3. Облік зовнішньої міграції

Найбільш прийнятним кількісним показником міжна­родного переміщення трудових ресурсів є показники, які фік­суються в платіжному балансі.

Зауважимо, що з метою спрощення статистичного обліку нерезидентом вважається приватна особа, що перебуває в країні менше одного року. Якщо людина перебуває в країні більше року, то вона вважається резидентом. У статистиці платіжного балансу показники, пов'язані з міграцією робочої сили виступають частиною балансу поточних операцій і кла­сифікуються за такими статтями:

- трудовий дохід, тобто виплати зайнятим, заробітна плата, отримані приватними особами нерезидентами за роботу, яку вони виконали для резидентів. До цієї категорії входять також усі виплати резидентів до пенсійних, страхових та інших фондів, пов'язані з наймом на роботу нерезидента;

- переміщення мігрантів - оціночний грошовий еквівалент вартості майна мігрантів, яке вони завозять, переміщуючись з країни в країну. При цьому вивіз майна емігрантів у нату­ральній формі показується як експорт товарів з країни, а його оціночний майновий еквівалент - за цією статтею;

- перекази працівників - грошові перекази та пересилка товарів мігрантами своїм родичам, які залишились на бать­ківщині. У випадку пересилки товарів враховується їх оціночна вартість. Перекази працівників становлять майже 62%, трудові доходи - близько 31%, переміщення мігрантів - приблизно 7%. Принципова різниця між статтею „трудові доходи” (в окремих країнах має назву „виплати зайнятим”) і статтями „переміщення мігрантів” та „перекази працівників” полягає в тому, що в статті „трудові доходи” враховуються доходи нерезидентів, тобто тих, що тимчасово (терміном до 1 року) знаходяться в цій країні. У статтях „переміщення мігрантів” і „перекази працівників” вказуються доходи і витрати резидентів, тобто мігрантів, які залишили батьківщину більше ніж на 1 рік. Ці дві статті („переміщення мігрантів” і „перекази працівників”) об'єднуються в межах поточних операцій у групу приватних (неоплачених) безповоротних переказів.

На практиці облік тих чи інших міжнародних переказів ведеться за станом на момент перетину кордону, що спри­чиняє неточності. Так, наприклад, людина поїхала за кордон з метою тимчасової роботи, а з якихось причин затрималась більше ніж на рік, ставши мігрантом. І навпаки, особи, які планували залишитись за кордоном назавжди, чиє майно було зареєстроване в статті платіжного балансу „перекази праців­ників”, вирішили повернутись на батьківщину, не проживши за кордоном і року.

4. Наслідки міжнародної міграції трудових ресурсів

Міжнародна міграція трудових ресурсів, безумовно, впливає на економічний розвиток як країн-експортерів, так і країн-імпортерів робочої сили.

Зауважимо, що активне наукове дослідження проблем міжнародної міграції почалось з кінця 60-х років у межах моделі економічного зростання. Основна ідея полягала в тому, що міжнародне переміщення робочої сили як одного з факторів виробництва впливає на темпи економічного зростання; причиною міжнародної міграції робочої сили є різниця в рівнях заробітної плати в різних країнах. Прибічники неокласичного підходу, відповідно до якого кожна особа одержує і споживає граничний продукт своєї праці, вважають, що еміграція спричиняє зростання добробуту країни, яка приймає іммігрантів при тому, що економічний розвиток держави, з якої відбувається еміграція, залишається на тому ж рівні, у всякому разі, не погіршується.

Прибічники неокейнсіанського підходу визнавали можливість погіршення економічного стану країни, що експортує робочу силу, особливо, якщо емігрують висококваліфіковані працівники. У зв'язку з цим широко обговорювалась ідея запровадження податку на „відтік мізків”, надходження від якого передбачалось передавати в розпорядження ООН і ви­користовувати на потреби розвитку.

Останнім часом акцент в аналізі міграції змістився в бік дослідження акумуляції людського капіталу як ендогенного фактору економічного зростання країн. Виходячи з того, що нагромаджений людський потенціал є важливою передумовою економічного розвитку, в межах цієї групи моделей міжна­родна міграція розглядається як одне з пояснень різниці в темпах економічного зростання країн.

Напрями впливу міжнародної міграції трудових ресурсів на економіку країни-експортера:

1) країна-експортер залишається без активної та цінної частини своїх трудових ресурсів (за деякими оцінками, втрати складають 10% національного доходу);

2) постійна орієнтація на експорт трудових ресурсів спри­чиняє певне падіння довіри до економіки країни, що знижує рівень її інвестицій;

3) „відтік мізків” - серйозна проблема для більшості країн, що розвиваються, особливо Африки (Малаві, Судан. Замбія);