3. Функції ринку та умови його формування і розвитку
Сутність ринку знаходить свій вияв в його головних економічних функціях. Економічна функція – це головне призначення, яке має виконувати дана категорія і яке відображає сутність останньої.
До головних економічних функцій ринку відносять такі функції:
саморегулювання економіки, котра передбачає узгодження виробництва і споживання по всьому асортименту товарів і послуг, а також підтримування збалансованості попиту і пропозиції за обсягом і ціною;
стимулююча — полягає в спонуканні виробників до створення нової продукції з найменшими витратами і найбільшими доходами;
регулююча — передбачає забезпечення певної пропорційності у виробництві й обміні між регіонами і сферами економіки;
раціональності — передбачає зменшення виробничих витрат, а також витрат обігу;
еквівалентності — полягає у зіставленні індивідуальних витрат ресурсів із суспільними, що виявляє цінність продукту;
демократизації господарської діяльності, тобто санації (позбавлення) економіки від нежиттєздатних елементів, що веде до диференціації товаровиробників-конкурентів.
Таким
чином, ринок є функціональною формою
економічних
зв'язків між суб'єктами цілісної
економічної системи, це конкретна
форма існування вільного підприємництва.
Найповніша суть
ринкової економічної системи відображає
ринок вільної (чистої)
конкуренції, що дає найбільшу свободу
дії ринкового механізму
господарювання.
Зазначений ринок вільної конкуренції існує за певних умов:
- існування в економіці різноманітних форм власності і різноманіття форм господарювання, а також конкуренції;
демонополізація економіки, свобода вибору партнерів на господарських угодах (свобода купівлі - продажу);
право вільного встановлення цін на власний продукт;
існування вільного маневрування виробничими ресурсами;
повнота і доступ усіх господарських структур до інформації про стан ринку та його кон'юнктуру;
наявність ринкової інфраструктури, тобто комплексу галузей, систем, служб, підприємств, установ, що обслуговують ринок (банки, біржі, ринкові форми торгівлі тощо);
наявність достатньої маси грошей, необхідних для обігу товарів, послуг та інших об'єктів ринкових відносин.
Ринок чистої монополії – це ринок, де одна фірма продає єдиний у своєму роді продукт, що не має близького за якісними і технічними показниками замінника. Така фірма контролює ціну на свій продукт. Наданому ринку може діяти , а може і не діяти цінова конкуренція.
Підприємницька монополія – це ситуація на ринку, коли одна фірма або декілька займають провідне положення в галузі.
Двостороння монополія – це ринок на, якому єдиному продавцю протидіє єдиний покупець.
Існує також природна монополія, коли ефект масштабу настільки великий, що одна фірма може забезпечувати весь ринок, маючи при цьому менші витрати на одиницю продукції, ніж у фірм-конкурентів.
Зазначений поділ ринків є умовним. Чиста конкуренція та чиста монополія – скоріше абстрактні категорії, яких у реальній дійсності майже нема. Однак найбільш близьким до чистої конкуренції є ринок сільськогосподарської продукції (наприклад, пшениці), до чистої монополії – наприклад, один цукровий завод у певному регіоні, один банк у районі тощо.
Реально існуючими є ринки монополістичної конкуренції та олігополії. Перші стосуються галузей, що обслуговують населення (пошиття одягу, взуття, ремонт домашньої техніки тощо).
Олігополія характерніша для металургійної промисловості, виробництва автомобілів тощо.
Таким чином, сучасна економічна теорія розрізняє чотири основні моделі ринку: чиста конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія і монополія.
Ринок чистої конкуренції – це ринок, де існує велика кількість фірм, що продають стандартизовані товари. Доступ на ринок вільний, продавці не в змозі контролювати ціну на товар, який вони продають. На ринку відсутня нецінова конкуренція.
На ринку монополістичної конкуренції діє багато продавців диференційованих за якістю, дизайном, фасоном товарів і послуг. Саме різноманіття в якості, упаковці, розміщенні фірм тощо є основною ознакою монополістичної конкуренції. Тут кожна фірма володіє певною часткою ринку, тобто має елементи монополізму. Для монополістичної конкуренції характерною є нецінова конкуренція і, насамперед, реклама.
Олігополістичний ринок – це ринок, на якому декілька фірм продають як стандартизовані, так і диференційовані товари. Основна риса такого ринку - взаємозалежність конкуруючих фірм одна від одної.
Ринок чистої монополії існує тоді, коли на ринку діє один продавець, який диктує свої умови ринку, сам встановлює ціну для свого товару. Його мета - одержання монопольно високого прибутку.