3. Доведіть, що гетьманська держава б.Хмельницького відповідала ознаками державності:

Богда́н Хмельни́цький (27 грудня 1595 (6 січня 1596) — 27 липня (6 серпня) 1657) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави в Наддніпрянській Україні (1648 — 1657). Шляхтич, реєстровий козак, військовий писар, з 1648 року — гетьман Війська Запорозького . Організатор повстання проти панування шляхти в Україні, яке переросло у Національно-визвольну війну українського народу проти Речі Посполитої. Засновник козацької держави на теренах Центральної України — Війська Запорозького, більш відомої як Гетьманщина. Через ненадійність кримських союзників та важку війну з Річчю Посполитою, у 1654 році в Переяславі уклав військовий союз з Московським царством. Наприкінці свого життя намагався переорієнтуватися на союз зі Швецією та Османською Портою, вбачаючи в амбіціях Москви небезпеку козацькому суверенітету. Гетьма́нщина або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Очолювалася виборним Гетьманом, управлялася козаками. З 1654 року, з перервами, перебувала під протекторатом Московського царства, а згодом Російської імперії. 1667 року, в результаті громадянської війни та Андрусівського миру між Річчю Посполитою та Московським царством, була розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Росіїської імперії від Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Швеції. Протягом 18 століття, зусиллями російського уряду, поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом російської імператриці Катерини ІІ була позбавлена інститу гетьмана, а 1786 року — козацького полкового устрою. 1765 року перетворена на Малоросійську губернію Російської імперії.

4. Дипломатична діяльність козацької держави періоду Визвольної війни 1648-1676рр.:

Визвольна війна, що спалахнула в середині ХVII ст. в український

землях, мала на меті визволення України з-під панування шляхетської Речі

Посполитої, створення власної незалежної держави, формування у ній

нового соціально-економічного ладу з дрібною (фермерського типу)

козацькою власністю на землю. Війна характеризується переплетінням національно-визвольних та соціальних мотивів. Значну роль відігравало і релігійне протистояння

(католицизм – православ’я), оскільки вимоги та цілі окремих суспільних

сил приховувались під релігійною оболонкою. Роль лідера виконувало

козацтво, під керівництвом якого згуртувалось селянство, міщанство та

духовенство. Війна почалася в лютому 1648 р. із захоплення повстанцями

Запорозької Січі та обрання гетьманом Війська Запорізького

Б.Хмельницького. Аналізуючи перебіг подій цього часу, сучасний український письменник та історик В.Шевчук з болем пише: “Між собою українці воюють, здається, з

більшим завзяттям, як із чужинцями, котрі приходять на їхню землю й

успішно її грабують, плюндрують та поневолюють”. Авторитет гетьмана дедалі більше падає, він втрачає підтримку мас, оскільки змушений виступати союзником турків та татар, які нещадно плюндрують Україну. У середині 1675 р. ситуація стає критичною, спроби знайти порозуміння з Росією та відмовитися від протурецької орієнтації

закінчується безрезультатно, гетьмана покидають його соратники, родичі і

навіть його надійна опора – сердюцькі збройні формування. До того ж у

цей час помирай його радник та найближчий друг митрополит Й.Тукальський. Перебуваючи у безвихідному становищі, П.Дорошенко у вересні 1676 р.

приймає рішення скласти гетьманські повноваження і здатись Росії.