Робота 1. Спостереження за прийомом корму і води тваринами

Відшукування та оцінка корму тваринами здійснюється за Допомогою зорового та нюхового аналізаторів.

35

Велика рогата худоба захоплює корм довгим, рухливим язиком, коні —губами та різцями, вівці —головним чином вер­хньою губою і язиком, свині — язиком і зубами, м'ясоїдні — різцями й іклами, іноді здобич тримають лапами.

В однокопитних, жуйних і свиней прийом води відбувається шляхом занурення губної щілини в рідину з наступним засмоктуванням її. При цьому нижня щелепа відводиться, а язик рухається в напрямку до глотки.

Малята смокчуть молоко матері. При відведенні нижньої ще­лепи і руху язика ритмічно змінюється розрідженість повітря в ротовій порожнині (зниження тиску), що забезпечує насисання молока з соска. Рефлекторний акт ссання викликається под­разненням рецепторів губ.

Мета досліду: ознайомитися з прийомом корму тваринами, його пережовуванням, ковтанням, а також прийомом води.

Для роботи необхідно: корова, кінь, вівця, коза, сви­ня, собака, курка, гуска, качка, набір різного корму, вода, годів­ниця, секундомір.

Хід роботи. Перед проведенням досліду тварину витримують на голодній дієті 12-16 год. В годівницю кладуть певну кількість корму і спостерігають, як тварина захоплює та пережовує його. Підраховують кількість жуйних рухів на кожну порцію корму. Визначають час пережовування однієї порції корму та час пої­дання всього корму. Спостереження ведуть за прийомом різного виду корму різними тваринами. Після згодовування корму тва­ринам дають воду. Спостерігають за прийомом води різними тва­ринами.

Наслідки спостережень занотовують в зошити і порівнюють між собою.

Контрольні питання

1. Які особливості прийому корму і води різними тва­ ринами?

2. Як здійснюється пережовування і ковтання корму?

Робота 2. Роль слини в акті ковтання

Під дією слини пережований корм змочується і зволожу­ється, склеюється муцином слини в грудку, стає слизьким. Все це сприяє його проковтуванню.

Мета досліду: визначити роль слини в акті ковтання.

Для роботи необхідно : станок для фіксації, собака з фістулою протоки привушної слинної залози або без фістули

ненагодований собака, сухарі (розміром в 1 см² кожний) з білого або чорного хліба, 1 %-й розчин атропіну, шприц, голки.

Хід роботи. Голодного собаку, навченого до станка, або собаку з фістулою протоки привушної слинної залози ставлять у станок на 10-20 хв до досліду. Собаці дають кілька разів по 2-5 сухарики з білого або чорного хліба. Тварина охоче жує сухарі. При цьому з рота або з фістули витікає слина. Підшкірно бобаці вводять розчин атропіну з розрахунку 2-5 мг (0,2-0,5 мл І %-го сірча­нокислого атропіну на собаку масою 12-15 кг). Через 15-20 хв після його введення повторно згодовують сухарі собаці. Собака охоче їх хватає, але довго пережовує і ковтання проходить тяжко. З ротової порожнини або фістули протоки привушної залози слина майже не виділяється. Слиновиділення під дією атропіну припинилося. Атропін гальмує діяльність слинних залоз. Коли атропін повністю подіяв, собака не бере сухарів і навіть від­вертається від них. Дуже голодні собаки можуть брати сухарі й довго тримати в роті, після чого викидати. Сухість в ротовій по­рожнині примушує голодного собаку відмовлятися від корму. Після закінчення досліду тварині дають рідку їжу.

Після 20—30 год доза атропіну перестає діяти.