов на бік шведів. Після поразки під Полтавою врятувався у Молдавії. Помер у місті Бендери.